Рішення

від 05.08.2024 по справі 380/24277/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2024 рокусправа № 380/24277/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мукко" про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач-1), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Мукко" (далі - третя особа), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 27.09.2023 № ПШ016772 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27.09.2023 працівники Державної служби з безпеки на транспорті зупинили для проведення рейдової перевірки автомобіль, який належить позивачу та на підставі договору оренди транспортного засобу від 17.05.2023 № 1/01, переданий в користування ТОВ "Мукко".

Позивач зазначає, що на момент перевірки транспортний засіб знаходився у користуванні третьої особи. Так, водієм транспортного засобу, що перевірявся, був ОСОБА_2 , який з 01.12.2021 працює водієм автотранспортних засобів ТОВ "Мукко", відповідно до наказу від 20.11.2021 № 26-к.

Позивач наголошує, що оскільки належний йому на праві власності автомобіль перебуває у володінні та користуванні ТОВ "Мукко", яке здійснює власну господарську діяльність та на час перевірки було автомобільним перевізником, винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, як така, що порушує права та законні інтереси позивача у вигляді стягнення неправомірного штрафу.

Із наведених підстав, просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 20.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

30.10.2023 відповідач-1 надіслав відзив на позовну заяву, в якому Державна служба України з безпеки на транспорті заперечує проти задоволення позову, з огляду на таке.

Так, відповідач-1 зазначає, що ні на час проведення перевірки, ні на час розгляду справи, ні до суду будь-якої інформації про трудові, орендні правовідносини або ж інші відомості, які могли б бути враховані під час проведення рейдової перевірки позивачем не надано.

При цьому, відповідач-1 покликається на пункт 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок № 1388), відповідно до якого, за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, підрозділ Державтоінспекції видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Зауважує, що власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підстава використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

Також відповідач-1 звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16.

Із наведених підстав у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою від 07.11.2023 до участі у справі в якості другого відповідача залучений Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі-відповідач-2).

27.11.2023 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача-1, зазначивши, зокрема, що у зв`язку із внесенням змін Законом України від 05.07.2011 № 3565 -VI у тому числі й до Закону України "Про дорожній рух", тимчасовий реєстраційний талон може бути оформлений за бажанням власника транспортного засобу.

Відтак, на думку позивача, відзив жодним чином не спростовує надані позивачем докази, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.

30.11.2023 відповідач-1 надіслав заперечення на відповідь на відзив, які обґрунтовані наступним.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки від 25.08.2023 серії АР № 013722 під час перевірки водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу без оформлення товарно-транспортної накладної. Факт перевезення вантажу не заперечується ні позивачем, ні водієм, та підтверджується долученими доказами. Під час проведення рейдової перевірки водій ОСОБА_2 не надав жодних пояснень щодо суб`єкта відповідальності.

У зв`язку із наведеним, у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи не подавали клопотання щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд розглядає справу у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, суд здійснює розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

17.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мукко" (Орендар) та фізична особа ОСОБА_1 (Орендодавець) уклали Договір оренди автотранспорту № 1/01, за умовами якого Орендодавець передав Орендарю у тимчасове користування транспортний засіб марки Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 терміном на три роки.

Договір оренди автотранспорту № 1/01 від 17.05.2023 посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У.Т.

На підставі Акту прийому-передачі від 17.05.2023 до Договору оренди автотранспорту від 17.05.2023 № 1/01, ОСОБА_1 передав ТОВ "Мукко" автомобіль Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 .

25.08.2023 посадові особи Відділу державного нагляду (контроль) у Львівській області на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок від 21.08.2023 №57315/31/27-23 та направлення на рейдову перевірку від 21.08.2023 № 013185, провели рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення водієм ОСОБА_2 вантажу, транспортного засобу марки Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 18.07.2022, дата першої реєстрації в Україні 19.07.2022, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Здійснюючи перевезення вантажу, ОСОБА_2 надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки такі документи:

- посвідчення водія серії НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_2 ;

- накладну від 25.08.2023;

- протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;

- роздруківку даних про режим праці та відпочинку водія.

За результатами перевірки складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.08.2023 № 013722, яким зафіксоване порушення ОСОБА_1 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт"

Як зазначено в Акті перевірки від 25.08.2023 № 013722 під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу згідно із накладною від 25.08.2023 (молоко), на момент перевірки у водія відсутня товарно-транспортна накладна документація, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац 3 частина 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.

Копію Акту перевірки від 25.08.2023 № 013722 водій ОСОБА_2 отримав, із актом ознайомився та підписав. У графі "пояснення водія про причини порушень" зазначено "Забули видати".

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області 27.09.2023 виніс постанову № ПШ016772 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи протиправною постанову від 27.09.2023 № ПШ016772, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ч. 7 ст. 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

За змістом ч. 14 ст. 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. ч. 17-20 ст. 6 Закону № 2344-III, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин далі - Порядок № 1567), який суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно із пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

Частинами першою та другою ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб`єкта, зокрема, документів, які встановлюють право використання транспортного засобу на законних підставах, суд враховує таке.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону № 2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Вимогами статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Розділом V Закону № 2344-III визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Так, відповідно до статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд встановив, що в Акті перевірки від 25.08.2023 № 013722 зазначено, що водій транспортного засобу щодо якого проведена перевірка, не надав посадовим особам відповідача документи, які передбачені статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, товарно-транспортну накладну.

На підставі Акта перевірки від 25.08.2023 № 013722 та за наслідками розгляду Укртрансбезпекою справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач-2 прийняв спірну постанову, якою власника автомобіля - ОСОБА_1 до притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу.

Суд звертає увагу, що положення статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною й неодноразово викладена у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії спорів.

З огляду на зазначене, суд вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо покладання відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме на автомобільного перевізника, тобто на особу, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, та зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повного та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22 та від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

Суд встановив, що за наслідками розгляду Укртрансбезпекою справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

При цьому, справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглянута Укртрансбезпекою без участі особи, яка за наслідками розгляду притягнута до адміністративної відповідальності або її уповноваженої особи, тобто без участі позивача.

Суд також встановив, що на час здійснення перевірки ОСОБА_1 (власник автомобіля Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 ) не був автомобільним перевізником.

Як зазначено вище, 17.05.2023 між ТОВ "Мукко" та ОСОБА_1 укладений договір оренди автотранспорту №1/01 - автомобіля Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 . Цей договір посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У.Т.

Згідно із Актом прийому-передачі від 17.05.2023 до Договору оренди автотранспорту від 17.05.2023 № 1/01, ОСОБА_1 передав ТОВ "Мукко" автомобіль Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 .

Також суд встановив, що водій транспортного засобу марки Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 , згідно із наказом директора ТОВ "Мукко" від 30.11.2021 № 36-к "Про прийняття на роботу", з 01.12.2021 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів.

Отже

Варто зауважити, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22, вказав:

"…У контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

48. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

49. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

50. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті…".

Відповідач-1 вказує, що ні на момент проведення перевірки, ні на момент розгляду справи, ні до суду будь-якої інформації про трудові, орендні правовідносини або ж інші відомості, які могли б бути враховані під час проведення рейдової перевірки позивач не надав.

Так, із матеріалів справи встановлено, що здійснюючи перевезення вантажу, ОСОБА_2 надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки документи, зокрема накладну від 25.08.2023.

Зі змісту накладної від 25.08.2023 слідує, що водій здійснював перевезення молока в значних об`ємах.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію серії НОМЕР_2 транспортного засобу марки Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , такий документ містить графу "особливі відмітки: спеціалізований вантажний цистерна".

Разом із тим, відповідачі будь-яких доказів, які би підтверджували, що автомобільним перевізником у спірних правовідносинах був позивач, а не ТОВ "Мукко", суду не надали.

Доказів того, що ОСОБА_1 на момент винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та мав статус суб`єкта підприємницької діяльності до суду не надано.

Поряд з цим, за умови відсутності у позивача статусу автомобільного перевізника та суб`єкта господарювання до предмету доказування у цій справі не входить наявність чи відсутність події правопорушення, а також дотримання відповідачем-2 установленої процедури розгляду справи.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що Договір оренди автотранспорту від 17.05.2023 № 1/01, який посвідчений державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Львівської області Костур У.Т., Акт прийому-передачі від 17.05.2023 до Договору оренди автотранспорту від 17.05.2023 № 1/01 та наказ директора ТОВ "Мукко" від 30.11.2021 № 36-к є належними, допустимими та достатніми доказами того, що транспортний засіб марки Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 у передбачений законодавством спосіб переданий у користування ТОВ "Мукко", а ОСОБА_1 у цьому випадку не є автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області від 27.09.2023 № ПШ016772 про стягнення з позивача адміністративно - господарського штрафу у сумі 17 000, 00 грн прийнята без додержання вищенаведених норм, а тому є протиправною.

Щодо посилання відповідача-1 на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, суд зважає на таке.

У справі № 804/8740/16 предметом оскарження були постанови про накладення адміністративно-господарських штрафів на суб`єкта господарювання за надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за відсутності документів, передбачених статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІV (далі - Закон № 2344-ІV), а саме: реєстраційних документів на транспортний засіб, індивідуальної контрольної книжки водія, полісу обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водія, квитково-касового листа, індивідуальної контрольної книжки водія, схеми маршруту та розкладу руху.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16 висловив правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІV.

За обставинами цієї справи (№ 380/24277/23), суд встановив, що позивач є власником транспортного засобу марки Renault premium, номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Договору оренди автотранспорту від 17.05.2023 № 1/01, Акту прийому-передачі від 17.05.2023 до Договору оренди автотранспорту від 17.05.2023 № 1/01 та наказу директора ТОВ "Мукко" від 30.11.2021 № 36-к, автомобільним перевізником у даному випадку є ТОВ "Мукко"

Таким чином, підставою звернення позивача до суду із цим позовом є те, що ОСОБА_1 не є перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки він передав свій транспортний засіб у користування ТОВ "Мукко", який безпосередньо і здійснював перевезення та повинний був надати контролюючому органу необхідні документи.

З огляду на обставини цієї справи, правовідносини у справі № 804/8740/16 не є подібними до обставин цієї справи, відтак правові позиції, викладені Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не надали суду належних доказів правомірності прийняття постанови від 27.09.2023 № ПШ016772 про накладення на позивача адміністративно - господарського штрафу у сумі 17 000, 00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області від 27.09.2023 № ПШ016772 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.09.2023 №ПШ016772 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51; ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна