Ухвала

від 06.08.2024 по справі 910/14818/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14818/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Гулевець О.В.)

від 27.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.)

від 11.06.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Проперті"

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнова Алла Сергіївна

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба безпеки України

про визнання незаконним та скасування в частині наказу.

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛС Проперті" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просило:

- визнати наказ Міністерства юстиції України № 1562/5 від 02.05.2023 "Про задоволення скарги" незаконним та скасувати його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії №1000741070008065970 від 12.01.2023 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Проперті", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000749950009065970 від 02.05.2023 "Скасування реєстраційної дії" проведену ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Проперті";

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №1000741070008065970 від 12.01.2023 "Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Проперті", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною.

2. Позов обґрунтовано тим, що наказ Міністерства юстиції України №1562/5 від 02.05.2023 "Про задоволення скарги" прийнято з істотним порушенням процедури його прийняття, який суперечить нормам матеріального та процесуального права, а викладені фактичні обставини, які були покладені в основу висновків Колегії Міністерства юстиції України є такими, що не відповідають дійсності, внаслідок чого наказ № 1562/5 є незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії №1000741070008065970 від 12.01.2023 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Проперті", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1562/5 від 02.05.2023 "Про задоволення скарги" є необґрунтованою та не підлягає задоволенню; вимоги позивача про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000749950009065970 від 02.05.2023 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛС Проперті" та зобов`язання Міністерства юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000741070008065970 від 12.01.2023 "Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)" також не підлягають задоволенню з огляду на законність наказу Міністерства юстиції України № 1562/5 від 02.05.2023 "Про задоволення скарги" та з урахуванням тих підстав, що ці вимоги є похідними від основної вимоги.

5. 15.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6. Верховний Суд перевірив матеріали касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.

7. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

9. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

10. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

11. Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

12. У касаційній скарзі скаржник визначає, що підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу з урахуванням пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України.

13. Водночас обґрунтовуючи пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник, зокрема зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували до спірних правовідносин постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 910/2529/22, яка стосувалась обставин, які не є побідними до правовідносин у справі, що переглядається, а тому не підлягала застосуванню, чим порушили вимоги частини четвертої статті 236 ГПК України. Однак скаржник вважає, що у випадку, якщо Верховний Суд все ж таки дійде висновків стосовно подібності правовідносин у справі № 910/2529/22 та № 910/14818/23, то підставою касаційного оскарження є пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України (необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права (частини першої статті 28, частини третій статті 34 Закону про державну реєстрацію юридичних осіб), викладеного у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 910/2529/22).

14. У цьому контексті скаржник фактично перекладає визначення підстави касаційного оскарження судових рішень на вибір Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України або пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України в цій частині), проте з огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду, які закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну (конкретні) підставу (підстави) касаційного оскарження.

15. Отже скаржнику необхідно самостійно визначитися та чітко зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

16. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди не звернули увагу, що акт, на який є посилання в оскаржуваних судових рішеннях, не є належним доказом у цій справі, оскільки містить відомості, які не відповідають фактичним обставинам, і на підставі такого акту встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, однак конкретно не зазначає які саме норми права порушили суди та в цій частині оскарження судових рішень касаційна скарга не містить зазначення підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України з урахуванням статті 310 цього Кодексу.

17. Посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, пункту 1 частини першої статті 237, статті 269 ГПК України, щодо не дослідження змісту застосованих санкцій до ОСОБА_3 , неповного встановлення обставин справи, скаржник в цій частині також не зазначає підстави касаційного оскарження, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України з урахуванням статті 310 цього Кодексу, та не наводить відповідного обґрунтування.

18. Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення з підстав порушення норм процесуального права щодо дослідження доказів, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Проте відповідно до цього пункту не всі процесуальні порушення є підставою для касаційного оскарження.

19. У такому разі касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

20. Таким чином скаржнику слід уточнити підставу касаційного оскарження судових рішень щодо дослідження доказів у справі.

21. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

22. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

23. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пунктом 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/14818/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 13-15, 16-20 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова