Рішення

від 06.08.2024 по справі 580/6570/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року справа № 580/6570/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського апеляційного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Черкаського апеляційного суду (далі відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними дії Черкаського апеляційного суду щодо надання неточної та неповної інформації, що міститься у відповіді від 31.05.2024 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 27.05.2024;

- зобов`язати Черкаський апеляційний суд надати точну та повну інформацію на інформаційний запит від 27.05.2024 ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та надати відповідь на запит від 27.05.2024 протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності рішення суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачкою зазначено, що відповідач протиправно ухиляється від надання всієї завіреної копії особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 , надавши лише витяг із особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 та копії наказів, тобто надано неточну та неповну інформацію.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 з врахуванням вимог ст. 122 КАС України прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що за результатами розгляду інформаційного запиту позивачки від 27.05.2024 відповідачем надана відповідь листом від 31.05.2024 №06-10/23/2024 про те, що надається завірена належним чином копія витягу з особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 , а відомості щодо такої особової картки в частині РНОКПП, серії та номера паспорта громадянина України, унікального номеру в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження, місцезнаходження об`єктів нерухомості є інформацією з обмеженим доступом.

Позивачкою подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої вона вважає, що доводи відповідача, які викладені у відзиві є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення, так як відповідач жодним чином не спростував доводи позивачки, не надав належні та допустимі докази зворотнього та намагається уникнути відповідальності за очевидні порушення прав позивачки. Також вказано, що особа яка підписала відзив на позовну заяву не має таких повноважень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 27.05.2024 ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до Черкаського апеляційного суду, в якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію, а саме надати належним чином завірені копії особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 , наказу про прийняття на роботу головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 .

За результатами розгляду вищезазначеного інформаційного запиту позивачки від 27.05.2024, керівником апарату Черкаського апеляційного суду надана відповідь листом від 31.05.2024 №06-10/23/2024 про те, що надається завірена належним чином копія витягу з особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 (накази про призначення на посаду та про зміну умов строкового трудового договору), а відомості щодо такої особової картки в частині РНОКПП, серії та номера паспорта громадянина України, унікального номеру в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження, місцезнаходження об`єктів нерухомості є інформацією з обмеженим доступом.

Позивачка не погоджуючись із діями відповідача щодо не надання їй всієї копії особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 , тому звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що статтею 40 Конституції України закріплено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

У Рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 №2-рп/2012, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України зазначив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя; збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац шостий пункту 4, абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

У абзаці 3 підпункту 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 01.06.2016 №2-рп/2016 Конституційним Судом України вказано, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Конституційний Суд України визначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац 2 п. 6 мотивувальної частини Рішення від 12.07.2019 №5-р(I)/2019).

У Рішенні Першого сенату Конституційного Суду України від 22.01.2020 №1-р(I)/2020 Конституційний Суд України наголосив, що право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац 7 п. 2.2 мотивувальної частини Рішення від 22.01.2020 №1-р(I)/2020).

Відповідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 (далі - №2657-XII) інформація є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону №2657-XII встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (надалі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Згідно з пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Статтею 20 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, строк для надання розпорядником інформації відповіді на запит становить 5 робочих днів.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 27.05.2024 ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до Черкаського апеляційного суду, в якому просила надати точну, повну та достовірну інформацію, а саме надати належним чином завірені копії особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 , наказу про прийняття на роботу головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 .

За результатами розгляду вищезазначеного інформаційного запиту позивачки від 27.05.2024, керівником апарату Черкаського апеляційного суду надана відповідь листом від 31.05.2024 №06-10/23/2024 про те, що надається завірена належним чином копія витягу з особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 та накази про призначення на посаду та про зміну умов строкового трудового договору, а відомості щодо такої особової картки в частині РНОКПП, серії та номера паспорта громадянина України, унікального номеру в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження, місцезнаходження об`єктів нерухомості є інформацією з обмеженим доступом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині ненадання позивачці всієї копії особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 , то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 Цього Закону.

Згідно ч.1 ст.6 Закону №2939-V інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація, таємна інформація та службова інформація.

Частиною 2 статті 6 Закону № 2939-VІ визначено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Згідно ст. 9 Закону №2939-VІ відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:

1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;

2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Крім того, відповідно до ст. 7 Закону №2939-VІ конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини

Враховуючи, що за наслідками розгляду вищезазначеного інформаційного запиту позивачки від 27.05.2024, керівником апарату Черкаського апеляційного суду надана відповідь листом від 31.05.2024 №06-10/23/2024 про те, що надається завірена належним чином копія витягу з особової картки головного спеціаліста відділу управління персоналом ОСОБА_2 (накази про призначення на посаду та про зміну умов строкового трудового договору) та правомірно відмовлено у наданні відомостей щодо такої особової картки в частині РНОКПП, серії та номера паспорта громадянина України, унікального номеру в Єдиному державному демографічному реєстрі, місця проживання, дати народження, місцезнаходження об`єктів нерухомості головного спеціаліста відділу управління персоналом О.Ю. Сіренко, тому суд дійшов висновку, що відповідачем не вчинено протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ