Постанова

від 06.08.2024 по справі 199/3234/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5308/24 Справа № 199/3234/23 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В.В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Драгомерецької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги Першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури та заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2024 року та заступника керівника Донецької обласної прокуратури на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року у цивільній справі за позовною заявою Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 листопада 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором юридичного департаменту Маріупольської міської ради Чекідою О.І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1191 площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34250693).

Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року №4945-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га., у тому числі, ріллі площею 2,000 га. (кадастровий номер 1421786600:03:000:1191) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом № 4945-СГ від 02 жовтня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано безоплатно у власність земельну ділянку, розташовану на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів.

Тобто, зміст наказу № 4945-СГ від 02 жовтня 2019 року фактично прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не відповідає змісту наказу з тими ж

реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1191.

Зазначав, що згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 10-5-0.3-306/2-23 від 16.02.2023 року ОСОБА_1 зверталася до Управління із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3378-СГ від 19 липня 2019 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5373-СГ від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га., кадастровий номер 1421786600:03:000:1191 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1191, а остання вибула з державної власності поза її волею. Згодом земельна ділянка була передана її власником в оренду; згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1191, згідно договору оренди землі від 22.11.2019 року № 610 передана ОСОБА_1 в оренду ДП «Ілліч-Агро Донбас» строком на 10 років (номер запису про інше речове право 34722679).

Зазначав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області, яка мала б здійснити захист прав на земельні ділянки, а нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Просив витребувати у відповідачів на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст.83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га., із кадастровим номером 1421786600:03:000:1191, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1191, припинивши право оренди на цю земельну ділянку; стягнути з відповідачів витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 5368,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 28 березня 2024 року стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн..

В апеляційній скарзі Перший заступник керівника Донецької обласної прокуратури просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2024 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не відповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що прокуратурою належними та допустимими доказами доведено факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки, зокрема листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16.02.2023 року, паперовою копією електронного документу з системи «ДОК ПРОФ» у вигляді наказу від 02.10.2019 року №4945-СГ, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки на території Покровської сільської ради Мангушського району Донецької області.

Також звертає увагу, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та наданні цієї земельної ділянки у власність.

Відповідно до п.п.1, 2 наказу Держземагенства України від 10.04.2014 року № 129 «Про деякі питання реєстрації усіх видів документів у системі електронного документообігу «ДОК ПРОФ», документи головних управлінь Держземагенства в областях, що створені після дати видання цього наказу та які не зареєстровані у системі, вважати недійсними.

А у системі «ДОК ПРОФ» є тільки один наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року № 4945-СГ, яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку у власність. Таким чином суду надано оригінал наказу від 02.10.2019 року №4945-СГ.

У ОСОБА_1 відсутній наказ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку із чим наступний наказ про надання земельної ділянки у власність не міг існувати.

В апеляційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури просить скасувати додаткове рішення, оскільки воно є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Від Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначали, що твердження прокуратури про незаконність отримання ОСОБА_1 земельної ділянки не підтверджується належними та допустимими доказами. Факт підробки документів також не доведено.

В судове засідання з`явилися представник прокуратури- Васильєв О.І. та представник Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас»-адвокат Сіріньок О.М.. Інші особи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку судових повісток на електронну пошту сторін та у вигляді СМС, а також довідку про отримання повісток в Електронному Суді.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №3378-СГ від 19 липня 2019 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 4945-СГ від 02 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2 га, в тому числі ріллю площею 2 га кадастровий номер 1421786600:03:000:1191 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Наказ містить штамп «згідно з оригіналом» та назву посади працівника і його прізвище з підписом,який видавав таку копію.

Приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.А. 19 листопада 2019 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1191, площею 2,0000 га було зареєстровано за ОСОБА_1 ..

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 5373-СГ від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га., кадастровий номер 1421786600:03:000:1191 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність у зв`язку із невідповідністю землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів,документації із землеустрою.

22 листопада 2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі № 610, за умовами якого остання передала ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1191 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років, про що свідчить витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наказом Держгеокадастру за № 4945-св від 02 жовтня 2019 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради (за межами населених пунктів) Мангушського району Донецької області та надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2 га, в тому числі пасовищ площею 2 га кадастровий номер 1423982200:05:000:1589 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі.

ДП «Ілліч-Агро Донбас» 13 квітня 2022 року звернулися із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратили доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за №22022050000001220.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в Головному управлінні використовується електронний документообіг. Всі документи, в тому числі накази щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, містяться в електронній системі документообігу ДОК ПРОФ 3.0. Наказ Головного управління за № 4945-св від 02 жовтня 2019 року приймався щодо надання земельної ділянки власність без зміни цільового призначення ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .. Проте Головне управління повідомило про встановлення відсутності станом на 04.11.2019 року певних наказів з питань розпорядження землями сільськогосподарського призначення та відповідних клопотань фізичних та юридичних осіб,про що зазначено в акті перевірки деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із презумпції правомірності набуття права власності та із того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували підробку документів, на підставі яких ОСОБА_1 було надано земельну ділянку.

Вимога позову про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідною від задоволення вимоги позову про витребування земельної ділянки, відтак, враховуючи, що вимога позову про витребування земельної ділянки не задоволена, тому відсутні підстави для задоволення похідної вимоги позову.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття. Така праова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Частиною 2 стаття 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст. 116 ЗК України).

Зі змісту ст.116 ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом.

Правовою підставою для державної реєстрації державним реєстратором права власності на земельну ділянку з кадастровим №1421786600:03:000:1191 площею 2 га, в тому числі ріллі площею 2га,із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі,без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, за ОСОБА_1 був наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року №4945-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Звертаючись до суду із позовом, прокурор наголошував на тому, що державними органами не приймалося рішення щодо передачі земельної ділянки з кадастровим № 1421786600:03:000:1191 у власність ОСОБА_1 , а наказ під № 4945-СГ від 02.10.2019 року стосується затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га, в тому числі пасовищ площею 2 га кадастровий номер 1423982200:05:000:1589 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі для ведення особистого селянського господарства на території Покровської сільської ради (за межами населених пунктів) Мангушського району Донецької області та надано безоплатно у власність.

Як зазначалось вище матеріали справи містять дві копії наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02 жовтня 2019 року, зареєстровані під одним номером -№4945-СГ від 01 жовтня 2019 року та мають різний зміст. В одному тексті наказу вирішено питання про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, в іншому тексті наказу за цим же номером вирішено питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , що перебуває у запасі на території Покровської сільської ради (за межами населених пунктів) Мангушського району Донецької області .

З наданих копій зазначеного наказу вбачається, що обидва вони видані Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області в м. Маріуполь за підписом в.о.начальника ОСОБА_3 та внесені до електронної системи, що підтверджується штрихкодами на зазначених документах. Номер документа та його дата прийняття на ксерокопії печатного тексту в обох текстах дописані ручкою. Крім того, на тексті наказу про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 у власність міститься штамп «Згідно з оригіналом» з прізвищем та підписом посадової особи (головного спеціаліста) Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки та затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , які територіально розташовані в різних

районах, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.

На час видання наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки уповноваженим органом розпоряджатись нею виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), а з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка.

Таким чином встановлено, що від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами. Доказів того, що один із них є підробним чи визнаний недійсним не надано. Оригінали зазначених наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області на запит суду апеляційної інстанції не надало з посиланням, що станом на 04.11.2019 року відсутні певні накази з питань розпорядження землями сільськогосподарського призначення та відповідні клопотання фізичних та юридичних осіб,про що зазначено в акті перевірки деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

Земельним кодексом встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.

Присвоєння кадастрового номеру- це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельнуділянку.

В наказі про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000га зазначено кадастровий номер. Тобто земельна ділянка була сформована і була об`єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_1 .. Доказів того, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь не надано. Таким чином лист Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про те, що ним не приймалося рішення щодо надання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме зазначений наказ є підробним чи недійсним.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із презумпції правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, що відповідає положенням ст. 328 ЗК Кодексу та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.

Доводи про те, що у 2019 році ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не спростовує можливості надання державою останній земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Посилання на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1191 за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що ця ділянка вибула з володіння власника не з його волі не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Крім того, як зазначалось у відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 07.06.2023 року надання оригіналів документів (наказів), розпорядником яких є управління можливо за наявності ухвали слідчого судді, а їх оригінали перебувають у м. Краматорську. При цьому зауважували, в Головному управління використовується електронний документообіг документів і всі документи у тому числі і накази щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, містяться в електронній системі документообігу ДОК ПРОФ3. А тому твердження позивача з приводу того, що оригінали документів втрачені і їх неможливо надати спростовуються матеріалами справи. Також слід звернути увагу, що копії наказів №4945-СГ від 02 жовтня 2019 року, на підставі якого відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 та надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, виготовлені із цієї системи та містять штрих код із датою реєстрації та присвоєним номером.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що

позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2 га з кадастровим № 1421786600:03:000:1191, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 ..

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наказ № 4945-СГ від 02 жовтня 2019 року про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на території Темрюцької сільської ради Нікопольського району Донецької області, має зовсім інший зміст, стосується іншої особи та іншої території, отже рішення щодо відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1191 є підробним та державою ніколи не приймалося, є безпідставним. Оскільки наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру на території Темрюцької сільської ради Нікопольського району Донецької області та про надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Покровської сільської ради (за межами населених пунктів) Мангушського району Донецької області, різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки. Будь -яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували недійсність оспорюваного наказу позивачем не надано.

Оскільки від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами, доказів того, що один із них є підробленим чи визнаний недійсним позивачем надано не було, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Отже, колегія суддів апеляційного суду, погоджується із висновками суду першої інстанції, та вважає, що місцевий суд з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовної заяви щодо витребування набутої ОСОБА_1 земельної ділянки.

Що стосується додаткового рішення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 1-3 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані договір про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року,укладений між АО «Експерто Креде» та ДП «Ілліч-Агро Донбас», за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати ДП «Ілліч-Агро Донбас» правову допомогу щодо здійснення представництва інтересів останнього у низці цивільних справ.

Згідно копії додаткової угоди №4 від 29 травня 2023 року до вищевказаного договору сторони останнього погодили, що розмір гонорару за послуги у справі №199/3234/23 є фіксованим та складає за представництво інтересів у суді першої інстанції 5000 гривень.

Відповідно до копії акту приймання-передачі наданих послуг від 04 березня 2024 року представництво інтересів ДП «Ілліч-Агро Донбас» з боку АО «Експерто Креде» у суді першої інстанції включало в себе вивчення матеріалів справи, правовий аналіз ситуації, підготовка відзиву, складення та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових пояснень, представництво інтересів ДП «Ілліч-Агро Донбас» в судових засіданнях, а загальна вартість таких послуг визначена в розмірі 5000 гривень. Копія акту наявна у матеріалах заяви про ухвалення додаткового рішення, до якої також долучено платіжну інструкцію на підтвердження сплати таких судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надані договір про надання правової допомоги № №23Д095317 від 14 лютого 2023 року, Додаткова угода №4 від 29.05.2023 року до Договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг від 04.03.2024 року, платіжна інструкція №186 від 05.03.2024 року.

Так, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що вказано у ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

З вище викладено вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, але лише в разі подання іншою стороною клопотання про їх неспівмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року, у справі № 907/357/16).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання судових витрат, суд першої інстанції правильно виходив із того, що визначений адвокатом Сіріньок О.М. розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, а тому вважав за необхідне стягнути з Донецької обласної прокуратури на користь відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги обставини справи, норми права, наявні в матеріалах справи докази щодо підтвердження витрат на правничу допомогу, керуючись нормами ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги щодо скасування додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції з врахуванням співмірності з складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом, участю адвоката у судових засіданнях, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви та стягнення 3000 грн. судових витрат.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення не допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, висновки суду стосуються лише питання стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом, які не були вирішені судом при ухваленні рішення по суті розглянутих позовних вимог, яким відмовлено у задоволенні позову, а тому суд відповідно до вимог закону при відмові у задоволенні позову стягнув судові витрати з позивача на користь відповідача додатковим рішенням.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судових рішень з ухваленням нового рішення немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 368, 375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури та заступника керівника Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: