Постанова

від 07.08.2024 по справі 904/3706/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3706/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 (суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/3706/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ"

до Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни

про стягнення штрафу у розмірі 143 783, 50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни про стягнення штрафу за наднормативний простій транспортних засобів у розмірі 143783,50 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі №904/3706/23 в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" (місцезнаходження: 62459, Харківська область, смт. Високий, територія Автотурбази "Кемпінг"; ідентифікаційний код: 31610072) на користь Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати на переклад документів у розмірі 2 780 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що позивачем для нарахування штрафу за понаднормовий простій транспортний засобів не доведений прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю експедитора та затримкою вантажів, що виникла.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з відповідача на користь позивача штраф за наднормативний простій транспортних засобів у сумі 143 783, 50 грн., а також сплаченого судового збору у розмірі 6 710 грн.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним.

Звертаючись до суду ТОВ «САНОІЛ» наполягало на тому, що не з вини перевізника під час перетину державного кордону, на прикордонному переході виник простій вищевказаних транспортних засобів, а в цьому є безпосередня вина замовника перевезення - «Експедитора» у вигляді у вигляді бездіяльності, тобто в самоусуненні від скорішого вирішення проблеми з перетином кордону, та перекладанні усієї відповідальності на «Перевізника».

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення штрафу, а не про стягнення додаткової плати, вказував що він (штраф) передбачений саме для стимулювання сторін до належного виконання своїх обов`язків за Договором, іншими словами щоб не завдавати матеріальних збитків одне одному.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги, що розпорядження на заборону ввезення сільськогосподарської продукції були видані Республікою Польща вже після початку простою спірних автомобілів у прикордонній зоні, вказуючи що їх видача була наслідком фактичної ситуації блокування українських вантажів на Україно-Польському кордоні. Після цього суд, тобто після посилання на загальновідому обставину (тобто вона повинна була бути відомої Експедитору) про блокування сільськогосподарської продукції на прикордонній території робить протилежний висновок: «...з урахуванням точки відправлення та кінцевої точки слідування вантажу, експедитор певним чином обмежений у виборі шляхів слідування вантажу наявними пунктами пропуску через державний кордон.»

Скаржник вважаємо необгрунтованими посилання як відповідача так і обґрунтування рішення суду першої інстанції на обставини непереборної сили, бо наявність обставин непереборної сили повинна бути належно засвідчена, але в даному випадку взагалі відсутні як сертифікат Торгово-промислової палати так посилання на лист.

У даній ситуації вантажовідправник, отримувач вантажу та «Експедитор» отримали економічну вигоду від перевезення «Перевізником» товару і тільки «Перевізник» повинен нести збитки через описану бездіяльність «Експедитора», що позивач вважає неприпустимим.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач згідно поданого відзиву просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування зазначає, Відповідач не заперечує те, що вина перевізника в простоях відсутня. Простої стали наслідком збігу (подій) обставин непереборної сили, які не залежали від волі сторін спірного договору та інших учасників міжнародного перевезення (відправника і одержувача).

Проблема простоїв і черг на кордонах визнавалася на державному рівні. На вказані проблеми, експедитор ніяк вплинути не міг. Згодом до вказаних обставин непереборної сили, які вже існували, додалися і законодавчі обмеження, застосовані Євросоюзом, зокрема Польщею.

В силу положень ст. 12 та ст.14 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу, єдиним розпорядником вантажу (до моменту доставки) є вантажовідправник, який обирає маршрут слідування в тому числі митницю, через яку буде здійснено перетин кордону. Обравши певну митницю, відправник, засобами електронного зв`язку, подає такій митниці Митну декларацію. Відправнику визначають строк доставки транспортного засобу з вантажем до єдиної обраної ним митниці, де перебувають його дані. Змінити митницю призначення в митній декларації експедитор не може.

Наявність альтернативних шляхів перевізник міг лише припускати. Доказів того, що такі шляхи були доступними в той момент матеріали справи не містять. Невизначеність із чергами на кордонах та страйками за межами України, не давала можливості передбачити наслідки зміни маршруту слідування (в т.ч. зміни митниці призначання). Усі учасники перевезення перебували в очікуванні вирішення проблем, які склалися на кордонах. Таким чином, експедитор не міг брати на себе відповідальність за зміну маршруту.

07-08 травня 2023 р. два належні позивачу автомобілі прибули на пункт пропуску Ягодин і того ж дня, перетнули митний кордон України в напрямку Польщі, без будь-яких проблем. Вказане свідчить, що відповідач забезпечив позивача усією необхідною інформацією та документами, необхідними для безперешкодного перетину кордону.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 12.04.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/3706/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3706/23.

17.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3706/23.

Ухвалою суду від 19.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Саноіл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі №904/3706/23. Ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Між Фізичною особою-підприємцем Омельяновою Тетяною Геннадіївною (надалі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" (надалі - перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному і внутрішньому сполученні № 090123S від 09.01.2023 (надалі - договір).

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що за цим договором одна сторона - перевізник, зобов`язується доставити довірений їй іншою стороною - експедитором (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на отримання вантажу (одержувачеві), а експедитор (відправник) зобов`язується сплатити перевізнику за перевезення вантажу встановлену плату в розмірі і в терміни, передбачені цим договором і заявкою, яка є невід`ємною частиною цього договору і оформляється на кожне конкретне перевезення.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що згідно умов цього договору перевізник здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або залучає третіх осіб з письмової згоди експедитора; отримує необхідну документацію для здійснення перевезення вантажу; виконує умови цього договору відносно доставки вантажу у вказане у заявці місце.

Згідно з п. 1.3 договору, на підтвердження наданих перевізником експедиторові послуг за договором складаються відповідні акти.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що послуги за цим договором надаються на підставі заявки експедитора, яка є невід`ємним додатком до цього договору і яка містить наступні відомості: дата і час завантаження, точні адреси місць завантаження і розвантаження вантажу із вказівкою контактних телефонів; пункт перетину кордону; адреси проведення митного оформлення при завантаженні і розвантаженні вантажу; терміни доставки вантажу одержувачеві; відомості про вантаж; необхідний рухомий склад; узгоджена сума фрахту і терміни оплати; особливості перевезення конкретного вантажу; інші додаткові умови.

На виконання умов договору сторонами були підписані заявки: № 2372Р від 28.03.2023 та №2374Р від 29.03.2023.

Відповідно до заявки № 2372Р від 28.03.2023: дата завантаження 31.03.2023, адреса завантаження - АФ "НАДІЯ", адреса: с. Сидоряче, 38608, Котелевський район, Полтавська область, Україна, митне оформлення - згідно СМК (м. Полтава) документи надсилаються НП, за погодженням, контакти, телефони уповноважених представників, прикордонний перехід - Ягодін, місце вивантаження - місто Меппель, Нідерланди, дата розвантаження - 10.04.2023, вантаж - Тнп у біг-бігах, вага - до 23 тонн (Кукурудза органічна, українського походження, врожаю 2022 року), дані транспортного засобу - АХ7673СЕ \\ НОМЕР_2 .

Відповідно до заявки № 2374Р від 29.03.2023: дата завантаження 31.03.2023, адреса завантаження - АФ "НАДІЯ", адреса: с. Сидоряче, 38608, Котелевський район, Полтавська область, Україна, митне оформлення - згідно СМК (м. Полтава) документи надсилаються НП, за погодженням, контакти, телефони уповноважених представників, прикордонний перехід - Ягодін, місце вивантаження - місто Меппель, Нідерланди, дата розвантаження - 10.04.2023, вантаж - Тнп у біг-бігах, вага - до 23 тонн (Кукурудза органічна, українського походження, врожаю 2022 року), дані транспортного засобу АХ7870ЕМ \\ НОМЕР_3 .

На виконання умов договору перевізник подав під завантаження автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з оформленням вантажної накладної СМR № 13 від 31.03.2023 та автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 з оформленням вантажної накладної СМR № 17 від 31.03.2023.

У п. 4.1.2 договору експедитор і перевізник домовилися вважати нормативним часом простою транспортних засобів наступне: 48 годин на завантаження і митне оформлення вантажу і 48 годин на митне очищення і розвантаження вантажу (при митному перевезенні); 24 години на навантаження і 24 години на розвантаження при внутрішньому перевезенні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо транспортний засіб прибув на місце завантаження/розвантаження менш ніж за 36 годин до початку таких).

У п. 3 графи "примітки" спірних заявок також було визначено, що нормативний простій на навантаження/замитнення та розмитнення/вивантаження при міжнародному перевезенні становить 48 та 48 годин.

При цьому, відповідно до змісту п. 4.1.3 договору, понаднормативний простій автомобіля рахується за кожну почату добу простою.

Відповідно до відміток у міжнародній товарно-транспортній накладній СМR № 13 від 31.03.2023, автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_2 та вантажем виїхав з зони митного контролю лише 08.05.2023. А зазначений у заявці № 2372Р від 28.03.2023 вантаж був отриманий представником Company "Віосоrе В.V." 17.05.2023.

Згідно зі звітом по місцях запинок та пробігу між ними, наданим ТОВ "ІСТРІМ", автопоїзд DAF АХ7673СЕ 03.04.2023 об 11:18 год. знаходився на трасі М-07 у селі Старовойтове Волинської області.

З 11:18 год. 03.04.2023 до 07:55 год. 08.05.2023 (тобто майже 35 діб) автопоїзд DAF НОМЕР_4 прямував до прикордонного переходу Ягодин (Волинська митниця ДФС) (кордон між Україною та Республікою Польща); 08.05.2023 о 09:20 год. автопоїзд перетнув кордон між Україною та Республікою Польща.

З 03.04.2023 об 11:18 год. по 08.05.2023 о 09:20 год. автопоїздом було пройдено загалом 14,96 км. (з урахуванням пройденого шляху до автозаправних станцій з метою дозаправки).

Тобто, простій такого автопоїзду на зоні митного контролю загалом склав майже 35 діб.

З урахуванням п. 4.1.2 договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок, понаднормативний простій автопоїзду DAF АХ7673СЕ склав 33 доби.

Відповідно до відміток у міжнародній товарно-транспортній накладній (СМК) №17 від 31.03.2023, автопоїзд у складі сідлового тягача, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 та вантажем виїхав з зони митного контролю лише 07.05.2023. А зазначений у заявці № 2374Р від 29.03.2023 вантаж був отриманий представником Company "Віосоrе В.V." 17.05.2023.

Згідно зі звітом по місцях запинок та пробігу між ними, наданим ТОВ "ІСТРІМ", автопоїзд DAF АХ7673СЕ 03.04.2023 об 14:06 год. знаходився на трасі М-07 у селі Старовойтове Волинської області.

З 14:06 год. 03.04.2023 до 12:16 год. 07.05.2023 (тобто майже 34 доби) автопоїзд DAF НОМЕР_5 прямував до прикордонного переходу Ягодин (Волинська митниця ДФС) (кордон між Україною та Республікою Польща); 07.05.2023 о 12:22 год. автопоїзд перетнув кордон між Україною та Республікою Польща.

З 03.04.2023 об 14:06 год. по 07.05.2023 о 12:22 год. автопоїздом було пройдено загалом 11,07 км. (з урахуванням пройденого шляху до автозаправних станцій з метою дозаправки).

Тобто, простій такого автопоїзду на зоні митного контролю загалом склав майже 34 діб.

З урахуванням п. 4.1.2 договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок, понаднормативний простій автопоїзду DAF НОМЕР_5 склав 32 доби.

Відповідно до п. 4.1.3. договору, понаднормовий простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням і митною обробкою вантажу оплачується винною стороною за кожну почату добу простою в розмірі 50 Євро на території України, 100 Євро на території інших держав, за винятком вихідних і святкових днів, якщо інше не вказано в заявці на конкретне перевезення.

В п. 3 графи "примітки" спірних заявок визначено, що штраф за понаднормовий простій поза територією України - 100 Євро за кожну розпочату добу, на території України - 50 Євро за кожну розпочату добу. Вихідні та святкові дні не враховуються, якщо авто прибуло на розмитнення менш ніж за 36 годин до настання таких.

На підставі п. 4.1.3. договору та п. 3 графи "примітки" спірних заявок позивач нарахував штраф за період з 04 квітня 2023 року по 07 травня 2023 року (всього 35 діб) у розмірі 3500,00 Євро (50 Євро х 35 діб х 2 автопоїзди = 3500,00 Євро), що в гривневому еквіваленті становить 143 783,50 грн. (3500,00 євро х 40,081 (вартість 1 Євро за курсом валют НБУ на дату виставлення 2-ї претензії 19.06.2023 становить 40,081 грн. за 1 Євро).

Позивач наполягає на тому, що не з вини перевізника під час перетину державного кордону, на прикордонному переході виник простій вищевказаних транспортних засобів.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині того, що: між Фізичною особою-підприємцем Омельяновою Тетяною Геннадіївною та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" було укладено договір на перевезення вантажів в міжнародному і внутрішньому сполученні № 090123S від 09.01.2023; на виконання умов договору сторонами були підписані заявки: № 2372Р від 28.03.2023 та №2374Р від 29.03.2023.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 4.1.3 договору № 090123S від 09.01.2023 понаднормативний простій автомобіля під завантаженням/розвантаженням і митною обробкою вантажу оплачується винною Стороною за кожну почату добу простою в розмірі 50 евро, на території України, 100 евро на території інших держав, за винятком вихідних і святкових днів, в розмірі, якщо інше не вказано в Заявці на конкретне перевезення.

Згідно з частиною третьою статті 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти, коли вони визнані такими судом, не потребують доказування.

Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту.

Крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу ( Постанова КГС ВС від 19.06.2018 у справі № 922/3946/16)

Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема й суду та учасникам справи.

Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від різних факторів, у тому числі від:

- часу, що сплинув після події,

- поширеності інформації про подію (факт) загалом у державі чи в певній місцевості (Постанова КГС ВС від 10.03.2020 у справі № 910/8395/19).

15 квітня 2023 року набуло чинності Розпорядження Міністра розвитку та технологій Польщі Про заборону на ввезення сільськогосподарської продукції з України. Інформація про заборону була опублікована на офіційному сайті Податкової адміністрації Польщі Заборона поширювалася на сільськогосподарську продукцію, перелічену у відповідних частинах Додатку І до Регламенту (ЄС) №1308/2013 Європейського Парламенту та Ради від 17 грудня 2013 року про встановлення спільної організації ринків сільськогосподарських продуктів, а саме на: 1) зернові, частина І; 2) цукор, частина III; 3) сухі корми, частина IV; 4) насіння, частина V; 5) хміль, частина VI; 6) льон і коноплі, частина VIII; 7) фрукти та овочі, частина IX; 8) продукти переробки плодів та овочів, частина X; 9) вина, частина XII; 10) яловичина і телятина, частина XV; 11) молоко та молочні продукти, частина XVI; 12) свинина, частина XVII; 13) м`ясо баранини та козлятини, частина XVIII; 14) яйця, частина XIX; 15) м`ясо птиці, частина XX; 16) спирт етиловий сільськогосподарського походження, частина XXI; 17) продукти бджільництва, частина XXII, тощо. Аналіз Розпорядження, вказує на те, що забороні підлягали: ввезення у Польщу товарів, зазначених у цьому розпорядженні, що походять з території України або вивозяться з неї, також коли вони ввозяться до Польщі з інших країн Європейського Союзу: транзит через територію Польщі товарів, що походять або вивозяться з території України.

02 травня 2023 року на сайті Євросоюзу, був опублікований Виконавчий Регламент Комісії (ЄС) 2023/903, за змістом статті 1 якого, - випуск у вільний обіг або розміщення під процедури митного складу, вільної зони чи внутрішньої переробки для пшениці (код товару 1001), кукурудзи (код товару 1005), ріпаку (код товару 1205) та насіння соняшника (код товару 1206), походженням з України, можливі в усіх країнах-членах ЄС, крім Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини.

Крім того, відповідачем долучено відповідь на запит до Люблінської митно-фіскальної служби щодо запровадження в Республіці Польща обмежень на ввезення сільськогосподарської продукції у період з квітня по травень 2023 року (а.с. 130).

Оскільки вказані розпорядження були видані Республікою Польща вже після початку простою спірних автомобілів у прикордонній зоні, їх видача була наслідком фактичної ситуації блокування українських вантажів на україно-польському кордоні.

Колегія суддів з урахуванням вищезазначених нормативно-правових документів та чисельних джерел в мережі інтернет (https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cg31j1g4l4do, https://tsn.ua/groshi/polski-fermeri-pogrozhuyut-zablokuvati-punkt-propusku-na-kordoni-z-ukrayinoyu-2302942.html....) в порядку частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визнає загальновідомою для позивача та відповідача обставину блокування сільськогосподарської продукції, що ввозиться з території України, на пунктах пропуску на прикордонній території між Україною та Республікою Польща.

Згідно звітів по місцях зупинок та пробігу між ними для автомобілів позивача (а.с.45-59) 07-08 травня 2023 року останні прибули на пункт пропуску Ягодин і того ж дня, перетнули митний кордон України в напрямку Польщі, без будь-яких проблем. Вказане свідчить, що відповідач забезпечив позивача усією необхідною інформацією та документами, необхідними для безперешкодного перетину кордону.

Із поданих документів та пояснень сторін вбачається, що простій спірних автопоїздів на прикордонній території між Україною та Республікою Польща стався не внаслідок неналежного оформлення експедитором супровідних документів, вчинення інших порушень перетину митного кордону тощо (належних доказів наявності перелічених обставин в матеріалах справи не міститься). Натомість, спірні автопоїзди простоювали у черзі з метою перетину кордону, що утворилась внаслідок значного скупчення автотранспорту на прикордонному переході Ягодин та зниження пропускної спроможності митниці.

У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 73, частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 р. у справі № 916/3027/21 ).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що з наявних у матеріалах справи документів не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю експедитора та затримкою вантажів, що виникла.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі №904/3706/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що «…З метою ознайомлення з апеляційною скаргою, аналізу її вимог, підготовки відзиву на апеляційну скаргу та юридичного супроводу справи в апеляційному суді відповідачем понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 7300,00 грн. Розрахунок витрат проведений, шляхом додавання вартості окремих дій адвоката, визначних Договором про правову допомогу: 2300,00 грн. - за аналіз вимог апеляційної скарги та попередню правову оцінку її доводів, 3400,00 грн. - за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, 1600,00 грн. - за вчинення інших дій, необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді.»

Колегія суддів констатує, що відповідачем дотримано вимоги статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення попереднього розрахунку судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7300,00 грн у відзиві апеляційній скарзі.

До відзиву на апеляційну скаргу в якості додатків подано:

« 1. Документи, що підтверджують повноваження адвоката та витрати, понесені на правову допомогу адвоката:

а) копія договору про правову допомогу;

б) копія акту наданих послуг;

в) копія квитанції до прибуткового касового ордера;

г) копія ордера адвоката;

д) копія свідоцтва адвоката.»

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

Відповідно до пункту 1.1. Договору № 2 про правову допомогу від 18.04.2024 Повірений (Лоза Віктор Миколайович, адвокат, що діє на підставі свідоцтва, виданого Тернопільською обласною КДК) зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя (Фізична особа-підприємець Омельянова Тетяна Геннадіївна, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію) здійснити наступні дії: н адати правову допомогу у спорі з ТОВ «САНОІЛ» під час апеляційного оскарження рішення у справі №904/3/06/23. З цією метою: 1. Здійснити аналіз вимог апеляційної скарги та попередню правову оцінку її доводів (5 год). 2. Підготувати відзив на апеляційну скаргу (8 год). 3. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді (4 год).

Пунктом 2 вищевказаного договору про правову допомогу за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 Довіритель сплачує Повіреному винагороду у розмірі 7300,00 грн. розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю підготовленого відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи зміст Договору № 2 про правову допомогу від 18.04.2024, колегія суддів констатує, що сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.

Перелік та вартість наданих послуг відповідно до Договору №2 про правову допомогу від 18.04.2024, підтверджується наявним в матеріалах справи Актом №2 приймання-передачі наданих послуг від 22.04.2024, складеним між адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем та ФОП Омельяновою Тетяною Геннадіївною.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Позивачем не подано суду апеляційної інстанції заперечення на відзив на апеляційну скаргу чи іншої заяви про зменшення заявлених до стягнення витрат з професійної правничої допомоги.

Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що заявлений відповідачем розмір витрат з професійної правничої допомоги у вигляді підготовки та подачі відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 року по справі № 904/3706/23; юридичного супроводу ФОП Омельянової Тетяни Геннадіївни в суді апеляційної інстанції при розгляді справи № 904/3706/23 у розмірі 7300,00 грн є неспіврозмірним із заявленими позовними вимогами.

Відповідно, обов`язок несення негативних наслідків, пов`язаний з ухиленням позивача від можливості подати клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з відповідними доводами про їх неспіврозмірність цілком узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі №904/3706/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі №904/3706/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" (місцезнаходження: 62459, Харківська область, смт. Високий, територія Автотурбази "Кемпінг"; ідентифікаційний код: 31610072) на користь Фізичної особи-підприємця Омельянової Тетяни Геннадіївни (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4026,00 грн та 7300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус