Рішення

від 30.07.2024 по справі 300/4750/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. справа № 300/4750/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою у прийнятті в ОСОБА_2 , декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, оформлену листом Державної міграційної служби України від 14.05.2024 №11-2421- 24/1/6.4/2680-24.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.06.2024 на адресу суду від третьої особи, надійшли пояснення щодо позову, згідно яких Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області заперечує проти позову з мотивів, викладених у поясненні.

Державна міграційна служба України скористалася правом на подання відзиву на позов, який надійшов на адресу суду 26.06.2024, відповідно до якого заперечує щодо доводів позивача, з мотивів викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши позовну заяву в порядку визначеному ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позов, судом встановлено наступні обставини.

Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.11.2021 виданого повторно Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сваричів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, батьки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Окрім того, відповідно до копії свідоцтва про одруження № НОМЕР_2 від 27.11.1970, у зв`язку з одруженням прізвище позивача змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_5 ».

12.06.2006 ОСОБА_1 отримала тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 , яка видана ВГІРФО УМВС в Івано-Франківській області, безстроковим терміном дії.

В подальшому, позивач 15.09.2020 отримала посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 із зазначенням дати закінчення терміну дії 14,09.2030.

11.07.2022 ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України із зобов`язанням вийти з громадянства російської федерації протягом двох років та надати Державній міграційній службі України документ виданий консульською установою російської федерації, який підтверджує вихід з громадянства російської федерації.

Відповідно до довідки №2618- 000009139 про реєстрацію особи громадянином України, рішенням управління ДМС України в Івано-Франківській області від 17.06.2022 № 7775, ОСОБА_1 набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Дана довідка видана до національного паспорта № НОМЕР_5 виданого 08.08.2019, і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України Тимчасового посвідчення громадянина України.

Згідно із витягом з Реєстру Калуської територіальної громади №023/002237371 від 15.03.2023 позивач з 15.05.2020 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

23.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Управління ДМС України в Івано-Франківській області із заявою та проханням прийняти Декларацію про відмову від громадянства російської федерації, до якої долучено Декларацію про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024 року.

Листом від 14.05.2024 №11-2421- 24/1/6.4/2680-24 Державна міграційна служба України розглянула звернення від 23.04.2024 та повідомила ОСОБА_1 , що з долучених до звернення документів вбачається, що підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства відсутні. Наразі в УДМС в Івано-Франківській області відсутнє документальне підтвердження щодо припинення громадянства російської федерації.

Не погоджуючись з такими діями позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року №2235-III (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону України "Про громадянство України", громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону України "Про громадянство України" встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно частини 5 статті 8 Закону України "Про громадянство України" іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1 статті 1 Закону України "Про громадянство України").

Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (частина 1 статті 1 Закону України "Про громадянство України").

Умови та порядок прийняття до громадянства України встановлені статтею 9 Закону України "Про громадянство України".

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

За правилами пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України "Про громадянство України" однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

В даному випадку, позивачем було подано до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківської області декларацію про відмову від іноземного громадянства у зв`язку з тим, що існують незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, а саме процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється.

В свою чергу, незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства, за визначенням наведеним в частині 1 статті 1 Закону України "Про громадянство України", є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Отже, незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.

Позивач в декларації про відмову від іноземного громадянства в якості підстави відмови від іноземного громадянства та подачі декларації посилався на існування незалежних від неї причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) російської федерації, оскільки процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російською федерацією не здійснено.

В свою чергу, критеріїв визначення поняття "нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави" Закон України "Про громадянство України" не встановлює.

Також, чинним законодавством не передбачено перелік документів, які мають підтверджувати факт нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави", надання яких зацікавленими особами, надасть їм можливість підтвердити такий факт для подальшого подання декларації про відмову від іноземного громадянства та прийняття уповноваженими органами такої декларації.

При цьому, ОСОБА_1 зазначає, про незалежні від неї обставини стосовно факту припинення роботи на території України всіх консульських установ російської федерації.

Однак, відповідачем при розгляді заяви позивача про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства не було надано оцінку підставі зазначеній в поданій декларації.

Таким чином, Державною міграційною службою України не було надано жодної оцінки наведеній позивачем в декларації обставині, а саме щодо нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави російської федерації.

Позивач зазначає, що у неї відсутня можливість звернутись з заявою до посольства російської федерації в тому числі в іншій країні, оскільки Україна є єдиною державою, право на постійне проживання в якій остання має.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що докази звернення до посольства російської федерації необхідно було б надати у разі зазначення позивачем про невидачу особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено. В даному випадку позивач зазначає іншу обставину, а саме нездійснення процедури припинення громадянства іноземної держави російської федерації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від неї причин. З огляду на це, відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 9 Закону №2235-III ОСОБА_1 має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Тому, відмова відповідача у прийнятті в декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.04.2024 щодо прийняття Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024 року, замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.

Решта доводів та аргументів учасників справи не впливають на результати вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн, сплачений згідно квитанції №0.0.3703623947.1 від 14.06.2024.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати противоправною відмову Державної міграційної служби України, оформлену листом від 14.05.2024 року №11-2421-24/1/6.4/2680-24, у прийнятті в ОСОБА_1 Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.04.2024 щодо прийняття Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.