Рішення

від 08.07.2024 по справі 917/28/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.07.2024Справа № 917/28/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дишканта Д.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Диканської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі

Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі"

про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів

За участю представників учасників справи:

від прокуратури Стретович М.О.

від позивача не з`явився

від відповідача Брящей Р.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Полтавської області звернувся Виконуючий обов`язки керівника Диканської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" та просить суд визнати недійсними додаткові угоди, а саме: № 6 від 20.09.2021, № 7 від 23.09.2021, № 8 від 24.09.2021, № 9 від 26.11.2021, № 10 від 21.12.2021 до договору постачання електричної енергії № 73 від 30.04.2021, а також стягнути з відповідача на користь позивача 246 875,26 грн грошових коштів

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що вищевказаними додатковими угодами сторони безпідставно збільшили ціну за товар та відповідно зменшили його обсяг, що суперечить нормам Закону України "Про публічні закупівлі".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.01.2024 вищевказану позовну заяву постановлено передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовні матеріали передані на розгляд судді Удаловій О.Г.

Ухвалою суду від 08.02.2024 відкрито провадження у справі № 917/28/24 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 07.03.2024, а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.

26.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач відхилив заявлені прокурором позовні вимоги.

07.03.2024 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивоване тим, що прокурором не доведено підстав для представництва інтересів Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради у даній справі.

Ухвалою суду від 07.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 04.04.2024.

14.03.2024 прокурором подані заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

18.03.2024 прокурором подано відповідь на відзив.

21.03.2024 позивач подав заяву, в якій вказав, що не погоджується з викладеними прокурором висновками щодо неправомірності укладення оскаржуваних додаткових угод. Також позивач просить суд розглянути дану справу без участі його представника за наявними в матеріалах справи доказами.

25.03.2024 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 04.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 18.04.2024.

18.04.2024 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника за наявними у матеріалах справи доказами.

18.04.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

18.04.2024 прокурором подані пояснення на лист позивача щодо не підтримання заявлених у даній справі позовних вимог.

Ухвалою від 18.04.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.05.2024.

13.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 17.06.2024.

11.06.2024 від Диканської окружної прокуратури надійшли пояснення у справі.

Ухвалою суду від 17.06.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 24.06.2024.

24.06.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою суду від 24.06.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 08.07.2024.

08.07.2024 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні 08.07.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.02.2021 позивачем (Виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради, далі - замовник, споживач) на інформаційній системі «ПРОЗЗОРО» за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02-08-006305-a було оприлюднено повідомлення про проведення відкритих торгів (номер оголошення UA-2021-02-08-006305-a).

Предметом відкритих торгів була електрична енергія, обсягом 883652 кіловат-година та ціною 3 207 657,00 грн. При цьому, як вказано у вищевказаному оголошенні, джерело фінансування закупівлі - кошти місцевого бюджету.

За результатами проведення відкритих торгів 19.04.2021 переможцем останніх стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі".

30.04.2021 між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 73 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору обсяг електричної енергії на 2021 рік становить 883 652 кВт*год.

Згідно з п. 3.3 договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

Як погоджено сторонами в п. 5.1 договору, вартість останнього становить 3 101 618,52 грн (три мільйони сто одна тисяча шістсот вісімнадцять гривень п`ятдесят дві копійки) з ПДВ.

Вартість цього Договору та ціна за одиницю Товару можуть змінюватись у випадках, передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 5.3 договору Умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Зміна ціни за одиницю електричної енергії може відбуватися відповідно до умов ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови, що зазначені зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Згідно з п. 5.3.7.1 сторонами визначено можливості, за яких можлива або неможлива зміна ціна договору.

Як погоджено в п. 13.1 договору, останній набуває чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.05.2021 відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до моменту повного виконання Сторонами своїх обов`язків за цим Договором.

Пунктом 1 додатку № 2 до вказаного договору сторонами погоджено, що ціна електричної енергії становить 3,51 грн/кВт*год з ПДВ.

У подальшому між сторонами вказаного договору укладено 11 додаткових угод до договору № 73 від 30.04.2024, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 30.04.2021 сторонами зменшено загальну суму договору до 1 228 500,00 грн та обсяги електричної енергії до 350 000 кВт;

- додатковими угодами №№ 2-4 від 30.04.2021, від 13.05.2021, від 03.06.2021 сторони внесли зміни до об`єктів, на які згідно з договором постачається електрична енергія;

- додатковою угодою № 5 від 20.09.2021 сторонами погоджено внести зміни до абз. 3, 9-11 пункту 5.3.7.1 договору та погоджено наступне:

«Ціна за 1 кВт/год. електричної енергії може бути змінена будь-якого числа місяця, що буде відображено в додатковій угоді до Договору за згодою Сторін».

«Зміна ціни за одиницю товару (електричної енергії) допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні Об`єднаної енергетичної системи України (далі - ОЕС України), а саме документи про факт та динаміку зміни ціни товару на ринку електричної енергії станом на дату коливання порівняно з датою подання цінової пропозиції аукціону) (дати, вказаної в останній Додатковій угоді до Договору про зміну ціни одиниці товару) через коливання ціни на електричну енергію на ринку.

Документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку або визначеному сегменті ринку може бути довідка, видана відповідною уповноваженою організацією, зокрема, але не виключно, ДП «Держзовнішінформ», Торгово-промисловою палатою тощо.

Висновки щодо коливання ціни на ринку мають бути зроблені на підставі оприлюднених в розділі «Аналітичні матеріали» веб-сайту ДП «Оператор ринку» даних щодо загального показника середньозваженої ціни електричної енергії на РДН та ВДР, що склалася на ринку електричної енергії в торговій зоні ОЕС України за відповідну дату, у порівнянні з середньозваженою ціною електричної енергії на РДН та ВДР на подання цінової пропозиції (аукціону) або дату, зазначену в останній Додатковій угоді до Договору про зміну ціни одиниці товару».

Того ж дня (20.09.2021) сторонами укладено додаткову угоду № 6, згідно з якою збільшено ціну на електричну енергію до 3,86 грн за кВт та встановлено плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 324629,7150259067 кВт.

Додатковою угодою № 7 від 23.09.2021 збільшено ціну на електричну енергію до 4,245 грн за кВт та встановлено плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 301554,4098939929 кВт.

Додатковою угодою № 8 від 24.09.2021 збільшено ціну на електричну енергію до 4,61 грн за кВт та встановлено плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 283236,9197396963 кВт.

Додатковою угодою № 9 від 26.11.2021 збільшено ціну на електричну енергію до 4,92 грн за кВт та встановлено плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 276122,803 кВт.

Додатковою угодою № 10 від 21.12.2021 збільшено ціну на електричну енергію до 5,41 грн за кВт та встановлено плановий обсяг електричної енергії на 2021 рік - 271000,464 кВт.

Додатковою угодою № 11 від 21.12.2021 змінено обсяг електричної енергії на 2021 на 271983,2906 кВт.

Як встановлено судом, відповідачем у період з травня по грудень 2021 року поставлено, а позивачем прийнято електричну енергію на загальну суму 1 217 708,17 грн, що підтверджується виставленими рахунками та підписаними актами.

Вказана електрична енергія оплачена позивачем у повному обсязі (1 217 708,17 грн), що підтверджується долученими до позовної заяви платіжними дорученнями.

Крім того, судом встановлено, що 09.11.2022 Північно-східним офісом Держаудитслужби видано довідку (висновок), згідно з якою позивачем у даній справі у зв`язку зі зміною ціни договору переплачено грошові кошти в розмірі 246 875,26 грн, оскільки ціна за товар збільшена з 3,51 грн з кВт до 5,41 грн за кВт.

Водночас, як вказує позивач у позові, додаткові угоди №№ 6-10 є нікчемними у зв`язку з тим, що укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки при їх укладенні відповідачем не надано належного обґрунтування для зміни істотних умов договору, у зв`язку з чим просить суд визнати недійсними додаткові угоди №№ 6-10 та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 246 875,26 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що підставою для внесення змін до договору в частині збільшення ціни за товар стали довідки ДП «Держзовнішінформ» № 121/166 від 18.08.2021, № 121/164 від 19.08.2021, № 121/178 від 27.08.2021, № 121/233 від 24.09.2021, № 121/307 від 06.12.2021 щодо середньозважених цін купівлі-продажу електричної енергії, при цьому жодною з оскаржуваних додаткових угодо ціну не було збільшено більше ніж на 10%.

Крім того, відповідач вказав, що прокурором не обґрунтовано необхідність представництва інтересів держави саме в особі Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради, оскільки органом, уповноваженим здійснювати перевірку державних закупівель, є Північно-східний офіс Держаудитслужби, проте прокурором не надано доказів звернення до останнього з вимогою звернутись до суду для усунення виявленого порушення.

Повноваження Прокурора на звернення з даним позовом і відсутність підстав для залишення позову без розгляду підтверджуються таким.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини чотири статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Держава, як суб`єкт публічного права, в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), у тому числі відносин відшкодування шкоди.

Так, рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини вказаного вище рішення під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган державної влади чи місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).

Також слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла таких висновків:

- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 77);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 80).

Разом з тим, інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади можуть збігатися повністю або частково.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність укладення договору про закупівлю та/або незаконного внесення до нього змін, що спричинює надмірне витрачання бюджетних коштів, не відповідає такому інтересу.

Так, Прокурор вказує, що порушення законодавства про публічні закупівлі при закупівлі електричної енергії, що призвели до безпідставного витрачання коштів місцевого бюджету в сумі 246 875,26 грн, порушило економічні інтереси держави (територіальної громади), свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів та становить безумовне порушення інтересів держави в бюджетній сфері.

Прокурор визначив позивачем у даній справі Виконавчий комітет Скороходівської селищної ради, виходячи з такого.

Договір укладено між Виконавчим комітетом Скороходівської селищної ради та ТОВ «Євро Трейд Енерджі».

При цьому джерелом фінансування такого договору, як вказано в інформації про проведення публічної закупівлі, є кошти місцевого бюджету.

Прокурором на виконання приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу позивача листа від 09.02.2023 № 61/3-737вих.23, в якому детально викладено суть порушень, наведено відповідні норми законодавства та судової практики та наголошено на необхідності здійснення їх захисту до 02.03.2023.

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 13.02.2023 № 621-28/457 повідомив, що у зв`язку з неможливістю належним чином відреагувати на ситуацію через відсутність передбачених коштів, останній просив розглянути питання щодо представництва інтересів позивача в суді.

Водночас, дій щодо усунення порушення інтересів територіальної громади позивачем не вчинено.

Вказане вище свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, яке виразилось в пасивній поведінці органу місцевого самоврядування.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 вказала, зокрема, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Крім того, суд зазначає, що Виконавчий комітет Скороходівської селищної ради є органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як визначено ст. 5 бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з: 1) державного бюджету; 2) місцевих бюджетів: а) бюджету Автономної Республіки Крим; б) обласних бюджетів; в) районних бюджетів; г) бюджетів місцевого самоврядування.

Як визначено у ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Так, як вказано судом вище, процедура закупівлі та укладення на її основі договору здійснені за кошти місцевого бюджету.

А відтак, прокурором вірно визначено орган, уповноважений представляти інтереси територіальної громади у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, Прокурор визначив належного позивача та дотримався порядку звернення до суду з позовом, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Щодо позовних вимог, заявлених Прокурором, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з такого.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зокрема, вказував на те, що підвищення ціни було обґрунтованим і не суперечило приписам статті 41 Закону.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, частина друга статті 20 ГК України серед способів захисту визначає визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі».

Так, відповідно до преамбули Закону його метою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього встановлені статтею 41 Закону, зокрема - договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною п`ятою статті 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі № 927/636/21 та від 07.12.2022 у справі № 927/189/22).

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Судом встановлено та сторонами жодним чином не заперечується, що станом на момент підписання договору було погоджено всі істотні умови правочину, а саме: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону.

У подальшому, шляхом підписання спірних додаткових угод, відбулась зміна істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару.

Суд виходить з того, що Законом прямо передбачена імперативна вимога для зміни істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару), а саме: ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%, тобто обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в первинному договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Будь-яке інше тлумачення відповідної норми Закону по суті нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів та прямо суперечить взятим Україною міжнародним зобов`язанням щодо приведення національного законодавства у відповідність до стандартів Європейського Союзу, зокрема в частині протидії "ціновому демпінгу" в сфері публічних закупівель.

Як встановлено вище, шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше, ніж допущено Законом, а саме більше ніж 10%.

Отже, додаткові угоди №№ 6-10 укладені з порушенням вимог Закону, а саме частини п`ятої статті 41 Закону, частини другої статті 632 ЦК України, отже, в силу приписів частини першої статті 203, частин першої, третьої статті 215 ЦК України є підстави для визнання недійсними вказаних додаткових угод.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсними оспорюваних додаткових угод є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Євро Трейд Енерджі» 246 875,26 грн, то слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Суд виходить з того, що застосування у даній категорії справ саме частини першої статті 670 ЦК України є сталою та послідовною правовою позицією (постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, від 13.04.2023 у справі № 908/653/22).

Слід зазначити, що ТОВ «Євро Трейд Енерджі» здійснило постачання товару в обсязі 271 983,2906 кВт на суму 1 207 708,17 грн, замість очікуваної ціни відповідно до поданої пропозиції (за ціною 3,51 грн за кВт*год), що свідчить про поставку відповідно до оспорюваних додаткових угод №№ 6-10 кількості товару за ціною більшою, ніж за поданою пропозицією при визначенні переможця, а тому різниця сплаченої суми за отриманий товар у розмірі 246 875,26 грн підлягає поверненню.

Факт отримання товару позивачем та сплати за нього грошових коштів у розмірі підтверджується актами та платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача сплачених грошових коштів у розмірі 246 875,26 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам учасників справи оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236-237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.09.2021 до договору постачання електричної енергії № 73 від 30.04.2021.

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 23.09.2021 до договору постачання електричної енергії № 73 від 30.04.2021.

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 24.09.2021 до договору постачання електричної енергії № 73 від 30.04.2021.

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 26.11.2021 до договору постачання електричної енергії № 73 від 30.04.2021.

6. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 21.12.2021 до договору постачання електричної енергії № 73 від 30.04.2021.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 301-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення № 4, код 42819343) на користь Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради (38813, Полтавська обл., Полтавський р-н, смт. Скороходове, вул. Софіївська, 15, код 40924458) 246 875,26 грн (двісті сорок шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять грн 26 коп.) грошових коштів

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 301-203, корпус 2-А, нежитлове приміщення № 4, код 42819343) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код 02910060) 17 123,13 грн (сімнадцять тисяч сто двадцять три грн 13 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.08.2024.

Суддя О.Г. Удалова