Постанова

від 05.08.2024 по справі 620/4149/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/4149/24 Головуючий у І інстанції - Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Костюк Л.О., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2024 № 654/Ж10/25-01-04-05-07 щодо порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до статті 124 Податкового кодексу України у сумі 24 442,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав неправомірності проведення камеральної перевірки контролюючим органом, оскільки такі підстави вже були предметом проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Кліар Енерджі-Одеса».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким його позовну заяву задовольнити.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса» посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, заявленим у позові, та містять посилання на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса», в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса» щодо термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 07.12.2023 № 12457/Ж5/25-01-04-05-17 (далі - Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог п. 57.1 статті 57, п. 203.2 статті 203 ПК України щодо граничного строку, передбаченого для сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

На підставі викладеного, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 11 січня 2024 року № 654/Ж10/25-01-04-05-07, яким на підставі статті 124 Податкового кодексу України, до Позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 24 442,00 грн.

Відповідно до розрахунку штрафу за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до ст. 124 Податкового кодексу України зазначено, що: 1) податкова декларація з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9133098688, граничний термін сплати - 01.08.2022, дата фактичної сплати - 15.08.2022 (сума грошового зобов`язання без врахування штрафних (фінансових) санкцій 121336,00 грн), що становить 14 днів порушення термінів сплати суми грошового зобов`язання і застосовано 5% штрафу - 6066,80 грн; 2) податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2022 № 9162548941, граничний термін сплати - 30.08.2022, дата фактичної сплати - 31.08.2022 (сума грошового зобов`язання без врахування штрафних (фінансових) санкцій 367504,00 грн), що становить 1 день порушення термінів сплати суми грошового зобов`язання і застосовано 5% штрафу - 18375,20 грн;

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області є правомірним, оскільки Позивачем було сплачено суму узгодженого податкового зобов`язання з порушенням граничних термінів його сплати.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Позивачем в апеляційній скарзі зазначено, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не мав право проводити камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, оскільки дані питання були вже охоплені документальною плановою виїзною перевіркою, яка була проведена раніше (акт документальної планової виїзної перевірки Позивача від 10.11.2023 № 11033/Ж5/25-01-07-01-01).

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згідно з пунктом 76.3 статті 73 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті102 ПКУ встановлено, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, Відповідачем правомірно проведено камеральну перевірку на предмет своєчасності сплати узгоджених податкових зобов`язань, самостійно визначених в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9133098688, від 19.08.2022 № 9162548941.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.2 ст.49 ПК України).

Пунктом 46.1 ст.46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1. ст. 49 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою нарахування штрафних санкцій, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 11.01.2024 № 654/Ж10/25-01-04-05-07, є несвоєчасна сплата Позивачем, зокрема, податкових зобов`язань, самостійно визначених в поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9133098688, від 19.08.2022 № 9162548941.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно прийняте з підстав вчинення Позивачем порушення граничних строків сплати податкового зобов`язання, тому застосовано відповідальність передбачену п. 124.1 ст. 124 ПК України.

Відповідно до розрахунку штрафу за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання відповідно до ст. 124 Податкового кодексу України зазначено, що: 1) податкова декларація з податку на додану вартість від 19.07.2022 № 9133098688, граничний термін сплати - 01.08.2022, дата фактичної сплати - 15.08.2022 (сума грошового зобов`язання без врахування штрафних (фінансових) санкцій 121336,00 грн), що становить 14 днів порушення термінів сплати суми грошового зобов`язання і застосовано 5% штрафу - 6066,80 грн; 2) податкова декларація з податку на додану вартість від 19.08.2022 № 9162548941, граничний термін сплати - 30.08.2022, дата фактичної сплати - 31.08.2022 (сума грошового зобов`язання без врахування штрафних (фінансових) санкцій 367504,00 грн), що становить 1 день порушення термінів сплати суми грошового зобов`язання і застосовано 5% штрафу - 18375,20 грн;

Згідно з п. 124.1 ст. 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах, зокрема при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні застосований до ТОВ «Кліар Енерджі-Одеса» штраф є правомірним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, встановлений ПК України, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліар Енерджі-Одеса» залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Л.О. Костюк

Е.Ю. Швед