Рішення

від 06.08.2024 по справі 127/16089/24

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16089/24 №2-а/930/5/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2024 року Немирівський районний суд

Вінницької області у складі:

головуючого судді - Науменка С.М.

за участю секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Немирівського районного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВП № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області та інспектора ВП № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Дробахи Ігоря Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області із адміністративним позовом до ВП № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області та інспектора ВП № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Дробахи Ігоря Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2068949 від 04.05.2024 року, складену відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та якою на неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2068949, винесену інспектором Відділу поліції № 5 (м. Немирів) Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Дробахою Ігорем Петровичем, її ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП за те, що 04.05.2024 року о 13:33:31 годині у Вінницькій області, Вінницький район, смт. Вороновиця по вул. Россоха (Маяковського), керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz А 180 CDI номерний знак НОМЕР_1 перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушила вимоги п. 34 ПДР України.

Вважає, що Постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та безпідставною з наступних підстав.

Вона жодним чином не порушувала ПДР України, не перетинала суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, у зв`язку з чим категорично заперечує проти складеної інспектором Постанови. Декілька разів вона просила інспектора надати докази того, що нею було порушено вимоги п. 34 ПДР України (фотофіксація, відеофіксацію, показання свідків), проте інспектор її вимоги проігнорував та не надав їй жодних доказів щодо порушення нею ПДР України.

Окрім того, їй не було надано можливості надати свої пояснення та заперечення стосовно суті інкримінованого її адміністративного правопорушення, більш того в Постанові взагалі відсутнє місце для надання таких заперечень та пояснень.

Також у Постанові не вказані докази, які б підтверджували скоєння нею вказаного правопорушення. Посилання інспектора на те, що нею було перетнуто суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків є безпідставними, та жодними доказами не підтверджуються. У зв`язку з чим, вона вважає дії інспектора неправомірними, а складену ним Постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною із порушенням її права на захист, а отже такою, що має бути скасована.

ОСОБА_1 , вважає, що винесена Постанова не відповідає вимогам законодавства України, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт її неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення та самої події.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статей 1,7,8 Закону України «Про національну поліцію» Національна поліція України (далі-поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП наділена наступними правами: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

ОСОБА_1 , вважає, що належні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення. В іншому випадку, в разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Оскаржувана Постанова не містить посилань на перелічені статтею 251 КУпАП докази вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 122 КУпАП, що у повному обсязі підтверджується пунктом 7 оскаржуваної Постанови, в якій зазначено: «До постанови додається: ...».

Тобто докази, якими керувався інспектор поліції при винесенні Постанови взагалі відсутні та у постанові не зазначені. Наголошує, що відповідно до статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Окрім того вважає також, що інспектором порушено ст. 280 КУпАП (інспектор не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення) та частину 5 статті 258 КУпАП: «якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення». ОСОБА_1 , було оспорено допущене інспектором порушення та адміністративне стягнення в усному порядку, але протоколу складено не було. Інспектор поводив себе грубо та не професійно, відмовився їй роз`яснити склад правопорушення та зміст Постанови, яке наче б то вона скоїла за якого суб`єктивним переконанням.

Окрім того, інспектор порушив ст. 283 КУпАП, а саме постанова повинна містити відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування. В постанові ж зазначена адреса, яка немає нічого спільного з місцем її проживання, перебування чи реєстрації (наразі вона проживає та перебуваю за адресою: АДРЕСА_1 ). Копію Постанови інспектор також відмовився її надати, взагалі не ознайомив її з нею. Для того, щоб отримати копію Постанови, вона була змушена їхати в інше місто (м. Немирів Вінницької області). Вбачає порушення всіх вищезазначених норм, безпідставність накладення адміністративного стягнення та порушення процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.06.2024 року відкрито провадження у адміністративній справі.

У судове засідання позивачка не з`явилась, надала суду заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Судом встановлено, що 04.05.2024 інспектором ВП № 5 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Дробахою І.П. була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2068949, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 04.05.2024 в смт. Вороновиця, вул. Россоха (Маяковського), водій керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz A 180 CDI д.н.з. НОМЕР_2 перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п.34 ПДР.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п.3 ч.1ст.23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 №580-УІП, поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Статтею 222 КУпАП встановлені повноваження органів Національної поліції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, і за частиною 1статті 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ч. 5ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 2.3 рішення Конституційного суду України N 5-рп/2015 від 26,05.2015 "у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення", законодавство передбачає випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова (ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП), в такому разі притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10.10.2001 №1306( із змінами і доповненнями).

Згідно з вимогами п. 1.1 ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови позивачу ставиться у вину те, що вона керуючи транспортним засобом перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1ст. 122 КУпАП.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Однак відповідачем не було надано суду жодних доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення. Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з`явився, хоча неодноразово у встановленому законом порядку викликався в судове засідання. Разом з тим, позивачка в позовній заяві вказала, що вона не перетинала суцільну лінію дорожньої розмітки.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об`єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.

Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ

За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною першою ст. 274 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 5 статті 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 143, 241-246, 286 КАС України, ст.ст.7, 9, 122, 247, 251,252 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВП № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області та інспектора ВП № 5 (м. Немирів) Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Дробахи Ігоря Петровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №206849, винесену інспектором відділу поліції №5 м. Немирів Вінницького районного управлінні поліції Дробахою І.П. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч.1 ст.122 КпАП України - скасувати в зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до Сьомого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.М. Науменко