Постанова

від 16.12.2024 по справі 604/6/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 604/6/24

провадження № 61-13357св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - фермерське господарство «Золотий жайвір»,

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство «Агро Остап`є»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року у складі судді Сташківа Н. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2024 року у складі колегії суддів: Гірського Б. О., Хоми М. В., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Агро Остап`є» (далі - ФГ «Агро Остап`є») про визнання договору оренди землі у частині орендаря недійсним і переведення прав та обов`язків орендаря.

Позовна заява мотивована тим, що 15 березня 2023 року між ФГ «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 2/061 строком на 7 років (земельна ділянка, площею 1,5398 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0448, державна реєстрація речового права оренди землі відбулася 25 березня 2016 року).

Протягом усього часу перебування земельної ділянки в оренді до ФГ «Золотий жайвір»не було жодних претензій чи зауважень з боку орендодавця щодо неналежного виконання орендарем своїх обов`язків.

17 лютого 2023 року, тобто за місяць і 8 днів до закінчення строку договору, ФГ «Золотий жайвір», дотримуючись вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», направило ОСОБА_1 - власнику земельної ділянки, лист-повідомлення від 13 лютого 2023року № 13/02/23-6 про намір скористатися переважним правом на укладення на новий строк договору оренди. До листа було додано три примірники проєкту договору оренди землі на новий строк.

01 березня 2023 року вказаний лист-повідомлення було вручено адресату особисто. При цьому, ФГ «Золотий жайвір» продовжувало користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору і заперечень проти поновлення договору оренди протягом місяця після закінчення строку договору від ОСОБА_1 не надходило.

Разом з тим, товариству стало відомо про те, що 30 березня 2023 року право оренди на вищезгадану земельну ділянку було зареєстровано за ФГ «Агро Остап`є» на підставі договору оренди землі від 30 березня 2023 року, який укладений останнім з ОСОБА_1 .

Таким чином, позивач вважав, що ОСОБА_1 , як орендодавцем, було порушено переважне право ФГ «Золотий жайвір» на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому, на думку позивача, саме позов про переведення прав та обов`язків орендаря за новим договором буде ефективним способом захисту його порушеного права, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, провадження № 12-35гс20

Посилаючись на викладене, ФГ «Золотий жайвір» просило суд визнати договір оренди земельної ділянки, укладений 30 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є», у частині орендаря щодо спірної земельної ділянки недійсним, перевівши права та обов`язки орендаря за цим договором на ФГ «Золотий жайвір».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року у задоволенні позову ФГ «Золотий жайвір» відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат, зокрема, стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ФГ «Агро Остап`є» судові витрати, понесені останнім на професійну правничу допомогу у розмірі 8 тис. грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 17 лютого 2023 року ФГ «Золотий Жайвір» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення від 13 лютого 2023 року № 13/02/23-6 про укладення договору оренди землі на новий строк, а також три примірника проєкту договору оренди землі, якими передбачено, зокрема, збільшення строку оренди з 7 до 10 років. Разом з тим, установлено, що 16 червня 2022 року, 29 серпня 2022 року та 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 направляла позивачу листи-повідомлення про те, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди землі з ФГ «Золотий Жайвір» на новий строк та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. У зв`язку з цим просила господарство утриматися від вчинення дій, які б перешкоджали їй після закінчення строку дії договору оренди використовувати належну їй земельну ділянку. Також повідомила, що фактичне використання земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди буде вважатися як самовільне заволодіння її земельною ділянкою. Установивши, що орендар не дотримався встановлених законом процедури і строків, а у орендодавця відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди землі з позивачем на новий строк, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФГ «Золотий жайвір», оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що у задоволенні позову відмовлено, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів. Разом з тим, понесені ФГ «Агро Остап`є» судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача у розмірі 8 тис. грн із заявлених 10 тис. грн, виходячи із критеріїв реальності наданих адвокатом послуг, співмірності та справедливості. При цьому, суд першої інстанції врахував заперечення позивача щодо розміру заявлених ФГ «Агро Остап`є» судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу ФГ «Золотий жайвір» залишено без задоволення. Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що 16 червня 2022 року, 29 серпня 2022 року та 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 направляла до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, якими повідомляла, що не бажає поновлювати дію договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення. Крім того, 22 березня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідь від 20 березня 2023 року на лист ФГ «Золотий жайвір» від 13 лютого 2023 року № 13/02/23-6, в якій також зазначила про те, що нові умови договору її не влаштовують.

Отже, волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися нею, тому переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк не порушено.

Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Після закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного з ФГ «Золотий жайвір», ОСОБА_1 розпорядилася належною їй земельною ділянкою на власний розсуд, передавши її в оренду ФГ «Агро Остап`є».

Посилання позивача на недійсність договору оренди, укладеного орендодавцем з ФГ «Агро Остап`є», у частині орендаря, так як цей договір було укладено з новим орендарем, чим, на його думку, було порушено переважне право ФГ «Золотий жайвір» на укладення такого договору, є безпідставними, оскільки установлено відсутність факту порушеного переважного права ФГ «Золотий жайвір» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції щодо неналежного способу захисту порушеного права не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог саме з підстав їх необґрунтованості.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що понесені ФГ «Агро Остап`є» судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача у розмірі 8 тис. грн із заявлених 10 тис. грн, виходячи із критеріїв реальності наданих адвокатом послуг, співмірності та справедливості. При цьому, суд першої інстанції вірно врахував заперечення позивача щодо розміру заявлених ФГ «Агро Остап`є» судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ «Золотий жайвір», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року клопотання ФГ «Золотий жайвір» про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ФГ «Золотий жайвір» строк на касаційне оскарження рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2024 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Підволочиського районного суду Тернопільської області.Підставами касаційного провадження зазначено пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ФГ «Золотий жайвір» мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що 16 червня 2022 року, 29 серпня 2022 року, 17 лютого 2023 року та 22 березня 2023 року ОСОБА_1 надсилала господарству листи-повідомлення про те, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди на новий строк та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб на власний розсуд. Проте, незважаючи на вказані повідомлення, ОСОБА_1 30 березня 2023 року уклала новий договір оренди землі з новим орендарем - ФГ «Агро Остап`є». Отже, враховуючи те, що ФГ «Золотий жайвір», як попереднім орендарем, було надіслано ОСОБА_1 , як орендодавцю, письмове повідомлення про бажання реалізувати своє переважне право, а остання, незважаючи на отримання цього повідомлення, уклала новий договір оренди з новим орендарем на умовах, які попередньо не пропонувалися, переважне право ФГ «Золотий жайвір» на укладення договору оренди землі на новий строк однозначно є порушеним.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що ефективним способом порушеного права позивача, який реально забезпечить його повне відновлення та не змусить звертатися з новими позовами, є визнання частково недійсним договору оренди землі, укладеного власником земельної ділянки з новим орендарем, з одночасним переведенням прав та обов`язків орендаря за цим договором на позивача.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представник ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевич Р. М. на касаційну скаргу ФГ «Золотий жайвір», в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. У ОСОБА_1 , як орендодавця, було відсутнє волевиявлення на продовження договору оренди землі, про що вона повідомляла відповідними листами ФГ «Золотий жайвір», тому, суди дійшли вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки відсутні докази порушення переважного права позивача на укладення відповідного правочину.

Крім того, представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М. у відзиві на касаційну скаргу заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 8 тис. грн. На підтвердження понесення ФГ «Агро Остап`є» таких витрат надано копію договору про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року № 20/04/01, акт приймання-передачі наданих послуг від 20 листопада 2024 року, платіжну інструкцію від 20 листопада 2024 року № 593, згідно з якою ФГ «Агро Остап`є» сплатило 8 тис. грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу, докази надіслання копії відзиву та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 15 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ «Золотий жайвір» укладено договір оренди землі № 2/061, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), розташовану за межами населеного пункту на території Остап`ївської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 1,5398 га, кадастровий номер 6124685700:01:001:0448. Вказаний договір оренди зареєстрований 25 березня 2016 року.

Згідно з пунктом 7 зазначеного договору оренди землі, він укладений на 7 років, а по закінченню цього строку, орендар має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що у випадку якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

ФГ «Золотий жайвір» направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк від 13 лютого 2023 року № 13/02/23-6, в якому повідомило про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Запропоновано встановити орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній формі, а строк дії договору - у 10 років. До листа-повідомлення додано проєкт договору оренди землі. Вказаний лист-повідомлення направлено орендодавцю 17 лютого 2023 року, що підтверджується описом вкладення, накладною на відправлення та фіскальним чеком. Зазначений лист-повідомлення з доданим до нього проєктом договору оренди землі відповідачка отримала.

Крім того, ФГ «Золотий жайвір» 16 березня 2023 року також направило ОСОБА_1 повідомлення про продовження терміну повернення з оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:0448, в якому зазначило, що орендарем було засіяно земельну ділянку сільськогосподарськими культурами, у зв`язку з чим, керуючись положеннями договору оренди та Законом України «Про оренду землі», повернення земельної ділянки буде здійснене протягом 6 місяців після припинення дії договору оренди.

16 червня 2022 року, 29 серпня 2022 року та 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 (до закінчення строку дії договору оренди) направила ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, в яких зазначала, що вона не бажає поновлювати дію договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи ФГ «Золотий жайвір» вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

Крім того, 22 березня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідь від 20 березня 2023 року на лист ФГ «Золотий жайвір» від 13 лютого 2023 року № 13/02/23-6, в якій зазначила про те, що нові умови договору її не влаштовують.

25 березня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про припинення речового права (права оренди) ФГ «Золотий жайвір» на вищезазначену земельну ділянку.

31 березня 2023 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 30 березня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є».

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Відповідно до частин першої та другої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про оренду землі» до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Установлено, що позивач 17 лютого 2023 рокунаправив ОСОБА_1 лист-повідомлення про укладення договору оренди на новий строк від 13 лютого 2023 року № 13/02/23-6, в якому повідомив про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

Разом з тим, 16 червня 2022 року, 29 серпня 2022 року та 17 лютого 2023 року ОСОБА_1 направляла до ФГ «Золотий жайвір» листи-повідомлення, в яких зазначала, що не бажає поновлювати дію договору оренди з господарством та має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб. Листи позивачу вручено, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення. Крім того, 22 березня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відповідь від 20 березня 2023 року на лист ФГ «Золотий жайвір» від 13 лютого 2023 року № 13/02/23-6, в якій також зазначила про те, що нові умови договору її не влаштовують.

Аналіз положень частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» свідчить про те, що для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Водночас, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2019 року у справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року у справі № 923/925/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 912/1138/19, від 17 травня 2022 року у справі № 384/30/21 (провадження № 61-21267 св 21), від 24 квітня 2023 року у справі № 608/2591/21 (провадження № 61-813 св 23).

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2019 у справі № 908/2314/18 зазначено, що саме лише визнання відмови протиправною не може бути підставою для поновлення договору оренди землі за частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки для поновлення договору оренди за цими частинами необхідне погодження обох сторін щодо істотних умов договору.

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки реалізація переважного права на укладення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої статтею 33 Закону України «Про оренду землі» процедури та за наявності волевиявлення сторін договору, а у спірних правовідносинах переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося у зв`язку з недосягненням між сторонами домовленості щодо істотних умов договору, оскільки ОСОБА_1 , як орендодавець, заперечувала проти поновлення договору оренди землі на умовах, запропонованих позивачем у проєкті договору оренди землі

Установивши, що після закінчення строку дії договору оренди між ФГ «Золотий жайвір», як орендарем, і ОСОБА_1 , як орендодавцем, не досягнуто згоди щодо продовження дії договору оренди на змінених умовах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного 30 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агро Остап`є», в частині орендаря щодо спірної земельної ділянки недійсним, перевівши права та обов`язки орендаря за цим договором на ФГ «Золотий жайвір», оскільки орендодавець повідомив попереднього орендаря про відсутність наміру продовжувати вказаний договір оренди.

При цьому, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.

Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23).

Посилання позивача на недійсність договору оренди, укладеного орендодавцем з ФГ «Агро Остап`є», у частині орендаря, так як цей договір було укладено з новим орендарем, чим, на його думку, було порушено переважне право ФГ «Золотий жайвір» на укладення такого договору, є безпідставними, оскільки установлено відсутність факту порушеного переважного права ФГ «Золотий жайвір» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди спірної земельної ділянки та волевиявленні на переукладення договору.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не з`ясували, чи було укладено договір оренди ОСОБА_1 з новим орендарем - ФГ «Агро Остап`є» на рівних або кращих умовах, ніж ті, які пропонував позивач, є безпідставними, оскільки не впливають на вирішення цього спору та не спростовують вищевказаних встановлених судами обставин, у тому числі щодо відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договірних відносин з позивачем.

До подібних правових висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 27 травня 2024 року у справі № 604/482/23, провадження № 61-1799св24.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо вирішення клопотання ФГ «Агро Остап`є» про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції

У відзиві на касаційну скаргу представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М. порушено клопотання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 8 тис. грн.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Судом установлено, що представником ФГ «Агро Остап`є» - Хацкевичем Р. М. надано на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції: копію договору про надання юридичних послуг від 20 квітня 2023 року № 20/04/01, акт приймання-передачі наданих послуг від 20 листопада 2024 року, платіжну інструкцію від 20 листопада 2024 року № 593, згідно з якою ФГ «Агро Остап`є» сплатило 8 тис. грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу, докази надіслання копію відзиву та доданих нього матеріалів іншим учасникам справи.

З огляду на викладене, враховуючи клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та доданих до нього документів, відсутність заперечень ФГ «Золотий жайвір» проти задоволення відповідного клопотання, суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання та стягнення з позивача на користь ФГ «Агро Остап`є» 8 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства «Золотий жайвір» залишити без задоволення.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 10 квітня 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2024 року залишити без змін.

Стягнути з фермерського господарства «Золотий жайвір» на користь фермерського господарства «Агро Остап`є» судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 8 тис. (вісім тисяч) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник