Постанова

від 06.08.2024 по справі 908/262/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 року м.Дніпро Справа № 908/262/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Запорізької комунальної установи "Автогоспцентр" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 (суддя Науменко А.О.) у справі №908/262/24

за позовом: Запорізької комунальної установи "Автогоспцентр",

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "СК "Кредо"

про стягнення 130 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

05.02.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 33 від 30.01.2024 Запорізької комунальної установи "Автогоспцентр" про стягненя з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО" 130 000 грн 00 коп. страхового відшкодування.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 22, 999, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,5, 22, 29, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в обґрунтовано тим, що Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 21.09.2021, автомобіль TOYOTA Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, отримав пошкодження. Постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022, встановлено причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 , які полягали у порушені вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що настали. Оскільки відповідальність ОСОБА_1 була застраховано у ТОВ "СК "КРЕДО", позивач 06.12.2022 звернувся до ТОВ "СК "КРЕДО" з повідомленням про ДТП та заявою на виплату страхового відшкодування, разом з усіма визначеними Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" документами. Заява була прийнята ТОВ "СК "КРЕДО" та наданий номер справи 2034458. Враховуючи, що полісом № 203056100 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність ОСОБА_1 за шкоду заподіяну майну застрахована відповідачем на суму 130 000,00 грн, позивачем заявляються позовні вимоги в межах розміру страхового відшкодування, тобто 130 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 у справі №908/262/24 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 21.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю забзпеченого ТДВ «СК «Кредо» транспортного засобу KIA CERATO р.н. НОМЕР_6 (поліс №EP-203056100 від 05.03.2021) та транспортного засобу TOYOTACOROLLA р.н. НОМЕР_5, який належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Суд першої інстанції зазначив, що Постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022, встановлено причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 , які полягали в порушенні вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що настали. Позивачем заявлено позовні вимоги в межах розміру страхового відшкодування - 130 000,00 грн, оскільки полісом №203056100 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідальність ОСОБА_1 за шкоду заподіяну майну застрахована відповідачем на суму 130 000,00 грн.

Обґрунтовуючи судове рішення, господарський суд посилався на пропуск позивачем строку на пред`явлення заяви про страхове відшкодування, що встановлено п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Водночас, суд встановив, що обґрунтованих підстав щодо неможливості здійснення вказаних дій позивачем суду не доведено, що, у відповідності до вказаного Закону, зумовлює відсутність обов`язку відповідача на відшкодування заявленої позивачем шкоди.

За викладених вище осбставин, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

За доводами апеляційної скарги апелянт зазначає, що одразу після настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем вчинялись активні дії для повідомлення відповідача про настання такої дорожньо-транспортної пригоди: здійснювались телефонні дзвінки до офісу страховика та направлялись письмові повідомлення.

Апелянт стверджує, що позивач у жовтні 2021 звернувсядо відповідача з повідомленням про ДТП. Відповідач зі своєї ел. Пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на ел. пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 29.10.2021 надіслав бланк заяви на виплату, чим підтвердив отримання повідомлення про ДТП від позивача.

Разом з тим, як зазначає скаржник, застрахована особа - ОСОБА_1 , також повідомляв страховика відповідача по справі про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 , які полягали у порушені вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 21.09.2021, було встановлено постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя лише 10.02.2022.

На підставі наведеного вище, апелянт наголошує, що виникнення права на майнове відшкодування заподіяної шкоди у позивача виникло з 10.02.2022, і вже через 14 днів, в наслідок військовою агресією російської федерації проти України, було введено воєнний стан та діяльність відповідача в місті Запоріжжя фактично припинилась.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості звернутись до відповідача у визначений ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач, припинивши діяльність в місті Запоріжжя і не створив альтернативних способів звернення до нього з заявою про страхове відшкодування.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/262/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/262/24.

03.05.2024 року матеріали справи №908/262/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з відпусткою судді Коваль Л.А. відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18 зі змінами, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 908/262/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Кощеєв І.М., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2024 прийнято апеляційну скаргу Запорізької комунальної установи "Автогоспцентр" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 у справі №908/262/24 - до свого провадження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької комунальної установи "Автогоспцентр" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 у справі №908/262/24. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

21.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП) за участю забезпеченого ТДВ "СК "КРЕДО" транспортного засобу KIA CERATO р.н. НОМЕР_6 (поліс №EP-203056100 від 05.03.2021) та транспортного засобу TOYOTACOROLLA р.н. НОМЕР_5, який належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022, встановлено причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 , які полягали у порушені вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що настали.

Згідно із звітом № 137 про проведення оцінки колісного транспортного засобу TOYOTA Corolla державний номер НОМЕР_1 , складеного оцінювачем автотоварознавцем 14.10.2021, вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП становить: 265 422,56 грн.

Фактично позивач поніс витрати на відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 194 000,00 грн, що підтверджується договором №8/03 про закупівлю послуг за державні кошти від 30.03.2022, актом надання послуг № 1 від 24.06.2022, нарядом-замовлення №1 від 24.06.2022 та платіжним дорученням № 197 від 28.06.2022.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

В ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 36.1. ст.36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Матеріалами справи підтверджується, що 21.09.2021 о 06 годині 35 хвилин у м. Запоріжжі на перехресті вул. Садівництва та траси Н-08, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючи автомобілем KIA Cerato реєстраційний номер НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем TOYOTA Corolla реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , який по інерції руху здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2106 реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив вимоги п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Автомобіль TOYOTA Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.02.2022, встановлено причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 , які полягали у порушені вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що настали.

Вартість відновлювального ремонту з врахуванням фізичного зносу автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП становить 265 422,56 грн, що підтверджується звітом №137 про проведення оцінки колісного транспортного засобу TOYOTA Corolla державний номер НОМЕР_1 , складеним оцінювачем автотоварознавцем 14.10.2021.

Станом на 21.09.2021 (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність ТЗ KIA CERATO р.н. НОМЕР_3 була застрахована ТОВ «Страхова компанія «Кредо», що вбачається зі змісту полісу № 203056100 ОСЦПВ власників наземних ТЗ з лімітом відшкодування майнової шкоди у розмірі 130 000,00 грн та франшизою 2 500,00 грн (а.с. 29).

06.12.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у відповідності до умов договору страхування у безготівковому порядку (а.с. 13).

Звертаючись з даним позовом до господарського суду, позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування за полісом №203056100 в лімітах відшкодування майнової шкоди у відповідності до умов договору страхування.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль TOYOTA Corolla, сталась 21.09.2021, а із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ ТЗ НОМЕР_3 позивач звернувся до відповідача 06.12.2022, тобто з пропуском річного строку, встановленого у п. 37.1.4 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

В апеляційній скарзі скаржник (позивач) вказував на наявність незалежних від нього причин пропуску такого строку, а саме: «…Разом з тим, позивачем послідовно доводилось, що звернутись у визначений законодавством річний строк перешкоджали обставини, які не залежали від дій позивача.

Так, в позовній заяві та відзиві на позов позивач зазначав, що одразу після настання дорожньо-транспортної пригоди, він вчиняв активні дії для повідомлення відповідача про настання такої дорожньо-транспортної пригоди.

Представником позивача здійснювались телефонні дзвінки до офісу страховика та направлялись письмові повідомлення. Позивач у жовтні 2021 звернувся до відповідача із повідомленням про ДТП. Відповідач зі своєї ел.пошти (prior@credo.zp.ua) на ел.пошту (avtocenter@zp.gov.ua) 29.10.2021 надіслав бланк заяви на виплату. Тим самим підтвердив отримання повідомлення про ДТП від позивача.

Разом з тим, застрахована особа - ОСОБА_1 , також повідомляв страховика - відповідача по справі, про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Між тим, причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 , які полягали у порушені вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, та наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 21.09.2021, було встановлено постановою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя лише 10.02.2022.

Однак, через те що, в місті Запоріжжі на момент звернення позивача відповідач фактично свою діяльність не здійснював, звернутись до нього з заявою про страхове відшкодування було неможливим з наступних підстав.

Відповідачем у відзиві підтверджуються, що в внаслідок військової агресії більшість працівників відповідача були вимушено евакуйовані за межі України та/або у більш безпечні області України.

Дійсно, в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан який триває по теперішній час.

Тобто, виникнення права на майнове відшкодування заподіяної шкоди у позивача виникло з 10.02.2022, і вже через 14 днів, в наслідок військової агресії російської федерації проти України, було введено воєнний стан та діяльність відповідача в місті Запоріжжя фактично припинилась.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості звернутись до відповідача у визначений ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач, припинивши діяльність в місті Запоріжжя і не створив альтернативних способів звернення до нього з заявою про страхове відшкодування…».

Вищенаведені доводи скаржника відхиляються колегією апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

У статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 звернула увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.

При цьому Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.

Згідно статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 13 Цивільного кодексу України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Зміст суб`єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).

Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб`єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить по свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов`язків на власний розсуд.

Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 Цивільного кодексу України).

Припинення права на відновлення або захист порушеного права, право на відшкодування шкоди за рахунок певної особи не позбавляє особу взагалі цивільного права, але має наслідком неможливість отримання відновлення порушеного права або відшкодування шкоди тощо за рахунок певної особи (припинення поруки, пропуск позовної давності до одного з боржників). При цьому особа не позбавлена права на отримання захисту або відновлення порушеного права від іншого боржника за його наявності.

Таким чином, припинення цивільного права має бути передбачено законом, на відміну від чого припинення права на отримання відшкодування від певної особи не позбавляє особу цивільного права, а лише позбавляє її можливості отримати відшкодування від цієї особи.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права.

Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17 (провадження №12-104гс18)).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №465/4287/15 (провадження №14-406цс19).

Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані Цивільний кодекс України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено Цивільним кодексом України при пропуску позовної давності.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 Цивільного кодексу України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 Цивільного кодексу України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 Цивільного кодексу України), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Таким чином, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

У даному випадку ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль TOYOTA Corolla, державний номер НОМЕР_1 , сталась 21.09.2021.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, фактично позивач поніс витрати на відновлювальний ремонт автомобіля в розмірі 194 000,00 грн, що підтверджується договором №8/03 про закупівлю послуг за державні кошти від 30.03.2022, актом надання послуг №1 від 24.06.2022, нарядом-замовленням №1 від 24.06.2022 та платіжним дорученням №197 від 28.06.2022.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування 06.12.2022, в якій просив виплатити страхове відшкодування за Полісом ОСЦПВВНТЗ ТДВ СК «Кредо» №203056100 у відповідності до умов договору страхування.

Доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування на суму 130 000,00 грн (за Полісом ОСЦПВВНТЗ ТДВ СК «Кредо» №203056100) у строк, визначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та надсилав відповідачу докази на підтвердження переходу до позивача вимог на вказану суму (докази виплати позивачем страхового відшкодування у сумі 194 000,00 грн) позивачем ні разом із позовом, ні до апеляційної скарги не додано.

Водночас, позивачем не наведено жодного обґрунтування того, що строк для подання заяви до відповідача про виплату страхового відшкодування за Полісом ОСЦПВВНТЗ ТДВ СК «Кредо» №203056100 у відповідності до умов договору страхування (на суму 130 000,00 грн) було пропущено ним із незалежних від нього обставин.

Посилання позивача на відсутність судового рішення щодо встановлення винної особи у ДТП, встановлення причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 , які полягали в порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху, та наслідками ДТП, яка відбулась 21.09.2021 постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя лише 10.02.2022 не позбавляло позивача права на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування з моменту скоєння ДТП до відповідача.

Окрім того, позивач вказував на наявність незалежних від нього причин пропуску такого строку, а саме: «…Виникнення права на майнове відшкодування заподіяної шкоди у позивача виникло з 10.02.2022, і вже через 14 днів, в наслідок військової агресії російської федерації проти України, було введено воєнний стан та діяльність відповідача в місті Запоріжжя фактично припинилась…».

Так, огляду на початок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, був запроваджений воєнний стан на всій території України, що є загальновідомою обставиною форс-мажору та підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року.

Проте, матеріали справи не містять доказів повного зупинення господарської діяльності підприємтсва відповідача (відповідного наказу підприємтсва, тощо). З тексту поданого до господарського суду відзиву на позовну заяву вбачається «… Враховуючи те, що Запорізька область, на території якої знаходиться головний офіс ТДВ «СК «Кредо» - є однією з областей, на території якої ведуться бойові дії внаслідок військової агресії російської федерації проти України, більшість працівників ТДВ СК «Кредо» були вимушено евакуйовані за межі України та/або у більш безпечні області України для збереження свого життя, а працівники, які мають змогу виконувати свої посадові обов`язки, працюють у віддаленому режімі роботи…».

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не додано доказів здійснення активних та розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика у межах строку, як і не подано доказів пропущення строку через незалежні від нього причини.

При цьому, колегія суддів вважає за неохідне зазначити, що звертаючись до господарського суду, позивач не посилався на те, що незвернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги, що позивачем було пропущено річний строк, встановлений статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстави для відмови у задоволенні позову Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» страхового відшкодування за Полісом ОСЦПВВНТЗ ТДВ СК «Кредо» №203056100 у розмірі 130 000,00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 у справі №908/262/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької комунальної установи «Автогоспцентр» на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 у справі №908/262/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2024 у справі №908/262/24 - залишити без змін.

Вирати за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус