Рішення

від 30.07.2024 по справі 552/5280/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2024м. ХарківСправа № 552/5280/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

за участю секретаря судового засідання Хруслової А.К.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" в особі Голови правління ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1.

відповідача - Світлична Я.О.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою до ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ", в якій просить суд:

- скасувати наказ про звільнення від 15.02.2022 №1К-22 та поновити його на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022;

- стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн;

- стягнути суму вимушеного прогулу в повному обсязі з Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2 на користь ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1".

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.04.2023 у справі №552/5280/22, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29.08.2023, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.11.2023 справу №552/5280/22 направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області, як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2024 у справі №552/5280/22 (суддя Чистякова І.О.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 у справі №552/5280/22 повернуто позовну заяву та додані до позовної заяви документи позивачу.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.02.2024 у справі №552/5280/22, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 у справі №552/5280/22 задоволено заяву про самовідвід судді Чистякової І.О.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024 справу №552/5280/22 передано на розгляд судді Добрелі Н.С.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі №552/5280/22.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.05.2024 у справі №552/5280/22 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2024 закрито підготовче провадження у справі №552/5280/22 та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні по суті від 09.07.2024 у справі №552/5280/22 була оголошена перерва до 30.07.2024 о 12:00 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 30.07.2024 позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні по суті 30.07.2024 проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, наведених у відзиві на позов.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Рішенням засідання правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 05.12.2019 №1 вирішено, зокрема, обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_1.

Наказом ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" від 30.06.2020 №7К прийнято на роботу з 01.07.2020 на посаду заступника голови правління ОСОБА_1.

Рішенням засідання правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 09.02.2022 №6, вирішено, зокрема, обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Сулиму О.В.

10.02.2022 Головою правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2., черговим адміністратором ОСОБА_3 та слюсаром-сантехніком ОСОБА_4. був складений Акт про відсутність робітника на робочому місці від 10.02.2022. Згідно з ним 10.02.2022 заступник голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_1. був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 до 18:00.

14.02.2022 Головою правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2., черговим адміністратором ОСОБА_3 та слюсаром-сантехніком ОСОБА_4 був складений Акт про відсутність робітника на робочому місці від 14.02.2022. Згідно з ним 14.02.2022 заступник голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_1. був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 до 18:00.

Наказом Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" від 15.02.2022 №1К-22 (далі - Наказ) звільнено заступника голови правління ОСОБА_1. з займаної посади 15.02.2022 за прогул двох днів без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП.

Із вказаними вище Актами про відсутність робітника на робочому місці та Наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 17.02.2022, про що свідчить особистий підпис на примірниках цих документів.

Вважаючи своє звільнення незаконним ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач не був повторно обраний на посаду заступника голови правління, а тому з лютого 2022 перестав бути посадовою особою ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1". Завершення відносин позивача та відповідача відбулося на абсолютно законних підставах завершення повноважень відповідно до норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1". Також зазначає, що жодного наказу про звільнення позивача з посади заступника голови правління відповідачем не видавалося, а отже трудові відносини з ним не були припинені відповідно до норм трудового законодавства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо поновлення строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша статті 233 КЗпП України).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи законодавцем визначені у статті 235 КЗпП України.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, так як строк звернення до суду не пропущено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.

Враховуючи продовження строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, позивач не повинен був обґрунтовувати поважність причин пропуску строку для вирішення трудового спору, як і подавати таку заяву, оскільки цей строк продовжується на строк дії карантину в силу закону. Тому строк на звернення позивачем з цим позовом, заявленим у серпні 2022 року, тобто під час карантину, не сплив.

Щодо підсудності та підвідомчості, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.04.2023 у справі №552/5280/22, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29.08.2023, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.11.2023 справу №552/5280/22 направлено за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області, як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Зазначені ухвали набули чинності і є обов`язковими для виконання, зокрема і для інших судів, а тому у Господарського суду Харківської області на цей час відсутні підстави для передачі справи до іншого суду.

Частиною шостою статті 31 ГПК України встановлено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (частина сьома статті 31 ГПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції»). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Белле проти Франції» від 04.12.95 та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії»).

Таким чином, оскільки дану справу було передано за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області (Ухвала Київського районного суду м. Полтави від 06.11.2023), як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи, то вона підлягає розгляду в Господарському суді Харківської області.

Щодо вимоги позивача про скасування Наказу від 15.02.2022 №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень статті 147КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

В порядку пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений наневизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, відповідач повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Прогул є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня без поважних причин (постанова Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі №761/30967/15-ц).

Необхідно відмітити, що закон не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тобто не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому суд, вирішуючи позов про поновлення на роботі саме з підстав відсутності прогулу, надає оцінку поясненням працівника з огляду на всі фактичні обставини справи, доведені відповідними доказами з дотриманням статті 74 ГПК України. При цьому обов`язок доведення вини працівника у такому порушенні трудової дисципліни як прогул, за який має настати відповідальність у вигляді звільнення, покладено на роботодавця.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №235/2284/17 зроблено висновок, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Очевидно, поважними слід визнати такі причини, які виключають вину працівника.

Разом з тим, звільнення за вчинення прогулу (в тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень (статті 147 - 149 КЗпП України).

За приписами частини першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з оспорюваного Наказу в обґрунтування прийнятого рішення відповідач посилався на відсутність позивача на робочому місці два дні (10.02.2022 та 14.02.2022) без поважних причин. Підставою є Акти про відсутність робітника на робочу місці від 10.02.2022 №1 та від 14.02.2022 №2.

У вищевказаних актах зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 10.02.2022 та 14.02.2022 без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 до 18:00.

Разом із тим суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано внутрішніх актів ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" де був би чітко регламентований режим робочого часу: час початку робочого дня, обідньої перерви, закінчення робочого дня. Як правило, режим робочого часу визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, які мають бути доведені до відома працівника під розписку при його працевлаштуванні на роботу. Втім, ані доказів ознайомлення позивача з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", ані самих Правил матеріали справи не містять. При цьому, відповідачем у відзиві на позов та під час розгляду даної справи не зазначено про існування таких доказів. Також у матеріалах справи відсутні докази закріплення за ОСОБА_1 конкретного робочого місця.

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів звернення ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" до позивача щодо надання пояснень з приводу його відсутності на роботі 10.02.2022 та 14.02.2022, що є порушенням частини першої статті 149 КЗпП України, якою передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Також суд наголошує, що відсутність працівника повинна відображатись в табелі обліку робочого часу, натомість табелю обліку робочого часу ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" матеріали справи також не містять.

Слід зауважити, що неможливо кваліфікувати відсутність працівника на робочому місці за прогул за умови, коли сама адміністрація не виконує вимоги трудового законодавства.

Твердження відповідача про те, що оспорюваний Наказ не містить печатки та є чернеткою, а отже є таким, що не видався суд вважає безпідставним, оскільки наявність печатки ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" не є обов`язковим реквізитом документа.

Окрім цього, ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.05.2024 у справі №552/5280/22 витребувано від ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" для огляду в судовому засіданні оригінали наказів від 15.02.2022.

Відповідно до частини дев`ятої статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідач вимоги вищезазначеної ухвали суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив.

Тому, суд приходить до висновку про те, що у відповідності до положень статті 81 ГПК України факт звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України вважається встановленим, у зв`язку з чим, твердження відповідача на те, що оспорюваний Наказ не видавався суд вважає необґрунтованими.

Враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 10.02.2024 та 14.02.2024 протягом всього робочого дня, суд дійшов висновку про те, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення за прогул не відповідає вимогам законодавства про працю, а тому звільнення позивача з посади заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України було незаконним.

Крім того, як вже зазначалось судом позивач не був переобраний у лютому 2022 на посаду заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1 рішенням засідання правління ОСББ ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 09.02.2022 №6.

Тобто, у вищезазначеному рішенні не зазначено про звільнення за прогул ОСОБА_1 .

За таких обставин, вимога позивача про скасування Наказу від 15.02.2022 №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул є належним чином доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про поновлення позивача на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", суд зазначає наступне.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків" органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання.

Відповідно до частини першої статті 86 ЦК України об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (організаційно-правова форма відповідача) відноситься до категорії непідприємницьких товариств.

Згідно з частиною третьою статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

З аналізу частини 3 статті 99 ЦК України вбачається, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутись в будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Судом встановлено, що Рішенням засідання правління ОСББ ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 05.12.2019 №1 вирішено, зокрема, обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_1.

В подальшому, рішенням засідання правління ОСББ ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 09.02.2022 №6, вирішено, зокрема, обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Сулиму О.В. В матеріалах справи відсутні докази оскарження цього рішення в судовому порядку. Таким чином, у лютому 2022 позивач не був переобраний на посаду заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1".

Враховуючи ту обставину, що фактично звільнення позивача за прогул визнано судом незаконним та скасовано відповідний наказ, проте в лютому 2022 позивач не був переобраний на посаду заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", у суду відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на цій посаді, оскільки вирішення цього питання відноситься виключно до компетенції зборів правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", у зв`язку з чим вимога про поновлення позивача на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про виплату середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, в задоволенні якої відмовлено, тому відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 237 КЗпП України визначено, що покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Суд зазначає, що в даній справі стаття 237 КЗпП України не може бути способом захисту та відновлення прав позивача, оскільки по-перше, така норма передбачає захист інтересів підприємства, установи, організації від імені якої діяла службова особа, винна в незаконному звільненні; по-друге, судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом скасування наказу ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул. В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України. Так, частиною другою цієї статті передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що судом була задоволена лише одна вимога щодо скасування наказу про звільнення, то стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 3.028,00 грн у дохід Державного бюджету України як за вимогу немайнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Скасувати наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" (Україна, 61051, Харківська обл., м. Харків, вул. Целиноградська, буд. 58 Б, код ЄДРПОУ 43606242) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3.028,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "07" серпня 2024 р.

Суддя Н.С. Добреля