Рішення

від 06.08.2024 по справі 917/866/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2024 Справа № 917/866/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАДО АГРО», вул. Яворницького Дмитра, 26/4, споруда 2, м. Павлоград, Павлоградський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 44137775

до Приватного сільськогосподарського підприємства «ОЛЬГА», село Перегонівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39251

про стягнення 539 548,68 грн,

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

У зв`язку із перебуванням судді Господарського суду Полтавської області Пушка І.І. у відпустці в період з 22.07.2024 по 05.08.2024, рішення приймається у перший робочий день після відпустки судді.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 539 548,68 грн, з яких: 153 370,08 грн - компенсація витрат покупця, пов`язаних з направленням автотранспорту до постачальника; 341 445,51 грн - штраф, 44 733,09 грн - пеня.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з поставки товару згідно умов договору поставки № 19/03-1 від 19.03.2024 та специфікації № 1 від 19.03.2024 до вказаного договору.

Зокрема, позивач вказує, що враховуючи умови договору та Специфікації № 1 від 19.03.2024 року відповідач був зобов`язаний не пізніше 18 квітня 2024 року надати товар в розпорядження позивача за місцезнаходженням складу відповідача, проте товар був поставлений частково, а залишок сплачених позивачем коштів - повернуто. Позивач, попередивши відповідача листом від 03.04.2024 про направлення на його адресу 10 авто для відвантаження залишку товару, залучив для перевезення товару ТОВ "Кращий" та сплатив останньому 153 370,08 грн згідно договору перевезення вантажу № 52 від 01.03.2022 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 120 від 05.04.2024.

Натомість, листом вих. № 19 від 04.04.2024 ПСП «ОЛЬГА» відмовило позивачу у відвантажені залишку товару. Вказане стало підставою для нарахування позивачем відповідачу згідно умов договору поставки № 19/03-1 від 19.03.2024 пені та штрафу у розмірі 20% від вартості не відвантаженого товару.

Крім цього, позивачем заявлено вимоги про компенсацію витрат, пов`язаних з направленням автотранспорту по маршруту від покупця до постачальника, які складаються з витрат на паливно-мастильні матеріали по маршруту у розмірі 37 808,40 грн, витрат на оренду автомобілів на суму 90 000 грн та 20% ПДВ на суму 25 561,68 грн.

Також позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 6474,58 грн судового збору за подання позовної заяви до господарського суду та витрати на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких становить 20 000,00 грн.

Ухвалою від 29.05.2024 (а.с. 58-59) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

12.06.2024 до суду надійшла заява відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву на строк 15 днів з дня укладення договору з адвокатом про надання правової допомоги, а саме до 25.06.2024 включно (вх. № 8296).

Ухвалою від 12.06.2024 суд задовольнив вказану заяву відповідача та продовжив відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі № 917/866/24 до 25.06.2024.

24.06.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що позивачем безпідставно нараховано пеню на зобов`язання, що не є грошовими, а також на те, що відвантаження товару не відбулося за відсутності вини постачальника. Зокрема, відповідач вказує, що він повідомив позивачу про те, що товар не буде відвантажений, до факту можливого виїзду автотранспорту з роз`ясненням, що таке рішення прийняте за погодженням з представниками ТОВ «МАСАДО АГРО» у зв`язку із виниклими непорозуміннями після перших поставок. Так, після перших поставок товару (22 та 23 березня 2024 р.) ТОВ «МАСАДО АГРО» заявило, що вони не будуть приймати товар, за ціною, яка зазначена у видаткових накладних, так як товар нібито не відповідав якості, яка зазначена в умовах Договору (вимоги щодо показників вологості зерна).

Також відповідач стверджує, що постачальник і його транспорт не прибували 05.04.24 до складу/пункту відвантаження ПСП «ОЛЬГА» для навантаження, а позовна заява містить лише документи, які підтверджують укладення договору позивачем із перевізником, а не факт здійснення такого приїзду.

Крім цього, відповідач вказує, що за умови, коли суд дійде висновку щодо можливості стягнення штрафу з відповідача, є підстави для зменшення суми штрафних санкцій, з огляду на надмірно високий розмір штрафу та відсутність доказів щодо понесення позивачем збитків.

Також відповідач у відзиві просить суд зменшити витрати позивача на правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю та непропорційністю заявлених витрат з огляду на те, що справа розглядається в суді в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім цього, відповідач у відзиві зазначив, що його витрати на правничу допомогу становлять 16 000 грн і до винесення рішення по справі ним будуть надані докази на підтвердження понесення таких витрат.

28.06.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив (вх. № 9081), у якій він зазначає, що листом ТОВ «Масадо Агро», який додано до відзиву на позовну заяву, покупець повідомив постачальника, що відповідно до Специфікації № 1 від 19.03.2024 до договору № 19/03-1 від 19.03.2024 року, ТОВ «Масадо Агро» завантажило кукурудзу 22 та 23 березня 2024 року у ПСП «Ольга» у кількості 384,96 т. З усієї кількості товару, що було завантажено, тільки 25,69 т (1 авто) мало показник вологості 14,5, решта товару 359,27 т (14 авто) мала збільшений показник вологості. Таким чином ТОВ «Масадо Агро» було змушене 359,27 тон кукурудзи (14 авто) відправити на сушку і тільки потім вивантажувати товар на складі. Тобто, покупець у вказаному листі зазначав про перевищення показників вологості отриманої протягом 22 та 23 березня 2024 року кукурудзи та повідомив про понесені у зв`язку з цим витрати. В той же час позивач не відмовлявся від отримання решти товару, за умови, що він буде відповідати вимогам по якості. Крім того, будь які можливі суперечності між сторонами щодо отриманого позивачем товару ніяк не впливають на обов`язок відповідача відвантажити позивачу товар, що залишився непоставленим.

Крім цього, позивач вказує, що ТОВ «Масадо Агро» своїм листом № 48 від 03.04.2024 року повідомило ПСП «Ольга» про те, що на 05.04.2024 планує поставити 10 авто на відвантаження об`єму згідно залишку по Специфікації № 1. У цьому листі ТОВ «Масадо Агро» надало інформацію про перевізника, перелік авто із вказівкою на марку авто, державні реєстраційні номери транспортних засобів, прізвища та імена водіїв, серії та номер їх посвідчень, а також номери їхніх телефонів. Цим же листом покупець повідомив постачальника про застосування до нього штрафних санкцій, а також відшкодування витрат на паливно-мастильні матеріали, витрат на відрядження водія/експедитора й інших витрат, пов`язаних з експлуатацією автотранспорту по маршруту від покупця до постачальника і у зворотному напрямку відповідно до пункту 7.3. договору № 19/03-1. На лист ТОВ «Масадо Агро» вих. № 48 від 03.04.2024 ПСП «Ольга» своїм листом вих. № 19 від 04.04.2024 повідомило про відмову від відвантаження сільськогосподарської продукції 05.04.2024. На думку позивача, вказане свідчить про наявність вини відповідача, так як саме відповідач письмово відмовився від виконання обов`язку з передання Товару за договором поставки.

Також позивач у відповіді на відзив зазначив, що загальний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 73 954,86 грн, які складаються з вартості послуг з надання правової допомоги у розмірі 20 000 грн та гонорару успіху у розмірі 53 954,87 грн, згідно п. 4 специфікації № 1 від 08.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 1098 від 08.04.2024.

Крім цього, у відповіді на відзив позивач заявив клопотання про поновлення строку для подання доказів у справі, а саме копій подорожних листів вантажних автомобілів та акту № 136 від 28.06.2024.

Оскільки подання позивачем додаткових доказів по справі було зумовлене необхідністю спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, які не могли бути відомі позивачу на момент подання позову, суд визнав поважною причину пропуску строку, встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України, та ухвалою від 01.07.2024 поновив позивачу строк подачі доказів по справі, доданих до відповіді на відзив від 28.06.2024 і долучив до справи копії подорожних листів вантажних автомобілів та акту № 136 від 28.06.2024.

02.07.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він наголошує, що відмова від відвантаження товару 05.04.2024 була зумовлена саме розбіжностями щодо якості раніше поставленого товару. І після врегулювання даного питання товар був би відвантажений. Тобто, відвантаження було неможливим саме 05.04.2024, але не заперечувалося відповідачем в подальшому, після врегулювання питання щодо якості товару.

Відповідач вважає, що оскільки позивач був своєчасно повідомлений постачальником про неможливість відвантаження товару саме 05.04.2024, то відправлення автомобілів до врегулювання дати поставки не може бути підставою для відшкодування збитків, оскільки не зрозуміло, з якою метою такі автомобілі були відправлені, якщо покупець був своєчасно повідомлений про неможливість відвантаження товару саме в цей день.

Крім цього, відповідач заперечує проти стягнення з нього "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, посилаючись на практику Верховного Суду щодо підстав для стягнення таких витрат, а також просить суд стягнути з позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000 грн та надає докази понесення таких витрат.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

19 березня 2024 року між Приватним сільськогосподарським підприємством «ОЛЬГА» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСАДО АГРО» (Покупець) було укладено договір поставки № 19/03-1 (далі - Договір; а.с. 9-11), у відповідності до умов якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю сільськогосподарські культури (надалі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти такий Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору, асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість Товару зазначаються в Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Згідно п. 2.1. Договору, поставка Товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов цього Договору та Специфікацій і включають в себе всі податки, збори та інші обов`язкові платежі та інші витрати Постачальника пов`язані з передачею Товару Покупцю (вартість тари, упаковки, маркування, зберігання Товару, тощо).

Покупець зобов`язаний оплатити Товар в наступному порядку:

- попередня оплата в розмірі 86% вартості Товару згідно Специфікації після виставлення рахунку-фактури Постачальником й передачі товару Покупцю;

- остаточний розрахунок в розмірі 14% вартості поставленої партії товару протягом 10 робочих днів з моменту здійснення останньої із подій: поставка товару, реєстрація податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України, надання Постачальником Покупцю документів, визначених п. 4.4 (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. - 4.3. Договору, товар поставляється Постачальником на умовах, вказаних у специфікаціях до цього договору. Постачальник зобов`язаний підготувати до відвантаження Товар на своєму складі в момент підписання відповідної Специфікації. Постачальник здійснює навантаження авто згідно отриманого листа на відвантаження від Покупця.

Згідно п. п. 7.2., 7.3. Договору, у випадку порушення Постачальником строків поставки Товару (підготовки Товару до відвантаження), Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день такого прострочення. У випадку не відвантаження Товару з вини Постачальника на автотранспорт Покупця, що прибув для відвантаження, Постачальник відшкодовує Покупцю витрати, пов`язані з направленням автотранспорту (витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати на відрядження водія/експедитора й інші витрати, пов`язані з експлуатацією автотранспорту) по маршруту від Покупця до Постачальника і у зворотному напрямку та додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості не відвантаженого Товару. Підставою для відшкодування витрат та сплати штрафу є рахунок Покупця. Постачальник зобов`язується відшкодувати дані витрати та сплатити штраф протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення Покупцем рахунку.

19.03.2024 між Сторонами було підписано Специфікацію № 1 до Договору (далі - Специфікація; а.с. 16), відповідно до п. 1 якої Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступний Товар: Кукурудза у кількості 700,00 т, ціна без ПДВ 4385,96 грн, сума без ПДВ 3 070 172,00 грн, ПДВ 14% 429 824,08 грн. Всього з ПДВ 3 499 996,08 грн.

Порядок та строки оплати Товару: згідно пункту 3.2. Договору (п. 5 Специфікації).

Товар поставляється Постачальником на умовах FCA (Інкотермс, в редакції 2020 року) - склад Постачальника: Полтавська обл., Полтавський р-н., с. Шенгури. Покупець своїми силами та за свій рахунок вивозить Товар зі складу Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання відповідної специфікації. Кожна партія товару супроводжується оригіналом належно оформленої товарно-транспортної накладної відповідно до вимог нормативно-правових актів України (п. 6 Специфікації).

Після підписання цієї Специфікації Сторони зобов`язані відвантажити (завантажити) домовлений об`єм товару, а саме 700,00 т. за базовою ціною 5000,00 грн з ПДВ (п. 7 Специфікації).

У разі виявлення під час приймання Товару на складі Покупця перевищення значення показників по вологості та амброзії застосовуються знижки до базової ціни на товар: 11-50 = 1,5%; 51-100 = 3%; 101-250 =5%; сушка не вище 18%; 200 грн - 1% (п. 8 Специфікації).

20.03.2024 на виконання умов Специфікації та п. 3.2. Договору покупцем було сплачено 86% вартості Товару, що складає 3 070 172,00 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією № 593 від 20.03.2024 (а.с. 12).

Враховуючи умови Специфікації № 1 від 19.03.2024 Постачальник був зобов`язаний не пізніше 18 квітня 2024 року надати Товар в розпорядження Покупця за місцезнаходженням складу Постачальника.

Проте ПСП «ОЛЬГА» лише частково виконало взяті на себе зобов`язання, поставивши покупцю товар на загальну суму 1 792 768,51 грн, що підтверджується видатковими накладними № 10 від 22.03.2024 на суму 1 551 488,02 грн та № 11 від 23.03.2024 на суму 241 280,49 грн (а.с. 14, 47), а також товарно-транспортними накладними № № 1-13 від 22.03.2024 (а.с. 85-91).

02.04.2024 постачальник платіжною інструкцією № 73 (а.с. 25) повернув покупцю залишок коштів в розмірі 1 277 403,49 грн.

03.04.2024 ТОВ «МАСАДО АГРО» направило на адресу ПСП «ОЛЬГА» листа № 48 (а.с. 27), в якому повідомило, що планує поставити 10 авто на відвантаження залишку товару згідно Специфікації № 1 від 19.03.2024. У вказаному листі позивач попередив відповідача про застосування до нього штрафу у випадку не відвантаження товару та відшкодування витрат на паливно-мастильні матеріали, витрати на відрядження водія/експедитора та інші витрати, пов`язані з експлуатацією автотранспорту по маршруту від покупця до постачальника і у зворотному напрямку. Також у листі міститься перелік з 10 авто перевізника ТОВ "Кращий".

Листом за вих. № 19 від 04.04.2024 ПСП «ОЛЬГА» (а.с. 24) відмовило відповідачу у відвантажені сільськогосподарської продукції на 05.04.2024 та повідомило ТОВ "МАСАДО АГРО", що у зв`язку із виникненням взаємонепорозумінь після перших поставок, постачальником прийнято і погоджено з представниками покупця рішення про припинення подальшої співпраці та повернення коштів у сумі 1 277 403,49 грн.

На підтвердження факту направлення автомобілів на адресу складу відповідача позивачем надано копії договору перевезення вантажу № 52 від 01.03.2022 (а.с. 49-50), акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 120 від 05.04.2024 (а.с. 20-21), розрахунку витрат на подання авто вих. № 8 від 05.04.2024 (а.с. 22-23) та подорожніх листів вантажного автомобіля № № 7-16 від 04-05 квітня 2024р. (а.с. 103-112).

Так, 01.03.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кращий" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАСАДО АГРО" (Замовник) було укладено договір перевезення вантажу № 52, згідно якого Перевізник бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником вантаж, згідно з транспортною накладною з місця відправлення до пункту призначення, які вказуються в транспортній накладній, та видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (Вантажоодержувач), а Замовник бере на себе зобов`язання сплатити за перевезення вантажу плату в строк та на умовах, встановлених цим Договором або додатками до нього.

Згідно п. 1.4. договору перевезення вантажу № 52, надання послуг з перевезення підтверджується підписанням Сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 2.5. договору перевезення вантажу № 52, перевізник зобов`язаний, крім іншого, контролювати отримання відміток в товарно-транспортних накладних про фактичний час прибуття та відправлення автомобілів із пунктів навантаження та вивантаження.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 120 від 05.04.2024, виконавець ТОВ "Кращий" здав, а замовник ТОВ "МАСАДО АГРО" прийняв роботи (послуги): порожній пробіг за маршрутом: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Яворницького Дмитра, буд. 26/4, споруда 2 - Полтавська область, Полтавський район, с. Шенгури - Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Яворницького Дмитра, буд. 26/4, споруда 2, - на суму 153 370,08 грн з ПДВ.

З наданих позивачем подорожніх листів вантажного автомобіля № № 7-16 від 04-05 квітня 2024р. вбачається, що водіями вантажних автомобілів 05.04.2024 було здійснено доставку машин під завантаження за маршрутом до ПСП "Ольга" в с. Шенгури Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до розрахунку витрат на подання авто вих. № 8 від 05.04.2024, сума витрат 153 370,08 грн складається з 37 808,40 грн витрат на паливно-мастильні матеріали по маршруту, 90 000 грн витрат по оренді та 25 561,68 грн ПДВ.

На підставі п. 7.2 та п. 7.3 Договору позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості невідвантаженого товару, який склав 255 480,70 грн (1 277 403,49 грн х 20%), та звернувся до відповідача з претензією вих. № 69 від 22.04.2024 про сплату вказаної суми штрафу та компенсації витрат на направлення автотранспорту у розмірі 153 370,08 грн. Також позивач попередив, що у разі непоставки відповідачем товару протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії, позивач буде змушений нарахувати відповідачу пеню згідно умов п. 7.2. Договору.

Оскільки решта товару згідно Специфікації № 1 так і не була поставлена, позивач нарахував відповідачу пеню на вартість непоставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 19.04.2024 по 23.05.2024, яка склала 44 733,09 грн (розрахунок пені наведено у позовній заяві).

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 153 370,08 грн компенсації витрат покупця, пов`язаних з направленням автотранспорту до постачальника, 341 445,51 грн штрафу та 44 733,09 грн пені.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.2. Договору Покупець зобов`язаний оплатити Товар в наступному порядку: попередня оплата в розмірі 86% вартості Товару згідно Специфікації після виставлення рахунку-фактури Постачальником й передачі товару Покупцю; остаточний розрахунок в розмірі 14% вартості поставленої партії товару протягом 10 робочих днів з моменту здійснення останньої із подій: поставка товару, реєстрація податкової накладної з урахуванням усіх вимог чинного законодавства України, надання Постачальником Покупцю документів, визначених п. 4.4.

На виконання умов Специфікації та п. 3.2. Договору покупцем було сплачено 86% вартості Товару, що складає 3 070 172,00 грн. Вказане підтверджується платіжною інструкцією № 593 від 20.03.2024 (а.с. 12).

Згідно умов Договору та п. 1, 6 Специфікації № 1 від 19.03.2024 відповідач зобов`язався поставити позивачу 700 т кукурудзи протягом 30 календарних днів з дати підписання Специфікації, тобто до 18.04.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу товар на суму 1 551 488,02 грн (видаткова накладна № 10 від 22.03.2024) та на суму 241 280,49 грн (видаткова накладна № 11 від 23.03.2024).

Тобто, у встановлений Специфікацією строк відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 792 768,51 грн.

При цьому, базова ціна на товар була знижена до 4085,11 грн без ПДВ.

За поясненнями позивача, ціна на товар була встановлена зі знижкою за перевищення значення показників по вологості згідно п. 8 Специфікації.

Так, згідно п. 7, 8 Специфікації № 1, після підписання цієї специфікації Сторони зобов`язані відвантажити (завантажити) домовлений об`єм товару, а саме 700,00 т за базовою ціною 5000,00 грн з ПДВ. У разі виявлення під час приймання Товару на складі Покупця перевищення значення показників по вологості та амброзії застосовуються знижки до базової ціни на товар: 11-50 = 1,5%; 51-100 = 3%; 101-250 =5%; сушка не вище 18%; 200 грн - 1% (п. 8 Специфікації).

Судом встановлено, що відповідач підписав видаткові накладні № 10 від 22.03.2024 та № 11 від 23.03.2024 без будь-яких зауважень, отже погодився із зазначеною у вказаних видаткових накладних ціною на товар зі знижкою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем недопоставлено товар згідно Специфікації № 1 на суму 1 707 227,57 грн.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно п. 7.2. Договору, у випадку порушення Постачальником строків поставки Товару (підготовки Товару до відвантаження), Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день такого прострочення.

Враховуючи умови вказаного пункту Договору, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за час прострочення зобов`язання з поставки товару з 19.04.2024 по 23.05.2024 на суму вартості непоставленого товару - 1 707 227,57 грн.

Щодо заперечень відповідача стосовно безпідставності нарахування пені на зобов`язання, що не є грошовими, суд зазначає, що Верховним Судом сформовано усталену практику щодо застосування ч. 4 ст. 231 ГК України у подібних правовідносинах, про що свідчать постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі № 910/23003/16, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21, у яких розглядалися, зокрема, вимоги про стягнення пені, штрафу за порушення виконання негрошового зобов`язання, розмір яких установлений умовами договору.

Верховний Суд у цих постановах зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня (штраф) застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що 0,1 % від вартості Товару за кожний день прострочення зобов`язання за визначений позивачем період перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла на момент прострочення. Отже, позивач правомірно нарахував пеню саме у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як це передбачено п. 7.2. Договору.

Суд перевірив наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановив його правильність.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 44 733,09 грн пені є обґрунтованими, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості не відвантаженого товару, який склав 341 445,51 грн, а також 153 370,08 грн компенсації витрат на направлення автотранспорту на підставі п. 7.3. Договору.

Згідно п. 7.3. Договору, у випадку не відвантаження Товару з вини Постачальника на автотранспорт Покупця, що прибув для відвантаження, Постачальник відшкодовує Покупцю витрати, пов`язані з направленням автотранспорту (витрати на паливно-мастильні матеріали, витрати на відрядження водія/експедитора й інші витрати, пов`язані з експлуатацією автотранспорту) по маршруту від Покупця до Постачальника і у зворотному напрямку та додатково сплачує штраф у розмірі 20 % від вартості не відвантаженого Товару. Підставою для відшкодування витрат та сплати штрафу є рахунок Покупця. Постачальник зобов`язується відшкодувати дані витрати та сплатити штраф протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення Покупцем рахунку.

Тобто, умовами вказаного пункту Договору передбачено обов`язок постачальника сплатити штраф та відшкодувати покупцю витрати, пов`язані з направленням автотранспорту у разі не відвантаження товару з вини постачальника на автотранспорт покупця, що прибув для відвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 48 від 03.04.2024 позивач повідомив відповідачу, що на 05.04.2024 він планує поставити 10 авто на відвантаження залишку товару згідно Специфікації № 1 від 19.03.2024, вказавши при цьому перелік з 10 авто перевізника ТОВ "Кращий".

Натомість відповідач листом за вих. № 19 від 04.04.2024 відмовив відповідачу у відвантажені сільськогосподарської продукції на 05.04.2024.

На підтвердження факту направлення автомобілів на адресу складу відповідача позивачем надано копії договору перевезення вантажу № 52 від 01.03.2022, укладеного з перевізником ТОВ "Кращий", акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 120 від 05.04.2024, розрахунку витрат на подання авто вих. № 8 від 05.04.2024 та подорожніх листів вантажного автомобіля № № 7-16 від 04-05 квітня 2024р.

Поданими доказами, зокрема, подорожніми листами вантажного автомобіля № № 7-16 від 04-05 квітня 2024р. підтверджується факт направлення перевізником ТОВ "Кращий" вантажених автомобілів на адресу складу відповідача 05.04.2024, прибуття їх за місцем призначення в с. Шенгури Полтавського району Полтавської області та повернення їх на автостоянку ТОВ "Кращий" без завантаження.

Таким чином, враховуючи не відвантаження товару на автотранспорт покупця, що прибув для відвантаження, відповідно до п. 7.3. Договору позивач правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості не відвантаженого Товару, який склав 341 445,51 грн (1 707 227,57 х 20%).

Позов в частині стягнення 341 445,51 грн штрафу є обґрунтованим, а отже підлягає задоволенню.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що згідно ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України, сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Як встановлено вище, відповідач 04.04.2024, тобто завчасно, до дати визначеної позивачем (05.04.2024), повідомив про відмову від відвантаження товару. Враховуючи зазначене, суд вважає, що у даному випадку позивач міг запобігти виникненню збитків, пов`язаних з направленням автомобілів.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 226 ГК України, позивач позбавляється права на відшкодування збитків, пов`язаних з направленням автомобілів на відвантаження відповідачем продукції 05.04.2024.

Крім того, судом приймається до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов`язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Отже, підстави для стягнення компенсації витрат на направлення автотранспорту на підставі п. 7.3. Договору в розмірі 153 370,08 грн у суду відсутні. В цій частині позов є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

За наведеного, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, в частині стягнення 44 733,09 грн пені та 341 445,51 грн штрафу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, з огляду на його надмірно високий розмір та відсутність доказів щодо понесення позивачем збитків, суд зазначає наступне.

У статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки (штрафу) є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 11.07.2023 р. у справі № 914/3231/16.

Відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про його фінансовий стан, не довів, що розмір стягуваного штрафу є непомірним тягарем для нього, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача, чим порушено положення ст. 74 ГПК України (обов`язок доказування і подання доказів).

Крім цього, судом взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, а саме те, що решту товару, передбаченого Специфікацією № 1 до Договору, на суму 1 707 227,57 грн відповідач так і не поставив позивачу, а також те, що визначений умовами Договору розмір штрафу (20% від вартості недопоставленого товару) не є надмірно великим.

Отже, приймаючи до уваги всі обставини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, - суд дійшов висновку про відхилення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин встановлених ст. 233 ГК України, за яких суд може зменшити розмір неустойки.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5792,68 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат сторін на правову допомогу суд виходив із наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 1312 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями частини другої статті 126 ГПК України і статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Частиною четвертою статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 73 954,86 грн на підставі договору про надання правової допомоги № 1098 від 08.04.2024 (а.с. 35), відповідно до якого клієнт ТОВ "МАСАДО АГРО" доручає, а Адвокатське бюро Станіслава Казанцева "ДЖАСТІС" приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Вказана сума витрат складається з 20 000,00 грн вартості послуг адвоката та 53 954,87 грн гонорару адвоката (10% від суми, яка буде присуджена на користь клієнта за результатами надання послуг адвоката).

Згідно п. 1 Специфікації № 1 від 08.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 1098 від 08.04.2024 (а.с. 34), сторони погодили перелік юридичних послуг, що надаються за цією специфікацією: супровід судового процесу щодо стягнення штрафних санкцій з контрагента ПСП "Ольга" за договором поставки № 19/03-1 від 19.03.2024.

Вартість послуг, зазначених в п. 1 цієї Специфікації, складає 20 000 грн (п. 2 Специфікації).

Згідно п. 4 Специфікації, по факту надання послуг Клієнт сплачує гонорар, який складає 10% від суми, яка буде присуджена на користь клієнта за результатами надання послуг за цим Договором. Гонорар сплачується клієнтом протягом 3 днів з моменту перерахування грошових коштів на користь Клієнта від боржника/органу, що примусово виконує рішення суду/іншим шляхом або іншою особою, в якості виконання рішення суду по справі, в якій надаються послуги за цим Договором/прощення або розстрочення/відстрочення сплати боргу, тощо. Розмір гонорару, зазначеного в цьому пункту, не включає в себе розмір вартості послуг, зазначений в п. 2 цієї Специфікації.

Представництво інтересів ТОВ "МАСАДО АГРО" на підставі договору про надання правової допомоги № 1098 від 08.04.2024 у Господарському суді Полтавської області здійснюється адвокатом Пихтіним Климом Володимировичем на підставі ордеру серії АЕ № 1287622 від 21.05.2024, виданого Адвокатським бюро Станіслава Казанцева "ДЖАСТІС", без обмежень повноважень адвоката (а.с. 37).

В матеріалах справи наявні копії свідоцтва гр. Пихтіна Клима Володимировича про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5966/10, а також його посвідчення адвоката № 5966/10 від 24.03.2017 (а.с. 51).

Згідно наданої позивачем платіжної інструкції № 716 від 08.04.2024, позивач сплатив Адвокатському бюро Станіслава Казанцева "ДЖАСТІС" 20 000 грн за адвокатські послуги згідно договору № 1098 від 08.04.2024 (а.с. 36).

Відповідно до наданого позивачем акту надання послуг № 136 від 28.06.2024, Адвокатським бюро Станіслава Казанцева "ДЖАСТІС" виконано, а ТОВ "МАСАДО АГРО" прийнято без зауважень адвокатські послуги з надання правової допомоги по договору № 1098 від 08.04.2024 на суму 20 000 грн (а.с. 102).

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/866/24, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, на суму 20 000 грн.

Відповідач у відзиві просив суд зменшити витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із неспівмірністю та непропорційністю заявлених витрат з огляду на те, що справа розглядається в суді в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

Суд вважає, що розмір витрат позивача на правову допомогу адвоката вартістю 20 000 грн підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладаються витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 14 314,88 грн.

Щодо гонорару адвоката ("гонорар успіху"), який погоджено у п. 4 Специфікації № 1 від 08.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 1098 від 08.04.2024, суд зазначає наступне.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції ВПВС, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переносить на іншу сторону (не сторону такого договору).

З урахуванням наведеного суд констатує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу. Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що гонорар адвоката, визначений пунктом 4 Специфікації № 1 від 08.04.2024 до договору про надання правової допомоги № 1098 від 08.04.2024 не був необхідним у зв`язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді.

Вищевказане свідчить про неможливість покладення на відповідача (не на сторону Договору, де передбачено "гонорар успіху") вищевказаного гонорару адвоката в розмірі 53 954,87 грн. З огляду на це суд відмовляє в покладені на відповідача гонорару адвоката позивача в розмірі 53 954,87 грн.

Крім цього, відповідачем у відзиві також заявлено клопотання про стягнення з позивача у випадку відмови судом у задоволенні позову витрат відповідача на професійну правничу допомогу на суму 16 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги № 10 від 10.06.2024 (а.с. 78-79), укладеного між адвокатом Дроменко Людмилою Василівною та ПСП "Ольга" на представництво та захист інтересів у господарській справі за позовом ТОВ "МАСАДО АГРО" до ПСП "ОЛЬГА" про стягнення заборгованості за договором поставки.

Згідно п. 3 договору про надання правової допомоги № 10 від 10.06.2024, розмір гонорару адвоката складає 16 000 грн.

Представництво інтересів ПСП "Ольга" на підставі договору про надання правової допомоги № 10 від 10.06.2024 у Господарському суді Полтавської області здійснюється адвокатом Дроменко Л.В. на підставі виданого нею ордеру серії ВІ № 1224066 від 11.06.2024 (а.с. 76).

Відповідно до наданої відповідачем копії звіту про виконану роботу від 02.07.2024 (а.с. 125), адвокатом надано правові послуги на суму 16 000 грн (фіксована сума гонорару) в повному обсязі, без будь-яких претензій клієнта.

Згідно платіжної інструкції № 104 від 25.06.2024, відповідач сплатив ФОП Дроменко Л.В. 16 000 грн за послуги з правової допомоги (а.с. 126).

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/866/24, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на позивача покладаються витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 4548,10 грн.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача покладаються судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 14 314,88 грн, а на позивача - 4548,10 грн витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи вказану норму, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9766,78 грн (14 314,88 - 4548,10).

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «ОЛЬГА» (село Перегонівка, Кобеляцький район, Полтавська область, 39251; код ЄДРПОУ 31389388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСАДО АГРО» (вул. Яворницького Дмитра, 26/4, споруда 2, м. Павлоград, Павлоградський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 44137775) 44 733,09 грн пені, 341 445,51 грн штрафу, 5792,68 грн витрат по сплаті судового збору, 9766,78 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5 Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко