Постанова

від 22.01.2025 по справі 631/448/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Харків

справа № 631/448/23

провадження № 22-ц/818/329/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пилипчук Н.П.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря Львової С.А.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 липня 2024 року в складі судді Пархоменко І.О.

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» про розірвання договору оренди землі та стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, який в подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею земельної ділянки кадастровий № 6324283500:04:001:0212, площею 3,3214 гектарів, в межах згідно з планом, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Старовірівської (колишньої Охоченської) сільської ради Красноградського (колишнього Нововодолазького) району Харківської області відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серія ХР № 131425, виданого 20 червня 2003 року.

22 березня 2007 року між нею та Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче» укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 20 квітня 2007 року №040770000036, відповідно до умов якого договір укладено на 30 років. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься не пізніше 31 грудня кожного року.

Відповідно до п. 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Зазначила, що на момент укладення договору оренди та до 2023 року у неї був відсутній рахунок в банківських установах, в період з 2007 року по 2018 рік включно орендна плата виплачувалась за розрахунковою відомістю. З 2019 року виплата орендної плати була припинена у зв`язку з її незгодою переукладати договір оренди з іншим орендарем.

Вказала, що станом на момент звернення до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки відповідачем по справі не виконані умови договору оренди щодо сплати орендної плати за 2019-2022 роки, орендна плата була виплачена 30 листопада 2023 року.

Посилалася на те, що відповідачем не сплачувалася орендна плата протягом чотирьох років поспіль, ним порушено умови укладеного договору оренди щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі. Сплата орендної плати здійснена з порушенням строків виплати та в неповному розмірі без урахування індексів інфляції.

Вважала, що порушення умов договору позбавило її можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа у строки, визначені договором оренди.

Зазначила, що пеня за несвоєчасне виконання умов договору становить 10637,46 грн, інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання становлять 7720,80 грн, три відсотки річних становить 1662,18 грн, а всього 20 020,44 грн.

Просила розірвати договір оренди землі, укладений 22 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче», зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії держаного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 040770000036; стягнути з Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 10637,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 7720,80 грн, три відсотки річних у розмірі 1662,18 грн та судові витрати по справі.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 липня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, розірвано договір оренди землі, укладений 22 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче», зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії держаного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 0407700000364; стягнуто з Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 10637,46 грн, інфляційні втрати у розмірі 7720,80 грн, три відсотки річних у розмірі 1662,18 грн, всього 20020,44 грн; стягнуто з Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2284,80 грн; стягнуто з Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті правової допомоги у розмірі13700,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» подало апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка вчиняє недобросовісні дії, тобто створює «штучні підстави» для розірвання договору оренди землі в судовому порядку, а саме в односторонньому порядку «категорично відмовляється» від отримання орендної плати згідно умов договору, що суперечить пункту 29 укладеного договору оренди землі. Відповідачем неодноразово направлялися листи (наявні в матеріалах справи), як позивачці, так і її сину ОСОБА_2 , якій діяв від імені позивачки на підставі нотаріальної довіреності, з пропозицією отримання орендної плати у зручний для позивачки час та спосіб. Також був здійснений виїзд працівників відповідача за її місцем проживанням, однак двері ніхто не відчиняв. Судом не враховано, що відповідачем, як податковим агентом щороку здійснювалось нарахування орендної плати, утримання та перерахування до бюджету обов`язкових податків та зборів (18 % ПДФО та 1,5 % військового збору). Зазначив, що вперше з заявою про виплату орендної плати позивачка звернулася лише у листопаді 2023 року, яка і була їй невідкладно виплачена. Посилався на те, що судом першої інстанції не надана оцінка поведінці сторін договору оренди землі, а також повна відсутність доказів вчинення позивачкою будь-яких дій, спрямованих на отримання орендної плати протягом 2019-2022 років. Вказав, що відповідно до ч.2 ст. 258 ЦПК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Однак судом першої інстанції не враховано, що позивачка не заявляла клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності, заявляючи вимогу про стягнення пені з 2020 року. Таким чином, товариство просить застосувати наслідки спливу позовної давності та робить про це відповідну заяву.

01 листопада 2024 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому вказувала, що посилання апелянта на листи, які направлялися позивачці та її сину з пропозицією отримання орендної плати, та здійснений виїзд працівників відповідача за її місцем проживання, однак двері ніхто не відчиняв, як на докази поважності причин невиплати орендної плати у визначені договором терміни, спростовуються наявними матеріалами справи. Суд першої інстанції надав належну оцінку зазначеним апелянтом доказам та правомірно встановив, що долучені вищезазначені докази не мають жодного відношення до спірних правовідносин , тобто є неналежними доказами. Доказів здійснення виїзду за місцем проживання для виплати орендної плати позивачці по справі відповідач по справі до суду не надавав. Зазначила, що протягом чотирьох років поспіль, відповідач порушував умови укладеного договору оренди щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі, оскільки сплата орендної плати здійснена з порушенням строків виплати. Відтак наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання орендарем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати. Вказала, що доказів того, що відповідач звертався до суду першої інстанції з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності до винесення судом рішення у справі, матеріали справи не містять.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мала місце несплата відповідачем орендної плати у визначений договором строк, що свідчить про систематичну несплату орендної плати відповідачем, тобто систематичне порушення умов договору оренди земельної ділянки, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, а також стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у визначеному судом розмірі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 20 червня 2003 року на підставі розпорядження голови Нововодолазької районної державної адміністрації № 198 від 09 червня 2003 року, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки, розташованої на території Охоченської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,3214 га, кадастровий номер 6324283500:04:001:0212 (а.с.4).

22 березня 2007 року між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче» укладено договір оренди землі, зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 квітня 2007 року за № 040770000036, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,3214 гектар сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Охоченської сільської ради, строком на 30 років.

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від нормативно грошової оцінки що складає 540,00 грн по її собівартості, але не вище державних закупівельних цін сільськогосподарської продукції, яка вирощується орендарем.

Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (накладними або відомостями) (пункт 12 договору).

Відповідно до пункту 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (а.с.5-7).

22 березня 2007 року сторонами складено акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.10,11).

З інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 321932608 від 04 лютого 2023 року, вбачається, що 10 квітня 2019 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі (а.с.12-13).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми доходів та утриманих податків станом на 14 лютого 2023 року у 2019, 2020, 2021, 2022 Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче» здійснювалось нарахування орендної плати ОСОБА_1 , утримання та перерахування до бюджету обов`язкових податків та зборів (а.с.14-15).

Матеріали справи містять копії листів Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче», які адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в яких товариство зазначав про те, що не було проведено розрахунок по орендній платі за земельну ділянку (пай) за 2021 рік та запропоновано надати довідку про реквізити з банку в будь-який зручний час до 25 грудня 2021 року. Якщо немає змоги надати довідку про реквізити, можливо отримати кошти у касі підприємства (а.с.44).

З копії листів Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче», які адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вбачається, що товариство зазначав про те, що не було проведено розрахунок по орендній платі за земельну ділянку (пай) за 2021, 2022 роки та запропоновано надати довідку про реквізити з банку в будь-який зручний час до 25 грудня 2022 року. Якщо немає змоги надати довідку про реквізити, можливо отримати кошти у касі підприємства (а.с.45).

Також матеріали справи містять копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення від 30 грудня 2020 року, адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відправник Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче», які отримані адресатами 06 та 09 січня 2021 року (а.с.46).

06 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» з заявою про виплату орендної плати з 2019 року по 2022 рік з урахуванням пені, передбаченої п.14 договору оренди та з урахуванням індексу інфляції та надала довідку за реквізитами її рахунку (а.с.74).

Орендну плату за договором оренди у розмірі 5735,48 грн на рік за 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік ОСОБА_1 отримала 30 листопада 2023 року, що підтверджується платіжними інструкціями № 1425179607734, № 1425179607735, № 1425179607736, № 1425179607737, № 1425179607744, а 08 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2023 рік в розмірі 5735,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1425179607744 (а.с.78-82).

Відповідно до листа директора Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» № 56115/12/23 від 15 грудня 2023 року, за умовами договору оренди землі від 22 березня 2007 року - розмір орендної плати визначено на рівні 1,5% вартості земельної ділянки. Наказом від 02 січня 2018 року «Про організацію роботи підприємства щодо виплати орендної плати орендодавцям земельних паїв» було збільшено розмір нарахування орендної плати до рівня 6 %. Нормативно-грошова оцінка орендованої земельної ділянки (кадастровий номер 324283500:04:001:0212) становить 118 747,04 грн. Таким чином, орендна плата нараховувалась на рівні 6 % від НГО, що становить 7 124,82 грн без вирахування податків та зборів. Після сплати передбачених законодавством податків та зборів, орендна плата у розмірі 5735,48 грн за рік оренди, 30 листопада 2023 року в повному обсязі була виплачена ОСОБА_1 за періоди з 2019 року по 2022 рік. За 2023 рік орендна плата була виплачена 08 грудня 2023 року. Одночасна виплата орендної плати за 2019-2022 роки у 2023 році пов`язана з особистим небажанням орендодавця отримувати орендну плату. Отримавши в листопаді 2023 року письмову заяву ОСОБА_1 про виплату орендної плати з доданими реквізитами, товариством було невідкладно виплачено всі належні суми (а.с.61).

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, а ніж закон. Більш того, виходячи з положень ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 2Закону України«Про орендуземлі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них,а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1Закону України«Про орендуземлі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частинах першій та другій статті 21Закону України«Про орендуземлі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Частинами першою та другою статті 651ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Отже, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740св23), від 15 листопада 2024 року у справі № 933/602/23 (провадження № 61-9317св24), від 06 грудня 2024 року у справі № 531/1882/22 (провадження № 61-7533св24).

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновоквикладено впостанові ВерховногоСуду ускладі Об`єднаноїпалати Касаційногоцивільного судувід 06березня 2019року усправі №183/262/17(провадження№ 61-41932сво18),Верховний Суду постановахвід 20листопада 2023року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740св23), від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23 (провадження № 61-18688св 23).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) виснував, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Такий висновок зазначений у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року № 527/603/17, від 04 листопада 2022 року у справі № 131/891/19-ц(провадження № 61-10510св21), від 21 червня 2024 року у справі № 158/1877/23 (провадження № 61-5616св24), від 10 квітня 2024 року у справі № 322/232/21 (провадження № 61-4898св23), від 29 листопада 2023 року у справі № 132/2265/21 (провадження № 61-11402св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 485/1697/20 (провадження № 61-13925св21), від 04 грудня 2023 року у справі № 385/1679/21 (провадження № 61-10703св23).

Положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність (див. постанови Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 579/1133/22 (провадження № 61-9725св23), від 27 вересня 2023 року у справі № 626/104/21 (провадження № 61-2643св23)).

Відповідно до частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Матеріали справи свідчать про те, що за умовами договору оренди землі від 22 березня 2007 року ОСОБА_1 передала, а Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля) площею 3,3214 га кадастровий номер 6324283500:04:001:0212, яка розташована на території Охоченської сільської ради, строком на 30 років.

Згідно з пунктами 9-12 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від нормативно грошової оцінки що складає 540,00 грн по її собівартості, але не вище державних закупівельних цін сільськогосподарської продукції, яка вирощується орендарем. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата сплачується не пізніше 31 грудня кожного року. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (накладними або відомостями).

Отже, у спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме не пізніше 31 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору, як свідчить усталена судова практика Верховного Суду.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанови Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20 (провадження № 61-13263св22).

Матеріали справи свідчать про те, що за період з 2019 року по 2022 рік ОСОБА_1 не отримувала від Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» орендної плати у відповідності до умов вказаного договору, що також не заперечується і самим Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче». Лише 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за спірним договором за вказаний період в загальній сумі 22941,92 грн (чотири платежі по 5735,48 грн).

Ураховуючи, що ОСОБА_1 отримала орендну плату лише 30 листопада 2023 року за договором оренди від 22 березня 2007 року за період з 2019 року по 2022 рік, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що вказана сплата була здійснена орендарем в порушення вимог п.11 договору оренди землі, Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» порушило строки оплати орендної плати за землю, та здійснило платіж не до 31 грудня кожного року, а лише 30 листопада 2023 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги листи товариства з пропозицією отримати орендну плату, направлені на адресу ОСОБА_2 , оскільки вони не мають жодного відношення до спірних правовідносин, тобто є неналежними доказами.

Листи товариства на ім`я ОСОБА_1 про отримання орендної плати за 2021 рік та за 2022 рік до 25 грудня 2021 року та до 25 грудня 2022 року також є неналежними доказами у справі, оскільки підтвердження направлення та отримання позивачкою цих листів відповідачем не надано.

Крім того, у вказаних листах, знаючи про заборгованість по сплаті орендної плати за 2019 рік та за 2020 рік, Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» пропонував отримати орендну плату лише за 2021 рік та за 2022 рік.

Що стосується рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , яке отримано 06 січня 2021 року та відправлене відповідачем по справі 30 грудня 2020 року, то колегія суддів виходить з того, що саме опис вкладення до цінного листа, який містить необхідну інформацію для встановлення факту існування певних обставин, є належним доказом поштового відправлення (постанова Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі № 870/9/22). Проте, матеріали справи не містять відповідного опису поштового вкладення, а тому суд позбавлений можливості впевнитися в тому, що саме направив відповідач.

Доказів того, що працівники відповідача здійснювали виїзд за місцем проживанням позивачки, однак двері ніхто не відчиняв, матеріали справи також не містять.

Між тим, Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» мало право та можливість відповідно до ст.537 ЦК України покласти грошові кошти на депозит нотаріуса або спрямувати їх на адресу позивачки поштовим переказом.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 відмовлялася отримати орендну плату безпідставними та такими, що не свідчить про її дії, які б перешкоджали відповідачу виконати умовипункту 11 договору оренди землі у строк, передбачений домовленістю сторін. Дії відповідача, вчинені поза межами цього строку, не є протиправними діями позивачки, яка не отримувала кошти, а є протиправними діями самого відповідача, за що наступає цивільно-правова відповідальність, яку і просить застосувати позивачка.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять даних про вчинення дій з боку відповідача для належного виконання ним обов`язку щодо сплати орендної плати у строки, передбачені пунктом 11 договору оренди.

Таким чином протягом тривалого часу у період з 2019 року по 2022 рік орендарем Сільськогосподарським приватним акціонерним товариством «Охоче» систематично порушувались умови договору оренди щодо сплати орендної плати ОСОБА_1 за вказаним договором не пізніше 31 грудня кожного року.

Колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про доведеність позивачкою тих обставин, що вона значною мірою була позбавлена того, на що розраховувала під час укладання договору.

Отже, вказане безумовно свідчить про те, що наявні порушення відповідачем умов договору та систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Виходячи з викладеного колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» не сплачувало орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у період з 2019 року по 2022 рік, а отже, допустило систематичну несплату орендної плати, що є підставою для задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 22 березня 2007 року.

Доводи Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що товариством за спірний період здійснювалось нарахування орендної плати, утримання та перерахування до бюджету обов`язкових податків та зборів (18 % ПДФО та 1,5 % військового збору) не мають правового значення для вирішення цього спору, оскільки судами встановлений факт систематичної несплати орендної плати позивачці протягом періоду дії договору оренди землі, а систематична несплата орендної плати за землю є підставою для розірвання договору оренди, незважаючи на погашення простроченої заборгованості.

Доводи відповідача щодо недобросовісної поведінки орендодавця, яка спрямована на штучне створення умов для розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати, не заслуговують на увагу та є безпідставними, оскільки вказане не звільняє відповідача від обов`язку виконувати умови договору оренди землі в частині сплати погодженого розміру орендної плати.

Що стосується застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені в розмірі 10637,46 грн, то колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, однак з відповідною заявою про застосування строку позовної давності не звертався.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей для подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним в суді першої інстанції.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено в постанова Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 667/7582/15-ц (провадження № 61-303св20), від 31 травня 2021 року у справі № 357/16765/14-ц (провадження № 61-4916св20), від 03 листопада 2021 року у справі № 757/4299/14 (провадження № 61-4353св21).

Суд першої інстанції розглянув справу, належним чином повідомивши відповідача Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче», що свідчить про виконання судом обов`язку із належного повідомлення указаного учасника справи про розгляд справи. Зазначене не є підставою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності.

Доводів щодо вимог позивачки про стягнення інфляційних втрат в розмірі 7720,80 грн та трьох відсотків річних в розмірі 1662,18 грн апеляційна скарга не містить. Відповідач щодо розрахунку цих сум під час розгляду справи не заперечував та не спростовував, свого контррозрахунку не надавав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився зхарактером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається Сільськогосподарське приватне акціонерне товариство «Охоче» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного акціонерного товариства «Охоче» залишити без задоволення.

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 22 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова