Рішення

від 06.08.2024 по справі 183/6973/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6973/24

№ 2/183/3242/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» про:

- солідарне стягнення з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» та з Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітної платі при звільненні в сумі 96 476 грн 84 коп,

в с т а н о в и в:

03 липня 2024 року позивач через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, отриманим судом 04 липня 2024 року.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» 16 серпня 1994 року. Наказом № 17 від 03 червня 2024 року позивача звільнено за власним бажанням з роботи в Придніпровській геофізичній розвідувальній експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», на підставі ст. 38 КЗпП України. На момент звільнення позивача Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» має заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 станом на 11 червня 2024 року в сумі 96 476,84 грн. На чисельні звернення позивача з приводу виплати заборгованості по заробітної платі, Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» посилається на відсутність належного фінансування з боку Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА». У зв`язку з наявністю заборгованості по заробітній платі, яка утворилася при звільнені, позивач вимушена звернутися до суду з позовом про її стягнення у примусовому порядку.

Позивач указує, що відповідач Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» має обов`язок здійснити повний розрахунок по забортної платі зі своїм працівником позивачем на момент її звільнення 03 червня 2024 року. Згідно з пунктом 1.1 Положення про Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», затвердженого наказом генеральним директором Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» № 116 від 03 жовтня 2018 року, Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» (надалі «Експедиція») створена на підставі наказу Міністерства геології Української РСР № 282 від 12 жовтня 1979 року і є відокремленим структурним підрозділом Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» (надалі «Підприємство») без статусу юридичної особи. Аналогічний правовий статус Експедиції убачається із повідомлення Державної служби геології та надр України від 29 листопада 2021 року за № 21281/01/04-21 та із повідомлення Міністерства економіки України від 04 грудня 2021 року за № 3211-07/57193-09. У відповідності до п. 1.6 згаданого Положення, Експедиція не є юридичною особою, представляє інтереси Підприємства і здійснює всі його функції або їх частину, що пов`язана з діяльністю Експедиції, та наділена самостійністю при здійсненні фінансово-господарської діяльності в межах, визначених цим Положенням, рішеннями керівника Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», довіреністю, виданою Підприємством начальнику Експедиції. Як убачається з п. 7.3 Положення про Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», Експедиція несе відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати працівникам. У відповідності до п. 4.13 цього Положення, Підприємство зобов`язано брати участь у фінансуванні та матеріально-технічному забезпеченні діяльності Експедиції в порядку, розмірах і способами, передбаченими законодавством, цим Положенням і рішенням керівника Підприємства. Такими чином, Положення передбачає відповідальність Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» за грошові зобов`язання (у тому числі й з виплати заробітної плати) свого відокремленого структурного підрозділу Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції. Оскільки заборгованість по заробітної платі позивача утворилася під час її трудових відносин з Придніпровською геофізичною розвідувальною експедицію Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», яке є відокремленим структурним підрозділом Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», і останнє зобов`язано брати участь у фінансуванні та матеріально-технічному забезпеченні діяльності свого відокремленого підрозділу, то позивач має права вимагати солідарного стягнення заборгованості по заробітної платі з обох відповідачів.

Також позивач просить стягнути солідарно з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» та з Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Постановленою судом ухвалою від 09 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Справу призначено у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Встановлено строк на подання відзиву. Ухвалу суду та судові повістки відповідачам направлено до електронного кабінету та отримано ними 17 липня 2024 року.

31 липня 2024 року відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечив проти задоволення позову до відповідача-2. В обґрунтування відзиву послався, що відповідно до п. 7.3 Положення про Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», затвердженого наказом від 03 жовтня 2018 року № 116, Експедиція несе відповідальність за своєчасну виплату заробітної плати працівникам. Заборгованість із виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій. Крім того, згідно п. 2.1.1. Галузевої угоди між Державною службою геології та надр України і Всеукраїнською профспілкою працівників геології, геодезії та картографії, Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них, зміцнення економічного стану підприємств, збільшення обсягів договірних робіт та інвестицій.

Станом на 06 серпня 2024 року відзив на позовну заяву відповідача-1, відповідь на відзив позивача до суду не надходили, що з урахуванням доказів повідомлення сторін про відповідні процесуальні дії та з огляду на надані ними докази, враховуючи положення ч. 3 ст. 279 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Суд, дослідивши докази у справі, встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Надана суду копія наказу (розпорядження) № 29 про прийняття на роботу від 16 серпня 1994 року /а.с.8/, копії трудової книжки НОМЕР_1 /а.с.6, зворот-7/, свідчить, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» 16 серпня 1994 року.

Наказом (розпорядженням) Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» № 17 від 03 червня 2024 року /а.с.9/ ОСОБА_1 звільнено на підставі заяви за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, з роботи в Придніпровській геофізичній розвідувальній експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА». Також суд звертає увагу, що підставою звільнення в трудовій книжці вказано: звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України (Наказ № 17 від 03 червня 2024 року).

Згідно з копією довідки Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» № 142 від 17 червня 2024 року, підписаної начальником Придніпровської ГРЕ /а.с.10/ ОСОБА_1 дійсно працювала в Придніпровській ГРЕ на посаді інженера програміста 2 кат. та заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі перед нею станом на 11 червня 2024 року становить 96476,84 грн.

Доказів сплати заборгованості по заробітній платі як при звільненні, так і на час розгляду справи відповідачами суду не подано.

Таким чином убачається наявність спору щодо стягнення заборгованості внаслідок невиплати заробітної плати при звільненні.

При вирішенні питання про стягнення заборгованості, суд ураховує таке.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України визначено підстави припинення трудового договору, зокрема п. 4 передбачено, що підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

За ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з частиною першою статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець. Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, лежить на працедавцеві.

Так, позивачем поданою довідкою Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» № 142 від 17 червня 2024 року, доведено, що заборгованість Придніпровської ГРЕ по заробітній платі перед нею станом на 11 червня 2024 року становить 26476,84 грн. Будь-яких доводів та аргументів на спростування вищевказаних обставин, альтернативної довідки про розмір заборгованості перед працівником або документу, що підтверджує проведення повного розрахунку, відповідачами не надано.

Ураховуючи те, що у позові позивач просив стягнути конкретну суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 96476,84 грн та з огляду на те, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд вважає що позивачем доведено розмір заборгованості та наявні всі підстави для захисту порушеного права відповідача шляхом стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати позивачу при звільненні заробітної плати.

При цьому доводи відповідача-2, що заборгованість з виплати заробітної плати виникла через нестачу коштів внаслідок відсутності державного замовлення на виконання геологорозвідувальних робіт, а також через те, що площі, на яких виконувались роботи, та виробничі потужності Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції на даний час знаходяться на територіях, тимчасово окупованих російською федерацією або в зоні активних бойових дій та те, що Державна служба геології та надр України зобов`язана забезпечувати повне та ритмічне фінансування геологорозвідувальних робіт відповідно до затверджених державним бюджетом обсягів видатків на них не є належними та допустимими доводами для висновку про допустимість, необхідність в демократичному суспільстві обмеження конституційного права позивача, передбаченого ст. 43 Конституції України, на своєчасне одержання винагороди за працю.

Також суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження складових заробітної плати позивача віднесеної до заборгованості, періоду її виникнення, клопотання сторін про витребування доказів, а отже у суду відсутня можливість вирішення питання з власної ініціативи щодо застосування положень ст. 117 КЗпП України.

Вирішуючи позов в частині солідарного стягнення заборгованості та належності відповідачів, суд виходить з такого.

За ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За ч. 1 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Так, суд ураховує, що згідно з наданою позивачем копією Положення про Придніпровську геофізичну розвідувальну експедицію Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» /а.с.11-21/, Придніпровська геофізична розвідувальна експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» (надалі «Експедиція») створена на підставі наказу Міністерства геології Української РСР № 282 від 12 жовтня 1979 року і є відокремленим структурним підрозділом без статусу юридичної особи Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» (п.1.1). Експедиція не є юридичною особою, представляє інтереси Підприємства і здійснює всі його функції або їх частину, що пов`язана з діяльністю Експедиції, та наділена самостійністю при здійсненні фінансово-господарської діяльності в межах, визначених цим Положенням, рішеннями керівника Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА», довіреністю, виданою Підприємством начальнику Експедиції (п.1.6). Підприємство зобов`язане брати участь у фінансуванні і матеріально - технічному забезпеченні діяльності Експедиції в порядку, розмірах і способами, передбаченими законодавством, цим Положенням і рішеннями керівника Підприємства (п.4.13). За п. 4.19 Положення, якщо господарська діяльність Експедиції виявляється збитковою, остання мусить разом з керівником Підприємства прийняти всі необхідні заходи для покриття збитків шляхом відповідного використання коштів та майна Експедиції.

Також судом досліджено копію відповіді Першого заступника Міністра економіки України на запит позивача від 04 грудня 2021 року № 3211-07/57193-09, з якої вбачається, окрім іншого, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція є відокремленим підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика», Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» не включена до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. До зазначеного переліку включено Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» (код ЄДРПОУ 01432761) /а.с.23-24/;

З копіївідповіді головиДержавної службигеології танадр Українивід 29листопада 2021року №21281/01/04-21на запитпозивача вбачається,окрім іншого,щоПридніпровська геофізична розвідувальна експедиція є відокремленим структурним підрозділом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика» без статусу юридичної особи, виконує геологорозвідувальні роботи на об`єкті «Сейсморозвідувальні роботи на Північно-Макіївській площі південно-східної частини ДДЗ» в межах укладеного доювору між Державним геофізичним підприємством «Укргеофізика» та Державною службою геології та надр України від 06 квітня 2021 року № 09/1 «Про закупівлю геологорозвідувальних робіт за державні кошти».

Водночас, за п. 1.9, 1.10 Положення Експедиція має окремий баланс, який входить складовою частиною в єдиний баланс Підприємства. Експедиція має право відкривати від імені та в інтересах Підприємства поточні рахунки в установах банків. Експедиція також має печатку із своїм найменуванням. Експедиція укладає передбачені даним Положенням угоди та вступає в незаборонені чинним законодавством цивільно-правові відносини з метою набуття майнових та немайнових прав і обов`язків, у тому числі в договірні відносини, пов`язані зі здійсненням господарської діяльності, та вирішенням питань соціального розвитку в межах зароблених коштів, а також майна, що знаходиться на її окремому балансі. Для досягнення цілей створення, Експедиція має право самостійно від імені та в інтересах Підприємства здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України, цьому Положенню, Статуту та внутрішнім нормативним актам Підприємства, рішенням керівника Підприємства і повноваженням, що закріплені в довіреності виданій Підприємством начальнику Експедиції для управління справами Експедиції і представництва інтересів Підприємства (п.1.12).

При цьому, пунктами 7.3, 7.6 Положення чітко визначено, що Експедиція несе відповідальність за своєчасну виплату заробітної вдати працівникам. Експедиція несе відповідальність щодо своїх зобов`язаннях відповідно до укладених угод всім належним та набутим від імені Підприємства майном, коштами та іншими матеріальними цінностями, що можуть бути стягнені згідно до чинного законодавства України.

За таких обставин, оскільки між сторонами виник спір щодо порушення роботодавцем обов`язку виплатити належні звільненому працівникові суми та спірні правовідносини виникли 03 червня 2024 року в день звільнення позивача відповідальність за порушення законодавства про працю несе саме роботодавець, який є відповідачем-1, незважаючи на його статус відокремленого підрозділу. Саме його відповідальність за обставин, що виникли, чітко визначена правовстановлюючим документом та для чого відповідача-1 головним підприємством, у тому числі, наділено повноваженнями та окремим балансом. Тобто підстав для солідарного стягнення заборгованості з відповідача-2, за відсутності доказів збитковості господарської діяльності, ліквідації чи припинення відповідача-1 суд не вбачає.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню та з Експедиції на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 96476,84 грн. В задоволенні позову про солідарне стягнення заборгованості до ДГП «УКРГЕОФІЗИКА» належить відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів на його користь солідарно витрат на правову допомогу, суд дійшов такого висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представник позивача долучив: прибутковий касовий ордер від 02 липня 2024 року на суму 6000,00 грн /а.с.24/, додаткову угоду від 02 липня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 28 червня 2024 року, якою затверджено склад та вартість послуг з: консультації клієнта для визначення правової позиції в розмірі 1 000,00 грн; аналіз судової практики 2 000,00 грн; підготовка та складання позовної заяви 3 000,00 грн /а.с.25/; акт прийому-передачі послуг від 02 липня 2024 року в якому відображено час надання послуг, вказаних в додатковій угоді, загалом 6 годин /а.с.26/; договір про надання правничої допомоги від 28 червня 2024 року /а.с.27/; ордер /а.с.28/ та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю представника позивача /а.с.29/.

Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з загальної суми, яку просить стягнути позивач 6 000,00 грн, судом задоволено позов в частині стягнення заборгованості та відмовлено про стягнення даної заборгованості з відповідача-2, що становить 50 % від заявлених вимог. Тобто розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з відповідача внаслідок часткового задоволення позову становить 3 000,00 грн. Також, з відповідача на користь держави, через звільнення від сплати судового збору позивача, підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У решті вимог щодо стягнення судових витрат слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітної платі при звільненні в сумі 96 476 (дев`яносто шість тисяч чотириста сімдесят шість) гривень 84 копійки.

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Придніпровської геофізичної розвідувальної експедиції Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА» на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 06 серпня 2024 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач-1 Придніпровська геофізична розвідувальна експедиція Державного геофізичного підприємства «УКРГЕОФІЗИКА»; код в ЄДРПОУ 01432730; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Спаська, буд. 7-Д;

відповідач-2 Державне геофізичне підприємство «УКРГЕОФІЗИКА»; код в ЄДРПОУ 01432761; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мирошниченко Євгенії, буд. 10.

Суддя Д. О. Парфьонов