Рішення

від 29.07.2024 по справі 910/3628/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2024Справа № 910/3628/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС"

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 1 806 820,57 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Золотарьова Ю.А., в порядку самопредставництва;

від відповідача:Сухом`яткін К.М., довіреність б/н від 23.04.2024;

від прокуратури: Ханчич Г.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морячок-МС» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 1 806 820,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Морячок-МС», як фактичний користувач земельної ділянки площею 1,2289 га (кадастровий номер 8000000000:90:178:0004) на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, з 24.06.2015 по теперішній час без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Київської міської ради) зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, що є підставою для стягнення з товариства безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.04.2024.

05.04.2024 представником позивача подано письмові пояснення.

29.04.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 29.04.2024 представники прокуратури та відповідача з`явились, представник позивача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.05.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 27.05.2024 представники учасників справи з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 24.06.2024.

21.06.2024 представником позивача подано письмові пояснення.

У судове засідання 24.06.2024 представники позивача та прокуратури з`явились, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та відсутності будь-яких посилань на можливість надання нових доказів, в зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.07.2024.

У судове засідання 29.07.2024 представники учасників справи з`явились.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.07.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.03.2024 №370911745, на підставі свідоцтва про право власності від 24.06.2015 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Морячок-МС» (далі - відповідач) зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2 386,1 кв.м. по вул. Лютневій, 58-К у Голосіївському районі міста Києва, а саме: будівлі (літ.А) площею 802,6 кв.м., літ. «Б» площею 786,2 кв.м., літ «В» площею 188,9 кв.м., літ. «Г» площею 306,6 кв.м., літ. «Д» площею 127 кв.м., літ. «Е» площею 94,6 кв.м. та літ. «Ж» площею 80,2 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 1,2289 га (кадастровий номер 800000000:90:178:0004).

Однак, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно речові права ТОВ «Морячок-МС» на земельну ділянку площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:0004 не зареєстровані.

В свою чергу, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0001264192023 від 30.06.2023 право власності на земельну ділянку площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:0004 зареєстроване 10.01.2005 за територіальною громадою в особі Київської міської ради, відомості про вказану земельну ділянку внесені до Державного земельного кадастру.

Доказів прийняття Київською міською радою будь-яких рішень про передачу земельної ділянки 800000000:90:178:0004 у власність чи користування ТОВ «Морячок-МС» матеріали справи не містять.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві № 17689/5/26-15-12-07-03 від 07.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Морячок-МС» податкові декларації по платі за змелю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ у Голосіївському районі не подавались.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор зазначає, що ТОВ «Морячок-МС» з 24.06.2015 не оформило право власності або користування на земельну ділянку площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:0004 у місті Києві (на якій розташоване та зареєстроване на праві власності ТОВ «Морячок-МС» нерухоме майно), а тому використовує вказану земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендну плату, що є підставою для стягнення з ТОВ «Морячок-МС» безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за період з 25.03.2021 по 05.05.2023 у сумі 1 806 820,57 грн. на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі № 11/41-36/431 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 10.04.2007 № 166, яке набрало законної сили 14.02.2013 розірвано Договір про поновлення Договору оренди землі від 10.04.2007, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Морячок-МС», а отже Договір оренди розірвано саме з ініціативи Заступника прокурора міста Києва. При цьому, відповідач зазначає, що з огляду на необхідність обчислення позовної давності з дати набуття чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі № 11/41-36/431 з 14.01.2013, просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності. Також, відповідач зазначає, що доказів направлення Київській міській раді повідомлень прокурора про наявність підстав для звернення до суду із позовом та/або доказів бездіяльності компетентного органу (Київської міської ради) матеріали справи № 910/3628/24 не містять, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність підстав для представництва прокурором інтересів Київської міської ради та/або територіальної громади. Відповідач також зазначає, що з огляду на фактичні обставини справи про скасування оплатного користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,2289 га з кадастровим номером 8000000000:90:178:004 саме за ініціативи заступника прокурора міста Києва та про врегулювання спірних правовідносин спеціальним інститутом цивільного права, підстави для пред`явлення позову в порядку глави 83 та статті 1212 ЦК України у справі № 910/3628/24 відсутні. Крім того, відповідач зазначає, що всупереч процесуальному закону відомостей з Державного земельного кадастру про цільове призначення та/або про код виду цільового призначення земельної ділянки комунальної власності площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:004 для застосування коефіцієнту 3,0 ані позов, ані матеріали справи не містять.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

Листами № 15/1-491ВИХ-23 від 29.05.2023, № 15/1-589ИХ-23 від 26.06.2023, № 15-21ВИХ-24 від 07.02.2024 Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомляла Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про порушення вимог земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, у тому числі без правовстановлюючих документів та без сплати коштів за користування землею, а також інформувала, що за наявності підстав для судового захисту державних інтересів, такі заходи будуть вжиті Київською міською прокуратурою.

Водночас, з Листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05716-2820 від 29.02.2024, наданого у відповідь на лист прокуратури від 07.02.2024 № 15-21вих24, вбачається, що будь-які належні заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави Київською міською радою не вживались, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Надалі, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Київська міська прокуратура Листом від 13.03.2024 повідомила Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з даним позовом в інтересах держави, який отримано Київською міською радою 13.03.2024 за вх. № 08/9420.

Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Київською міською прокуратурою обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради.

В свою чергу, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Матеріали справи свідчать, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, на підставі свідоцтва про право власності від 24.06.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки

Водночас, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ «Морячок-МС», зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

В свою чергу, посилання відповідача на те, що саме з вини прокуратури відповідач - ТОВ «Морячок-МС» (ідентифікаційний код:39068045) користується земельною ділянкою з огляду на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі № 11/41-36/431, судом відхиляються, з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі № 11/41-36/431 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок -М" про розірвання договору оренди та стягнення 653 592,13 грн.:

- розірвано договір про поновлення договору оренди землі від 10.04.2007, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.01.2005 за № 79-6-00274.

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю " Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881) повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 12289 кв.м, що розташована за адресою: Жуків острів у Голосіївському районі м. Києва.

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881) повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 7000 кв.м., що розташована за адресою: Жуків острів у Голосіївському районі м. Києва.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Київської міської ради 653 592 (шістсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот дев`яності дві) грн. 13 коп. шкоди.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь державного бюджету України 6620 грн. 92 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Означеним рішенням, зокрема встановлено наступне:

- рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 № 335/1545 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА", за умови виконання п. 4.1 цього рішення, право короткострокової оренди на 2 роки земельної ділянки площею 1,23 га для експлуатації та обслуговування водної станції на Жуковому острові у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, оформлених відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.11.1997 № 1800 "Про оформлення позашкільному навчально-виховному закладу клубу юних моряків "Юнга" Залізничного району м. Києва права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування водної станції на Жуковому острові у Харківському районі", право користування якими посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.01.98 № 90-5-00031, у зв`язку з передачею в орендне користування індивідуально визначеного майна (наказ управління освіти Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.04.2004 N 158, договір оренди від 29.04.2004 № 15, акт приймання-передачі від 29.04.2004);

- на виконання рішення від 24.06.2005 № 335/1454, між Київською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА", як орендарем 22.12.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в оренду земельну ділянку загальним розміром 12289 кв.м, яка розташована на Жуковому острові у Голосіївському районі для експлуатації та обслуговування водної станції. Договір укладено на 2 роки та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.01.2005 за № 79-6-00274;

- в подальшому Київська міська рада рішенням від 21.12.2006 № 492/549 поновила на 25 років, з 11 січня 2007 року, за умови виконання відповідачем пункту 3 цього рішення вищевказаний договір оренди земельної ділянки. У п. 3.2 рішення № 492/549 міститься застереження, що земельна ділянка в межах прибережних захисних смуг має використовуватися без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) відповідно до вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України;

- 10.04.2007 на виконання Рішення № 492/549 Київською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА", як орендарем укладено договір про поновлення на 25 років з 11.01.2007 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.01.2005 за № 79-6-00274;

- умови договору оренди, за винятком строку дії Договору оренди та п.п. 2.2 Договору оренди, залишаються без змін (п. 2);

- договір про поновлення договору оренди земельної ділянки нотаріально посвідчено 10.04.2007, зареєстровано в реєстрі за № 166 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.04.2007 за № 79-6-00501;

- актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним Державною екологічною інспекцією в місті Києві від 04.12.2009 встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 1,90 га, яка використовується на підставі договору оренди від 10.01.2005 № 79-6-00274, збудовано: чотири двоповерхові будівлі, три одноповерхові будівлі, два басейни, гідротехнічну споруду, змінено конфігурацію берегової лінії; відстань від багатоповерхових будівель до урізу води складає 20 метрів, що призвело до порушень ст. ст. 60,61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88,89 Водного кодексу України;

- актом від 03.12.2009 № А2039/20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві встановлено, що ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" використовує земельну ділянку площею 1,2289 га за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва під розміщення та експлуатацію житлових будівель, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України;

- актом від 03.12.2009 № А2040/20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві встановлено, що ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" самовільно займає земельну ділянку площею 7000 кв.м. за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі під розміщення та експлуатацію житлових будинків;

- факти, викладені у вищевказаних актах перевірки, відповідачем не спростовані. Доказів зміни цільового призначення земельної ділянки площею 1,2289 га, розташованої за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва та переданої в оренду за спірним договором, суду не надано. Також відповідачем не надано документів на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою площею 7000 кв.м, яка розташована за цією ж адресою;

- 07.03.2007 Київською міської державною адміністрацією прийнято розпорядження № 260, яким дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "Юнга" здійснити проектування, реконструкцію існуючою будівлі і споруд станції та будівництво навчально-спортивних корпусів на Жуковому острові у Голосіївському районі за умови виконання п. 2 цього розпорядження; реконструкцію і будівництво дозволено здійснити на земельній ділянці, право користування якою посвідчене договором оренди земельної ділянки від 10.01.2005 № 79-6-00274;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2007 у справі № 3/291, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2007, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА" на будівлю елінгу, будівлю корпусу № 1, будівлю корпусу № 2, будівлю корпусу № 3, будівлю корпусу № 4, будівлю корпусу № 5, будівлю корпусу № 6, басейн № 1, басейн № 2, огорожу території, пірс, що знаходяться за адресою м. Київ, Голосіївський район, Жуків острів, 16-й кілометр Обухівського шосе; зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА" на будівлю елінгу, будівлю корпусу № 1, будівлю корпусу № 2, будівлю корпусу № 3, будівлю корпусу № 4, будівлю корпусу № 5, будівлю корпусу № 6, басейн № 1, басейн № 2, огорожу території, пірс, що знаходяться за адресою м. Київ, Голосіївський район, Жуків острів, 16-й кілометр Обухівського шосе;

- постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2010 у справі № 3/291 рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 у справі № 3/291 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва;

- в постанові Вищого господарського суду України зазначено, що судами під час розгляду справи №3/291 залишено поза увагою те, що земельна ділянка, на якій розташоване майно, право власності на яке було визнано за ТОВ "Юнацький клуб "ЮНГА", була надана Київською міською радою виключно для експлуатації та обслуговування водної станції, а не для будівництва об`єктів нерухомості або реконструкції існуючих на ній будівель. Окрім того, в постанові Вищого господарського суду України відзначено, що на земельній ділянці, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, розташована водна станція, і на вказаній земельній ділянці, проведено реконструкцію пірсу та проведено укріплення берегу, що прямо вказує на те, що вказана земельна ділянка знаходиться безпосередньо на березі водойму;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. по справі № 3/291-30/141, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвікорсервіс" (відповідач-1) та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Київська міська рада, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" про визнання права власності та зобов`язання зареєструвати право власності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "Юнга" залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору -ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" про: визнання права власності Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на будівлю літера "А" загальною площею 802,6 кв. м, будівлю літера "Б" загальною площею 786,2 кв. м, будівлю літера "В" загальною площею 188,9 кв. м, будівлю літера "Г" загальною площею 306,6 кв. м, будівлю літера "Д" загальною площею 127 кв. м, будівлю літера "Е" загальною площею 94,6 кв. м, будівлю літера "Ж" загальною площею 80,2 кв. м, пірс (літ "№І") площею 349,2 кв. м, паркан (літ "№ІІ") площею 326,8 кв. м, басейн (літ "№ІІІ"), басейн (літ "№IV"), що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-к на о. Жуків; зобов`язання КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна здійснити державну реєстрацію права власності Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на будівлю літера "А" загальною площею 802,6 кв. м, будівлю літера "Б" загальною площею 786,2 кв. м, будівлю літера "В" загальною площею 188,9 кв. м, будівлю літера "Г" загальною площею 306,6 кв. м, будівлю літера "Д" загальною площею 127 кв. м, будівлю літера "Е" загальною площею 94,6 кв. м, будівлю літера "Ж" загальною площею 80,2 кв. м, пірс (літ "№І") площею 349,2 кв. м, паркан (літ "№ІІ")площею 326,8 кв. м, басейн (літ "№ІІІ"), басейн (літ "№IV"), що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-к на о. Жуків.

У зв`язку з викладеним, в означеному рішенні судом зазначено, що:

- враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в справі наявні належні докази того, що відповідач використовує земельну ділянку 1,2289 га за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва не за цільовим призначенням, оскільки земельна ділянка була надана відповідачу в оренду виключно для експлуатації та обслуговування водної станції, а не для будівництва, розміщення та експлуатацію житлових будівель.

- також наявні матеріали справи підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 7000 кв.м. за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі під розміщення, експлуатацію житлових будинків, а також будівництва відповідачем будівель до урізу води на відстані 20 метрів.

- з огляду на порушення відповідачем норм земельного законодавства України внаслідок нецільового використання переданої в оренду земельної ділянки та самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (без наявності відповідних правовстановлюючих документів, які передбачені ст. 126 Земельного кодексу), а також Водного кодексу України внаслідок розміщення споруд на території захисної прибережної смуги, суд приходить до висновку про можливість розірвання спірного договору оренди.

Отже, з наведених встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі № 11/41-36/431 обставин вбачається, що Договір оренди було розірвано внаслідок порушення відповідачем - ТОВ «Морячкок-М» (ідентифікаційний код: 32588881) норм земельного законодавства України внаслідок нецільового використання переданої в оренду земельної ділянки та самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (без наявності відповідних правовстановлюючих документів, які передбачені ст. 126 Земельного кодексу), а також Водного кодексу України внаслідок розміщення споруд на території захисної прибережної смуги.

Наведене, з урахуванням обставин щодо відмінності відповідачів, оскільки у справі № 11/41-36/431 відповідачем було ТОВ «Морячок-М» (ідентифікаційний код: 32588881), а у даній справі № 910/3628/24 відповідачем є - ТОВ «Морячок-МС» (ідентифікаційний код: 39068045), свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про несплату орендної плати внаслідок дій прокуратури щодо звернення з позовом до суду про розірвання Договору оренди, оскільки відповідач не був та не є стороною Договору, який був предметом у справі № 11/41-36/431, та не є особою, яка користується земельною ділянкою площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:004 за наявності на те правових підстав.

В свою чергу, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене ТОВ «Морячок-МС» як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Відповідно до п. 14.1.125 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

У відповідності до п. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

1. не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

2. не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

3. може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

4. для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку.

5. для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.

Таким чином, податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем в ході її розгляду, ТОВ «Морячок-МС» у період з 25.03.2021 по 05.05.2023 не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Отже, відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку ст.1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

За наведених обставин, дослідивши наданий прокурором розрахунок, судом встановлено, що належною до сплати суму орендної плати за період з 25.03.2021 по 05.05.2023, яка не сплачена відповідачем за користування змеленою ділянкою кадастровий номер 800000000:90:178:004 становить 1 806 820,57 грн., а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 1 806 820,57 грн. є обґрунтованими.

Також, суд враховує заявлене відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв`язку з чим, зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається зі штампу вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва позовна заява подана до суду 25.03.2024, в свою чергу, заявленим до стягнення періодом є 25.03.2021 - 05.05.2023, а отже суд приходить до висновку, що прокурором на момент звернення з позовом до суду не пропущений встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код: 39068045) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код: 22883141) кошти в розмірі 1 806 820 (один мільйон вісімсот шість тисяч вісімсот двадцять) грн. 57 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, буд. 28/2, нежиле приміщення 43; ідентифікаційний код: 39068045) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 102 (двадцять сім тисяч сто дві) грн. 31 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.08.2024

Суддя О.А. Грєхова