Ухвала

від 05.11.2024 по справі 910/14818/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14818/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача -Кладіков М.П. (адвокат),

відповідача -Бублик Ю.В. (в порядку самопредставництва),

третьої особи 1 -Просенюк С.М. (адвокат),

третьої особи 2 - Власова Г.П. (адвокат),

третьої особи 3 - Дубняк Н.К. (в порядку самопредставництва), Захаров О.В. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС Проперті»

про відмову від позову у справі № 910/14818/23

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Гулевець О.В.)

від 27.02.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Андрієнко В.В.)

від 11.06.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС Проперті»

до Міністерства юстиції України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Смірнова Алла Сергіївна

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Служба безпеки України

про визнання незаконним та скасування в частині наказу.

ВСТАНОВИВ:

1. У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛС Проперті» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України ( далі - відповідач, Міністерство), в якому просило:

- визнати наказ Міністерства № 1562/5 від 02.05.2023 «Про задоволення скарги» незаконним та скасувати його в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії №1000741070008065970 від 12.01.2023 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною (далі - приватний нотаріус, третя особа 2) та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000749950009065970 від 02.05.2023 «Скасування реєстраційної дії» проведену Лугченко А.Г., Міністерство щодо Товариства;

- зобов`язати Міністерство поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію №1000741070008065970 від 12.01.2023 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)» щодо Товариства, проведену приватним нотаріусом.

2. Позов обґрунтовано тим, що наказ Міністерства №1562/5 від 02.05.2023 «Про задоволення скарги» прийнято з істотним порушенням процедури його прийняття, який суперечить нормам матеріального та процесуального права, а викладені фактичні обставини, які були покладені в основу висновків Колегії Міністерства є такими, що не відповідають дійсності, внаслідок чого наказ № 1562/5 є незаконним і таким, що підлягає скасуванню в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії №1000741070008065970 від 12.01.2023 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства, проведену приватним нотаріусом та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства № 1562/5 від 02.05.2023 «Про задоволення скарги» є необґрунтованою та не підлягає задоволенню; вимоги позивача про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000749950009065970 від 02.05.2023 щодо Товариства та зобов`язання Міністерства поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 1000741070008065970 від 12.01.2023 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)» також не підлягають задоволенню з огляду на законність наказу Міністерства № 1562/5 від 02.05.2023 «Про задоволення скарги» та з урахуванням тих підстав, що ці вимоги є похідними від основної вимоги.

5. 15.07.2024 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків та нової редакції касаційної скарги), в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Товариство визначило підставою касаційного оскарження судових рішень пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми, а саме:

- частини другої статті 64 Конституції України, пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.04.2024 у справі № 160/12521/19, від 29.11.2023 у справі №440/7773/22, від 07.12.2022 у справі № 910/21303/21, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17;

- частини другої статті 19 Конституції України, пункт 5 частини першої статті 28, частини третьої та пункт 4 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб», і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 24.01.2023 у справі № 902/156/22, від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20 та Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19;

- частини третьої, четвертої та пункт 5 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб», пункти 5 та 6 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції № 1128, оскільки скаргу від Служби безпеки України було подано з пропуском строку на її подання та особою, що не мала повноважень на підписання та подання такої скарги, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 280/2030/21 та від 23.04.2024 у справі № 910/713/23.

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» у взаємозв`язку із пунктом 30 частини першої статті 1, частиною третьою статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції Закону України від 06.09.2022 №2571-IX, що діяла на момент проведення реєстраційної дії), частиною четвертою статті 17, пункту 5 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

9. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/14818/23.

10. Також, 15.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків та нової редакції касаційної скарги), в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 визначив пункти 1 та 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

12. В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми, а саме:

- частини другої статті 64 Конституції України, пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.04.2024 у справі № 160/12521/19, від 29.11.2023 у справі №440/7773/22, від 07.12.2022 у справі № 910/21303/21, від 23.03.2021 у справі № 480/388/19, від 15.08.2019 у справі № 826/3539/17;

- частини другої статті 19 Конституції України, пункт 5 частини першої статті 28, частини третьої та пункт 4 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб», і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 910/574/22, від 24.01.2023 у справі № 902/156/22, від 04.10.2022 у справі № 910/21222/20 та Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19;

- частини третьої, четвертої та пункт 5 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб», пункти 5 та 6 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції № 1128, оскільки скаргу від Служби безпеки України було подано з пропуском строку на її подання та особою, що не мала повноважень на підписання та подання такої скарги, і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 280/2030/21 та від 23.04.2024 у справі № 910/713/23.

13. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції» у взаємозв`язку із пунктом 30 частини першої статті 1, частиною третьою статті 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції Закону України від 06.09.2022 №2571-IX, що діяла на момент проведення реєстраційної дії), частиною четвертою статті 17, пункту 5 частини першої статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

14. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/14818/23 та призначено до спільного розгляду з касаційною скаргою Товариства.

15. Від Служби безпеки України (далі - СБУ, третя особа 3) надійшов відзив на касаційні скарги, в якому Служба безпеки України просить Суд залишити касаційні скарги Товариства та ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

16. Від Міністерства надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, в якому просить Суд залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

17. Розгляд касаційних скарг відкладався.

18. 05.11.2024 (перед судовим засіданням) від Товариства надійшла заява про відмову від позову у справі № 910/14818/23 в порядку, передбаченому положеннями статей 191, 307 ГПК України. У заяві вказано про те, що наслідки подачі заяви про відмову від позову Товариству відомі та зрозумілі.

19. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

20. Відповідно до частин першої-третьої статті 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина п`ята статті 191 ГПК України).

21. Аналіз приписів статті 191 ГПК дозволяє дійти висновку, що підставами відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) представник відповідної сторони обмежений у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №925/2151/14).

22. Статтею 307 ГПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.

23. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

24. Колегія суддів враховує, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.

25. Згідно зі статтею 14 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто, право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.

26. Отже, процесуальним законом визначено право позивача на відмову від позову (всіх або частини позовних вимог), зокрема, в суді касаційної інстанції, і така заява повинна відповідати положенням статті 191 ГПК.

27. Дослідивши заяву позивача про відмову від позову у цій справі, Верховний Суд встановив, що заява відповідає вимогам статті 191 ГПК України, її подано та підписано уповноваженою особою - директором Товариства - А.О. Кривошеєвою, її повноваження перевірено згідно з наявними в матеріалах справи документами. Верховний Суд не виявив обмежень на вчинення таких дій.

28. У судовому засіданні 05.11.2024 представник Товариства (позивача) адвокат Кладіков М.П. підтримав заяву про відмову позивача від позову, зазначив про обізнаність із наслідками відповідної процесуальної дії.

29. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд роз`яснив присутнім у судовому засіданні представникам сторін правові наслідки відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, передбачені частиною третьою статті 231 ГПК України, згідно з якою повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається; наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

30. Таким чином, урахувавши, що заява про відмову від позову підписана та подана особисто директором позивача, повноваження якого підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, така відмова (від позову) є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого положеннями статтею 14 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача та, як наслідок, про необхідність визнання нечинними судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із одночасним закриттям позовного провадження у цій справі.

31. Оскільки Суд приймає відмову позивача від позову, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/14818/23 слід також закрити на підставі приписів статті 296 ГПК України.

32. Частиною четвертою статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

33. Згідно з частиною другою статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі, якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації, - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

34. За змістом частини четвертої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

35. Ураховуючи наведені положення законодавства та зважаючи на те, що при зверненні до Верховного Суду з касаційною скаргою Товариство сплатило 16 104 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.07.2024 №2352, позивач має право на повернення йому із Державного бюджету України 50 відсотків від сплаченої суми судового збору за подання касаційної скарги в цій справі, що становить 8 052 грн.

Керуючись статтями 46, 130, 191, 231, 234, 296, 307, 308, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС Проперті» про відмову від позову у справі № 910/14818/23 задовольнити. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС Проперті» від позову.

2. Визнати нечинними рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/14818/23.

3. Провадження у справі № 910/14818/23 закрити.

4. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі № 910/14818/23.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС Проперті» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 1/5, к. 206, ідентифікаційний код 41219535) 8 052 грн судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги згідно з платіжною інструкцією від 02.07.2024 №2352.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець