ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/11261/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 серпня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055592 від 01.05.2024 року.
Посилається на те, що уповноваженими особами відповідача за результатами перевірки транспортного засобу марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ), належного позивачеві, встановлено порушення вимог абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (перевезення вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.48 цього Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законодавством документ), внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф. Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки він не є суб`єктом вчинення виявленого правопорушення, не здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортним засобом, позаяк на один день передав свою вантажівку у користування куму для перевезення власних речей. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що 26.03.2024 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №000879 від 25.03.2024 року, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. За результатами перевірки транспортного засобу марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) складено акт №024903 від 26.03.2024 року, в якому встановлено порушення позивачем, як перевізником, вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.48 цього Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законодавством документ. Стосовно належності суб`єкта відповідальності вказав, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні фізичних чи юридичних осіб, реєстраційним документом, наявність якого є обов`язковою згідно з вимогами ст.ст.39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб, однак такий водієм не надано. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1 (позивач) та його брат ОСОБА_2 є відповідно керівником та засновником Приватного підприємства «ЄВРОШЛЯХСТАНДАРТ» (код ЄДРПОУ: 33805995), а тому слід дійти висновку, що позивач здійснює перевезення для власних потреб. За таких обставин, вказав, що, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Ухвалою судді від 29.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
26.03.2024 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на рейдову перевірку №000879 від 25.03.2024 року, на автомобільній дорозі «Тернопільська область, Р-39, км 67+100, село Плотича» проводилась рейдова перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
В ході цієї перевірки о 12:35 год був перевірений транспортний засіб марки MAN (державний номерний знак НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , вищевказаний автомобіль належить позивачеві ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт №024903 від 26.03.2024 року, в якому встановлено порушення перевізником вимог ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт», у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу без наявності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначено ст.48 цього Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законодавством документ. У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано «документ на дорожтехніку є в телефоні, режим роботи спішив до хворої жінки, яка в лікарні».
Про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 01.05.2024 року о 09:00 год, позивача повідомлено листом Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.04.2024 року.
01.05.2024 року за результатами розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, на якій позивач був присутній, відповідач виніс постанову №ПШ055592, якою застосував до позивача адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст.39 і 48, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно ч.12 ст.6 Закону №2344-ІІІ, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до ч.7 ст.6 Закону №2344-ІІІ, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами ч.14 ст.6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з ч.ч.17-20 ст.6 Закону №2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі Порядок №1567).
За приписами п.14 Порядку №1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до п.15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Частиною 1 ст.47 Закону №2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Так, Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 року №385 (далі - Інструкція №385)
За правилами п.1.3 Інструкції №385, її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі). Водночас, за визначенням, наведеним у п.1.4. Інструкції №385, перевізники - це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Статтею 49 Закону №2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень.
При цьому, у ст.1 Закону №2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст.33 Закону №2344-III).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.50 Закону №2344-III, договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Відповідно до підп.підп.3.1-3.5 п.3 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (далі - Правила №363), договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).
Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов`язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.
За підп.підп.11.1, 11.3, 11.5 п.11 Правил перевезення вантажів, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 року у справі №640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена ст.60 Закону №2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 12.10.2023 року у справі №280/3520/22 та від 21.03.2024 року у справі №240/10400/23.
Тобто, положення ст.60 Закону №2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023року у справі №620/18215/21).
При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб неможливо визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
У постанові від 23.08.2023 року у справі №600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (ст.ст.33, 50 Закону №2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої ч.1 ст.60 Закону №2344-III.
Суд встановив, що посадовими особами Укртрансбезпеки було здійснено 26.03.2024 перевірку транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачеві, за результатами якої складено акт №024903.
Постановою відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області №ПШ055592 від 01.05.2024 року, за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлено, що ОСОБА_1 26.03.2024 року у Тернопільській області на автошляху «Р-39, км 67+100, село Плотича» допущено перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.48 Закону №2344-III, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, на підставі чого відповідачем застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф.
Сторонами не заперечується, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача, однак, за доводами останнього, такий за усною домовленістю на певний період був переданий ОСОБА_3 (водію), який використовував автомобіль для власних потреб.
За доводами відповідача обов`язковим у цьому випадку документом відповідно до положень Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року №379, є тимчасовий реєстраційний талон, що підтверджував б факт передачі позивачем належного йому транспортного засобу, щодо якого контролюючим органом здійснювалася перевірка іншій особі.
В аспекті вказаних доводів суд зазначає, що у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 року у справі №560/514/22 та від 07.12.2023 року у справі №600/1407/22-а викладено висновок про те, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.
Разом із тим, як встановлено судом, позивач не зареєстрований підприємцем, що саме відповідачем і не заперечувалось.
З наведеного слідує, що автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, що є неприпустимим.
Відповідач не надав жодного доказу того, що під час спірної перевірки автомобільним перевізником був позивач. Ці обставини відповідач зобов`язаний був установити під час належного розгляду по суті справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, чого не здійснив і протиправно застосував адміністративну відповідальність не до дійсного автомобільного перевізника, а до власника транспортного засобу.
Стосовно тверджень відповідача про те, що позивач здійснює перевезення для забезпечення роботи підприємства, керівником якого він являється, маскуючи це перевезенням для власних потреб, то суд не враховує такі, адже вони не підтверджені жодними засобами доказування, а є лише припущеннями відповідача.
Суд не надає оцінки змісту порушенням, викладеним в акті перевірки №024903 від 26.03.2024 року, а саме щодо відсутності товарно-транспортної накладної, адже спірна постанова винесена щодо неналежного суб`єкта відповідальності, передбаченої абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III.
Суд враховує, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення контролюючим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Верховний Суд уже роз`яснював, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (наприклад, постанови Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі №819/330/18, від 23.06.2022 року у справі №640/1312/20).
Таким чином, суд приходить висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що посадові особи Укртрансбезпеки помилково встановили дійсного автомобільного перевізника, на якого згідно вимог закону має бути покладено адміністративну відповідальність за встановлені перевіркою порушення законодавства про автомобільний транспорт, що не спростовано відповідачем, у зв`язку із чим спірне рішення Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ055592 від 01.05.2024 року не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). А тому, таке слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, то згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ055592 від 01.05.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул.Антоновича, 51, м.Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.
Суд | Львівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.08.2024 |
Оприлюднено | 08.08.2024 |
Номер документу | 120841142 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них транспорту та перевезення пасажирів |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кухтей Руслан Віталійович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кухтей Руслан Віталійович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Кухтей Руслан Віталійович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Ланкевич Андрій Зіновійович
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Ланкевич Андрій Зіновійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні