Постанова

від 06.11.2024 по справі 552/5280/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 552/5280/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

при секретарі Семенові О.Є.

за участю:

позивача - не з`явився;

відповідача - адвокат Світлична Я.О., ордер серії ВІ №1071388 від 05.09.2024 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2071Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року у справі №552/5280/22, ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Добреля Н.С.), повний текст якого складено 07.08.2024 року

за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" в особі Голови правління Грачова Сергія Миколайовича про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовною заявою до ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", в якій просить суд:

- скасувати наказ про звільнення від 15.02.2022 №1К-22 та поновити його на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року;

- стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.;

- стягнути суму вимушеного прогулу в повному обсязі з Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2 на користь ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1".

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.04.2023 року у справі №552/5280/22, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29.08.2023 року, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.11.2023 року справу №552/5280/22 направлено за встановленою юрисдикцією до господарського суду Харківської області, як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року у справі №552/5280/22 в задоволенні позову відмовлено частково; скасовано наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління; стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3.028,00 грн.; в решті позову відмовлено.

ОСОБА_1 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року в частині відмови в задоволенні позову частково та відмови в решті позову; ухвалити нове рішення у справі, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Господарським судом першої інстанції було вірно скасовано наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління, однак в решті рішення є таким, що підлягає скасуванню.

Спір у справі є трудовим та жодним чином не стосується корпоративних правовідносин.

У будь-якому разі, у трудових чи корпоративних правовідносинах, скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу відповідно до ч. 1 ст. 237 КЗпП України.

Посилається на правові висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.09.2017 року у справі № 223/30/16-ц; Рішення ЄСПЧ Справа "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11); розгляд справи про поновлення на роботі триває більше одного року не з його вини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року у справі № 552/5280/22; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "23" жовтня 2024 року о 14:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; витребувано з господарського суду Харківської області матеріали справи №552/5280/22; вчинено інші процесуальні дії.

04.09.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №552/5280/22(вх.№11519).

06.09.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11605), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідно до прийнятого кошторису на загальних зборах від 15.01.2022 року відсутня оплата діяльності заступника голови правління на 2022 рік; заступник голови правління з 01.02.2022 року виконує свої повноваження на громадських засадах, оплата його роботи не передбачена, позивач не з`явився на засідання правління 09.02.2022 року, але після засідання йому повідомили, що новий склад правління відповідно до вимог Статуту ОСББ обрав голову правління та заступника; всі дії повністю відповідали Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту ОСББ; відповідач не використовував ні заходи покарання, ні інші заходи впливу; відносини позивача та відповідача базувалися саме на нормах законодавства про діяльність ОСББ; позивач обізнаний з протоколом, яким його не обрали на посаду заступника голови, оскільки сам і надав його до суду; відповідно до ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління; правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених Статутом; правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам; згідно з п. 3 розд. ІІІ Статуту ОСББ до виключної компетенції загальних зборів належить визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; відповідно до Статуту ОСББ правління серед свого складу обирає голову правління та заступника голови.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 року, з урахуванням ухвали суду від 25.10.2024 року, зокрема, оголошено перерву у розгляді справи до "06" листопада 2024 року о 11:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" в особі Голови правління Грачова Сергія Миколайовича, у строк, не пізніше 01.11.2024 року, надати суду апеляційної інстанції: довідку про розмір середнього заробітку за місяць ОСОБА_1 станом на 15.02.2022 року; в копії: наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління; для огляду у судовому засіданні - журнал (книгу) обліку наказів по Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" станом на 15.02.2022 року з оригіналом наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління; вчинено інші процесуальні дії.

30.10.2024 року на адресу суду від відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду (вх.№ 13903), в якій останній просив долучити до матеріалів справи: довідку про доходи ОСОБА_1 за період з липня 2020 року по жовтень 2024 року, загальна сума доходу становить 144 784, 93 грн.; титульний лист з журналу обліку наказів; накази в чернетках від 15.02.2022 року (кількість - три), а саме : наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за власним бажанням; наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи; наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за згодою сторін та наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 01.02.2022 року №3к-22 Про внесення змін до штатного розпису, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.10.2024 року та 06.11.2024 року представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт (позивач) у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 25.10.2024 року та 06.11.2024 року не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.

Ухвали суду апеляційної інстанції від 02.09.2024 року та від 25.10.2024 року надіслано Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" та ОСОБА_1 до електронного кабінету в системі "Електронний суд".

05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).

Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб-сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали суду апеляційної інстанції від 02.09.2024 року та 25.10.2024 року, у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню та вчинення інших дій, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, беручи до уваги існуючі обставини небезпеки, спричинені збройною агресією проти України, з метою забезпечення утримання учасників судового процесу від небезпеки, спричиненої триваючою збройною агресією проти України, дотримання захисту життя і здоров`я відвідувачів і працівників суду та з урахуванням заходів, встановлених особливим режимом роботи Східного апеляційного господарського суду під час дії воєнного стану, розгляд апеляційної скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Рішенням засідання правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 05.12.2019 року №1 вирішено, зокрема, обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Кременицю Р.М.

Наказом ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" від 30.06.2020 року №7К прийнято на роботу з 01.07.2020 року на посаду заступника голови правління Кременицю Р.М.

Рішенням засідання правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 09.02.2022 року №6, вирішено, зокрема, обрати заступником голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Сулиму О.В.

10.02.2022 року Головою правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Грачовим С.М., черговим адміністратором ОСОБА_3 та слюсаром-сантехніком Ігнатенком Г.І. був складений Акт про відсутність робітника на робочому місці від 10.02.2022 року. Згідно з ним 10.02.2022 року заступник голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Кремениця Р.М. був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 год. до 18:00 год..

14.02.2022 року Головою правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Грачовим С.М., черговим адміністратором ОСОБА_3 та слюсаром-сантехніком ОСОБА_4 був складений Акт про відсутність робітника на робочому місці від 14.02.2022 року. Згідно з ним 14.02.2022 року заступник голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" Кремениця Р.М. був відсутній на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 год. до 18:00 год..

Наказом Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1К-22 (далі - Наказ) звільнено заступника голови правління Кременицю Р.М. з займаної посади 15.02.2022 року за прогул двох днів без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП.

З Актами про відсутність робітника на робочому місці та Наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 17.02.2022 року, про що свідчить особистий підпис на примірниках цих документів.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду, в якому останній просив скасувати наказ про звільнення від 15.02.2022 року №1К-22 та поновити його на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року; стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.; стягнути суму вимушеного прогулу в повному обсязі з Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2 на користь ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1".

30.07.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Місцевий господарський суд, відмовляючи у позові частково виходив, зокрема з такого.

Щодо вимоги скасувати наказ про звільнення від 15.02.2022 №1К-22:

Факт звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України вважається встановленим, у зв`язку з чим, твердження відповідача на те, що оспорюваний Наказ не видавався суд вважає необґрунтованими; враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 10.02.2024 року та 14.02.2024 року протягом всього робочого дня, застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення за прогул не відповідає вимогам законодавства про працю, а тому звільнення позивача з посади заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України було незаконним; позивач не був переобраний у лютому 2022 році на посаду заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1 рішенням засідання правління ОСББ ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", оформленим протоколом від 09.02.2022 №6, тобто у рішенні не зазначено про звільнення за прогул ОСОБА_1 ; вимога позивача про скасування Наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул є належним чином доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги поновити позивача на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022року:

В лютому 2022 року позивач не був переобраний на посаду заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", а тому у суду відсутні підстави для поновлення ОСОБА_1 на цій посаді, оскільки вирішення цього питання відноситься виключно до компетенції зборів правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", у зв`язку з чим вимога про поновлення позивача на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.:

Оскільки позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновленні на роботі, в задоволенні якої відмовлено, тому відсутні підстави для виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Щодо стягнення суми вимушеного прогулу з Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2 на користь ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1":

В даній справі стаття 237 КЗпП України не може бути способом захисту та відновлення прав позивача, оскільки, по-перше, така норма передбачає захист інтересів підприємства, установи, організації від імені якої діяла службова особа, винна в незаконному звільненні; по-друге, судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 1 ст. 233 КЗпП України).

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи законодавцем визначені у ст. 235 КЗпП України.

Законом України від 30.03.2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, так як строк звернення до суду не пропущено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" визначено, що з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023 року.

А отже, господарським судом першої інстанції вірно зазначено на те, що позивач не повинен був обґрунтовувати поважність причин пропуску строку для вирішення трудового спору, як і подавати таку заяву, оскільки цей строк продовжується на строк дії карантину в силу закону, тому строк на звернення позивачем з позовом, заявленим у серпні 2022 року, тобто під час карантину, не сплив.

Частиною 6 ст. 31 ГПК України встановлено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.

Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі Белле проти Франції). Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Белле проти Франції від 04.12.95 та Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії).

Так, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 11.04.2023 року у справі №552/5280/22, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 29.08.2023 року, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.11.2023 року справу №552/5280/22 направлено за встановленою юрисдикцією до господарського суду Харківської області, як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд даної справи.

Вказані ухвали набули чинності і є обов`язковими для виконання, зокрема і для інших судів, а тому місцевим господарським судом першої інстанції вірно зазначено на те, що відсутні підстави для передачі справи до іншого суду.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки господарського суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача про скасування Наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул та зазначає на таке.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до положень ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

В порядку пункту 4 частини першої ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Підставою застосування дисциплінарного стягнення є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, а саме у КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця.

Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, відповідач повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з тим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Прогул є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня без поважних причин (постанова Верховного Суду України від 13.09.2017 року у справі №761/30967/15-ц).

Закон не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тобто не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому суд, вирішуючи позов про поновлення на роботі саме з підстав відсутності прогулу, надає оцінку поясненням працівника з огляду на всі фактичні обставини справи, доведені відповідними доказами з дотриманням ст. 74 ГПК України. При цьому обов`язок доведення вини працівника у такому порушенні трудової дисципліни як прогул, за який має настати відповідальність у вигляді звільнення, покладено на роботодавця.

У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №235/2284/17, між іншим, вказано, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Очевидно, поважними слід визнати такі причини, які виключають вину працівника.

Разом з тим, звільнення за вчинення прогулу (в тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень (статті 147 - 149 КЗпП України).

Зі змісту спірного Наказу слідує, що в обґрунтування прийнятого рішення відповідач посилався на відсутність позивача на робочому місці два дні (10.02.2022 року та 14.02.2022 року) без поважних причин. Підставою є Акти про відсутність робітника на робочу місці від 10.02.2022 року №1 та від 14.02.2022 року №2.

У вказаних актах зазначено, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 10.02.2022 року та 14.02.2022 року без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 год. до 18:00 год..

Так, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що разом з тим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано внутрішніх актів ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", де був би чітко регламентований режим робочого часу: час початку робочого дня, обідньої перерви, закінчення робочого дня, оскільки, як правило, режим робочого часу визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, які мають бути доведені до відома працівника під розписку при його працевлаштуванні на роботу.

Також, господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що ані доказів ознайомлення позивача з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", ані самих Правил матеріали справи не містять; при цьому, відповідачем у відзиві на позов та під час розгляду справи у господарському суді першої інстанції не зазначено про існування таких доказів; у матеріалах справи відсутні докази закріплення за ОСОБА_1 конкретного робочого місця.

Окрім цього, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" до позивача щодо надання пояснень з приводу його відсутності на роботі 10.02.2022 року та 14.02.2022 року, що є порушенням ч. 1 ст. 149 КЗпП України, якою передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відсутність працівника повинна відображатись в табелі обліку робочого часу, натомість табелю обліку робочого часу ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" матеріали справи також не містять, про що слушно зазначено господарським судом першої інстанції та обґрунтовано вказано, що, за таких обставин, неможливо кваліфікувати відсутність працівника на робочому місці за прогул за умови, коли сама адміністрація не виконує вимоги трудового законодавства.

А за таких обставин, місцевий господарський суд вірно зазначив, що у відповідності до положень ст. 81 ГПК України факт звільнення позивача на підставі пункту 4 частини першої ст. 40 КЗпП України вважається встановленим, у зв`язку з чим, твердження відповідача на те, що оспорюваний Наказ не видавався є необґрунтованими та враховуючи те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 10.02.2024 року та 14.02.2024 року протягом всього робочого дня, застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення за прогул не відповідає вимогам законодавства про працю та дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача з посади заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на підставі пункту 4 ст. 40 КЗпП України було незаконним.

Разом з тим, за матеріалами справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 28.05.2024 року у даній справі було витребувано від ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" для огляду в судовому засіданні оригінали наказів від 15.02.2022 року.

Також, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 року, з урахуванням ухвали суду від 25.10.2024 року, було зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" в особі Голови правління Грачова Сергія Миколайовича, надати суду апеляційної інстанції, окрім іншого, в копії: наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління; для огляду у судовому засіданні - журнал (книгу) обліку наказів по Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" станом на 15.02.2022 року з оригіналом наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління.

Втім, на виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 25.10.2024 року , відповідач надав: накази в чернетках від 15.02.2022 року (кількість - три), а саме : наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за власним бажанням; наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи; наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за згодою сторін, які за змістом не відповідають Наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління та не стосуються предмета доказування у даній справі.

Оригіналу Наказу від 15.02.2022 року №1К-22 Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління відповідачем не надано, тобто, фактично, витребуваних судом зазначених доказів відповідач не надав.

Наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління скасовано рішенням господарського суду першої інстанції від 30.07.2024 року у даній справі, з підстав, викладених вище.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" рішення господарського суду першої інстанції від 30.07.2024 року у даній справі не оскаржується, що окрім іншого, також стверджує той факт, що твердження відповідача на те, що оспорюваний Наказ не видавався є необґрунтованими.

Журнал обліку наказів по Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1", оглянутий у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не пронумерований, не прошнурований, підписом Голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1"та сургучною печаткою не скріплений, не відображає зміст наказів.

Разом з тим, відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 19.10.2005 року №09-487 Про реєстрацію наказів щодо особового складу, книга реєстрації наказів повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена підписом керівника та сургучною печаткою підприємства. Вилучення аркушів з книги не допускається, виправлення також. Записи в книзі мусять відповідати наявності наказів. Книга реєстрації наказів є документом суворої звітності і

постійного зберігання. Книга реєстрації наказів ведеться працівником кадрової служби, який готує і веде облік наказів по особовому складу. Заповнення граф необхідно робити коротко відповідно до змісту наказу.

За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Втім, наданий відповідачем Журнал обліку наказів по Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1", вказаним вимогам не відповідає, а тому суд не бере його до розгляду.

Так само, на підставі ст. 76 ГПК України , суд не бере до розгляду надані 30.10.2024 року відповідачем: накази в чернетках від 15.02.2022 року (кількість - три), а саме : наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за власним бажанням; наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління у зв`язку з припиненням повноважень посадової особи; наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1к-22 Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за згодою сторін та наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 01.02.2022 року №3к-22 Про внесення змін до штатного розпису, як такі, що не стосуються предмета доказування у даній справі.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про скасування Наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул є належним чином доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає висновки господарського суду першої інстанції щодо відмови задовольнити вимоги поновити позивача на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року передчасними з огляду на таке.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Тобто, за змістом ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Поновлення на роботі - це повернення працівника у попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Так, вище зазначено, що Наказ Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління скасовано рішенням господарського суду першої інстанції від 30.07.2024 року у даній справі.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" рішення господарського суду першої інстанції від 30.07.2024 року у даній справі не оскаржується.

А отже, беручи до уваги те, що господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт відсутності ОСОБА_1 на роботі 10.02.2024 року та 14.02.2024 року протягом всього робочого дня, застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення за прогул не відповідає вимогам законодавства про працю, звільнення позивача з посади заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним та вимога позивача про скасування Наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул є належним чином доведеною та такою, що підлягає задоволенню, на підставі приписів ч. 1 ст. 235 КЗпП України, задоволенню також підлягає вимога поновити позивача на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року.

Також, за таких обставин, є передчасними висновки господарського суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на таке.

Право на працю, закріплене у ст. 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Так, у правових висновках, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.09.2017 року у справі № 223/30/16-ц, на яку посилається апелянт, окрім іншого, вказано на те, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин.

Вказане також підтверджується і змістом частини другої ст. 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Тобто, в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення.

Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів також враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47 цс21), між іншим, вказано на те, що середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі в подальшому звернутися до суду із позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеного частиною другою статті 235 КЗпП України.

А отже, беручи до уваги те, що є обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення та звільнення за прогул не відповідає вимогам законодавства про працю, звільнення позивача з посади заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним, вимога позивача про скасування Наказу від 15.02.2022 року №1К-22 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за прогул є належним чином доведеною та такою, що підлягає задоволенню, а на підставі приписів ч. 1 ст. 235 КЗпП України задоволенню також підлягає вимога поновити позивача на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року, також відповідно до вимог, визначених частиною другою статті 235 КЗпП України підлягає задоволенню вимога про стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, за період з 15.02.2022 року по 06 листопада 2024 року включно, оскільки заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини позивача.

Щодо стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн. слід зазначити на таке.

Відповідно до частини 9 ст. 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.

Вище зазначено, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 року, з урахуванням ухвали суду від 25.10.2024 року, було зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" в особі Голови правління Грачова Сергія Миколайовича, надати суду апеляційної інстанції, окрім іншого, довідку про розмір середнього заробітку за місяць ОСОБА_1 станом на 15.02.2022 року.

В цій частині, на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, відповідач надав довідку про доходи ОСОБА_1 за період з липня 2020 року по жовтень 2024 року, згідно якої загальна сума доходу позивача станом на день звільнення, тобто на 15.02.2022 року становить 144 784, 93 грн., тобто, фактично, витребуваних судом зазначених доказів відповідачем не надано.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (Далі- Порядок № 100), чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.

Згідно пункту 1 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: а) надання працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами) (далі - відпустка), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки; в) виконання працівниками державних і громадських обов`язків у робочий час; г) переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров`я; д) переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу; е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини; є) виплати вихідної допомоги;ж) службових відряджень (крім службових відряджень державних службовців);з) вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду; и) направлення працівників на обстеження до медичних закладів; і) звільнення працівників-донорів від роботи; ї) залучення працівників до виконання військових обов`язків; й) тимчасового переведення працівника у разі виробничої потреби на іншу нижчеоплачувану роботу; л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 7 Порядку №100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу двадцять третього пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.

Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 12 сумарного числа робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

За змістом пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, враховуючи наявні у справі докази та положення Порядку №100, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 243 119,52 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 15.02.2022 року по 06 листопада 2024 року включно, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн., беручи до уваги, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з липня 2020 року по жовтень 2024 року, станом на день звільнення, тобто на 15.02.2022 року становить 144 784, 93 грн., виходячи з наступного розрахунку: за 2022 рік 229 днів *341,46 грн., за 2023 рік 260 днів *341,46 грн., за 2024 рік 223 дні*341,46 ), всього 712 днів*341,46 грн.=243 119, 52 грн.

Разом з тим, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (ст. 235 КЗпП України).

Чинне законодавство також покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України негайне виконання рішення допускається в разі поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно ч. 1 ст. ст.65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 760/9521/15-ц, де, зокрема, вказано на те, що виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

А отже, слід допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022року та стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на його користь 6829, 20 грн. - середнього заробітку за місяць, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення суми вимушеного прогулу в повному обсязі з Голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" ОСОБА_2 на користь ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1", слід зазначити на таке.

Статтею 237 КЗпП України визначено, що покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Разом з тим, положення статті 237 КЗпП України не можуть бути способом захисту та відновлення прав позивача, оскільки така норма передбачає захист інтересів підприємства, установи, організації від імені якої діяла службова особа, винна в незаконному звільненні, в даному випадку стягненню саме з відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРАЧОСИ-1" на користь позивача підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Отже, висновки місцевого господарського суду про відмову у поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідають принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

А отже, місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови в поновленні ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року та стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.; ухвалити в цій частині нове рішення, яким поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року; стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь ОСОБА_1 243 119,52 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 15.02.2022 року по 06 листопада 2024 року включно, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.; допусти негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022року та стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь ОСОБА_1 6829, 20 грн. - середнього заробітку за місяць, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.; в решті рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року у даній справі залишити без змін, розподіливши судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року у справі №552/5280/22 скасувати в частині відмови в поновленні ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року та стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022 року.

Стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" (61051, м. Харків, вул. Мирослава Мисли, будинок 58 Б, код ЄДРПОУ 43606242) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 243 119,52 грн. - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за період з 15.02.2022 року по 06 листопада 2024 року включно, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.

Стягнути з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" (61051, м. Харків, вул. Мирослава Мисли, будинок 58 Б, код ЄДРПОУ 43606242) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) 4962, 00 грн., судового збору за подання позовної заяви та 7443,00 грн., судового збору за подання апеляційної скарги.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" з 15.02.2022року та стягнення з ОСББ "ОЛЕКСІЇВСЬКІ ХМАРОЧОСИ-1" (61051, м. Харків, вул. Мирослава Мисли, будинок 58 Б, код ЄДРПОУ 43606242) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 6829, 20 грн. - середнього заробітку за місяць, з розрахунку середньоденного заробітку 341,46грн.

В решті рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2024 року у справі №552/5280/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.11.2024 року.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов