Постанова

від 09.10.2024 по справі 910/19949/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/19949/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

(головуючий суддя - Демидов В.О.)

від 09.05.2024

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.)

від 16.07.2024

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.)

від 06.08.2024

у справі №910/19949/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Енерджі Філд"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення 7 256 026, 28 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Клян А.Ф.,

відповідача - Фартушна В.Л.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Енерджі Філд" (далі - ТОВ "Солар Енерджі Філд", позивач) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення 7 256 026,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за Договором № 22/01/20 щодо повної та своєчасної оплати за відпущену електричну енергію, вироблену позивачем (продавцем за «зеленим» тарифом) за наступні періоди: жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року. З огляду на що позивач просив суд стягнути суму основної заборгованості у розмірі 6 478 389,75 грн, а також 243 746,77 грн 3% річних та 533 889,76 грн інфляційних витрат.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі №910/19949/23 позов задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача 4 357 050,32 грн основного боргу, 533 889,76 грн інфляційних втрат та 243 746,77 грн 3 % річних. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 2 121 339,43 грн закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024 у справі №910/19949/23 заяву представника ТОВ «Солар Енерджі Філд» про стягнення витрат на правничу допомогу у справі задоволено частково. Стягнено з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2024 у справі № 910/19949/23 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.0,5.2024 у справі №910/19949/23 залишено без змін.

2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі №910/19949/23 заяву ТОВ «Солар Енерджі Філд» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДП «Гарантований покупець» на користь ТОВ «Солар Енерджі Філд» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000, 00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.05.2024, постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 (яким додаткове рішення залишено без змін), а також додатковою постановою суду Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024, ДП «Гарантований покупець» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові акти в частині задоволених позовних вимог скасувати; ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні заяв про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ДП «Гарантований покупець» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21 (щодо застосування статей 126, 129 ГПК України та статей 1, 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Також скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України відзначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 126, 129 ГПК України та статей 138-140, 142 Податкового кодексу України, а саме у питанні «стягнення витрат на професійну правову допомогу, котрі включають в себе податок на додану вартість».

Відповідач зазначає, що позивач, обґрунтовуючи суму витрат на професійну правничу допомогу, зазначив послуги, які не підлягають відшкодуванню, а саме:

- аналіз судової практики та розробку правової позиції для підготовки позовної заяви та апеляційної скарги;

- консультацію клієнта адвокатом щодо ведення справи, яка відноситься до обов`язків останнього, передбаченими Правилами адвокатської етики;

- витрати на правову допомогу у вигляді юридичного аналізу ухвали Господарського суду міста Києва про відкриття провадження та ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/19949/23, що не є видом адвокатської діяльності та відповідно не може бути предметом правової допомоги;

- завантаження документів до системи «Електронний суд», друк процесуальних документів та додатків до них, що не є правовою допомогою та не потребує професійних знань;

- заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, разом з тим такі послуги не підлягають відшкодуванню.

Крім того, скаржник наголошує, що у порівнянні з іншими аналогічними справами, що перебували в провадженні господарського суду, Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович» у даній справі заявило більшу суму до стягнення, що підтверджує її надмірний розмір.

Також скаржник відзначає, що відповідача віднесено до стратегічних підприємств електроенергетичного комплексу, а покладення на нього необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу призведе до надмірного фінансового навантаження на державне підприємство.

3.2. Позивач 08.10.2024 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, якому просив, зокрема відмовити у задоволенні касаційної скарги ДП «Гарантований покупець», а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, та мотиви, з яких виходив суд при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представник позивача надав копії наступних документів:

- договір про надання правової допомоги від 03.06.2019 №40/2/03-18, укладений між ТОВ «Солар Енерджі Філд» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» (далі - Договір);

- додаток від 18.12.2023 №1 до вказаного Договору;

- акт надання послуг від 29.04.2024;

- опис деталізованого обсягу наданих послуг до додатку №1 від 18.12.2023 до Договору;

- рахунок на оплату послуг від 19.12.2023 №5291 на суму 89 261,76 грн з ПДВ;

- платіжну інструкцію від 20.12.2023 №1014 на суму 89 261,76 грн;

- витяг з реєстру платника податку.

Так, між ТОВ «Солар Енерджі Філд» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» (далі Адвокатське об`єднання) 03.06.2019 укладено Договір, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу (послуги) клієнту, обсяг якої визначається у додатках/додаткових угодах до цього договору, або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за виконання доручень Клієнта за цим Договором визначається у Додатках до цього Договору, які є його невід`ємними частинами. При цьому у Додатках до цього Договору може бути визначений еквівалент в Доларах США або Євро вартості години роботи спеціаліста, залученого Адвокатським об`єднанням. Таким чином, вартість Послуг та Гонорар Адвокатського об`єднання визначається Сторонами у відповідності до статті 524 ЦК України, в Доларах США або Євро, та сплачується Клієнтом протягом 10 (десяти) банківських днів від дати надсилання Рахунку шляхом перерахування гривневого еквіваленту загальної суми Рахунку по курсу НБУ на день виставлення Рахунку на поточний банківський рахунок Адвокатського об`єднання. Рахунки за Послуги, що надаються Адвокатським об`єднанням, надсилаються Клієнту щомісячно, якщо інше не погоджено Сторонами (пункт 7.2 Договору).

Додатком від 18.12.2023 №1 до вказаного Договору, сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований Гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за Послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі за позовом клієнта до ДП «Гарантований Покупець» про стягнення з ДП «Гарантований покупець» заборгованості, складає еквівалент 2 000,00 доларів США (дві тисячі Доларів США 00 центів) в гривні, що визначається згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку адвокатського об`єднання.

Сторонами 29.04.2024 складено та підписано акт надання послуг, підписанням якого сторони підтвердили, що Адвокатське об`єднання дійсно надало клієнту послуги, що вказані в цьому акті. Детальна інформація щодо наданих виконавцем послуг (повний перелік фактично наданих послуг, витрачений час роботи адвокатів) міститься в описі деталізованого обсягу наданих послуг від 29.04.2024 до додатку №1 від 18.12.2023 до Договору.

Платіжною інструкцією від 20.12.2023 № 1014 позивач сплатив на користь Адвокатського об`єднання гонорар у розмірі 89 261,76 грн.

У своїх запереченнях представник відповідача просив відмовити в покладенні витрат на правничу допомогу, заявлених в клопотанні позивача в повному обсязі. В разі ж якщо суд дійде висновку про необхідність задоволення клопотання позивача, просив суд обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, до 1 грн.

4.2. Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат;

- матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» послуг на заявлену до стягнення суму;

- як вбачається з Додатку №1 до вказаного Договору сторони дійшли взаємної згоди щодо фіксованого гонорару, який складає еквівалент 2 000,00 доларів США в гривні, що визначається згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку;

- вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені представником позивача у розмірі 89 261,76 грн є співрозмірні зі складністю справи та з урахуванням того, що Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович» здійснювало представництво у справах № 910/9725/23, 910/9804/23, 910/9680/23, де відповідачем виступав Гарантований покупець, а предмет та підстави позову були подібні як у справі №910/19949/23;

- одночасно судом ураховано кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом;

- виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 35 000,00 грн.

4.3. На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії:

- договору про надання правової допомоги від 03.06.2019 № 40/2/03-18, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» та позивачем,

- додатку від 12.06.2024 № 3 до вказаного Договору,

- акта надання послуг від 18.07.2024,

- опису деталізованого обсягу наданих послуг від 18.07.2024,

- рахунку від 12.06.2024 № 5545,

- платіжної інструкції від 13.06.2024 № 1188.

Додатком від 12.06.2024 №3 до вказаного Договору, сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті Клієнтом Адвокатському об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції в судовій справі № 910/19949/23 за позовом Клієнта до ДП «Гарантований Покупець» про стягнення 7 256 026,28, складає еквівалент 1 000,00 доларів США (одна тисячі доларів США 00 центів) в гривні, що визначається згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку Адвокатського об`єднанням.

Сторонами 18.07.2024 складено та підписано акт надання послуг, підписанням якого сторони підтвердили, що Адвокатське об`єднання дійсно надало клієнту послуги, що вказані в цьому акті. Детальна інформація щодо наданих виконавцем послуг (повний перелік фактично наданих послуг, витрачений час роботи адвокатів) міститься в описі деталізованого обсягу наданих послуг від 18.07.2024 до додатку №3 від 12.06.2024 до Договору.

Платіжною інструкцією від 13.06.2024 № 1188 позивач сплатив на користь Адвокатського об`єднання гонорар у розмірі 48 621,36 грн з ПДВ.

Відповідач подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

4.4. Ухвалюючи додаткову постанову у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання

попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат;

- матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «Гвоздій та Оберкович» послуг на заявлену до стягнення суму;

- з матеріалів справи слідує, що правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатом, який складав відзив на апеляційну скаргу та був обізнаний з обставинами даної справи;

- Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович» здійснювало представництво у справах № 910/9725/23, 910/9804/23, 910/9680/23, де відповідачем виступало ДП «Гарантований покупець», а предмет та підстави позову були подібні як у справі №910/19949/23, що свідчить про те, що Адвокатському об`єднанню «Гвоздій та Оберкович» не було потрібно багато часу як для аналізу судової практики та розробки правової позиції у справі, так і для підготовки відзиву на апеляційну скаргу, підготовки до судового засідання;

- з огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже, їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі;

- оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 20 000,00 грн.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 у справі №910/19949/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2024 відкрито касаційне провадження у справі №910/19949/23 за касаційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі №910/19949/23; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 у справі №910/19949/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження у справі фактично є додаткове рішення та додаткова постанова у справі №910/19949/23 у частині задоволених вимог заяв про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому Суд враховує, що ані додаткове рішення суду першої інстанції, ані додаткова постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні заяви жодною із сторін до суду касаційної інстанції не оскаржується, а відтак Верховним Судом у цій частині не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

6.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у Договорі у вигляді фіксованої суми (гонорару), з огляду на що колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

6.3. Так, ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відзначив, що витрати на професійну правничу допомогу позивача у розмірі 89 261,76 грн є неспіврозмірні зі складністю справи та з урахуванням того, що Адвокатське об`єднання «Гвоздій та Оберкович» здійснювало представництво у справах №№910/9725/23, 910/9804/23, 910/9680/23, де відповідачем виступав ДП «Гарантований покупець», а предмет та підстави позову були подібні як у справі №910/19949/23.

За таких обставин, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, господарські суди дійшли висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача у розмірі 35 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи додаткову постанову у справі, також дійшов висновку, що з огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже, їх розмір є необґрунтованими у заявленому розмірі (48 621,36 грн).

Відтак, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з критеріїв та обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а тому стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 20 000,00 грн.

6.4. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваних судових рішень, а також доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відзначає, що господарські суди під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і клопотанню відповідача про необґрунтованість витрат на правову допомогу, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, тощо, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшли заснованого на правильному застосуванні статей 126, 129 ГПК України висновку про часткове задоволення заяв позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Такі рішення судів попередніх інстанцій відповідає вимогам статті 236 ГПК України.

При цьому Суд враховує, що відповідачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу позивача у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.

Інші доводи відповідача (які є аналогічними доводам, зазначеним у запереченнях на додаткові рішення та постанову) відхиляються Судом з огляду на їх необґрунтованість, що змістовно було відзначено і судом апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги у цій частині, з урахуванням наведеного у цій Постанові, не знайшли свого підтвердження.

Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що господарські суди не врахували висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду у справах від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 27.10.2022 у справі №904/8800/21, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 28.02.2023 у справі №910/20293/21, адже застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

При цьому Суд наголошує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і вищенаведеними постановами, на які посилається скаржник, так і наведеним у даній Постанові.

З огляду на дотримання судоми норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України у взаємозв`язку зі статтями 138-140, 142 Податкового кодексу України. При цьому колегія суддів відзначає, що умовами Договору про надання правової допомоги сторони погодили фіксовану суму витрат на правничу допомогу, включаючи ПДВ.

6.5. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.6. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини №41984/98 від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", №24465/04 від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", №3236/03 від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.7. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в оскаржуваній частині - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно Верховним Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.05.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 (в оскаржуваних частинах) у справі №910/19949/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Н. Губенко