Постанова

від 06.08.2024 по справі 41/207

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 41/207

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 (головуючий - Сітайло Л. Г., судді Буравльов С. І., Шапран В. В.) у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий мандарин ОЙЛ"

до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

про виконання зобов`язання в натурі

та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси",

2) Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут"

про виконання зобов`язання в натурі.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 10.04.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий мандарин ОЙЛ" (далі - ТОВ "Золотий мандарин ОЙЛ", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (далі - АЕК "Київенерго", відповідач) про виконання зобов`язання в натурі шляхом повернення відповідачем зі зберігання на користь позивача мазуту марки М-100 в кількості 40 990,759 тонн і мазуту марки М-100 в кількості 33 848,313 тонн.

Позовна заява обґрунтовується відмовою АЕК "Київенерго" від виконання договірних зобов`язань з повернення мазуту, переданого позивачем на зберігання на умовах договорів зберігання від 17.10.2008 № 175 і № 171008-К, укладених між сторонами.

17.04.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" (далі - ТОВ "ТД "Ресурси", стягувач, заявник) і Дочірнє підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" (далі - ДП "Стальінвест" ТОВ "Донметалзбут") як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулися до Господарського суду міста Києва з позовами до АЕК "Київенерго" про зобов`язання відповідача повернути в натурі вказаним третім особам мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674 грн і мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54 626 671 грн відповідно з посиланням на те, що на підставі укладених з позивачем договорів поставки від 27.05.2008 № 27/05-01м і від 04.07.2008 № 27/05м треті особи є власниками зазначених обсягів мазуту, однак зберігач відмовляється повернути товар.

Короткий зміст і підстави заяви про заміну сторони виконавчого провадження

2. 21.03.2024 ТОВ "ТД "Ресурси" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило суд замінити у виконавчому документі - судовому наказі від 13.05.2009, виданому Господарським судом міста Києва в справі № 41/207 про стягнення з АЕК "Київенерго" (після зміни найменування - Акціонерне товариство "К.Енерго" (далі - АТ "К.Енерго", боржник)) на користь ТОВ "ТД "Ресурси" 55 839 674 грн вартості мазуту боржника (АТ "К.Енерго") його правонаступниками, а саме на двох боржників: АТ "К.Енерго" як основного боржника; Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", Товариство) як субсидіарного боржника.

Заява стягувача аргументована посиланням на положення статей 109, 619 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також тими обставинами, що:

1) ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є субсидіарним боржником АТ "К.Енерго", що підтверджено постановою Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 41/207;

2) на теперішній час заборгованість, яка виникла на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 не погашено, зазначене рішення суду не виконано, а тому з метою захисту прав кредитора є законодавчо визначені підстави для заміни АТ "К.Енерго" на ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржника і правонаступника та на АТ "К.Енерго" як основного боржника;

3) перехід (або неперехід) зобов`язань за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 № 41/207 за розподільчим балансом не впливає на відповідальність ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як новоствореної юридичної особи шляхом виділу та як правонаступника - субсидіарного боржника АТ "К.Енерго", а лише має значення для визначення виду відповідальності (при встановленні, хто виступає основним боржником, а хто субсидіарним) та не виключає наявності підстав для заміни боржника (АТ "К.Енерго") у виконавчому документі.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 (суддя Спичак О. М.) позовні вимоги ТОВ "Золотий мандарин ОЙЛ" задоволено частково, а позовні вимоги ТОВ "ТД "Ресурси" та ДП "Стальінвест" ТОВ "Донметалзбут" задоволено повністю в зв`язку з їх обґрунтованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 (суддя Спичак О. М.), залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 (головуючий - Малетич М. М., судді Круглікова К. С. (доповідач), Мамонтова О. М.), змінено спосіб та порядок виконання рішення від 21.04.2009 у справі № 41/207. Стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий мандарин ОЙЛ" 54 179 613,40 грн вартості мазуту. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ "ТД "Ресурси" 55 839 674 грн вартості мазуту. Стягнуто з АЕК "Київенерго" на користь ДП "Стальінвест" ТОВ "Донметалзбут" 54 626 671 грн вартості мазуту. Визнано такими, що втратили чинність, накази Господарського суду міста Києва від 06.05.2009 № 41/207.

4. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі (головуючий - Стратієнко Л. В., судді Вронська Г. О., Мамалуй О. О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі за № 41/207 скасовано. Відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Анкіл" про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача), відкритого за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207.

Зазначена постанова аргументована помилковим здійсненням місцевим господарським судом заміни сторони у виконавчому провадженні з не передбачених законом підстав, оскільки внаслідок прийняття Господарським судом міста Києва ухвали від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ "ТД "Ресурси" 55 839 674 грн вартості мазуту, в боржника перед стягувачем існує виключно боргове грошове зобов`язання, зобов`язання ж повернути мазут в натурі припинилося, а тому помилковим є висновок судів про те, що у боржника не припинилося зобов`язання з повернення мазуту в натурі при стягненні з нього вартості цього ж мазуту, адже це означає подвійне стягнення за рішенням суду.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ТД "Ресурси" від 29.11.2022 про заміну боржника в справі № 41/207.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 у справі № 41/207 залишено без змін із тих підстав, що заявник неправильно визначив вид цивільно-правової відповідальності чи статус боржників (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як основного боржника, а АТ "К.Енерго" як субсидіарного боржника) в спірних правовідносинах, як наслідок, суди першої та апеляційної інстанцій, а тим більше суд касаційної інстанції не мають жодних процесуальних повноважень з власної ініціативи змінювати вимоги заяви стягувача про заміну сторони у виконавчому провадженні від 28.11.2022, оскільки це можна кваліфікувати як безпідставний вихід суду за межі вимог вказаної заяви та порушення приписів статті 14 ГПК України, що є недопустимим.

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 і постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ТД "Ресурси" від 31.07.2023 про заміну боржника у справі № 41/207.

Зазначені ухвала і постанови мотивовані посиланням на положення статей 109, 619 ЦК України, статей 80, 86 Закону України "Про акціонерні товариства", частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", частини 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 334 ГПК України, застосовуючи які, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заяви стягувача про заміну боржника у виконавчому провадженні його правонаступником (ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") з огляду на те, що:

1) субсидіарний боржник не є правонаступником основного боржника за зобов`язаннями, які не перейшли до нього за розподільчим актом від особи, з якої здійснено виділ, а є додатково відповідальною особою за зобов`язанням основного боржника в силу прямого припису закону, за умови існування основного боржника (особи, з якої здійснено виділ);

2) стягувач помилково вважає, що додаткова (субсидіарна) відповідальність, яку несе новостворена юридична особа, є підставою для правонаступництва за зобов`язаннями припиненої особи, з якої здійснено виділ, та які не перейшли до новоствореної юридичної особи за розподільчим балансом При цьому судами попередніх інстанцій не встановлено і заявником не доведено підстав для процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення;

3) ТОВ "ТД "Ресурси" фактично просить визначити ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" основним, а не субсидіарним боржником, тобто заява спрямована на покладення виключно на ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" всього обсягу невиконаних зобов`язань ліквідованого у процедурі банкрутства основного боржника, що не відповідає положенням статті 619 ЦК України.

При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 правові висновки стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу, не можуть повністю бути застосовними до спірних правовідносин, оскільки в цій справі на час розгляду заяви ТОВ "ТД "Ресурси" про заміну боржника його правонаступником від 31.07.2023 основного боржника було припинено, а тому не є можливою заміна первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 (суддя Спичак О. М.) заяву ТОВ "ТД "Ресурси" від 21.03.2024 про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 задоволено. Замінено у виконавчому документі (наказі Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 про стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "ТД "Ресурси" 55 839 674 грн вартості мазуту) боржника (АЕК "Київенерго") на двох боржників: АТ "К.Енерго" як основного боржника; ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарного боржника.

Ухвала аргументована обґрунтованістю вимог заяви стягувача від 21.03.2024, оскільки хоча ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі № 905/1965/19, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс АТ "К.Енерго", ліквідовано АТ "К.Енерго" як юридичну особу та закрито провадження в справі № 905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго" на підставі пункту 5 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, проте, в подальшому, постановою Верховного Суду від 22.02.2024 зазначені судові рішення в справі № 905/1965/19 скасовано з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто наразі триває процедура банкрутства АТ "К.Енерго" в справі № 905/1965/19 та боржник не є ліквідованим.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "ТД "Ресурси" від 21.03.2024 про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207.

Зазначена постанова мотивована тим, що:

1) ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є субсидіарним боржником (додатково відповідальною особою) за зобов`язаннями основного боржника (АТ "К.Енерго"), але не є процесуальним правонаступником основного боржника за зобов`язаннями, які не перейшли до нього за розподільчим актом від особи, з якої здійснено виділ, в силу прямої вказівки закону;

2) у зв`язку зі скасуванням постановою Верховного Суду від 22.02.2024 постанови Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та ухвали Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі № 905/1965/19, якими державний реєстратор за місцезнаходженням банкрута зобов`язувався здійснити ліквідацію АТ "К.Енерго" як юридичної особи, АТ "К.Енерго" продовжує існувати як юридична особа, тобто боржник є таким, що не вибув із матеріального правовідношення;

3) норми статті 619 ЦК України прямо вказують на необхідність дотримання претензійно-позовного порядку вирішення питання про притягнення особи до субсидіарної відповідальності, але не передбачають можливості заміни боржника безпосередньо на стадії виконавчого провадження, оскільки у випадку такої заміни додатково відповідальна особа позбавляється права на захист своїх прав та інтересів в судовому процесі в разі її незгоди з притягненням до субсидіарної відповідальності, що кореспондується з положеннями частини 1 статті 334 ГПК України, згідно з якими саме в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Натомість у цьому випадку вибуття однієї із сторін виконавчого провадження не відбулося, а отже, процесуальне правонаступництво не може бути застосовано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "ТД "Ресурси" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2024.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 109, 619 ЦК України, статей 52, 236, 334 ГПК України, наголошуючи на тому, що:

1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм статей 109, 619 ЦК України в подібних правовідносинах, викладених у постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, в якій Велика Палата Верховного Суду цілеспрямовано уточнила свою попередню правову позицію, викладену в постанові від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, з метою недопущення порушення прав стягувачів (кредиторів) у подібних правовідносинах (стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу), внаслідок чого дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ТОВ "ТД "Ресурси" про заміну боржника у виконавчому документі;

2) суд апеляційної інстанції не взяв до уваги висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 41/207, якою Суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ "ТД "Ресурси" про заміну боржника (АТ "К.Енерго") у виконавчому провадженні на двох боржників (АТ "К.Енерго" як субсидіарного боржника, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як основного боржника) лише з тієї підстави, що ТОВ "ТД "Ресурси" неправильно визначило вид відповідальності кожного із боржників. Водночас у вказаній постанові Верховного Суду зазначено, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є субсидіарним боржником та несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли в AT "К.Енерго" перед ТОВ "ТД "Ресурси";

3) апеляційний суд помилково не застосував викладений в пункті 7.24 постанови від 25.03.2021 у справі № 910/11030/18 висновок Верховного Суду про те, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, настає лише щодо зобов`язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи, а не щодо зобов`язань, які виникнуть у майбутньому (після виділу);

4) помилковим є висновок апеляційного суду про те, що у випадку одночасного існування в матеріальному правовідношенні основного і субсидіарного боржників підлягають застосуванню норми статті 619 ЦК України, що не пов`язані із заміною боржника на стадії виконання рішення, а стосуються питання дотримання претензійно-позовного порядку вирішення питання про притягнення особи до субсидіарної відповідальності, оскільки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 висновки стосуються саме заміни сторони (боржника) на стадії виконавчого провадження;

5) у справі № 41/207 в матеріальне правовідношення вступила інша особа - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як субсидіарний боржник, при цьому AT "К.Енерго" з цього правовідношення не вибуває;

6) суд апеляційної інстанції проігнорував те, що за аналогією закону наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні свідчить про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому документі, позаяк згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Узагальнені доводи інших учасників справи

11. Ліквідатор АТ "К.Енерго" Паркулаб В. Г. у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Разом з тим колегія суддів не бере до уваги доводи, викладені у відзиві ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на касаційну скаргу, оскільки, виходячи зі змісту статей 41, 42 ГПК України, виключно учасники справи (сторони та треті особи в позовному провадженні) мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Проте з матеріалів справи № 41/207 не вбачається залучення судами попередніх інстанцій ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до участі в цій справі, що виключає набуття Товариством статусу учасника справи та зумовлює відсутність процесуальних підстав для врахування будь-яких його заперечень проти касаційної скарги ТОВ "ТД "Ресурси".

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ТД "Ресурси" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі № 41/207 та призначено здійснити її перегляд у порядку письмового провадження.

З огляду на конкретні обставини справи, комплексність правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми матеріального та процесуального права, а також з урахуванням того, що матеріали справи № 41/207 надійшли до суду касаційної інстанції 05.08.2024, то Верховний Суд вважає, що касаційний перегляд цієї справи здійснюється в розумний строк

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

13. 13.05.2009 на виконання ухвали від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання рішення від 21.04.2009 Господарським судом міста Києва видано наказ № 41/207 про стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "ТД "Ресурси" 55 839 674 грн вартості мазуту.

27.07.2009 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 про стягнення з АЕК "Київенерго" на користь ТОВ "ТД "Ресурси" 55 839 674 грн вартості мазуту.

14. На позачергових загальних зборах акціонерів ПАТ "Київенерго", результати яких оформлено протоколом від 13.11.2017 № 3/2017, на виконання пункту 13 Розділу ХVІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" щодо обов`язку вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (ПАТ "Київенерго") вжито заходи для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізацію ПАТ "Київенерго" шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - оператора системи розподілу, а саме ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", статутний капітал якого становитиме 21 672 856 грн.

Загальними зборами акціонерів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", які оформлено протоколом від 22.12.2017 № 1/2017, засновано нове акціонерне товариство - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Крім того, позачерговими загальними зборами ПАТ "Київенерго", результати яких оформлено протоколом від 22.12.2017 № 4/2017, прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПАТ "Київенерго" станом на 30.09.2017 та затверджено план виділу, що є додатком до вказаного рішення.

Пунктом 2.3 рішення від 22.12.2017 № 4/2017 передбачено, що згідно з пунктом 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині прав та обов`язків, а саме: пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією; за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж; за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж; за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства; за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами; за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу; за зобов`язаннями, пов`язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов`язаннями, пов`язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6 рішення від 22.12.2017 № 4/2017 до моменту отримання ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів діяльність, права та обов`язки (зобов`язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3 цього рішення, здійснюватиме ПАТ "Київенерго", але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018 (з огляду на вимоги абзацу 14 пункту 13 розділу ХVІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії"). ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" також в частині прав та обов`язків (зобов`язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс ПАТ "Київенерго" та датою фактичної передачі прав та обов`язків (зобов`язань) за актами приймання-передачі майна, майнових і немайнових прав та обов`язків (зобов`язань).

15. 16.02.2018 проведено державну реєстрацію ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до якого внесено запис про рішення засновників (учасників) ПАТ "Київенерго" щодо виділу ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до пункту 2.3 статуту ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", затвердженого загальними зборами акціонерів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (протокол від 22.12.2017 № 1/2017) Товариство є правонаступником ПАТ "Київенерго" в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України "Про ринок електричної енергії".

16. 28.02.2018 складено підсумковий (завершальний) розподільний баланс ПАТ "Київенерго", яким визначено, в якій частині ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" від 29.11.2018 № 1/2018 (п. 2.1) погоджено підсумковий (завершальний) розподільний баланс між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ПАТ "Київенерго" станом на 28.02.2018 з метою врахування змін у складі (вибуття та набуття) майна та загальної вартості майна, змін у складі та структурі майнових прав та обов`язків (зобов`язань), що виникли у результаті здійснення ПАТ "Київенерго" діяльності з розподілу та постачання електричної енергії відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та які відображено в обліку відповідно до пунктів 2.7, 2.8 протоколу № 4/2017 позачергових загальних зборів ПАТ "Київенерго" від 22.12.2017.

17. Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.07.2019 ВП № НОМЕР_1 замінено назву боржника у виконавчому провадженні - з Акціонерного товариства "Київенерго" на Приватне акціонерне товариство "Київенерго".

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.08.2019 відбулася державна реєстрація змін найменування боржника (відповідача) - з Акціонерного товариства "Київенерго" на АТ "К.Енерго".

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.09.2019 ВП № НОМЕР_1 змінено назву боржника - з Приватного акціонерного товариства "Київенерго" на Приватне акціонерне товариство "К.Енерго".

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.10.2019 ВП № НОМЕР_1 змінено назву боржника з Приватного акціонерного товариства "К.Енерго" на АТ "К.Енерго".

18. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.11.2019 відкрито провадження у справі № 905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.07.2020 у справі № 905/1965/19 затверджено вимоги кредитора (ТОВ "ТД "Ресурси") на суму 54 894 761,10 грн - четверта черга та на суму 3842 грн - перша черга.

19. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. від 10.06.2021 на підставі пункту 4 частини 1 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207.

20. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі № 905/1965/19, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс АТ "К.Енерго", зобов`язано державного реєстратора за місцезнаходженням банкрута провести державну реєстрацію припинення АТ "К.Енерго" як юридичної особи та закрито провадження у справі № 905/1965/19 про банкрутство АТ "К.Енерго".

14.04.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1002711170096003414 про припинення АТ "К.Енерго".

21. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А. Т. від 30.01.2024 закінчено виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 на підставі пункту 3 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".

22. Постановою Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 905/1965/19 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

23. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 скаргу ТОВ "ТД "Ресурси" на рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А. Т. від 30.01.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1.

Позиція Верховного Суду

24. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

25. Відповідно до частини 1 статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

26. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни сторони виконавчого провадження внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

27. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

28. Згідно з абзацом 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі норм частин 1, 2, 5 статті 334 ГПК України, відповідно до яких у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

29. Стаття 52 ГПК України міститься в розділі І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 ГПК України міститься в розділі V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень.

Отже, норми статті 334 ГПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

30. Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту положень частини 1 статті 52, частин 1, 2, 5 статті 334 ГПК України та частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", обов`язковою передумовою процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є вибуття сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) з матеріального правовідношення, внаслідок чого відповідна сторона втрачає процесуальний статус стягувача або боржника, а заміна боржника або стягувача допускається як до, так і після відкриття виконавчого провадження.

31. Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 виснувала про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу та сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво здійснюється на стадії виконавчого провадження, то заміна сторони виконавчого провадження означає заміну учасника справи.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника в спірних правовідносинах (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

32. Частиною 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

33. Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника (схожий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 922/817/18, від 14.12.2020 у справі № 15/148-10-4045, від 02.04.2021 у справі № 34/16, від 21.05.2021 у справі № 922/1995/17).

34. В основу оскаржуваної постанови про відмову в задоволенні заяви стягувача про заміну боржника у виконавчому документі його правонаступниками покладено висновки суду апеляційної інстанції про те, що:

1) в зв`язку зі скасуванням постановою Верховного Суду від 22.02.2024 ухвали Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі № 905/1965/19, якою передбачено ліквідацію АТ "К.Енерго" як юридичної особи, АТ "К.Енерго" продовжує існувати як юридична особа, тобто боржник є таким, що не вибув із матеріального правовідношення;

2) норми статті 619 ЦК України прямо вказують на необхідність дотримання претензійно-позовного порядку вирішення питання про притягнення особи до субсидіарної відповідальності, але не передбачають можливості заміни боржника безпосередньо на стадії виконавчого провадження, оскільки у випадку такої заміни додатково відповідальна особа позбавляється права на захист своїх прав та інтересів в судовому процесі в разі її незгоди з притягненням до субсидіарної відповідальності, що кореспондується з положеннями частини 1 статті 334 ГПК України, згідно з якими саме в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Натомість у цьому випадку вибуття однієї із сторін виконавчого провадження не відбулося, а отже, процесуальне правонаступництво не може бути застосовано.

35. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви стягувача про заміну боржника його правонаступниками та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судом правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 41/207, від 25.03.2021 у справі № 910/11030/18, з огляду на таке.

36. Верховний Суд наголошує, що, незважаючи на виконання державним реєстратором ухвали Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі № 905/1965/19 шляхом внесення 14.04.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису № 1002711170096003414 про припинення АТ "К.Енерго" як юридичної особи, обґрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що після скасування зазначеної ухвали постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 905/1965/19 АТ "К.Енерго" продовжувало існувати як юридична особа, а відтак боржник не вибув із матеріального правовідношення за участю ТОВ "ТД "Ресурси" як стягувача, в зв`язку з чим, ураховуючи положення частини 1 статті 334 ГПК України та абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", виключається застосування процесуального правонаступництва щодо боржника (АТ "К.Енерго") на стадії виконання рішення в справі № 41/207.

Адже зазначений висновок суду апеляційної інстанції цілком відповідає викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15 та від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 правовій позиції про те, що положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Однак якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема не було відчужене майно особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили (див. зокрема пункт 7.83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18).

37. З мотивів, наведених у пункті 30 цієї постанови, колегія суддів ураховує визнання стягувачем у поданій касаційній скарзі того істотного факту, що AT "К.Енерго" не вибуло зі спірного матеріального правовідношення, чим також підтверджується правильність висновку апеляційного суду про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для задоволення заяви ТОВ "ТД "Ресурси" від 21.03.2024 про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207.

38. У пунктах 6.9- 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, якою судові рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви стягувача про зміну сторони виконавчого провадження було скасовано та ухвалено нове рішення про заміну боржника у виконавчому провадженні № 50542105, на двох боржників: Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація" як основного боржника, Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація Північ" як субсидіарного боржника, сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування положень статей 109, 619 ЦК України, статей 52, 334 ГПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" в подібних правовідносинах:

"6.9. Статтею 109 ЦК України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

6.10. За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

6.11. За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 ЦК України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов`язальних правовідносинах.

6.12. Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

6.13. Статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

6.14. При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

6.15. В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.

6.16. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

6.17. Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

6.18. Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

6.19. Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).

6.20. Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

6.21. Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15.

6.22. Разом з тим, мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 стосується субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 ЦК України). Відповідно у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. Однак у справі № 922/4519/14 до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом. Отже, на думку колегії суддів, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду № 905/1956/15 та у справі № 922/4519/14 не є подібними.

6.23. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою.

6.24. Таким чином, враховуючи, що КП "Фармація Північ" утворено шляхом виділу з КП "Фармація" і у зв`язку з цим несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Бад-Алтай" про заміну сторони виконавчого провадження".

39. Колегія суддів зауважує, що, враховуючи викладений в пункті 6.14 зазначеної постанови висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм статті 619 ЦК України (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність), суд апеляційної інстанції спочатку правильно зазначив про те, що норми статті 619 ЦК України не передбачають можливості заміни боржника безпосередньо на стадії виконавчого провадження, чого домагається заявник, а прямо вказують на необхідність дотримання претензійно-позовного порядку вирішення питання про притягнення особи до субсидіарної відповідальності, однак, у подальшому, помилково не уточнив, що положення частини 2 цієї ж статті підлягають застосуванню лише за тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно основний та субсидіарний боржники.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що скаржник безпідставно посилається на норми статті 619 ЦК України задля обґрунтування передчасного виникнення правонаступництва ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (як субсидіарного боржника) щодо прав та обов`язків AT "К.Енерго" (як основного боржника) за наявних умов, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні до основного боржника, субсидіарний боржник ще не існував як юридична особа, зокрема, як у цьому випадку - ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" зареєстровано в ЄДР лише 16.02.2018, тоді як вимогу в матеріальному правовідношенні було пред`явлено стягувачем до основного боржника (АЕК "Київенерго") ще в квітні 2009 року, тобто коли ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" взагалі не було утворено.

40. Наведене переконливо свідчить якраз про часткове врахування судом апеляційної інстанції висновку Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладеного в постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, чим спростовується помилкове твердження скаржника про неврахування апеляційним судом зазначеного правового висновку.

41. В свою чергу колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом викладеного в пункті 7.24 постанови Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/11030/18 висновку щодо застосування положень частин 3, 4 статті 109 ЦК України (в контексті того, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, настає лише щодо зобов`язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи, а не щодо зобов`язань, які виникнуть у майбутньому (після виділу)), оскільки зазначений висновок зроблено за інших фактичних обставин, а саме коли провадження в справі № 910/11030/18 було відкрито та рішення суду про стягнення коштів з боржника (AT "К.Енерго") ухвалено вже після завершення процедури виділу новоствореної юридичної особи - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" з боржника (AT "К.Енерго"), а позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ") безпідставно не вказав зазначену юридичну особу як співвідповідача, субсидіарного або солідарного відповідача в справі, тобто правовідносини в справі № 910/11030/18 та в справі № 41/207 вочевидь не є подібними.

42. Таким чином, за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями спірні правовідносини в цій справі та в справі № 910/11030/18, на постанову Верховного Суду в якій послався скаржник, не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає застосування вказаної правової позиції як нерелевантної для вирішення питання про заміну боржника його правонаступниками.

43. Верховний Суд не бере до уваги як такі, що не мають жодного впливу та значення для правильного вирішення заяви стягувача, посилання апеляційного суду на те, що наразі в матеріальному правовідношенні існують одночасно основний і субсидіарний боржники, оскільки згідно з висновком, викладеним у пункті 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14, істотне значення для застосування норми частини 2 статті 619 ЦК України має встановлення судом обставини одночасної наявності основного та субсидіарного боржників саме на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні, але аж ніяк не на момент подання стягувачем заяви про заміну боржника його правонаступниками.

44. Колегія суддів відхиляє передчасні доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 у цій же справі (№ 41/207) висновку про те, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є субсидіарним боржником та несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли в AT "К.Енерго" перед ТОВ "ТД "Ресурси", позаяк насправді зазначена постанова Верховного Суду взагалі не містить такого висновку.

Тим більше, що Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 12.07.2023, не вдавався та в силу меж касаційного перегляду, передбачених частиною 2 статті 300 ГПК України, не мав права встановлювати фактичні обставини щодо наявності чи відсутності в ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" статусу субсидіарного боржника, оскільки, як правильно зазначає сам скаржник, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, керуючись принципом диспозитивності господарського судочинства (стаття 14 ГПК України), відмовив у задоволенні заяви ТОВ "ТД "Ресурси" від 28.11.2022 про заміну боржника (АТ "К.Енерго") у виконавчому провадженні на двох боржників (АТ "К.Енерго" як субсидіарного боржника, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" як основного боржника) лише з тієї підстави, що ТОВ "ТД "Ресурси" неправильно визначило вид відповідальності кожного із боржників.

45. Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника в частині помилковості висновку апеляційного суду про те, що у випадку одночасного існування в матеріальному правовідношенні основного і субсидіарного боржників підлягають застосуванню норми статті 619 ЦК України, що не пов`язані із заміною боржника на стадії виконання рішення, а стосуються питання дотримання претензійно-позовного порядку вирішення питання про притягнення особи до субсидіарної відповідальності, оскільки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 висновки стосуються саме заміни сторони (боржника) на стадії виконавчого провадження.

Разом з тим вказаний помилковий висновок апеляційного суду не є в розумінні частини 2 статті 311 цього Кодексу достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки само по собі таке допущене порушення не призвело до ухвалення незаконної постанови, а відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. Також з мотивів, наведених у пунктах 30, 36, 37, 39 цієї постанови, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про ігнорування судом апеляційної інстанції того, що за аналогією закону наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні свідчить про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому документі, позаяк згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, оскільки апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви стягувача від 21.03.2024 не в зв`язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 станом на час подання зазначеної заяви, а передусім з підстав недоведеності вибуття АТ "К.Енерго" з матеріального правовідношення за участю ТОВ "ТД "Ресурси" як стягувача, що в силу положень частини 1 статті 334 ГПК України та абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" виключає можливість процесуального правонаступництва ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" щодо боржника (АТ "К.Енерго") на стадії виконання рішення в справі № 41/207.

47. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви стягувача про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) в справі № 41/207 правонаступниками, а саме на двох боржників: АТ "К.Енерго" - основного боржника, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" - субсидіарного боржника, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, оскільки самі по собі помилкові посилання апеляційного суду на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в справах № 922/4109/16 і № 922/4110/16, правовідносини в яких не є в подібними зі спірними процесуальними правовідносинами в цій справі, не призвели до ухвалення незаконних судових рішень, а відповідно до частини 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

48. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з доводами ліквідатора АТ "К.Енерго", викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

51. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

52. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження та не спростовують правильного висновку апеляційного господарського суду про відмову в задоволенні заяви стягувача від 21.03.2024 про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі № 41/207 правонаступниками, а саме на двох боржників: АТ "К.Енерго" - основного боржника; ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" - субсидіарного боржника.

53. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

54. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі № 41/207 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай