Рішення

від 22.07.2024 по справі 631/448/23

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/448/23

провадження № 2/631/109/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Пархоменко І. О.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко І. М.,

за участю представника відповідача - Мякоти Т. М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» про розірвання договору оренди землі та стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» про розірвання договору оренди землі та стягення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. На обгрунтування вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки кадастровий № 6324283500:04:001:0212, площею 3,3214 гектарів, в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Старовірівської (колишньої Охоченської) сільської ради Красноградського (колишнього Нововодолазького) району Харківської області відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ХР № 131425, виданого 20 червня 2003 року.

Між нею та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ» 22 березня 2007 року був укладений договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований у Нововодолазькому районому відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 20 квітня 2007 року №040770000036.

Відповідно до п. 8 Договору оренди договір укладено на 30 років.

Пунктами 9-14 Договору оренди передбачені розмір, умови та строки виплати орендної плати.

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься не пізніше 31 грудня кожного року (п. 10, 11 Договору).

На момент укладення договору оренди та до 2023 року у ОСОБА_2 був відсутній рахунок в банківських установах, орендна плата виплачувалась за розрахунковою відомістю.

З 2019 року виплата орендної плати була припинена у зв`язку з її незгодою переукладати договір оренди з іншим орендарем.

Станом на момент звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки відповідачем по справі не виконані умови договору оренди щодо сплати орендної плати за 2019-2022 роки, орендна плата була виплачена 30 листопада 2023 року.

Сплата орендної плати здійснена з порушенням строків виплати та в неповному розмірі без урахування індексів інфляції.

Порушення умов договору позбавило можливості позивача, власника земельної ділянки, отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа у строки, визначені договором оренди.

Відповідно до п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Розмір орендної плати за договором становить 5735,48 гривень.

Пеня за несвоєчасне виконання умов договору становить 10637,46 грн: облікова ставка НБУ на момент проведення розрахунку 30 листопада 2023 року становить 16,0%, 120% -1 9,2%, є більшою, ніж на момент прострочення виконання зобов`язання.

2019 рік - 5735,48 грн х0,0526 х 1429днів : 100 =4311,10 грн; 2020 рік - 5735,48 грн х 0,0526 х 1064 днів :100 =3209,94 грн; 2021 рік - 5735,48 грн х 0,0526 х 699 днів : 100 =2108,79 грн; 2022 рік - 5735,48 грн х 0,0526 х 334 дні: 100 = 1007,63 грн.

Інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання становлять 7720,80 грн: 2019 рік 5735,48 грн х 105% х 110% х 126,6% х 104,4% = 8755,60-5735,48 = 3020,12 грн; 2020 рік 5735,48 грн х 110% х 126,6% х 104,4% = 8338,67-5735,48 = 2603,19 грн; 2021 рік 5735,48 грн х 126,6% х 104,4% = 7580,61-5735,48 = 1845,13 грн; 2022 рік 5735,48 грн х 104,4% = 5987,84-5735,48 = 252,36 грн.

Три відсотки річних становить 1662,18 грн: 2019 рік - 5735,48 грн х 3%: 365 днів х 1429 днів = 673,64 грн; 2020 рік - 5735,48 грн х 3%:365 днів х 1064 днів :100 =501,58 грн; 2021 рік - 5735,48 грн х3%:365 днів х 699 днів : 100 =329,51 грн; 2022 рік - 5735,48 грн х3%:365 днів х 334 дні: 100 = 157,45 грн.

Всього сума пені, інфляційних втрат та 3-х відсотків річних, яка підлягає стягненню з відповідача по справі становить 20020,44 грн.

Просила розірвати договір оренди землі, укладений 22 березня 2007 року між ОСОБА_2 та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ», зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії держаного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 040770000036, стягнути з відповідача пеню у розмірі 10637,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 7720,80 грн, три відсотки річних у розмірі 1662,18 грн та судові витрати по справі ( а. с. 1 - 3, 59 - 60, 123).

Через канцелярію суду 07 червня 2023 року представник відповідача ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву де зазначив що відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки вважає їх необґрунтованими, безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

На думку представника відповідача ОСОБА_3 позивач вчиняє недобросовісні дії, тобто створює «штучні підстави» для розірвання договору оренди землі в судовому порядку, а саме, в односторонньому порядку «категорично відмовляється» від отримання орендної плати згідно з умовами договору, оскільки відповідачем неодноразово направлялися листи як позивачці, так і її сину ОСОБА_4 , якій діяв від імені позивачки на підставі нотаріальної довіреності, з пропозицією отримання орендної плати у зручний час та спосіб. Також був здійснений виїзд працівників відповідача за її місцем проживанням, однак двері ніхто не відчиняв.

Згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми доходів та утриманих податків станом на 14 лютого 2023 року вбачається, що відповідачем щороку здійснювалось нарахування орендної плати, утримання та перерахування до бюджету обов`язкових податків та зборів (18 % ПДФО та 1,5 % Військового збору), тобто відповідач здійснював всі визначені законодавством дії та заходи, спрямовані на належне виконання своїх зобов`язань, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати та порушення орендарем умов договору, оскільки позивачем не доведено систематичну (два і більше випадків) несплату орендної плати саме з вини та в наслідок умисних дій/бездіяльності відповідача.

Просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю (а. с. 40-41).

Через канцелярію суду 04 липня 2023 року представник позивача ОСОБА_5 надав відповідь на відзив де зазначив, що факт несплати орендної плати відповідачем підтверджений матеріалами справи і цього не заперечує сам відповідач. З приводу небажання отримувати орендну плату, позивач повідомила, що її син ОСОБА_4 після отримання листів з відповідною довіреністю прибув до відповідача для отримання орендної плати, але її йому не видали, оскільки він не погодився підписувати новий договір на інших умовах з новим підприємством (а. с. 50-51).

Через канцелярію суду 24 травня 2024 року представник позивача Мякота Т. М. надала заяву про стягнення витрат на правову допомогу, відповідно до якої просила стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» судові витрати по сплаті правової допомоги у розмірі 13700,00 грн (а. с. 116).

Через канцелярію суду 13 травня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 надав клопотання про зменшення розміру судових витрат по сплаті правової допомоги до 2000,00 грн, у зв`язку з тим, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрати, розумності їх розміру та необхідності (а. с. 114).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 березня 2023 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки подана з порушенням вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 та ч. 4 ст. 177 ЦПК України (а. с. 20-21).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 квітня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження (а. с. 29-30).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 09 лютого 2024 року прийнято заяву про зміну предмета позову (уточнену позовну заяву) ОСОБА_2 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» про розірвання договору оренди землі та стягення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних (а. с. 89-91).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а. с. 99).

Позивач Мякота Т. М. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити. Звернула увагу суду, що долучені до відзиву на позовну заяву листи з пропозицією отримати орендну плату не є належними та допустимими доказами, оскільки листи направлені на адресу ОСОБА_4 , в яких зазначено, що між ним та СПРАТ «ОХОЧЕ» укладено договір оренди земельної ділянки, зазначені листи не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Долучені до відзиву копії листів на ім`я ОСОБА_2 про отримання орендної плати до 25 грудня 2021 року та до 25 грудня 2022 року не є належним доказом, оскільки відсутні докази направлення та отримання позивачем по справі зазначених листів. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 05 січня 2021 року, відправлене відповідачем по справі 30 грудня 2020 року, не є доказом по справі, оскільки невідомо, що знаходилось у поштовому відправленні, чи стосувалось воно виплати орендної плати чи ні.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, через електронну пошту суду представник позивача ОСОБА_3 , належним чином, завчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши представника позивача, вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року на підставі розпорядження голови НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ № 198 від 09 червня 2003 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої на території ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,3214 га, кадастровий номер 6324283500:04:001:0212 (а. с. 4).

22 березня 2007 року між ОСОБА_2 та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ» був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 040770000036 (а. с. 5-7).

Відповідно до п. 1 умов договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,3214 гектар, у тому числі рілля - 3,3214 гектар, строком на 30 років (п. 2, 8 договору).

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від нормативно грошової оцінки що складає - 540 грн.

Згідно з пунктом 11 спірного договору оренди землі орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного року.

За п. 20 договору оренди передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації договору за актом приймання - передачі.

Земельна ділянка була передана орендодавцем та прийнята орендарем, про що складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт прийому передачі земельної ділянки (а. с. 8-11).

З інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 321932608 від 04 лютого 2023 року, вбачається, що між ОСОБА_2 та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ» 22 березня 2007 року був укладений договір оренди землі, площею 3,3214 га, кадастровий номер 6324283500:04:001:0212, дата державної реєстрації 10 квітня 2019 року (а. с. 12-13).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми доходів та утриманих податків станом на 14 лютого 2023 року у 2019, 2020, 2021, 2022 СПРАТ «ОХОЧЕ» здійснювалось нарахування орендної плати ОСОБА_2 , утримання та перерахування до бюджету обов`язкових податків та зборів (а. с. 14-15).

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України (в редакції на момент укладання договору) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладання договору) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вказане кореспондується з ч. 1 ст. 93 ЗК України (в редакції на момент укладання договору) - право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладання договору) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У положеннях 13 Закону України «Про оренду землі» прописано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правилами ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції на момент укладання договору) встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Отже, законодавством унормовано, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що вбачається з ч. 1 ст. 628 ЦК України.

Одночасно, договір є обов`язковим для виконання сторонами, як закріплено ст. 629 ЦК України.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України).

Положення ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент укладання договору) передбачають, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Судом встановлено що 22 березня 2007 року сторони уклали договір оренди землі, за яким орендодавець надав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,3214 гектар, у тому числі рілля - 3,3214 гектар, кадастровий № 6324283500:04:001:0212, строком на 30 років, а орендар прийняв зазначену ділянку у користування. При цьому, позивачем та відповідачем було узгоджено орендну плату за договором (а. с. 5-7).

Згідно з заявою від 06 листопада 2023 року ОСОБА_2 звернулася до СПРАТ «ОХОЧЕ» з заявою про виплату орендної плати з 2019 року по 2022 рік з урахуванням пені, передбаченої п. 14 Договору оренди та з урахуванням індексу інфляції (а. с. 74).

Орендну плату за договором оренди у розмірі 5735,48 грн за 2019,2020, 2021, 2022 позивач отримала 30 листопада 2023 року (платіжні інструкції № 1425179607734, № 1425179607735, № 1425179607736, № 1425179607737, № 1425179607744) (а. с. 78-82).

Відповідно до листа директора СПРАТ «ОХОЧЕ» № 56115/12/23 від 15 грудня 2023 року, за умовами договору оренди землі від 22 березня 2007 року - розмір орендної плати визначено на рівні 1,5% вартості земельної ділянки. Наказом від 02 січня 2018 року «Про організацію роботи підприємства щодо виплати орендної плати орендодавцям земельних паїв» було збільшено розмір нарахування орендної плати до рівня 6 %. Нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки (кадастровий номер 324283500:04:001:0212) становить 118747,04 грн. Таким чином, орендна плата нараховувалась на рівні 6 % від НГО, що становить 7 124,82 грн без вирахування податків та зборів. Після сплати передбачених законодавством податків та зборів, орендна плата у розмірі 5735,48 грн за рік оренди, 30 листопада 2023 року в повному обсязі була виплачена ОСОБА_2 за періоди з 2019 по 2022 рік. За 2023 рік орендна плата була виплачена 08 грудня 2023 року. Одночасна виплата орендної плати за 2019-2022 роки у 2023 році пов`язана з особистим небажанням орендодавця отримувати орендну плату. Отримавши в листопаді 2023 року письмову заяву ОСОБА_2 про виплату орендної плати з доданими реквізитами, Товариством було невідкладно виплачено всі належні суми (а. с. 61 - 62).

Статтею 206 Земельного Кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За ч. 2 ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладання договору) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (п. д ч. 1 ст. 141 Земельного Кодексу України).

За п. 41 договору оренди земельної ділянки за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Зазначений пункт Договору сторонами не оспорювався й у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 243/322/17 (провадження № 61- 27255св18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вирішуючи питання щодо розірвання договору оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 6324283500:04:001:0212, площею 3,3214 га, яка розташована на території ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, укладеного 22 березня 2007 року між орендодавцем, ОСОБА_2 та орендарем СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ», який зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії держаного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 040770000036, з підстав систематичного невиконання орендарем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати у строки встановлені договором, суд доходить висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, а саме доказів щодо сплати СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ» орендної плати ОСОБА_2 за 2019-2022 роки у строк, визначений договором оренди.

Відтак наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання орендарем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати.

Отже, протягом чотирьох років поспіль, відповідач порушував умови укладеного договору оренди щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки сплата орендної плати здійснена з порушенням строків виплати.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували належне виконання СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ» умов договору оренди в частині сплати орендної плати позивачу належним чином, тобто у визначений умовами договору оренди термін, чи то направлення коштів поштовим переказом на адресу орендодавця, чи то розміщення зазначених коштів на депозитному рахунку нотаріуса, чи інше, доказів відмови ОСОБА_2 від отримання орендної плати (наприклад, акт, складений за участю свідків, або інше).

Суд не бере до уваги твердження сторони відповідача щодо виплати орендної плати за 2019-2022 роки у 2023 році у зв`язку з особистим небажанням орендодавця отримувати орендну плату, тобто з поважних причин, оскільки докази, що надані стороною відповідача на підтвердження зазначених обставин, а саме, листи з пропозицією отримати орендну плату, направлені на адресу ОСОБА_4 , а тому не мають жодного відношення до спірних правовідносин, тобто є неналежними доказами.

Одночасно копії листів на ім`я ОСОБА_2 про отримання орендної плати до 25 грудня 2021 року та до 25 грудня 2022 року суд також вважає належним доказом у справі, оскільки підтвердження направлення та отримання позивачем по справі зазначених листів відповідачем не надано. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_2 05 січня 2021 року, відправлене відповідачем по справі 30 грудня 2020 року не містить опису поштового вкладення, а тому суд позбавлений можливості впевнитися що саме знаходилось у поштовому відправленні (а. с. 44 - 46).

Порушення умов договору позбавило можливості позивача, власника земельної ділянки, отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа у строки, визначені договором оренди.

Відповідно до п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом перевірено розрахунок, виконаний позивачем.

Розмір орендної плати за договором становить 5735,48 гривень.

Пеня за несвоєчасне виконання умов договору становить 10637,46 грн.

Облікова ставка НБУ на момент проведення розрахунку 30 листопада 2023 року становить 16,0%, 120% -1 9,2%, є більшою, ніж на момент прострочення виконання зобов`язання.

Облікова ставка станом на 01 січня 2020 року 13,5%.

Облікова ставка станом на 01 січня 2021 року 6%.

Облікова ставка станом на 01 січня 2022 року 9%.

Облікова ставка станом на 01 січня 2023 року 15%.

2019 рік - 5735,48 грн х0,0526 х 1429днів : 100 =4311,10 грн,

2020 рік - 5735,48 грн х 0,0526 х 1064 днів :100 =3209,94 грн,

2021 рік - 5735,48 грн х 0,0526 х 699 днів : 100 =2108,79 грн,

2022 рік - 5735,48 грн х 0,0526 х 334 дні: 100 = 1007,63 грн.

Інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання становлять 7720,80 грн:

2019 рік 5735,48 грн х 105% х 110% х 126,6% х 104,4% = 8755,60-5735,48 = 3020,12 грн,

2020 рік 5735,48 грн х 110% х 126,6% х 104,4% = 8338,67-5735,48 = 2603,19 грн,

2021 рік 5735,48 грн х 126,6% х 104,4% = 7580,61-5735,48 = 1845,13 грн,

2022 рік 5735,48 грн х 104,4% = 5987,84-5735,48 = 252,36 грн,

Три відсотки річних становить 1662,18 грн:

2019 рік - 5735,48 грн х 3%: 365 днів х 1429 днів = 673,64 грн,

2020 рік - 5735,48 грн х 3%:365 днів х 1064 днів :100 =501,58 грн,

2021 рік - 5735,48 грн х3%:365 днів х 699 днів : 100 =329,51 грн,

2022 рік - 5735,48 грн х3%:365 днів х 334 дні: 100 = 157,45 грн.

Всього сума пені, інфляційних втрат та 3-х відсотків річних, яка підлягає стягненню з відповідача по справі становить 20020,44 грн.

Власного розрахунку стороною відповідача не надано. Доводів на спростування розрахунку позивача також.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі змістом ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Пунктом 7 Постанови пленуму Верховного суду від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем надані докази про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі, кадастровий номер земельної ділянки 6324283500:04:001:0212, площею 3,3214 га, яка розташована на території ОХОЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ, який укладено 22 березня 2007 року між орендодавцем, ОСОБА_2 та орендарем СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ», зареєстровано у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії держаного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 040770000036, та стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

При ухваленні рішення, відповідно до ст. 265 ЦПК України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат.

Позивач просила стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору, витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В матеріалах справи наявні квитанції № 0.0.28984773461.1 від 13 березня 2023 року на суму 1073,60 грн та № 0.0.3393344023.1 від 03 січня 2024 року на суму 1211,20 грн, щодо сплати ОСОБА_2 судового збору при зверненні до суду з позовом, відповідно до Закону України «Про судовий збір» (а. с. 16, 58).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, відповідно, на підставі ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 2284,80 грн.

Окрім того, за приписами п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Судом встановлено, що 17 жовтня 2023 року між ОСОБА_2 та адвокатом Мякотою Тетяною Миколаївною укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 100/23 (а. с. 63).

Згідно з розрахунком вартості юридичних послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги № 100/23 від 17 жовтня 2023 року, Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 17 травня 2024 року встановлено суму гонорару за надання правничої допомоги у розмірі 13700,00 грн (а. с. 117-118).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 15/2024 від 17 травня 2024 року адвокат Мякота Т. М. отримала від ОСОБА_2 оплату послуг адвоката за договору про надання правничої (правової) допомоги № 100/23 від 17 жовтня 2023 року у розмірі 13700,00 грн (а. с. 119).

Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Представник відповідача ОСОБА_3 зазначив про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн, у зв`язку з тим, що заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрати, розумності їх розміру та необхідності (а. с. 114).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Мякотою Т. М. послуг, а також подані документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), її складності, відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Ураховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі на загальну суму 13700 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 14, 55 Конституції України, ст. 3, 15, 16, 407, 409, 525, 626, 627, 628, 629, 651, 762 ЦК України, ст. 1, 2, 6, 13, 21, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 93, 124, 141, 206, 373 ЗК України, Постановою пленуму Верховного суду від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст. 4, 12, 13, 76, 81, 133, 258, 259, 263 - 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» про розірвання договору оренди землі та стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, укладений 22 березня 2007 року між ОСОБА_2 та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ЗАКРИТИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОХОЧЕ», зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії держаного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 040770000036.

Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пеню у розмірі 10637 (десять тисяч шістсот тридцять сім) 46 копійок, інфляційні втрати у розмірі 7720 (сім тисяч сімсот двадцять) гривень 80 копійок, три відсотки річних у розмірі 1662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривень 18 копійок, всього 20020 (двадцять тисяч двадцять) гривень 44 копійки.

Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2284 (дві тисячі двісті вісімдесят чотири) гривень 80 копійок.

Стягнути з СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОХОЧЕ» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати по сплаті правової допомоги у розмірі 13700 (тринадцять тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 31 липня 2024 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОХОЧЕ», місцезнаходження: 63262, Харківська область, Красноградський район, с. Охоче, вул. Польова, 3, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 008522973.

Суддя І. О. Пархоменко