Постанова

від 04.02.2025 по справі 910/3628/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2025 р. Справа№ 910/3628/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Скрипки І.М.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Ханчич Г.О.;

від позивача: Литвиненко Ю.А. самопредст.;

від відповідача: Сухом`яткін К.М. дов.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2024

у справі № 910/3628/24 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Заступника керівника Київської міської прокуратури

в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС"

про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в розмірі 1 806 820,57 грн,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" (далі - відповідач) та просив стягнути 1 806 820,57 грн безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди за період з 25.03.2021 по 05.03.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником нежитлових будівель загальною площею 2 386,1 кв.м. по вул. Лютневій, 58-К у Голосіївському районі міста Києва, які розташовані на земельні ділянці площею 1,2289 га (кадастровий номер 8000000000:90:178:0004) на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, що належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, однак відповідач право користування даної земельною ділянкою не зареєстрував, плату за землю у вигляді земельного податку/орендної плати не сплачує, що свідчить про те, що він з 24.06.2015 (дата набуття права власності на будівлі) по теперішній час без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, що є підставою для стягнення з товариства безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що договір оренди спірної земельної ділянки було розірвано рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі №11/41-36/431 саме за ініціативи заступника прокурора міста Києва; позовну давність слід обчислювати з дати набуття чинності вказаним рішенням - з 14.01.2013; прокурором не доведено повноважень на звернення до суду щодо захисту інтересів держави у даній справі; відповідач заявляє про застосування позовної давності; відсутні правові підстави для пред`явлення позову в порядку глави 83 та статті 1212 ЦК України; відсутній обґрунтований розрахунок ціни позову у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29 липня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" на користь Київської міської ради кошти в розмірі 1 806 820,57 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 102,31 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно та неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи, необґрунтовано відхилені доводи та докази відповідача, які мають значення для справи, невірно оцінено правовідносини у справі, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки розірвано рішенням суду від 14.01.2013 саме за ініціативою прокурора, тому із вказаної дати слід обраховувати позовну давність і відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до вимог прокурора, однак суд першої інстанції під час ухвалення рішення позовну давність не застосував; прокурором не доведено підстав представництва ним інтересів Київської міської ради, тому позов підлягав залишенню без розгляду, що не враховано судом; відсутні правові підстави для пред`явлення позову в порядку глави 83 та статті 1212 ЦК України, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальними інститутами цивільного права; розрахунок ціни позову необґрунтований, оскільки не зазначено підстав застосування періоду часу для стягнення грошей саме з 25.03.2021 по 05.05.2023, а також для застосування саме коефіцієнту 3,0 для розрахунку сум стягнення.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, оскільки на момент звершення прокурором із позовом ним не пропущений строк позовної давності, тому доводив відповідача про необхідність застосування вказаного строку є підставними; прокурором доведено наявність підстав для звернення з даним позовом до суду, оскільки Київська міська рада не вживає заходів для захисту інтересів держави щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування землею територіальної громади; несплата відповідачем коштів за користування земельною ділянкою свідчить про те, що відповідач безпідставно зберіг у себе кошти, які мав би заплатити за користування нею, тому до спірних положень підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України; визначення періоду, за який заявлені позовні вимоги (з 25.03.2021 по 05.05.2023), здійснено прокурором з врахуванням строку позовної давності, а також з врахуванням втрати з 06.05.2023 чинності наказу Мінагрополітики від 25.11.2016 №489, яким було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів; застосування коефіцієнту 3,0 при здійсненні розрахунку відповідає виду цільового призначення спірної земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.02.2025.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених відзиві.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, підтримавши доводи прокурора.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001264192023 від 30.06.2023 за територіальною громадою в особі Київської міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:0004, місце розташування - м.Київ, р-н Голосіївський, о.Жуків, категорія земель - землі рекреаційного призначення, нормативна грошова оцінка - 17 413 126,35 грн дата проведення нормативної грошової оцінки 16.02.2018, дата державної реєстрації земельної ділянки - 10.01.2005, відомості про оренду, суборенду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не надходили.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.03.2024 №370911745, на підставі свідоцтва про право власності від 24.06.2015 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 2 386,1 кв.м. по вул. Лютневій, 58-К, у Голосіївському районі міста Києва, а саме: будівлі (літ.А) площею 802,6 кв.м., літ. "Б" площею 786,2 кв.м., літ "В" площею 188,9 кв.м., літ. "Г" площею 306,6 кв.м., літ. "Д" площею 127 кв.м., літ. "Е" площею 94,6 кв.м. та літ. "Ж" площею 80,2 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 1,2289 га (кадастровий номер 800000000:90:178:0004).

Однак, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно речові права ТОВ "Морячок-МС" на земельну ділянку площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:0004 не зареєстровані.

Доказів прийняття Київською міською радою будь-яких рішень про передачу земельної ділянки 800000000:90:178:0004 у власність чи користування ТОВ "Морячок-МС" матеріали справи не містять.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у м. Києві № 17689/5/26-15-12-07-03 від 07.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ у Голосіївському районі не подавались.

Листами № 15/1-491ВИХ-23 від 29.05.2023, № 15/1-589ИХ-23 від 26.06.2023, № 15-21ВИХ-24 від 07.02.2024 Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомляла Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про порушення вимог земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, у тому числі без правовстановлюючих документів та без сплати коштів за користування землею, а також інформувала, що за наявності підстав для судового захисту державних інтересів, такі заходи будуть вжиті Київською міською прокуратурою.

З листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05716-2820 від 29.02.2024, наданого у відповідь на лист прокуратури від 07.02.2024 №15-21вих24, вбачається, що будь-які належні заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави Київською міською радою не вживались.

Листом від 13.03.2024 Київська міська прокуратура повідомила Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави.

У зв`язку із викладеними обставинами прокурор звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 806 820,57 грн безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди за період з 25.03.2021 по 05.03.2023, оскільки відповідач з 24.06.2015 (з моменту набуття права власності на нерухоме майно) не оформив право власності або користування на земельну ділянку площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:0004, а тому використовує вказану земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачує орендну плату, що є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову, посилаючись на наступні обставини:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі №11/41-36/431 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 10.04.2007 № 166, яке набрало законної сили 14.02.2013, розірвано Договір про поновлення Договору оренди землі від 10.04.2007, укладений між Київською міською радою та ТОВ "Морячок-МС", а отже Договір оренди розірвано саме з ініціативи Заступника прокурора міста Києва;

- з огляду на необхідність обчислення позовної давності з дати набуття чинності рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі №11/41-36/431 з 14.01.2013, відповідач просить застосувати наслідки спливу строків позовної давності;

- доказів направлення Київській міській раді повідомлень прокурора про наявність підстав для звернення до суду із позовом та/або доказів бездіяльності компетентного органу (Київської міської ради) матеріали справи № 910/3628/24 не містять, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність підстав для представництва прокурором інтересів Київської міської ради та/або територіальної громади;

- з огляду на фактичні обставини справи про скасування оплатного користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,2289 га з кадастровим номером 8000000000:90:178:004 саме за ініціативи заступника прокурора міста Києва та про врегулювання спірних правовідносин спеціальним інститутом цивільного права, підстави для пред`явлення позову в порядку глави 83 та статті 1212 ЦК України у справі № 910/3628/24 відсутні;

- всупереч процесуальному закону відомостей з Державного земельного кадастру про цільове призначення та/або про код виду цільового призначення земельної ділянки комунальної власності площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:004 для застосування коефіцієнту 3,0 ані позов, ані матеріали справи не містять.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом спору є вимога про стягнення коштів за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, у зв`язку із відсутністю договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у вигляді орендної плати. Позов заявлено на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме, на підставі нормативної грошової оцінки землі.

Положеннями статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 Податкового кодексу України).

Вказані норми Податкового кодексу України кореспондуються з нормами статті 96 Земельного Кодексу України, відповідно до якої землекористувачі, зокрема, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено положеннями частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач є власником нерухомого майна - нежитлових будівель загальною площею 2 386,1 кв.м. по вул.Лютневій, 58-К, у Голосіївському районі міста Києва, а саме: будівлі (літ.А) площею 802,6 кв.м., літ. "Б" площею 786,2 кв.м., літ "В" площею 188,9 кв.м., літ. "Г" площею 306,6 кв.м., літ. "Д" площею 127 кв.м., літ. "Е" площею 94,6 кв.м. та літ. "Ж" площею 80,2 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 1,2289га кадастровий номер 800000000:90:178:0004 і державна реєстрація земельної ділянки проведена 10.01.2005 .

Отже, вказана земельна ділянка є сформованою та може бути об`єктом цивільних прав.

Вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001264192023 від 30.06.2023.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а тому використання нежитлових приміщень, які належать відповідачам, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а тому, у зв`язку з користуванням відповідачами нежитловими приміщеннями презюмується їх спільне користування усією спірною земельною ділянкою, якщо іншого не доведено (близькі за змістом висновки Верховного Суду містяться у постанові від 02.06.2020 у справі №922/2417/19).

Відповідач у період спірних правовідносин не оформив право власності або права постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Тому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина перша статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач починаючи з 24.06.2015 (дата набуття права власності на нерухоме майно) не здійснював сплату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами порядку та розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (частини 1 статті 123 ЗК України).

Згідно з частиною 1 статті 124 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Водночас, матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "Морячок-МС", зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, а отже відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Щодо доводів відповідача про те, що орендна плата не сплачувалась, оскільки договір оренди спірної земельної ділянки було розірвано рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі №11/41-36/431 саме за ініціативи заступника прокурора міста Києва, то суд першої інстанції обґрунтовано їх відхилив.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі №11/41-36/431 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок -М" про розірвання договору оренди та стягнення 653 592,13 грн;

- розірвано договір про поновлення договору оренди землі від 10.04.2007, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.01.2005 за № 79-6-00274;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю " Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881) повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 12289 кв.м, що розташована за адресою: Жуків острів у Голосіївському районі м. Києва;

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881) повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 7000 кв.м., що розташована за адресою: Жуків острів у Голосіївському районі м. Києва;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Київської міської ради 653 592 (шістсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот дев`яності дві) грн 13 коп. шкоди;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-М" (03045, м. Київ, Столичне шосе, 104, код 32588881 з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь державного бюджету України 6620 грн 92 коп. державного мита та 236 грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказаним рішенням, зокрема встановлені наступні обставини щодо спірної земельної ділянки:

- рішенням Київської міської ради від 24.06.2004 №335/1545 "Про оформлення права користування земельними ділянками" вирішено оформити Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА", за умови виконання п. 4.1 цього рішення, право короткострокової оренди на 2 роки земельної ділянки площею 1,23 га для експлуатації та обслуговування водної станції на Жуковому острові у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель, оформлених відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 11.11.1997 № 1800 "Про оформлення позашкільному навчально-виховному закладу клубу юних моряків "Юнга" Залізничного району м. Києва права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування водної станції на Жуковому острові у Харківському районі", право користування якими посвідчено договором на право тимчасового довгострокового користування землею від 22.01.98 № 90-5-00031, у зв`язку з передачею в орендне користування індивідуально визначеного майна (наказ управління освіти Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.04.2004 N 158, договір оренди від 29.04.2004 № 15, акт приймання-передачі від 29.04.2004);

- на виконання рішення від 24.06.2005 № 335/1454, між Київською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА", як орендарем 22.12.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в оренду земельну ділянку загальним розміром 12289 кв.м, яка розташована на Жуковому острові у Голосіївському районі для експлуатації та обслуговування водної станції. Договір укладено на 2 роки та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.01.2005 за № 79-6-00274;

- в подальшому Київська міська рада рішенням від 21.12.2006 № 492/549 поновила на 25 років, з 11 січня 2007 року, за умови виконання відповідачем пункту 3 цього рішення вищевказаний договір оренди земельної ділянки. У п. 3.2 рішення № 492/549 міститься застереження, що земельна ділянка в межах прибережних захисних смуг має використовуватися без права будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних) відповідно до вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України;

- 10.04.2007 на виконання Рішення № 492/549 Київською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА", як орендарем укладено договір про поновлення на 25 років з 11.01.2007 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.01.2005 за №79-6-00274;

- умови договору оренди, за винятком строку дії Договору оренди та п.п. 2.2 Договору оренди, залишаються без змін (п. 2);

- договір про поновлення договору оренди земельної ділянки нотаріально посвідчено 10.04.2007, зареєстровано в реєстрі за № 166 та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16.04.2007 за № 79-6-00501;

- актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, складеним Державною екологічною інспекцією в місті Києві від 04.12.2009 встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 1,90 га, яка використовується на підставі договору оренди від 10.01.2005 № 79-6-00274, збудовано: чотири двоповерхові будівлі, три одноповерхові будівлі, два басейни, гідротехнічну споруду, змінено конфігурацію берегової лінії; відстань від багатоповерхових будівель до урізу води складає 20 метрів, що призвело до порушень ст. ст. 60,61 Земельного кодексу України, ст. ст. 88,89 Водного кодексу України;

- актом від 03.12.2009 № А2039/20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві встановлено, що ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" використовує земельну ділянку площею 1,2289 га за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва під розміщення та експлуатацію житлових будівель, що є порушенням ст. 96 Земельного кодексу України;

- актом від 03.12.2009 № А2040/20 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві встановлено, що ТОВ "Юнацький клуб "Юнга" самовільно займає земельну ділянку площею 7000 кв.м. за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі під розміщення та експлуатацію житлових будинків;

- факти, викладені у вищевказаних актах перевірки, відповідачем не спростовані. Доказів зміни цільового призначення земельної ділянки площею 1,2289 га, розташованої за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва та переданої в оренду за спірним договором, суду не надано. Також відповідачем не надано документів на підтвердження правомірності користування земельною ділянкою площею 7000 кв.м, яка розташована за цією ж адресою;

- 07.03.2007 Київською міської державною адміністрацією прийнято розпорядження № 260, яким дозволено Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "Юнга" здійснити проектування, реконструкцію існуючою будівлі і споруд станції та будівництво навчально-спортивних корпусів на Жуковому острові у Голосіївському районі за умови виконання п. 2 цього розпорядження; реконструкцію і будівництво дозволено здійснити на земельній ділянці, право користування якою посвідчене договором оренди земельної ділянки від 10.01.2005 № 79-6-00274;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2007 у справі №3/291, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2007, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА" на будівлю елінгу, будівлю корпусу № 1, будівлю корпусу № 2, будівлю корпусу № 3, будівлю корпусу № 4, будівлю корпусу № 5, будівлю корпусу № 6, басейн № 1, басейн № 2, огорожу території, пірс, що знаходяться за адресою м. Київ, Голосіївський район, Жуків острів, 16-й кілометр Обухівського шосе; зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" здійснити державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА" на будівлю елінгу, будівлю корпусу № 1, будівлю корпусу № 2, будівлю корпусу № 3, будівлю корпусу № 4, будівлю корпусу № 5, будівлю корпусу № 6, басейн № 1, басейн № 2, огорожу території, пірс, що знаходяться за адресою м. Київ, Голосіївський район, Жуків острів, 16-й кілометр Обухівського шосе;

- постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2010 у справі № 3/291 рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2007 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2007 у справі № 3/291 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва;

- в постанові Вищого господарського суду України зазначено, що судами під час розгляду справи №3/291 залишено поза увагою те, що земельна ділянка, на якій розташоване майно, право власності на яке було визнано за ТОВ "Юнацький клуб "ЮНГА", була надана Київською міською радою виключно для експлуатації та обслуговування водної станції, а не для будівництва об`єктів нерухомості або реконструкції існуючих на ній будівель. Окрім того, в постанові Вищого господарського суду України відзначено, що на земельній ділянці, на якій знаходяться об`єкти нерухомості, розташована водна станція, і на вказаній земельній ділянці, проведено реконструкцію пірсу та проведено укріплення берегу, що прямо вказує на те, що вказана земельна ділянка знаходиться безпосередньо на березі водойму;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. по справі №3/291-30/141, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "ЮНГА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвікорсервіс" (відповідач-1) та Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" (відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Київська міська рада, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закрите акціонерне товариство "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" про визнання права власності та зобов`язання зареєструвати право власності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнацький клуб "Юнга" залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ЗАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" про: визнання права власності Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на будівлю літера "А" загальною площею 802,6 кв. м, будівлю літера "Б" загальною площею 786,2 кв. м, будівлю літера "В" загальною площею 188,9 кв. м, будівлю літера "Г" загальною площею 306,6 кв. м, будівлю літера "Д" загальною площею 127 кв. м, будівлю літера "Е" загальною площею 94,6 кв. м, будівлю літера "Ж" загальною площею 80,2 кв. м, пірс (літ "№І") площею 349,2 кв. м, паркан (літ "№ІІ") площею 326,8 кв. м, басейн (літ "№ІІІ"), басейн (літ "№IV"), що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-к на о. Жуків; зобов`язання КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна здійснити державну реєстрацію права власності Закритого акціонерного товариства "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" на будівлю літера "А" загальною площею 802,6 кв. м, будівлю літера "Б" загальною площею 786,2 кв. м, будівлю літера "В" загальною площею 188,9 кв. м, будівлю літера "Г" загальною площею 306,6 кв. м, будівлю літера "Д" загальною площею 127 кв. м, будівлю літера "Е" загальною площею 94,6 кв. м, будівлю літера "Ж" загальною площею 80,2 кв. м, пірс (літ "№І") площею 349,2 кв. м, паркан (літ "№ІІ")площею 326,8 кв. м, басейн (літ "№ІІІ"), басейн (літ "№IV"), що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Лютнева, 58-к на о. Жуків.

У зв`язку з викладеним, в означеному рішенні від 14.01.2013 у справі №11/41-36/431 судом зазначено, що:

- враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в справі наявні належні докази того, що відповідач (ТОВ "Морячок-М") використовує земельну ділянку 1,2289 га за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва не за цільовим призначенням, оскільки земельна ділянка була надана відповідачу в оренду виключно для експлуатації та обслуговування водної станції, а не для будівництва, розміщення та експлуатацію житлових будівель;

- також наявні матеріали справи підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем (ТОВ "Морячок-М") земельної ділянки площею 7000 кв.м. за адресою: о. Жуків у Голосіївському районі під розміщення, експлуатацію житлових будинків, а також будівництва відповідачем будівель до урізу води на відстані 20 метрів.

- з огляду на порушення відповідачем (ТОВ "Морячок-М") норм земельного законодавства України внаслідок нецільового використання переданої в оренду земельної ділянки та самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (без наявності відповідних правовстановлюючих документів, які передбачені ст. 126 Земельного кодексу), а також Водного кодексу України внаслідок розміщення споруд на території захисної прибережної смуги, суд приходить до висновку про можливість розірвання спірного договору оренди.

Таким чином, з наведених встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 у справі № 11/41-36/431 обставин вбачається, що Договір оренди було розірвано внаслідок порушення відповідачем - ТОВ "Морячок-М" (ідентифікаційний код: 32588881) норм земельного законодавства України внаслідок нецільового використання переданої в оренду земельної ділянки та самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки (без наявності відповідних правовстановлюючих документів, які передбачені ст. 126 Земельного кодексу), а також Водного кодексу України внаслідок розміщення споруд на території захисної прибережної смуги.

Наведене, з урахуванням обставин щодо відмінності відповідачів, оскільки у справі 11/41-36/431 відповідачем було ТОВ "Морячок-М" (ідентифікаційний код: 32588881), а у даній справі № 910/3628/24 відповідачем є - ТОВ "Морячок-МС" (ідентифікаційний код: 39068045), тобто інша юридична особа, свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про несплату орендної плати внаслідок дій прокуратури щодо звернення з позовом до суду про розірвання Договору оренди, оскільки відповідач - ТОВ "Морячок-МС" не був та не є стороною Договору, який був предметом у справі №11/41-36/431, та не є особою, яка користується земельною ділянкою площею 1,2289 га з кадастровим номером 800000000:90:178:004 за наявності на те правових підстав, а право власності на об`єкти нерухомого майна відповідач набув лише 24.06.2015, тобто вже після розірвання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки із попереднім власником майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у разі неоформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, та вказані правові позиції є сталою практикою Верховного Суду з таких спорів.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За встановлених фактичних обставин справи доводи прокурора про те, що позивач був позбавлений можливості отримувати орендну плату за користування спірною земельною ділянкою у вказаний період підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, що надає підстави для висновку про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України.

Відповідно до пункту 289.1 ст.289 Податкового кодексу України та ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст.1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, які містять інформацію щодо предмета спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, а також у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 904/4933/15.

У матеріалах справи наявний Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001264192023 від 30.06.2023, згідно якого нормативна грошова оцінка - 17 413 126,35 грн, дата проведення нормативної грошової оцінки 16.02.2018.

Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, обов`язком судів є дослідження поданих сторонами доказів, зокрема наданого позивачем (прокурором) розрахунку, перевірка його, оцінка у сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі документами, оскільки здійснення розрахунку стороною спору не звільняє господарський суд від обов`язку перевірити правильність такого розрахунку та надати вичерпну оцінку пов`язаних з цим доказів.

Прокурором у позовній заяві наведений розрахунок позовних вимог до відповідача за загальний період з 25.03.2021 по 05.05.2023, згідно якого: 1. 25.03.2021-31.12.2021, НГО - 26119689,53 грн, орендна ставка 3%, орендна плата за період - 605404,31 грн; 2. 01.01.2022-28.02.2022, НГО - 28731658,48 грн, орендна ставка 3%, орендна плата за період - 139328,86 грн; 3. 01.03.2022-31.12.2022, НГО - 28731658,48 грн, орендна ставка 3%, орендна плата за період - 722620,89 грн; 4.01.01.2023-05.05.2023, НГО - 33041407,25 грн, орендна ставка 3%, орендна плата за період - 339466,51 грн; разом - 1 806 820,57 грн.

Обґрунтовуючи вказаний розмір нормативної грошової оцінки землі, прокурор послався на те, що за розрахунками Департаменту земельних ресурсів (КМДА) відповідно до інформації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (дата проведення: 16.02.2018), зазначеної у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.12.2022 № НВ-8000045032022; відповідно до статті 289 Податкового кодексу України; відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (зі змінами), наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162 "Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів"; відповідно до листів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 № 13-28-0.222- 275/2-22, від 12.01.2023 № 6-28-0.222-323/2-23 щодо значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік - 1,1, за 2022 рік - 1,15.

Розмір орендної ставки 3% визначений відповідно до додатка 11 до рішень Київської міської ради від 24.12.2020 № 24/24, від 09.12.2021 №3704/3745, від 08.12.2022 №5828/5869 для земель, категорія яких не встановлена: у разі "Іншого виду використання" та за умови відсутності за увесь розрахунковий період орендарів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці.

Посилання відповідача на те, що наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489, яким було затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, втратив чинність з 06.05.2023, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки з наданого прокурором розрахунку вбачається, що він зроблений по 05.05.2023, тобто за період, коли вказаний Порядок був чинний та підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Перевіривши поданий розрахунок, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений правильно та відповідає нормам законодавства, яке було чинне у визначений прокурором період, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 1 806 820,57 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою є обґрунтованими.

В процесі розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява подана прокурором до суду 25.03.2024, а заявленим до стягнення періодом є 25.03.2021 - 05.05.2023, тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що на момент звернення з позовом до суду прокурором не пропущений встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначеного ним позивача.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частини 3 статті 53 ГПК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України (частина 4 статті 53 ГПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 ГПК України).

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі №553/2759/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах №923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 (узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись із даним позовом прокурор, в обґрунтування порушення інтересів держави, послався на те, що наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави, а внаслідок невиконання відповідачем вимог закону територіальна громада міста в особі Київської міської ради тривалий час не отримує до бюджету значні кошти від використання товариством земельної ділянки, що негативно впливає на своєчасне фінансування місцевих програм соціально-економічного та культурного розвитку, розвитку комунальних підприємств, поновлення сил оборони столиці та відновлення міських об`єктів, пошкоджених внаслідок воєнних дій тощо.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Київської міської ради щодо захисту порушених інтересів держави.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

До справи прокурор додав докази листування, які свідчать про такі обставини справи:

Листами № 15/1-491ВИХ-23 від 29.05.2023, № 15/1-589ИХ-23 від 26.06.2023, № 15-21ВИХ-24 від 07.02.2024 Київська міська прокуратура у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомляла Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про порушення вимог земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, у тому числі без правовстановлюючих документів та без сплати коштів за користування землею, а також інформувала, що за наявності підстав для судового захисту державних інтересів, такі заходи будуть вжиті Київською міською прокуратурою.

Водночас, з листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05716-2820 від 29.02.2024, наданого у відповідь на лист прокуратури від 07.02.2024 № 15-21вих24, вбачається, що будь-які належні заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави Київською міською радою не вживались, що свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Надалі, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Київська міська прокуратура Листом від 13.03.2024 повідомила Київську міську раду про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з даним позовом в інтересах держави, який отримано Київською міською радою 13.03.2024 за вх.№08/9420.

Зі змісту наведеного листування випливає, що Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування не вживала заходів для звернення до суду з позовом та не заперечувала проти здійснення прокурором представництва її інтересів в суді.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що прокурор у даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Київської міської ради.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд вважає юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора є доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з апеляційним розглядом справи покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морячок-МС" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 29 липня 2024 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 13.02.2025.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

І.М. Скрипка