Ухвала

від 06.08.2024 по справі 300/4877/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 300/4877/23

адміністративне провадження № К/990/27711/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №300/4877/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК ОРІСІЛ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод ДК ОРІСІЛ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 08 травня 2023 року:

- №003978/0701 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), задекларовану на рахунок платника у банку, на 689 453,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 344 726,50 грн;

- №003991/0701 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 170 грн;

- №003995/0701 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 516 360,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року частково задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК ОРІСІЛ» про ухвалення додаткового судового рішення; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК ОРІСІЛ» витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 30 000,00 грн, витрати на проведення експертизи у сумі 3 076,00 грн; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задоволено частково. Змінено додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №300/4877/23 у частині вирішення питанні про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод ДК ОРІСІЛ» витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 10 000,00 грн. У решті додаткове рішення від 11 грудня 2023 року та рішення від 22 листопада 2023 року Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі №300/4877/23 залишено без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області без задоволено.

Не погоджуючись з рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, відповідач вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 25 квітня 2024 року та від 13 червня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

17 липня 2024 року до Верховного Суду надійшла втретє подана касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №300/4877/23.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі №808/2737/13-а.

Верховний Суд у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг вже звертав увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Також Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що у поданій касаційній скарзі викладено обставини справи, зроблено вказівки на постанови Верховного Суду із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду пов`язану з критеріями оцінки доказів та висновками здійсненими за результатами їх дослідження. Разом з тим, ним не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами правової позиції Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року у справі №300/4877/23 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов