Постанова

від 07.08.2024 по справі 910/16656/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа№ 910/16656/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 07.08.2024 у справі №910/16656/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024, повний текст якого складений 12.03.2024,

у справі № 910/16656/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018»

до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кроун»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

Київська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Наталія Юріївна

про скасування рішення про державну реєстрацію

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2022 № 63454191 (номер запису про інше речове право 46701213) та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кроун» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі м. Києва, припинивши вказане право Товариству з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кроун».

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- на підставі рішення Київської міської ради від 29.05.2003 № 486-2/646 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», яким відповідачу передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,90 га для будівництва житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, 21.11.2003 між Київською міською радою та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки № 1136, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів 03.12.2003 за № 85-6-00080;

- строк дії договору оренди земельної ділянки № 1136 від 21.11.2003 становить 5 років;

- Київська міська рада, після закінчення дії договору оренди земельної ділянки № 1136 від 21.11.2003, не приймала як рішення про продовження строку дії такого договору, так і рішення про передачу у власність чи користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, що розташована за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі м. Києва;

- водночас, 15.02.2022, в порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», приватним нотаріусом Первушиною Н.Ю. прийнято спірне рішення № 63454191 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого зареєстровано за відповідачем право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, дата закінчення дії: 21.11.2023, а вже після подання позову приватним нотаріусом Первушиною Н.Ю. змінено термін дії права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, дата закінчення дії зазначена не 21.11.2023, а 21.11.2028;

- отже оскаржуваним рішенням без достатніх правових підстав продовжено строк права оренди;

- відсутність підстав для прийняття оскаржуваного рішення також встановлена наказом Міністерства юстиції України від 10.10.2023 № 3585/5 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії Юріївни», яким нотаріусу заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один місяць;

- реєстраційні дії вчинені всупереч арешту, який накладено ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2015 по справі № 757/8885/15-к-9131, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 8517,29 кв. м на перетині проспектів Правди та Георгія Гонгадзе (зараз Георгія Гонгадзе) із забороною розпорядження нею;

Порушення свого права позивач пояснює тим, що:

- він створений інвесторами (фізичними особами власниками майнових прав на квартири) житлового комплексу «FUSION» (розташований на спірній земельній ділянці - примітка суду);

- задля прискорення процесу відновлення будівництва та унеможливлення чергових шахрайських дій по відношенню до інвесторів Об`єкту будівництва з боку групи компаній ТОВ «Сіті груп», позивачем 23.04.2018 укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав забудовника ТОВ «Київбуд», а також дочірньої фірми ТОВ «МіськБудДевелопмент», в результаті укладення якого позивач став повноцінним власником даних фірм і корпоративних прав забудовника.

- 22.10.2019 та повторно 07.12.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстроване право власності на об`єкт незавершеного будівництва на перетині проспектів Правди та Георгія Гонгадзе, а відтак оскаржуваним рішенням порушуються права позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- державна реєстрація права власності за позивачем на об`єкт незавершеного будівництва здійснена всупереч вимогам закону, оскільки за умовами укладених правочинів щодо будівництва відповідач є замовником такого будівництва, і вказані права позивачем набуті не були;

- отже саме відповідач є власником об`єкту незавершеного будівництва та має статус забудовника на спірній земельній ділянці;

- вказане свідчить про те, що права позивача оскаржуваним рішенням порушені не були, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову;

Одночасно відповідач наголосив на неправильно обраному позивачем способу захисту, оскільки, зважаючи що позивач вважає себе правомірним власником об`єкта незавершеного будівництва, на думку відповідача, належним способом захисту прав позивача у такому випадку мало бути або «визнання за позивачем права оренди земельної ділянки» або «визнання припиненим права оренди земельної ділянки за відповідачем».

Київська міська рада у поясненнях зазначила про те, що вона після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки № 1136 від 21.11.2003 не приймала рішення про передачу у власність чи користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, що розташована за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі м. Києва.12.2023 та просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- укладеними щодо будівництва на спірній земельній ділянці правочинами підтверджено що відповідач має статус замовника будівництва, а також те, що жодна зі сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва;

- позивач посилається на те, що 23.04.2018 ним укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав забудовника ТОВ «Київбуд», а також дочірньої фірми ТОВ «МіськБудДевелопмент», проте відповідний договір до матеріалів справи не долучений, доказів заміни забудовника на позивача та прийняття останнім повного обсягу зобов`язань попереднього забудовника матеріали справи не містять;

- дозвіл на виконання будівельних робіт від 24.07.2008 №0593-Пл/Т на забудову земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, виданий Інспекцією ДАРБК в м. Києві відповідачу. Докази анулювання вказаного дозволу або внесення до нього змін у частині зміни замовника будівництва на позивача у матеріалах справи відсутні;

- згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав від 26.09.2023 за позивачем зареєстровано право власності на незавершене будівництво (загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотка) лише на секцію № 1 (кв. 1-203), за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, який розташований на земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, однак, як слідує з пояснень представників сторін, спірний об`єкт будівництва за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, налічує декілька секції;

- учасниками справи не надано до матеріалів справи первинних документів щодо спірного будівництва на земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості дослідити та встановити відповідні обставини, зокрема, щодо розташування на спірній земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100 лише зареєстрованої за позивачем секції № 1, як незавершеного будівництва, чи також й інших секцій будинку, права власності на які за позивачем не зареєстровано, проте дані обставини є суттєвими, оскільки позивачем пред`явлені позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права оренди на всю земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі м. Києва, а не певної частини;

- позивач оскаржує рішення державного реєстратора вважаючи себе власником розташованого на спірній земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, проте матеріали справи не містять доказів надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 в оренду;

- укладенню договору оренди земельної ділянки передує волевиявлення власника земельної ділянки, яке реалізується шляхом прийняття ним, як відповідним органом, рішення про передачу в оренду земельної ділянки, за умови дотримання особою, що виявила бажання її одержати, певної процедури, яка визначена законодавством, однак у матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про передачу в оренду позивачу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100;

- з матеріалів справи слідує, що позивач лише мав намір отримати земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 в оренду, проте станом на час подання даного позову до суду він не виступав колишнім чи чинним орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, у зв`язку з чим саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за відповідачем на вказану земельну ділянку не призведе до прямого поновлення прав позивача, які останній прагнув захистити в межах даного позову. В свою чергу спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки;

- спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності, відтак саме Київська міська рада має відповідні повноваження на розпорядження вказаною земельною ділянкою та здійснення захисту прав власника, зокрема, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Обслуговуючий кооператив «Відродження-2018» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин у справі, а при його прийнятті надано перевагу одним доказам над іншими, що є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського суду з прав людини, яку відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», які українські суди повинні застосовувати при розгляді справ.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що відповідно до положень чинного законодавства, а саме законодавчого припису щодо єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, до позивача перейшло і право на спірну земельну ділянку, а відтак оскаржуваним рішенням порушені його права.

Крім того, скаржником заявлене клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаного рішення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024, справу № 910/16656/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16656/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/16656/23.

04.04.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У період із 08.04.2024 по 12.04.2024 суддя Яковлєв М.Л. перебував у відпустці, а судді Станік С.Р. і Шаптала Є.Ю. - на підготовці для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018»на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом надання до суду доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів третій особі відповідача (приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Первушиній Наталії Юріївні).

19.04.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані вищевказані докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018»на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2024 об 11:15 год.

07.05.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 розгляд справи відкладено на 11.06.2024 о 10:45 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 розгляд справи відкладено на 02.07.2024 об 11:30 год., позивача, відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача зобов`язано надати суду витребувані ухвалою пояснення та докази.

21.06.2024 до суду від позивача, 27.06.2024 - від відповідача, а 28.06.2024 - від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача надійшли витребувані ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 докази та пояснення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 розгляд справи відкладено на 16.07.2024 об 11:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею, у відрядженні розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/2256/24 від 12.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16656/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 розгляд справи відкладено на 07.08.2024 о 12:00 год., визнано явку представників Київської міської ради в судове засідання обов`язковою.

05.08.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до якого додані копії статуту позивача та списку членів.

З огляду на те, що додаткові докази учасниками судового процесу були надані на виконання вимог суду апеляційної інстанції, такі докази приймаються колегією суддів як додаткові.

Станом на 07.08.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача представників в судове засідання не направила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників вказаної особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити , представники інших учасників судового процесу проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На запитання головуючого в судовому засіданні 07.08.2024 представник Київської міської ради зазначив про те, що він не погоджується з оскаржуваним рішенням державного реєстратора, проте просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзив, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

29.05.2003 Київською міською радою прийнято рішення № 486-1646 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», згідно з п. 29 якого відповідачу передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,90 га для будівництва житлових будинків з збудованими приміщеннями соціальної сфери на перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

21.11.2003 на підставі рішення Київради від 29.05.2003 №486-2/646 між відповідачем та Київською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., реєстровий номер №1136, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів 03.12.2003 за № 85-6-00080 (далі Договір), згідно з п. 1 якого відповідачу в короткострокову оренду на 5 років надано земельну ділянку площею 0,8517га з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, цільове призначення: для будівництва житлових будинків із вбудованими приміщеннями соціальної сфери, розташовану на перетині проспекту Правди та проспекту Радянської України в Подільському р-ні у місті Київ.

Згідно з пунктом 14 Договору його дія припиняється у випадках, зокрема, закінчення терміну, на який його укладено.

У листі від 29.11.2023 № 05716-15804 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) до Управління захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва зазначено про те, що за даними Міського земельного кадастру дія Договору припинилась 03.12.2008.

Також у вказаному листі повідомлено, що:

- відповідач звертався до Київської міської ради з клопотаннями від 17.03.2009 № 01/0309 та від 14.10.2014 № 03 про поновлення Договору, за результатами розгляду яких Департаментом готувався проект рішення «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 03.12.2003 № 85-6-00080 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на перетині просп. Правди та просп. Георгія Гонгадзе та внесення змін до нього» ПР-6540 від 10.02.2015, проте рішення щодо вищевказаного проекту рішення Київською міською радою не приймалось;

- Департаментом розглянуто заяву дозвільного характеру позивача від 10.02.2023 № 50005-007283063-031-03 щодо видачі рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на просп. Правди, 102-А у Подільському районі, однак, документи додані до заяви від 10.02.2023 № 50005-007283063-031-03 позивачу повернуто через адміністратора дозвільного центру, оскільки вже наявне зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки;

- 15.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Наталією Юріївною прийнято рішення № 63454191 (номер запису про інше речове право 46701213) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та здійснено на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права оренди за відповідачем на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 за адресою: пр-т Правди, 102-А у Подільському районі м. Київ.

Як слідує з листа від 29.11.2023 № 05716-15804, Департамент звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою стосовно скасування рішення від 15.02.2022 № 63454191. Листом Міністерства юстиції України від 08.05.2023 № 52412/849/7/33.2.2 повідомлено Департамент про те, що наказом Міністерства юстиції України від 11.04.2023 № 849/7 вказану скаргу залишено без розгляду по суті.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2022 № 63454191 (номер запису про інше речове право 46701213) та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кроун» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі м. Києва, припинивши вказане право відповідачу.

Правові позиції сторін детально наведені вище.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

У обґрунтування свого порушеного права позивач послався на те, що він виступає власником розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 об`єкту незавершеного будівництва, а відтак оскаржуваним рішенням щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відповідачем порушуються права позивача.

За змістом положень ч.ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Об`єкт незавершеного будівництва за змістом ч. 3 ст. 331 ЦК України є сукупністю належних забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво) матеріалів, обладнання тощо, використаних у процесі будівництва. Статус об`єкта як нерухомого майна виникає з моменту завершення будівництва (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 916/633/19, від 13.03.2019 у справі № 910/4032/18 і від 26.02.2020 у справі № 914/1658/15).

Державна реєстрація речових прав на об`єкт незавершеного будівництва не змінює визначеного ч. 3 ст. 331 ЦК України статусу такого об`єкта як сукупності будівельних матеріалів та обладнання. Вона не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 914/2070/19).

Отже, виходячи положень чинного законодавства, до завершення будівництва спірного будинку та введення його в експлуатацію позивач може бути власником лише матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

З матеріалів справи слідує, що 22.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 49273486) про реєстрацію за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, секція № 1 (кв. 1-203), загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотка за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, який розташований на земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі в редакції станом на дату реєстрації об`єкта незавершеного будівництва) визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, від 05.06.2019 у справі № 392/1829/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15, від 29.08.2019 у справі № 910/10984/18, від 11.06.2020 у справі № 910/10006/19, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації) було передбачено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються такі документи: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (у разі відсутності у Державному реєстрі прав зареєстрованого відповідного речового права на земельну ділянку); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт (крім випадків, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів); 3) документ, що містить опис об`єкта незавершеного будівництва за результатами технічної інвентаризації такого об`єкта.

За положеннями ч. 3 ст.27-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва, набутого на підставі договору, здійснюється на підставі такого договору. Державна реєстрація права власності на об`єкт незавершеного будівництва на підставі рішення суду, що набрало законної сили, проводиться за правилами, визначеними частинами першою - третьою цієї статті.

Із долучених позивачем до позовної заяви довідок з Державного реєстру речових прав вбачається, що позивачем для прийняття рішення про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва подано: технічний паспорт, серія та номер: 0316-1, виданий 11.03.2016, видавник: ТОВ «АВС-БІЛД»; ухвала суду, серія та номер: 757/53710/18-к, виданий 22.05.2019, видавник: Печерський районний суд міста Києві; дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 0593-Пд/Т, виданий 24.07.2008, видавник: Інспекція ДАБК м. Києва; довідка про відсоток готовності незавершеного об`єкта нерухомості, серія та номер: П-123/1, виданий 02.03.2016, видавник: ТОВ «АВС-БІЛД»; договір купівлі-продажу, серія та номер: б\н, виданий 22.04.2018, видавник: ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» та ОК «Відродження-2018».

Як слідує з ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 757/53710/18-к:

- представник Київської міської ради звертався з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2015 № 757/8885/15-к на майно, у кримінальному провадженні № 1201210060000120;

- за наслідками розгляду клопотання судом скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Литвиновою І.В. від 17.03.2015, на земельну ділянку площею 8517,29 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:91:312:0100), що розташована на перетині просп. Правди та просп Радянської України(зараз Георгія Гонгадзе) у Подільському районі м. Києва в частині:

1) отримання від ПАТ «Київгаз», ПАТ «Київенерго»(ПрАТДТЕК Київські енергетичні системи, КП Київтеплоенерго) та ПАТ «Київводоканал» технічних умов на приєднання комплексу багатоквартирних будинків до мереж водопостачання, теплопостачання та електропостачання;

2) розроблення проекту із землеустрою для завершення будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (зараз Георгія Гонгадзе) у Подільському районі м. Києва;

3) розроблення та погодження з контролюючими органами державної влади проектної документації на будівництво комплексу багатоквартирних будинків на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (зараз Георгія Гонгадзе) у Подільському районі м. Києва;

4) внесення до розроблюваного детального плану території (детальний план території в межах просп. Правди, вул. Газопровідної, просп. Радянської України (зараз Георгія Гонгадзе та Свободи) забудову ділянки (кадастровий номер №8000000000:91:312:0100) відповідно до матеріалів розробленого ескізного проекту;

5) отримання в користування на користь ОК «Відродження-2018» за рішенням Київської міської ради земельної ділянки, що знаходиться на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (зараз Георгія Гонгадзе) у Подільському районі м. Києва для будівництва та обслуговування комплексу багатоквартирних житлових будинків;

6) отримання у відповідності до затвердженого детального плану території (Детальний план території в межах просп. Правди, вул. Газопровідної, просп. Радянської України (зараз Георгія Гонгадзе та Свободи) та намірів забудови ділянки (кадастровий номер № 8000000000:91:312:0100), розробленого ескізного проекту на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (зараз Георгія Гонгадзе) Департаменту містобудування і архітектури видати містобудівні умови і обмеження;

7) отримання в установленому порядку поштової адреси на об`єкт будівництва;

8) отримання в установленому порядку дозволу на виконання будівельних робіт на перетині просп. Правди та просп. Радянської України (зараз Георгія Гонгадзе) у Подільському районі м. Києва; завершення будівництва та введення в експлуатацію комплексу багатоквартирних будинків на перетині просп. Правди та просп. Радянської України(зараз Георгія Гонгадзе) у Подільському районі м. Києва, та отримання в установленому порядку декларації про готовність об`єкту до експлуатації.

Разом із цим, в ухвалі Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 757/53710/18-к про задоволення клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.03.2015 № 757/8885/15-к, зазначено, що арешт на земельну ділянку площею 8517,29 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:91:312:0100) накладався в межах досудового розслідування в кримінальному провадженні № 1201210060000120 з метою збереження речових доказів, а також з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна.

У той же час, згідно з ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже вказана ухвала Печерського районного суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 757/53710/18-к не є тим судовим рішенням, яке, в розумінні положень ст.27-1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для виникнення у позивача права власності на об`єкт незавершеного будівництва.

Колегія суддів зауважує на тому, що, з огляду на заявлені позивачем у цій справі позовні вимоги та наявні у справі документальні докази, позивачем для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва не було надано реєстратору повного пакету документів, які передбачені законодавством, а саме не надано документу, що посвідчує речове право позивача на земельну ділянку під таким об`єктом.

Наявними у матеріалах справи документами підтверджено наступне.

25.12.2003 відповідач (Сторона 1/Замовник») та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (Сторона 2/Інвестор-Генпідрядник) уклали договір про спільну діяльність №КУ-40, в п. 1.1 якого погодили, що предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети, а саме: будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями соціальної сфери на земельній ділянці, що розташована перетині проспектів Правди та Радянської України у Подільському районі м. Києва (Об`єкт) та введення його в експлуатацію.

У п.п. 2.1.1 договору про спільну діяльність №КУ-40 сторони погодили, що відповідач зобов`язується внести внесок у спільну діяльність шляхом забезпечення відведення та оформлення права користування земельною ділянкою під будівництво Об`єкта та передати зазначену ділянку для будівництва за актом приймання-передачі.

У розділі 9 Договору про спільну діяльність №КУ-40 сторонами погоджений розподіл результатів спільної діяльності та, серед іншого те, що відповідачу підлягає передача 11% загальної площі вбудованих приміщень та 11% загальної площі квартир Об`єкта та 11% загальної площі гаражів (місць паркування автомашин) Об`єкта.

24.07.2008 відповідач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт №0593-Пл/Т, виданий Інспекцією ДАРБК в м. Києві на забудову земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:312:0100.

19.03.2010 між відповідачем та ТОВ «Консоль ЛТД» укладено протокол №1 поділу площ до Договору про спільну діяльність №КУ-40, відповідно до якого сторони погодили розподіл площ між сторонами з розрахунку 11% - відповідач та 89% - ТОВ «Консоль ЛТД».

18.07.2013 між відповідачем, ТОВ «Консоль ЛТД» та ТОВ «Київська будівельна компанія» укладено Додаткову угоду №2 (із подальшими змінами), відповідно до якої:

- ТОВ «Київська будівельна компанія» прийнято у якості третього учасника спільної діяльності за Договором про спільну діяльність №КУ-40;

- визначено, що замовником будівництва є відповідач, а функції «замовника будівництва» були належним чином делеговані ТОВ «Консоль ЛТД»;

- з дати підписання додаткової угоди ТОВ «Консоль ЛТД» передає, а ТОВ «Київська будівельна компанія» приймає на себе у повному обсязі всі права та обов`язки ТОВ «Консоль ЛТД» (крім прав та обов`язків згідно цієї до додаткової угоди), визначені Договором про спільну діяльність №КУ-40, протоколу № 1 розподілу площ;

- ТОВ «Київська будівельна компанія» прийняла на себе зобов`язання, серед іншого, продовжити фінансування та будівництво Об`єкту, прийняти від ТОВ «Консоль ЛТД» будівельний майданчик, тимчасові будівлі та споруди, тимчасові мережі, інші активи майнового та немайнового характеру та інш., виконавчу та проектну документацію та інш.;

- погоджено, що об`єкт незавершеного будівництва є спільною власністю учасників з урахуванням їх пропорційної участі в результаті спільної діяльності, жодна зі сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва.

08.09.2014 між відповідачем, ТОВ «Консоль ЛТД» та ТОВ «Київська будівельна компанія» укладено Додаткову угоду №3, якою Додаткову угоду №2 викладено в новій редакції, проте і вказана редакція містить вищенаведені положення про те, що:

- замовником будівництва є відповідач, а функції «замовника будівництва» були належним чином делеговані ТОВ «Консоль ЛТД»;

- з дати підписання додаткової угоди ТОВ «Консоль ЛТД» передає, а ТОВ «Київська будівельна компанія» приймає на себе у повному обсязі всі права та обов`язки ТОВ «Консоль ЛТД» (крім прав та обов`язків згідно цієї до додаткової угоди), визначені Договором про спільну діяльність №КУ-40, протоколу № 1 розподілу площ;

- ТОВ «Київська будівельна компанія» прийняла на себе зобов`язання, серед іншого, продовжити фінансування та будівництво Об`єкту, прийняти від ТОВ «Консоль ЛТД» будівельний майданчик, тимчасові будівлі та споруди, тимчасові мережі, інші активи майнового та немайнового характеру та інш., виконавчу та проектну документацію та інш.;

- відповідач має статус замовника будівництва, так і про те, що жодна зі сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва.

Положеннями п.п.6.5.1. Додаткової угоди №3 сторони погодили, що відповідач отримує у власність нерухомість у розмірі 2 174,17 кв.м. загальної площі квартир та загальної площі нежитлових приміщень, а саме: 1 714,10 кв.м. загальна площа квартир, 460,07 кв.м. загальна площа нежитлових приміщень (офіси, майстерні, підвал, інше), ТОВ «Консоль ЛТД» отримує у власність нерухомість у розмірі 0,1% від загальної площі квартир побудованого Об`єкту, а ТОВ «Київська будівельна компанія» отримує у власність всю нерухомість побудованого Об`єкту та його складових частин, крім тих, які належать відповідачу та ТОВ «Консоль ЛТД».

25.09.2015 між відповідачем, ТОВ «Консоль ЛТД» та ТОВ «Київська будівельна компанія», ТОВ «Українська спілка будівельників» та ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» укладено Додаткову угоду №4, відповідно до п.1 якої ТОВ «Київська будівельна компанія» відступила свої права та обов`язки за договором про спільну діяльність №КУ-40 на користь ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» у повному обсязі.

При цьому, договір про спільну діяльність №КУ-40 від 25.12.2003 із додатковими угодами в судовому порядку недійсним не визнаний, доказів протилежного суду не надано, а відтак такий договір, в силу приписів ст. 204 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності правочину, є діючим.

23.04.2018 позивач (покупець) та Зулкорнєєв І.О. (продавець) уклали договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» та пов`язаних з нею корпоративних прав, за умовами якого позивач набув 100% частку у статутному капіталі ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД».

Отже, на даний час єдиним учасником ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» є позивач. Вказане підтверджується і відомостями є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В свою чергу ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» є особою яка відповідно до положень Договору про спільну діяльність №КУ-40 має виконувати функції «замовника будівництва» та має право на отримання у власність всієї нерухомості побудованого Об`єкту та його складових частин, крім тих, які належать відповідачу та ТОВ «Консоль ЛТД».

При цьому ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» є юридичною особою, яка, відповідно до приписів чинного законодавства, набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а позивач, як учасник також особи, має право звертатися до суду в інтересах вказаної особи у чітко встановлених законодавством випадках (ч. 1 ст. 54 ГПК України встановлює, що власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою) проте спір у цій справі до таких випадків не належить.

Слід зазначити і про таке.

Відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла станом на дату укладення позивачем вищезгаданого договору купівлі-продажу корпоративних прав забудовника від 23.04.2018) у разі якщо право на будівництво об`єкта передано іншому замовникові або змінено генерального підрядника чи підрядника (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), а також у разі коригування проектної документації замовник протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю з поданням засвідчених у встановленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни. Продовження виконання будівельних робіт без такого повідомлення забороняється. У разі зміни осіб, відповідальних за проведення авторського і технічного нагляду, або відповідальних виконавців робіт замовник повідомляє відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю про такі зміни з поданням засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують зазначені зміни, протягом трьох днів з дня їх настання.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» було дотримано положень ч. 7 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, яка діяла станом на дату укладення позивачем вищезгаданого договору купівлі-продажу корпоративних прав забудовника від 23.04.2018) та повідомлено про зміну замовника будівництва щодо спірного Об`єкту.

При цьому наявний у справі дозвіл на виконання будівельних робіт від 24.07.2008 №0593-Пл/Т, виданий Інспекцією ДАРБК в м. Києві на забудову земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 виданий саме відповідачу, і доказів анулювання вказаного дозволу або внесення до нього змін у частині зміни замовника будівництва на позивача у матеріалах справи відсутні.

Також у матеріалах справи відсутні і відомості про те, що позивач, у встановленому законодавством порядку, набув статусу замовника спірного будівництва. При цьому вказана особа на даний час не є стороною Договору про спільну діяльність №КУ-40 та, відповідно, юридично не є учасником будівництва спірної нерухомості.

Слід зауважити і на тому, що за умовами Договору про спільну діяльність №КУ-40 на ТОВ «Управляюча компанія «КИЇВБУД» не покладено як прав, так і обов`язків щодо оформлення права користування спірною земельною ділянкою.

Також, як вірно зауважено судом першої інстанції, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав від 26.09.2023 за позивачем зареєстровано право власності на незавершене будівництво (загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотка) лише на секцію № 1 (кв. 1-203), за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, який розташований на земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, проте, як слідує з пояснень представників сторін, а також за змісту Договору про спільну діяльність №КУ-40 спірний об`єкт будівництва за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, налічує декілька секції.

Вказане зокрема підтверджується змістом наявної у матеріалах справи копії позовної заяви у справі № 758/13088/21 де позивачем виступає особа, майнові права якої стосуються саме секції № 2 будинку за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А0, а також змістом п. 2.3 Додаткової угоди №3 де вказано, що об`єкт незавершеного будівництва має принаймні три блоки (А, Б, В).

При цьому учасниками справи не надано до матеріалів справи первинних документів щодо спірного будівництва на земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, у зв`язку з чим у колегії суддів відсутня можливості дослідити та встановити відповідні обставини, зокрема, щодо розташування на спірній земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100 лише зареєстрованої за позивачем секції № 1, як незавершеного будівництва, чи також й інших секцій будинку, права власності на які за позивачем не зареєстровано, проте, як вірно зауважено судом першої інстанції, вказані обставини є суттєвими, оскільки у цій справі позивачем пред`явлені позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права оренди на всю земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі м. Києва, а не певної частини.

Слід окремо зауважити на тому, що виходячи з умов Договору про спільну діяльність №КУ-40 та положень чинного законодавства, до завершення будівництва житлових будинків жодна зі сторін не має прав на одноособове оформлення у власність об`єкта незавершеного будівництва.

Щодо посилань позивача на принцип «єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди», колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частина 1 статті 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 4 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Приписами статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.

Згідно з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та підтриманою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.

Отже, враховуючи що в розумінні положень чинного законодавства позивач не є суб`єктом права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, він не має права для застосування до правовідносин сторін принципу «єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди», і саме звернення позивача до суду з цим позовом суперечить принципу «єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди».

Відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Розпорядження землями комунальної власності міста Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, у відповідності до статті 9 ЗК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 116 ЗК України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

З аналізу наведених норм права слідує, що укладенню договору оренди земельної ділянки комунальної власності передує волевиявлення власника земельної ділянки (територіальної громади), яке реалізується шляхом прийняття відповідним органом місцевого самоврядування (як представником власника) рішення про передачу в оренду земельної ділянки, за умови дотримання особою, яка виявила бажання її одержати, певної процедури, яка визначена законодавством.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 909/485/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 32/563 (провадження № 12-172гс18) зазначила, що відсутність рішення ради про передачу в оренду земельної ділянки, тобто волевиявлення орендодавця на виникнення орендних земельних правовідносин, виключає можливість передачі цієї земельної ділянки в користування (оренду) шляхом укладення відповідного договору оренди. Аналогічний правовий висновок щодо застосування приписів статті 116 і частини першої статті 124 Земельного кодексу України при вирішенні спору про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки комунальної власності викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 17.01.2011 у справі № 35/390 (провадження № 3-66г10).

Як слідує з пред`явленого позову, позивач оскаржує рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем права оренди за земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, вважаючи себе власником розташованого на вказаній земельній ділянці об`єкту незавершеного будівництва, проте, як встановлено вище, реєстрації за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, секція № 1 (кв. 1-203), загальний відсоток готовності об`єкта нерухомості - 95 відсотка за адресою: м. Київ, проспект Правди, будинок 102-А, який розташований на земельній ділянці під кадастровим номером: 8000000000:91:312:0100, не дає йому жодних прав на користування спірною земельною ділянкою. В свою чергу матеріали справи не містять доказів надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 в оренду.

Так, згідно з листом від 29.11.2023 № 05716-15804 Департаменту останнім розглянуто заяву позивача дозвільного характеру від 10.02.2023 № 50005-007283063-031-03 щодо видачі рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку на просп. Правди, 102-А у Подільському районі, однак документи повернуто через вже наявне зареєстроване право оренди вказаної земельної ділянки.

Крім того, Департаментом у листі від 29.11.2023 № 05716-15804 також повідомлено, що звернення інших фізичних чи юридичних осіб з клопотанням про відведення земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 у власність, постійне користування чи оренду, яке відповідає вимогам Земельного кодексу України та оформлене згідно з вимогами Порядку, у Департаменті відсутні. Отже, після закінчення дії Договору, Київська міська рада не приймала жодних рішень щодо передачі у власність чи користування фізичним або юридичним особам земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, що розташована за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі міста Києва.

Натомість, як зазначено вище, укладенню договору оренди земельної ділянки передує волевиявлення власника земельної ділянки, яке реалізується шляхом прийняття ним як відповідним органом рішення про передачу в оренду земельної ділянки, за умови дотримання особою, що виявила бажання її одержати, певної процедури, яка визначена законодавством, проте у матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення питання про передачу позивачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100.

Отже, враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності, саме Київська міська рада має відповідні повноваження як на розпорядження вказаною земельною ділянкою, так і на здійснення захисту прав власника, зокрема, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

При цьому те, що позивач має намір отримати земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 в оренду не надає йому право вчиняти дії, на які має лише власник або особа, якій належать речові права на майно, а саме право на захист відповідного права, оскільки у спірних правовідносинах у позивача такого права на даний час ще не виникло.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, так як позивач станом на час подання даного позову до суду не виступав колишнім чи чинним орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100, саме по собі скасування рішення про державну реєстрацію права оренди за відповідачем на таку земельну ділянку не призведе до прямого поновлення прав позивача, які останній прагнув захистити в межах даного позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 ГК України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Тобто це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19, пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19, пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19, пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20, пункт 14) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 42).

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним».

Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

В свою чергу, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

За обставин, що склались, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Первушиної Наталії Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2022 № 63454191 (номер запису про інше речове право 46701213) та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кроун» на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:312:0100 за адресою: проспект Правди, 102-А у Подільському районі м. Києва, припинивши вказане право Товариству з обмеженою відповідальністю будівельна компанія «Кроун». Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Відродження-2018» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 у справі № 910/16656/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16656/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 07.08.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала