Постанова

від 06.08.2024 по справі 200/1816/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року справа №200/1816/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року (головуючий суддя І інстанції Кравченко Т.О.), складене у повному обсязі 17 травня 2024 року, у справі № 200/1816/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області, що полягають в обчисленні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату виникнення права на страхові виплати, без врахування з 01 березня 2024 року коефіцієнту підвищення 1,0796;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області перерахувати з 01 березня 2024 року ОСОБА_1 розмір щомісячних страхових виплат втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності із середньомісячного заробітку 13 182,47 грн із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, 1,14; 1,197; 1,0796, та виплатити недоотриману різницю у щомісячних страхових виплатах у зв`язку з перерахунком.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягали в обчисленні ОСОБА_1 розміру щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату виникнення права на страхові виплати.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунок щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим працездатності, встановивши суму щомісячної страхової виплати на підставі ч. 1 ст. 42 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції від 12 січня 2022 року) відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я, обчисленої з урахуванням п. 14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439), та із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796, а також виплатити її з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вищевказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що у разі відсутності довідки про середню заробітну плату, використовуються наявні відомості з Державного реєстру застрахованих осіб, в у разі відсутності цих даних відповідно до Закону № 1105, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначив, що розмір страхових виплат обраховано відповідно до норм діючого законодавства, підстав для їх перерахунку не має.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 11 грудня 2001 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Як свідчить виписка з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДОН-04 № 019073 за наслідками первісного огляду 28 березня 2006 року ОСОБА_1 був встановлений ступінь втрати професійної працездатності 20% у зв`язку з трудовим каліцтвом 31 серпня 2005 року. Дата переогляду 28 березня 2007 року.

Згідно з випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДОН-04 № 019841 за наслідками переогляду 27 березня 2007 року ОСОБА_1 повторно встановлений ступінь втрати професійної працездатності 20% у зв`язку з трудовим каліцтвом 31 серпня 2005 року. Дата переогляду 27 березня 2009 року.

Як свідчить виписка з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії ДОН-04 № 077687 за наслідками переогляду 14 вересня 2009 року ОСОБА_1 повторно встановлений ступінь втрати професійної працездатності 20% у зв`язку з трудовим каліцтвом 31 серпня 2005 року, який підлягав врахуванню з 27 березня 2009 року. Дата переогляду 14 квітня 2011 року.

Однак 14 квітня 2011 року переогляд у МСЕК позивач не пройшов.

27 січня 2022 року за наслідками повторного огляду ОСОБА_1 безстроково встановлений ступінь втрати професійної працездатності 10%, що підтверджено довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 106590 від 27 січня 2022 року.

Таким чином, 27 січня 2022 року позивачу повторно встановлений ступінь втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва, отриманого 31 травня 2005 року під час роботи в ЗАТ «УМ-5» машиністом екскаватора 6 розряду, 10% безстроково.

При цьому позивач пройшов переогляд у МСЕК більш ніж через десять років від дати, що була визначена при попередньому переогляді.

Дослідивши матеріали справи про страхові виплати позивача, суд встановив такі обставини.

03 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі Краматорське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області) з заявою, в якій просив призначити йому страхові виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, що стався в ЗАТ «УМ-5».

Разом з цією заявою позивач надав паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, виписку з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12ААА № 106590 від 27 січня 2022 року, трудові книжки серії НОМЕР_3 і НОМЕР_4 .

Довідку про середню заробітну плату (дохід) разом з заявою від 03 лютого 2022 року позивач не надав.

Водночас в матеріалах справи позивача наявні Індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), формовані станом на 07 лютого 2022 року.

Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) містять інформацію про заробітну плату ОСОБА_1 , кількість днів трудових відносин та позначку про сплату страхових внесків за весь період роботи в ЗАТ «УМ-5» (ідентифікаційний код 23771088), з січня 2005 року по листопад 2011 року, в тому числі за період, що передував страховому випадку (за 3 дні січня 2005 року 28,88 грн, за 28 днів лютого 2005 року 786,00 грн, за 31 день березня 2005 року 745,00 грн, за 30 днів квітня 2005 року 958,00 грн, за 31 травня 2005 року 607,39 грн, за 30 днів червня 2005 року 675,11 грн, за 31 липня 2005 року 720,00 грн, за 31 серпня 2005 року 1003,06 грн).

При цьому в матеріалах справи про страхові виплати ОСОБА_1 наявна довідка товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації 5» від 22 лютого 2022 року № 5 про те, що 14 липня 2011 року ЗАТ «УМ-5» перетворено на ТДВ «УМ-5», тобто Краматорському міському відділенню Управління ВД ФСС України в Донецькій області було достеменно відомо про те, яка саме юридична особа є правонаступником ЗАТ «УМ-5», її місцезнаходження, засоби зв`язку тощо.

06 березня 2022 року Краматорське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14018/244294/3145/1 «Про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати відповідно до частини другої статті 37».

Цією постановою потерпілому ОСОБА_1 призначена перерахована щомісячна страхова виплата в розмірі 282,83 грн з 01 березня 2022 року безстроково.

Розрахунок щомісячної страхової виплати проведений виходячи з такого:

розмір щомісячної страхової виплати 248,10 грн;

коефіцієнт, на який перераховується щомісячна страхова виплата 1,1400;

максимальний розмір щомісячної страхової виплати, що не перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на момент проведення перерахунку 24810,00 грн;

розрахунок щомісячної страхової виплати після перерахунку: розрахунок від «Попередньої виплати», нова щомісячна сума = 248,10 х 1,14 = 282,83 грн.

22 грудня 2022 року Краматорське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області прийняло постанову № 14018/244294/3145/1 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати».

Цією постановою потерпілому ОСОБА_1 припинена щомісячна страхова виплата в розмірі 282,83 грн з 01 січня 2023 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону № 1105.

З 01 січня 2023 року будь-яких постанов, рішень, інших розпорядчих актів про призначення, перерахунок, припинення щомісячної страхової виплати справа про страхові виплати ОСОБА_1 не містить.

Як свідчать відомості ІКІС ПФУ з електронної особової справи (№ ЕОС 1198031116, № ОР 119803111, № рішення 244294 (03145.0)) ОСОБА_1 призначена щомісячна страхова виплата в такому розмірі:

з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року 282,83 грн;

з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року 282,83 грн;

з 01 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року 282,83 грн;

з 01 березня 2023 року по 31 березня 2023 року 338,55 грн;

з 01 квітня 2023 року по 30 квітня 2023 року 338,55 грн;

з 01 травня 2003 року по 31 травня 2023 року 338,55 грн;

з 01 червня 2023 року по 29 лютого 2024 року 338,55 грн;

з 01 березня 2024 року по 31 грудня 2054 року 365,50 грн.

08 лютого 2024 року представник позивача адвокат Трофімчук В.В. звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з адвокатським запитом № 8 з метою отримання інформації про порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати з 27 січня 2022 року, а також щодо індексації цієї виплати за період з 2005 року по 2011 рік та її перерахунок в 2023 році.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача листом від 14 лютого 2024 року № 0500-0202-8/14410 ГУ ПФУ в Донецькій області, серед іншого, повідомило про розмір щомісячних страхових виплат та порядок їх обрахунку.

17 березня 2024 року представник позивача адвокат Трофімчук В.В. звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з адвокатським запитом № 109 з метою отримання інформації про причини нездійснення індексації належної ОСОБА_1 суми щомісячної страхової виплати з 01 березня 2024 року та порядку обчислення середньої заробітної плати для нарахування щомісячних страхових виплат.

Докази надання відповідачем відповіді на цей адвокатський запит суду не надані.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність поновлення порушеного права позивача на перерахунок страхових виплат.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1105-ХIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано у декількох нормативних актах:

1)статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;

2)статті 173 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України), відповідно до якої шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку;

3) Законі України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIIIта має назву "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначає відповідно доКонституції Українита основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Частиною першою статті 31 Закону № 1105-ХIV передбачено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім`ї померлого.

Відповідно до вимогстатті 42 Закону № 1105-XIVсума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я. Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 вказаної статті визначено, що під час обчислення середньомісячного заробітку враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.

Згідно з ч. 12 ст. 42 Закону № 1105 (в ред. від 12 січня 2022 року) якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров`я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на день виплати. Відсутність документів про заробіток підтверджується довідкою роботодавця або відповідного архіву.

Частиною15 ст. 42 Закону № 1105 (в ред. від 12 січня 2022 року) було передбачено, що індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до ч. 2 ст. 37 цього Закону.

Згідно пункту 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 439) (далі - Постанова № 1266) розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата Позивача, є 12 місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Згідно пункту 31 Постанови № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, при призначенні щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 за його заявою від 03 лютого 2022 року середня заробітна плата мала бути обчислена з розміру заробітної плати позивача як застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві, з урахуванням її коригування за формулою, наведеною в Порядку № 1266.

Натомість, в порушення вимог п. пп. 3.2.6 п. 3.2 Порядку № 11 та п. 14 Порядку № 1266 замість обчислення середньої заробітної плати виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві з урахуванням її коригування за формулою, наведеною в п. 14 Порядку № 1266, Краматорське міське відділення Управління ВД ФСС України в Донецькій області застосувало прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб, що визнається сторонами.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 (в ред. від 12 січня 2005 року) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до ч. 2 ст. 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абз. 3 ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 в редакції від 12 січня 2022 року).

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 в редакції від 12 січня 2022 року мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.

Аналіз положень ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 в редакції від 12 січня 2022 року зумовлює висновок, що «прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб» не є розрахунковою величиною для обчислення суми щомісячної страхової виплати.

Як слушно зауважив позивач, «прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб» застосовується при визначенні максимального і мінімального розміру щомісячної страхової виплати.

При цьому ні ч. 1 ст. 42, ні будь-які інші норми Закону № 1105, Порядку № 11 чи Порядку № 1266 не передбачали можливості застосування «прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб», для обчислення розміру щомісячної страхової виплати потерпілого, в тому числі у разі відсутності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформації щодо середньої заробітної плати потерпілого для призначення щомісячних страхових виплат.

Таким чином, застосування «прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб», для обчислення розміру щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 є протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист в аспекті отримання компенсації відповідної частини заробітку, втраченої внаслідок втрати працездатності зумовленої трудовим каліцтвом.

Індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) свідчать про те, що на день звернення позивача за призначенням щомісячної страхової виплати (03 лютого 2022 року) та на день прийняття рішення про призначення йому такої виплати (06 березня 2022 року) в системі персоніфікованого обліку була наявна інформація про заробітну ОСОБА_1 за весь період його роботи в ЗАТ «УМ-5» січня 2005 року по листопад 2007 року, в тому числі про заробітну плату позивача як застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві.

До того ж у справі про страхові виплати ОСОБА_1 міститься довідка ЗАТ «УМ-5» від 28 березня 2006 року № 84 про середню заробітну плату (дохід) перед настанням нещасного випадку на виробництві.

Враховуючи те, що у відповідача наявні всі необхідні для обчислення страхової виплати відомості, дії ГУ ПФУ в Донецькій області, які полягали в обчисленні ОСОБА_1 розміру щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на дату виникнення права на страхові виплати, підлягають визнанню протиправними.

За цих обставин з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача на соціальний захист в межах визначеного ним спірного періоду, враховуючи положення ч. 2 ст. 9 КАС, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області провести ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року перерахунок щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим працездатності, встановивши суму щомісячної страхової виплати на підставі ч. 1 ст. 42 Закону № 1105 (в ред. від 12 січня 2022 року) відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я, обчисленої з урахуванням п. 14 Порядку № 1266, та із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 і 1,0796, а також виплатити її з урахуванням фактично виплачених сум.

Відтак, суд першої інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року у справі № 200/1816/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г.Казначеєв

І.Д. Компанієць