Постанова

від 14.11.2024 по справі 300/4750/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4750/24 пров. № А/857/22912/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Шумей М.В. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/4750/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:

визнати противоправною відмову Державної міграційної служби України, оформлену листом від 14.05.2024 року №11-2421-24/1/6.4/2680-24, у прийнятті в ОСОБА_1 Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, замість документа про припинення громадянства російської федерації.

зобов`язати Державну міграційну службу України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.04.2024 щодо прийняття Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, замість документа про припинення громадянства російської федерації.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на протиправну відмову у прийнятті в ОСОБА_1 , декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, оформлену листом Державної міграційної служби України від 14.05.2024 №11-2421- 24/1/6.4/2680-24.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.07.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано противоправною відмову Державної міграційної служби України, оформлену листом від 14.05.2024 №11-2421-24/1/6.4/2680-24, у прийнятті в ОСОБА_1 Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, замість документа про припинення громадянства російської федерації. Зобов`язано Державну міграційну службу України повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.04.2024 щодо прийняття Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від неї причин. З огляду на це, відповідно до приписів пункту 2 частини 2 статті 9 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.11.2021 виданого повторно Калуським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Сваричів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, батьки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Окрім того, відповідно до копії свідоцтва про одруження № НОМЕР_2 від 27.11.1970, у зв`язку з одруженням прізвище позивача змінено з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

12.06.2006 ОСОБА_1 отримала тимчасову посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_3 , яка видана ВГІРФО УМВС в Івано-Франківській області, безстроковим терміном дії.

В подальшому, позивач 15.09.2020 отримала посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 із зазначенням дати закінчення терміну дії 14,09.2030.

11.07.2022 ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України із зобов`язанням вийти з громадянства російської федерації протягом двох років та надати Державній міграційній службі України документ виданий консульською установою російської федерації, який підтверджує вихід з громадянства російської федерації.

Відповідно до довідки №2618- 000009139 про реєстрацію особи громадянином України, рішенням управління ДМС України в Івано-Франківській області від 17.06.2022 № 7775, ОСОБА_1 набула громадянство України на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України». Дана довідка видана до національного паспорта № 55 0267529 виданого 08.08.2019, і є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України Тимчасового посвідчення громадянина України.

Згідно із витягом з Реєстру Калуської територіальної громади №023/002237371 від 15.03.2023 позивач з 15.05.2020 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

23.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до Управління ДМС України в Івано-Франківській області із заявою та проханням прийняти Декларацію про відмову від громадянства російської федерації, до якої долучено Декларацію про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024 року.

Листом від 14.05.2024 №11-2421- 24/1/6.4/2680-24 Державна міграційна служба України розглянула звернення від 23.04.2024 та повідомила ОСОБА_1 , що з долучених до звернення документів вбачається, що підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства відсутні. Наразі в УДМС в Івано-Франківській області відсутнє документальне підтвердження щодо припинення громадянства російської федерації.

Не погоджуючись з такими діями позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Положенням ст. 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2235-ІІІ, особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III, іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Згідно з ч. 8 ст. 8 Закону № 2235-III, особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Частиною 1 ст. 1 Закону № 2235-III передбачено, що декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2235-III, іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону № 2235-III, однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що аналіз наведених норм законодавства дає змогу дійти висновку про те, іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.

Ті іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

При цьому незалежними від особи причинами неотримання документа про припинення громадянства іноземної держави є такі три самостійні обставини: 1) невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено; 2) відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи; 3) нездійснення такої процедури.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підставі довідки № 159-21 від 01.07.2021 про реєстрацію особи громадянином України позивачу оформлено тимчасове посвідчення громадянина України терміном дії до 01.07.2023, та позивач повинен був протягом двох років з моменту набуття громадянства України до 01.07.2023 виконати зобов`язання відповідно до вимог статті 8 Закону № 2235-III щодо надання до УДМС України у Волинській області документу про припинення громадянства рф.

Позивач звертався до відповідача із заявою та декларацією про відмову від іноземного громадянства у зв`язку із наявними незалежними від неї причинами неотримання документа про припинення іноземного громадянства російської федерації.

Однак, відповідач повідомив позивача про те, що з долучених до звернення документів вбачається, що підстави для подання декларації про відмову від іноземного громадянства відсутні. Наразі в УДМС в Івано-Франківській області відсутнє документальне підтвердження щодо припинення громадянства російської федерації.

Разом з цим, суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, адже є загальновідомим фактом повномасштабне воєнне вторгнення російської федерації на територію України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3).

До сьогодні дія воєнного стану продовжена згідно з відповідними Указами Президента України.

У зв`язку зі збройною агресією та масованим вторгненням збройних сил рф в Україну 24.02.2022 були офіційно розірвані дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією.

Це означає, що посольства та консульства рф в Україні припинили свою діяльність.

Визнання офіційно цього факту не потребує додаткового доведення з боку позивача про наявність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства), адже як в законодавстві України відсутнє правове регулювання процедури припинення громадянства (підданства) за ініціативою особи в разі ведення воєнних дій між відповідними державами.

З огляду на обставини справи суд дійшов висновку про те, що позивач мав право розраховувати на прийняття відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки він позбавлений можливості отримати документ про припинення громадянства російської федерації з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у прийнятті від позивача декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації є протиправною, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а ефективним способом захисту її порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 23.04.2024 щодо прийняття Декларації про відмову від іноземного громадянства від 23.04.2024, замість документа про припинення громадянства російської федерації, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі № 300/4750/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. М. Гінда В. Я. Качмар