Постанова

від 06.08.2024 по справі 910/19949/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2024 р. Справа№ 910/19949/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.08.2024 у справі №910/19949/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Філд»

про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

подану за наслідками розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024, повний текст якого складений 06.05.2024,

у справі № 910/19949/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Філд»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 7 256 026,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 478 389,75 за поставлену в жовтні 2021 року та у період з лютого по серпень 2022 року за договором № 22/01/20 від 20.01.2020, але неоплачену у повному обсязі електричну енергію, а також нарахованих за порушення строків оплати електричної енергії 3 % річних в сумі 243 746,77 грн. та інфляційних втрат в сумі 533 889,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 4 357 050,32 грн. основного боргу, 533 889,76 грн. інфляційних втрат, 243 746,77 грн. 3 % річних та 77 020,30 грн. судового збору, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 121 339,43 грн. закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024, справу № 910/19949/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19949/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/19949/23.

06.06.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 115 530,45 грн.

19.06.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані вищевказані докази.

У період з 15.06.2024 по 28.06.2024 суддя Шаптала Є.Ю. перебував у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.07.2024 о 10:00 год.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23 залишено без змін.

22.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення суду у справі № 910/19949/23 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 621,36 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 22.07.2024, вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Філд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначено на 06.08.2024 о 09:45 год.

02.08.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу в якій заявник, просить відмовити в покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні позивача в повному обсязі, а у випадку, якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача, просить суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача до 1,00 грн.

В судовому засіданні представник позивач заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, представник відповідач проти задоволення вказаної заяви заперечив.

Дослідивши матеріали заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороно/ю попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23 позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначивши, що такі витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу в сумі 48 621,36 грн. та зазначив, що остаточний розрахунок таких витрат та докази на підтвердження їх понесення будуть надані відповідно до вимог чинного законодавства. В судовому засіданні 16.07.2024 позивач також просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу;

- 22.07.2024 до суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (направлена до суду 19.07.2024), в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення суду у справі № 910/19949/23 та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 48 621,36 грн.. До вказаної заяви додані докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги № 40/2/03-18 від 03.06.2019, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» та позивачем з додатком № 3 від 12.06.2024 до вказаного договору, акту надання послуг від 18.07.2024, опису деталізованого обсягу наданих послуг від 18.07.2024, рахунку № 5545 від 12.06.2024, платіжної інструкції № 1188 від 13.06.2024.

03.06.2019 позивач (Клієнт) та Адвокатське об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» (далі Адвокатське об`єднання) уклали договір про надання правової допомоги № 40/2/03-18 (далі Договір), в п. 1.1 якого погоджено, що клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу (послуги) клієнту, обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору, або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за виконання доручень Клієнта за цим Договором визначається у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. При цьому у Додатках до цього Договору може бути визначений еквівалент в Доларах США або Євро вартості години роботи спеціаліста, залученого Адвокатським об`єднанням. Таким чином, вартість Послуг та Гонорар Адвокатського об`єднання визначається сторонами у відповідності до ст.524 ЦК України, в Доларах США або Євро, та сплачується Клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів від дати надсилання Рахунку шляхом перерахування гривневого еквіваленту загальної суми Рахунку по курсу НБУ на день виставлення Рахунку на поточний банківський рахунок Адвокатського об`єднання. Рахунки за Послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням, надсилаються Клієнту щомісячно, якщо інше не погоджено Сторонами (п. 7.2 Договору).

Додатком №3 від 12.06.2024 до вказаного договору, сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований Гонорар, що підлягає оплаті Клієнтом Адвокатському об`єднанню за Послуги щодо представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції в судовій справі № 910/19949/23 справі за позовом Клієнта до Державного підприємства «Гарантований Покупець» про стягнення 7 256 026,28, складає еквівалент 1 000,00 Доларів США (одна тисячі Доларів США 00 центів) в гривні, що визначається згідно з офіційним курсом гривні до Долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення Рахунку Адвокатського об`єднанням.

18.07.2024 сторонами складено та підписано акт надання послуг, підписанням якого сторони підтвердили, що Адвокатське об`єднання дійсно надало клієнту послуги, що вказані в цьому акті. Детальна інформація щодо наданих виконавцем послуг (повний перелік фактично наданих послуг, витрачений час роботи адвокатів) міститься в описі деталізованого обсягу наданих послуг від 18.07.2024 до додатку №3 від 12.06.2024 до Договору.

Платіжною інструкцією № 1188 від 13.06.2024 позивач сплатив на користь Адвокатського об`єднання гонорар у розмірі 48 621,36 грн. з ПДВ.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які обґрунтовано тим, що:

- позивач умисно розбиває на декілька пунктів суцільну роботу для збільшення сум для відшкодування витрат на правову допомогу, адже послуга зазначена в пункті 6 охоплює послуги зазначені в пункті 2, 4, 5, але стороною розділено ці послуги задля здійснення ефекту надмірного дослідження апеляційної скарги;

- як Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович», так і адвокат Клян А.Ф. неодноразово здійснювали представництво позивача в аналогічних судових процесах, позовні заяви даного об`єднання не зазнають змін при посиланні на судову практику у подібних правовідносинах, а тому зазначення про здійснення повторного аналізу судової практики потрібно сприймати суду критично;

- послуга консультування щодо питань стягнення в судовому порядку з відповідача грошових коштів взагалі не повинна покладатися на відповідача, оскільки консультування клієнта адвокатом щодо ведення справи відноситься до обов`язків останнього, передбаченими Правилами адвокатської етики;

- в провадженні Господарського суду перебували справи за позовами представника позивача до ДП «Гарантований покупець», а саме: № № 910/9725/23, 910/9804/23, 910/9680/23. У справі № 910/9725/23 з аналогічними позовними вимогами Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович» зазначало, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів клієнта в Північному апеляційному господарському суді складав 30 000,00 грн., а у цій справі № 910/19949/23 до стягнення заявлено сума у 48 621,36 грн., що підтверджує її надмірний розмір, в порівнянні, щонайменше, із заявленими до стягнення витратами на правову допомогу у подібних справах;

- незрозумілими є витрати на правову допомогу у вигляді юридичного аналізу ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження справі № 910/19949/23.

- друк процесуальних документів та додатків до них, дані дії на думку відповідача не є правовою допомогою та не потребують професійних знань;

- витрати на правову допомогу у вигляді юридичного аналізу ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження справі № 910/19949/23 не є видом адвокатської діяльності та відповідно не може бути предметом правової допомоги.

- до Акту надання послуг та опису деталізованого опису наданих послуг включено заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Об`єднана палата Касаційного господарського суду ВС у постанові від 02.02.2024 по cправі №910/9714/22 зазначила, що заява про ухвалення додаткового рішення є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню;

- відповідача віднесено до стратегічних підприємств електроенергетичного комплексу, що наведено в тому числі у листі КМУ №26/1.2-4.1-4848 від 07.03.2023, а покладення на нього необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на державне підприємство, та як наслідок, неможливість виконання зобов`язань з оплати електроенергії що придбавається відповідачем в тому числі в поточних періодах.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Колегія суддів зазначає про те, що з матеріалів справи слідує, що правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатом, адвокат, який складав відзив на апеляційну скаргу був обізнаний з обставинами даної справи.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Слід зауважити і на тому, що як встановлено колегією суддів, Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович» здійснювало представництво у справах № 910/9725/23, 910/9804/23, 910/9680/23 де відповідачем виступало ДП «Гарантований покупець», а предмет та підстави позову були подібні як у справі №910/19949/23, що свідчить про те, що Адвокатському об`єднанню «Гвоздій та Оберкович» не було потрібно багато часу, як для аналізу судової практики та розробки правової позиції у справі, так і для підготовки відзиву на апеляційну скаргу та підготовки до судового засідання.

З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 20 000,00 грн.

Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Філд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Філд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Філд» (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Каруни, будинок 75, офіс 207,208, код ЄДРПОУ 42381281) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Енерджі Філд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/19949/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 06.08.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

С.А. Гончаров