Постанова

від 30.07.2024 по справі 604/6/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/6/24Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.Б. Провадження № 22-ц/817/600/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірський Б.О.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Панькевич Т.І.

представника позивача

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №604/6/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Золотий жайвір» від імені якого діє ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року (ухвалене суддею Сташківим Н.Б.) в справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_2 , Фермерського господарства «Агро Остап`є» про визнання недійсним договору оренди землі в частині, переведення прав та обов`язків орендаря, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2023 року Фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір») звернулось до суду із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 15.03.2023 року між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі №2/061 строком на 7 років (земельна ділянка площею 1,5398 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0448, державна реєстрація речового права оренди землі відбулась 25.03.2016 року).

Протягом усього часу перебування земельної ділянки в оренді не було жодних претензій чи зауважень з боку орендодавця щодо неналежного виконання орендарем своїх обов`язків.

За місяць і 8 днів до закінчення строку договору позивач, дотримуючись вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», направив власнику земельної ділянки ОСОБА_2 лист-повідомлення від 13.02.2023 року про намір скористатись переважним правом на укладення на новий строк договору оренди. До листа було додано три примірники проекту договору оренди землі на новий строк.

01 березня 2023 року вказаний лист було вручено адресату особисто.

При цьому, орендар продовжував користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору і заперечень проти поновлення договору оренди на протязі місяця після закінчення строку договору, від орендодавця не отримував.

30 березня 2023 року право оренди на вищезгадану земельну ділянку було зареєстровано за ФГ «Агро Остап`є» на підставі договору оренди землі від 30.03.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Агро Остап`є».

Відтак вважали, що орендодавцем було порушено їх переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Вважали, що саме позов про переведення прав та обов`язків орендаря за новим договором буде ефективним способом захисту їх порушеного права, що відповідає правовій позиції, яка міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №909/337/19.

Таким чином, просили визнати недійсним, в частині орендаря, договір оренди земельної ділянки, укладений 30 березня 2023 року між ОСОБА_2 та ФГ «Агро Остап`є» щодо спірної земельної ділянки, перевівши права та обов`язки орендаря за даним договором на ФГ «Золотий жайвір».

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є»судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн..

Судові витрати, що понесені позивачемФГ «Золотий жайвір» таскладаються із сплаченого позивачем та документально підтвердженого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, покладено на позивача.

В апеляційній скарзі ФГ Золотий жайвір просить рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вказують на незаконність на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, з посиланням на неповне з`ясування істотних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Вважають, що висновки суду першої інстанції про недоведеність порушення переважного права позивача на укладення договору оренди на новий строк не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки орендодавець листами повідомляла ФГ «Золотий жайвір», що не бажає поновлювати дію договору на новий строк, оскільки бажає використовувати земельну ділянку для власних потреб на власний розсуд, проте 30.03.2023 року вона уклала новий договір з новим наймачем ФГ «Агро Остап`є».

Вважають, що ефективним способом захисту порушеного права позивача, який реально забезпечить його повне відновлення буде визнання частково недійсним договору оренди землі, укладеного власником земельної ділянки із новим орендарем, з одночасним переведенням прав та обов`язків орендаря за даним договором на позивача, що узгоджується із правовою позицією, яка міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №909/337/19.

У зв`язку з цим вважають, що висновок суду про неналежний спосіб захисту порушеного права є необґрунтованим.

Звертають увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі №334/3161/17, в якій міститься правовий висновок про те, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Зазначають, що ними, як позивачем вказувались конкретні норми акту цивільного законодавства (ст. 33 ЗУ Про оренду землі) з конкретизацією частини правочину, яка суперечить цим нормам права (в частині орендаря), а тому посилання суду щодо не зазначення цього - є безпідставними.

Вказують на те, що доказів на підтвердження сплати саме адвокату Хацкевичу Р.А. гонорару за надання правничої допомоги у даній справі, як і договору про надання правової допомоги, який укладений клієнтом з даним адвокатом, стороною відповідача до матеріалів справи не долучено, а тому були відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну допомогу.

Також звертають увагу на те, що акт-приймання наданих послуг від 02.02.2024 року, як і договір про надання юридичних послуг від 20.04.2023 року №20/04/01, укладений між ФГ Агро Остап`є та ТОВ Правник експерт, не містять відомостей про те, в якій саме справі відповідні юридичні послуги надавались, а також відсутні відомості про час затрачений адвокатом на ці послуги, що не дає можливості визначити їх дійсність та розумність розміру.

Від представника відповідачів адвоката Хацкевича Р.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

З посиланням на п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України зазначає, що позовна заява подана з порушенням п.10 ч.3 ст. 175 ЦПК України, оскільки позивач фактично вдруге висунув позовні вимоги щодо того самого предмету позову до тих самих відповідачів, оскільки щодо спірної земельної ділянки розглядалась позовна заява того самого позивача до тих самих відповідачів у справі №604/484/23 про визнання укладеним договору оренди землі на новий строк та визнання відсутнім права оренди, в задоволенні якої йому було відмовлено судами першої та апеляційної інстанції, та 08.01.2024 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження у даній справі.

Вважає, що наведена позивачем практика Великої Палати у справі №334/3161/17 не є схожою з обставинами даної справи.

Посилається на суперечливість тверджень позивача, оскільки він з одного боку посилається на порушення його переважного права, передбаченого ст. 33 ЗУ Про оренду землі та в той же час вказує на закріплену у ст. 4 ЦК пріоритетність норм ЦК України над нормами інших законів.

Звертає увагу на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 зазначено про те, що у разі якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном правом оренди шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги: про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної); про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря.

Зазначає, що надсилання орендодавцем листа з повідомленням про небажання продовжувати термін дії договору оренди до закінчення строку дії договору є достатнім підтвердженням його відмови від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк та є достатньою підставою припинення переважного права орендаря на таку пролонгацію.

Вважає, що відсутні підстави визнавати договір недійсним.

В судовому засіданні представник позивача - ФГ «Золотий жайвір» - адвокат Покотило Ю.В. апеляційну скаргу в її межах підтримав, посилаючись, на доводи викладені в них.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, 15.03.2016 року між ОСОБА_2 та ФГ «Золотий жайвір» було укладено Договір оренди землі №2/061, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка розташована за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1.5398 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0448. Договір оренди зареєстрований 25.03.2016 року.

Як вбачається із п.7 зазначеного вище Договору оренди землі, він укладений на 7 років, а по закінченню цього строку, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач на адресу орендодавця ОСОБА_2 направив лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк №13/02/23-6 від 13.02.2023 року, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, запропонував встановити орендну плату в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, строк дії договору 10 років та додав проект договору оренди землі. Лист-повідомлення направлено орендодавцю 17.02.2023 року, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальним чеком. Зазначений лист-повідомлення з доданим до нього проектом договору оренди землі відповідачка отримала.

Окрім того, позивач 16.03.2023 року також направляв ОСОБА_2 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0448, в якому зазначив, що орендарем було засіяно земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим, керуючись Договором оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.

16.06.2022 року, 29.08.2022 року та 17.02.2023 року ОСОБА_2 (до закінчення строку дії первинного договору) направила до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомила, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

25.03.2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.03.2023 року внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на вищезазначену земельну ділянку.

31.03.2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 30.03.2023 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Агро Остап`є».

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Так судом було встановлено, що 16.06.2022 року, 29.08.2022 року та 17.02.2023 року ОСОБА_2 (до закінчення строку дії первинного договору) направила до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомила, що вона не бажає поновлювати дію Договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

У своїй постанові від 28 вересня 2020 року (справа № 272/440/18) Верховний Суд зазначив, що у разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Оскільки ОСОБА_2 у встановленому законом порядку вказала на відсутність наміру продовжувати договірні відносини з оренди землі з позивачем, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися своєю землею, це беззаперечно свідчить про відсутність її волевиявлення на поновлення договору оренди землі чи укладення на новий строк з ФГ Золотий жайвір, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що переважне право ФГ Золотий жайвір не є порушеним.

Більше того, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі.

Після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ФГ Золотий жайвір, ОСОБА_2 розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, передавши її в оренду ФГ Агро Остап`є.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначав, що недійсність нового договору оренди, в частині орендаря, полягала у його невідповідності ст. 33 ЗУ Про оренду землі (в чинній редакції), оскільки цей договір було укладено з новим орендарем, чим, на його думку, було порушено переважне право ФГ Золотий жайвір на укладення такого договору.

Оскільки судом встановлено відсутність факту порушеного переважного права ФГ Золотий жайвір на укладення з ОСОБА_2 договору оренди спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає правильним висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі в частині, переведення прав та обов`язків орендаря, у зв`язку із їх необґрунтованістю.

Апеляційний суд відхиляє доводи скарги, які обґрунтовуються висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 у справі №909/337/19, оскільки вважає, що у вказаній справі та у справі, яка переглядається, різні предмети позовів.

Так, у справі №909/337/19 предмет позову переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частини павільйону від 22 серпня 2017 року та визнання права власності на зазначене нерухоме майно.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Вищезазначене кореспондується із висновком, який міститься в постанові Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі №740/1007/22.

Також нерелевантним є посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №334/3161/17, оскільки обставини цієї справи не є подібними до обставин справи №604/6/24.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про неналежний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості позову.

Щодо стягнутих судом першої інстанції судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В суді першої інстанції представником відповідача було подано клопотання про стягнення з ФГ Золотий жайвір на користь ФГ Агро Остап`є судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокат Хацкевич Р.М. надав суду копію договору про надання юридичних послуг №20/04/01, укладений 20 квітня 2023 року між ТОВ Правник експерт та ФГ Агро Остап`є, акт приймання-передачі наданих послуг від 20 квітня 2023 року, складений між цими ж особами, з яких вбачається, що вартість отриманих послуг з надання правової допомоги складає 10 000 гривень за консультації з питань застосування законодавства, складання процесуальних документів, написання відзиву та клопотань.

Згідно платіжної інструкції №330 від 02 лютого 2024 року ФГ Агро Остап`є було сплачено грошові кошти на рахунок ТОВ Правник експерт у розмірі 10 000 грн.

Стороною позивача було подано заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, в якому вони, посилались на відсутність підстав для їх стягнення та вважали, що заявлений їх розмір є не співмірним із обсягом наданих послуг.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо стягнення з позивача ФГ Золотий жайвір на користь ФГ Агро Остап`є витрат на правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

Апеляційний суд погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром вищезазначених судових витрат на правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача ФГ Золотий жайвір на користь ФГ Агро Остап`є, оскільки він відповідає вимогам розумності та співмірності.

Доводи апеляційної скарги про неналежність поданих адвокатом доказів витрат на правничу допомогу є безпідставними, оскільки згідно копії ордеру на надання правничої допомоги ФГ Агро Остап`є від 20 квітня 2023 року вбачається, що адвокат Хацкевич Р.М. діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20 квітня 2023 року №20/04/02, який був долучений до матеріалів справи разом з заявою про стягнення витрат на правничу допомогу.

Водночас колегія суддів вважає, що сплата коштів за надання професійної правничої допомогу саме ТОВ «Правник експерт», а не безпосередньо адвокату Хацкевичу Р.М., не свідчить про неналежність поданих останнім доказів.

Понесені витрати ФГ Золотий жайвір на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, слушно покладено на дане господарство, як позивача у справі, у відповідності до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Золотий жайвір" - залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року залишити без змін.

Повернути Фермерському господарству "Золотий жайвір" (вул. Запорізька, 11 м. Волочиськ Хмельницька область, Код ЄДРПОУ 35578504) з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги на рахунок Казначейства України (отримувач ГУК у Терн.обл/тг м. Терноп./22030101), згідно платіжної інструкції №175 від 15.05.2024 року в сумі 516 грн..

Суму сплаченого судового збору в розмірі 4026 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Фермерське господарство "Золотий жайвір".

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2024 року.

Головуючий Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Хома М.В.