Ухвала

від 18.09.2024 по справі 41/207

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

18.09.2024Справа № 41/207Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий мандарин ОЙЛ»

до Акціонерного товариства «К.Енерго»

треті особи із самостійними вимогами на предмет спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси»

2. Дочірнє підприємство «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «»Донметалзбут»

про виконання зобов`язання в натурі

Представники учасників справи:

від заявника (стягувача): Єфремова І.В.;

від боржника: не з`явився;

від позивача: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»: Халимон С.В.; Гаркавенко С.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» задоволено частково; зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго»; в іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» відмовлено. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» задоволено повністю. Зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25381,67 тонн заставною вартістю 55839674,00 грн. 00 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго`АЕК «Київенерго». Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» задоволено повністю. Зобов`язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні: 16363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

Також, вказаним рішенням суду стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» 25500 грн. 00 коп. державного мита та 38 грн. 83 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 25500 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» 25500 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

06.05.2009 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009 року у справі №41/207. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» 54179613 грн.40 коп. вартості мазуту. Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» 54626671 грн. 00 коп. вартості мазуту.

Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва №41/207 від 06.05.2009 року про зобов`язання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» мазут марки М-100 загальною кількістю 24627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго». Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов`язання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» мазут марки М-100 загальною кількістю 25381,67 тонн заставною вартістю 55839674,00 грн. 00 коп., що знаходиться на зберіганні на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго». Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов`язання Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства «Стальінвест» Товариства з обмеженою відповідальністю «Донметалзбут» мазут марки М-100 у кількості 24830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні: 16363,662 тонн на «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго» АЕК «Київенерго», 8466,643 тонн на «Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго» АЕК «Київенерго».

13.05.2009 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту.

29.11.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» надійшла заява, в якій заявник просив суд замінити в господарській справі №41/207 (виконавче провадження ВП№НОМЕР_2) боржника Акціонерне товариство «К.Енерго» на двох боржників - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як основного боржника та Акціонерне товариство «К.Енерго» як субсидіарного боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника у справі №41/207.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №41/207 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.07.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №41/207 залишено без змін.

31.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити в господарській справі №41/207 (виконавче провадження НОМЕР_1) боржника - Акціонерне товариство «К.Енерго» на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023, відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника у справі №41/207.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі №41/207 залишено без змін.

21.03.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» надійшла заява, в якій заявник (стягувач) просив суд замінити у виконавчому документі - судовому наказі, виданому Господарським судом міста Києва від 13.05.2009 в справі №41/207 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (після зміни найменування - АТ «К.Енерго») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту боржника Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» (після зміни найменування Акціонерне товариство «К.Енерго») (місцезнаходження: 85612, вул. Енергетиків, буд. 34 Курахове, Мар`їнський район, Донецька область, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 00131305) (до зміни найменування - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерно») на двох боржників: Акціонерне товариство «К.Енерго» (до зміни найменування Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») (місцезнаходження: 85612, вул. Енергетиків, буд. 34 Курахове, Мар`їнський район, Донецька область, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 00131305) як основного боржника та Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (місцезнаходження: 04080, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 41946011), як субсидіарного боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 у справі №41/207 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207; замінено у виконавчому документі - наказі Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту - боржника Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» на двох боржників: Акціонерне товариство «К.Енерго» як основного боржника та Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного боржника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ТД «Ресурси» від 21.03.2024 про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресурси» залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі №41/207 - без змін.

02.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси», в якій заявник (стягувач) просить суд замінити боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу у справі №41/207 з Акціонерного товариства «К.Енерго» на двох боржників: Акціонерне товариство «К.Енерго» як основного боржника та Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 розгляд вказаної заяви призначено на 11.09.2024.

10.09.2024 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «К.Енерго» надійшла заява про зупинення провадження у справі. Вказана заява судом не прийнята до розгляду у зв`язку з тим, що 03.07.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Акціонерного товариства «К.Енерго» (на підставі судового рішення від 25.06.2024 у справі №905/1965/19).

10.09.2024 до Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» надійшли заперечення на подану заявником заяву.

У судовому засіданні 11.09.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 18.09.2024.

У судовому засіданні 18.09.2024 представник заявника надав усні пояснення по заяві, просив суд її задовольнити.

Представники Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» у судовому засіданні надали усні пояснення по заяві, проти її задоволення заперечили.

Інші учасники справи у судове засідання 18.09.2024 не з`явились, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (стягувачем) заяву, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни сторони виконавчого провадження внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин 1- 3, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження.

Стаття 52 Господарського процесуального кодексу України міститься в розділі І «Загальні положення» глави 4 «Учасники судового процесу» цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість стаття 334 Господарського процесуального кодексу України міститься в розділі V «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах», що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень.

Отже, норми статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту положень частини 1 статті 52, частин 1, 2, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України та частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», обов`язковою передумовою процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є вибуття сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) з матеріального правовідношення, внаслідок чого відповідна сторона втрачає процесуальний статус стягувача або боржника, а заміна боржника або стягувача допускається як до, так і після відкриття виконавчого провадження.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 виснувала про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу та сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво здійснюється на стадії виконавчого провадження, то заміна сторони виконавчого провадження означає заміну учасника справи.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника в спірних правовідносинах (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника (схожий за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18, від 14.12.2020 у справі №15/148-10-4045, від 02.04.2021 у справі №34/16, від 21.05.2021 у справі №922/1995/17).

У пунктах 6.9- 6.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 сформульовано такі висновки щодо комплексного застосування положень статей 109, 619 Цивільного кодексу України, статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах:

«6.9. Статтею 109 Цивільного кодексу України передбачено виділ, як різновид створення юридичної особи, при якому припинення існуючої юридичної особи, з якої здійснюється виділ, не відбувається. Відповідно до частини першої статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

6.10. За змістом частини третьої цієї статті юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

6.11. За відсутності відповідних законодавчих обмежень зміна виду відповідальності юридичної особи з основного боржника на субсидіарного за приписами статті 109 Цивільного кодексу України відбувається також у разі, коли щодо юридичної особи, з якої був здійснений виділ, вирішено судовий спір як щодо єдиного чи основного боржника у зобов`язальних правовідносинах.

6.12. Таким чином, хоча при виділі юридична особа, з якої був здійснений виділ, не припиняється, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, є правонаступником юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які перейшли згідно з розподільчим балансом. Водночас юридична особа, з якої був здійснений виділ, та юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до інших осіб, крім основного боржника (наприклад, субсидіарна відповідальність батьків (піклувальників) за шкоду, заподіяну неповнолітньою особою, встановлена договором поруки субсидіарна відповідальність поручителя тощо).

6.13. Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.

6.14. При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред`явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.

6.15. В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 Цивільного кодексу України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов`язаних у матеріальних правовідносинах.

6.16. Разом з тим Велика Палата Верховного Суду враховує те, що передача основним боржником - стороною у виконавчому провадженні правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу основної кількості прав, зокрема, нерухомого майна та залишення за собою лише зобов`язань, на що кредитор не впливає, може ускладнити виконання цих зобов`язань, зокрема, за рахунок відповідного нерухомого майна, тобто такий спосіб реорганізації може бути спрямований на ухилення основного боржника від виконання своїх зобов`язань.

6.17. Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів у такого боржника ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника.

6.18. Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

6.19. Виходячи з викладеного за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками).

6.20. Отже, після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

6.21. Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15.

6.22. Разом з тим, мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що правова позиція, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15 стосується субсидіарної відповідальності юридичної особи, з якої був здійснений виділ за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу (частина третя статті 109 Цивільного кодексу України). Відповідно у цьому випадку для встановлення факту правонаступництва визначальним чинником є перехід до нової юридичної особи як правонаступника за розподільчим балансом всіх або частини зобов`язань юридичної особи, з якої був здійснений виділ та щодо яких існує судове рішення і відповідне виконавче провадження. Однак у справі №922/4519/14 до юридичної особи, яка утворилася внаслідок виділу, не перейшли зобов`язання юридичної особи, з якої був здійснений виділ згідно з розподільчим балансом. Отже, на думку колегії суддів, правовідносини у справі Великої Палати Верховного Суду №905/1956/15 та у справі №922/4519/14 не є подібними.

6.23. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне уточнити правову позицію, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі №905/1956/15, вказавши, що визначальним чинником для заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками і відповідно визначення виду відповідальності (основної чи субсидіарної) є саме створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника з розподілом зобов`язань за розподільчим балансом між юридичною особою, з якої здійснено виділ, та новоствореною особою».

Як встановлено судом у даній справі, 13.05.2009 Господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту.

27.07.2009 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.07.2019 ВП№НОМЕР_2 замінено назву боржника у виконавчому провадженні - з Акціонерного товариства «Київенерго» на Приватне акціонерне товариство «Київенерго».

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 09.08.2019 відбулась державна реєстрація змін найменування боржника (відповідача 1) - з Акціонерного товариства «Київенерго» на Акціонерного товариства «К.Енерго».

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.09.2019 ВП№НОМЕР_2 змінено назву боржника - з Приватного акціонерного товариства «Київенерго» на Приватне акціонерне товариство «К.Енерго».

Судом встановлено, що на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Київенерго», результати яких оформлено протоколом № 3/2017 від 13.11.2017, на виконання п. 13 Розділу ХVІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо обов`язку вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (Публічного акціонерного товариства «Київенерго») вжито заходи для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання, прийнято рішення про реорганізацію Публічного акціонерного товариства «Київенерго» шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства - оператора системи розподілу, а саме - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», статутний капітал якого становитиме 21672856,00 грн.

Загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», які оформлено протоколом № 1/2017 від 22.12.2017, засновано нове акціонерне товариство - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

Крім того, позачерговими загальними зборами Публічного акціонерного товариства «Київенерго», результати яких оформлено протоколом № 4/2017 від 22.12.2017, прийнято рішення, яким затверджено розподільний баланс між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» станом на 30.09.2017 та затверджено план виділу (що є додатком до рішення).

Зокрема, п. 2.3 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що згідно ч. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині прав та обов`язків, а саме:

пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією;

за укладеними договорами про приєднання до електричних мереж; за укладеними договорами спільного використання технологічних електричних мереж;

за договорами, укладеними з державним підприємством, що провадить діяльність з оптового постачання електричної енергії, судовими рішеннями, прийнятими у справах щодо цього підприємства;

за кредитними договорами, договорами застави, поруки, обумовленими провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

за зобов`язаннями, пов`язаними з купівлею-продажем, ремонтом, будівництвом та іншими операціями з майном, яке забезпечує діяльність оператора системи розподілу;

за зобов`язаннями, пов`язаними з емісією, володінням цінними паперами та іншими зобов`язаннями, пов`язаними з власними або придбаними цінними паперами.

Пунктом 2.5 рішення №4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що до моменту отримання Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Київські електромережі» відповідних ліцензій та затвердження для нього відповідних тарифів діяльність, права та обов`язки (зобов`язання) у правовідносинах, визначених у п. 2.3 цього рішення, здійснюватиме Публічне акціонерне товариства «Київенерго», але в будь-якому разі не пізніше ніж до 11.12.2018 (з огляду на вимоги абз. 14 ч. 13 розділу ХVІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Пунктом 2.6 рішення № 4/2017 від 22.12.2017 встановлено, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» також в частині прав та обов`язків (зобов`язань) у цивільних та господарських правовідносинах з розподілу електричної енергії та постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», які виникли або були набуті у період між датою, на яку складено розподільний баланс Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та датою фактичної передачі прав та обов`язків (зобов`язань) за актами приймання-передачі майна, майнових і немайнових прав та обов`язків (зобов`язань).

16.02.2018 проведена державна реєстрація Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до п. 2.3. Статуту Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», затвердженого загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (протокол № 1/2017 від 22.12.2017) (далі - Статут), товариство є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині переданих йому майна, прав та обов`язків згідно з розподільним балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 4.2. Статуту предметом діяльності товариства є, в тому числі, розподілення (передача (розподіл) місцевими (локальними) електричними мережами) електричної енергії, постачання електричної енергії, що також відображено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, де в розділі «Види діяльності» товариства зазначено: «Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний)».

Підсумковий (завершальний) розподільний баланс ПАТ «Київенерго» було складено 28.02.2018, в якому визначено, в якій частині ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником.

Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» № 1/2018 від 29.11.2018 (п. 2.1) погоджено підсумковий (завершальний) розподільний баланс між ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПАТ «Київенерго» станом на 28.02.2018, з метою врахування змін у складі (вибуття та набуття) майна та загальної вартості майна, змін у складі та структурі майнових прав та обов`язків (зобов`язань), що виникли у результаті здійснення ПАТ «Київенерго» діяльності з розподілу та постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та які відображено в обліку у відповідності до п.п. 2.7, 2.8 протоколу № 4/2017 позачергових Загальних зборів ПАТ «Київенерго» від 22.12.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Золотой Мандарин Ойл» (далі - поклажедавець) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(далі -зберігач) було укладено договори зберігання № 171008-К, № 175 (надалі -Договори), відповідно до умов яких позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв на зберігання мазут марки М-100 у загальній кількості 74839,072 тонн (в перерахунку на суху масу).

10 лютого 2009 року позивач, керуючись п.2.5 Договору №171008-К звернувся до відповідача з вимогою про повернення мазуту марки М-100 в кількості 40990,759 тонн (в перерахунку на суху масу) переданого за Договором №171008-К та мазуту марки М-100 в кількості 33848,313 тонн переданого за Договором №175 (в перерахунку на суху масу), з повідомленням позивача про банківські реквізити АК «Київенерго» для оплати послуг зі зберігання та наливу Мазуту, про порядок, умови та час подачі залізничних цистерн для його наливу до місця зберігання Мазуту М-100, а також повідомленням порядку, умов та час для проведення будівельно-монтажних робіт щодо підготовки схеми наливу мазуту в залізничні цистерни в місці зберігання Мазуту М-100 (до Філіалу «Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго», адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4 та до Філіалу «Теплоелектроцентраль №6 Київенерго», адреса: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1а), що засвідчується листами №26/2 від 09.02.2009 року та №25 від 09.02.2009 року, належним чином завіренні копії долучені до матеріалів справи.

Відповідач своїми листами №Д19/1016 від 16 лютого 2009 року та №Д19/1017 від 16 лютого 2009 року повідомив позивача про неможливість виконання умов Договорів щодо повернення мазуту марки М-100 у зв`язку з технологічними причинами, пояснюючи це тим, що під`їзні колії електроцентралей постійно зайняті цистернами з мазутом, який зливається в резервуари, а тому технологічно на цей час процедуру наливу мазуту, з незалежних від відповідача причин, провести неможливо.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірне майно - мазут марки-100, був отриманий позивачем, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» за Договором поставки №27/05м від 04.07.2008року.

Позивач за поставлений мазут розрахувався частково, у зв`язку з чим, 31.10.2008 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ресурси», укладено Додаткову Угоду №3 до Договору поставки №27/05м від 04.07.2008р., за умовами якої, позивач зобов`язувався повернути, а постачальник прийняти неоплачений товар в кількості 51711,975 тонн.

Судом було встановлено, що відповідач мазут марки М-100 загальною кількістю 74839,072 тонн заставною вартістю 164645958,40 грн., з яких 24627,097 тонн належить позивачу, 25381,67 тонн належить ТОВ «Торговий дім «Ресурси» та 24830,305 тонн належних ДП «Стальінвест`ТОВ «Донметалзбут» не повернув, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем та третіми особами відповідач не надав.

Суд зазначає, що у справі №41/207, так само як і в справі №922/4519/14 судом встановлено однакові фактичні обставини: 1) створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника відбулося після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу; 2) за змістом розшифровки активів і зобов`язань з розподільчого балансу юридичній особі, що утворилася внаслідок виділу, не передавалися зобов`язання (кредиторська заборгованість) юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які (зобов`язання) виникли перед позивачем (стягувачем) (див. пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14).

Як встановлено судом, 29.11.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» надійшла заява, в якій заявник просив суд замінити в господарській справі №41/207 (виконавче провадження ВП№НОМЕР_2) боржника Акціонерне товариство «К.Енерго» на двох боржників - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як основного боржника та Акціонерне товариство «К.Енерго» як субсидіарного боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 було відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника у справі №41/207.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №41/207 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.07.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 у справі №41/207 залишено без змін.

У постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №41/207 зазначені наступні обставини:

1) створення нової юридичної особи (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») шляхом виділу з основного боржника (АТ «К.Енерго»), яке відбулося після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу, зокрема, ухвала Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 в справі №41/207 була постановлена та набрала законної сили, а виконавче провадження НОМЕР_1 за наказом від 13.05.2009 у цій справі було відкрито 27.07.2009, тобто задовго до виділу з основного боржника (АТ «К.Енерго») новоствореної юридичної особи - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»;

2) за змістом розшифровки активів і зобов`язань з розподільчого балансу юридичній особі, що утворилася внаслідок виділу (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), не передавалися зобов`язання (кредиторська заборгованість) юридичної особи, з якої був здійснений виділ (АТ «К.Енерго»), які виникли перед стягувачем (ТОВ «Торговий дім Ресурси»);

3) скаржником не спростовано той факт, що з розшифровки активів, зобов`язань та капіталу, що були передані до ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (додаток 2_П до підсумкового (завершального) розподільчого балансу), не вбачається передачі ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» зобов`язань за судовим рішенням у справі №41/207, тобто за правовідносинами, які були предметом розгляду в цій справі, та залишилися за АТ «К.Енерго», а тому не можуть вважатися такими, щодо яких неможливо точно встановити обов`язки особи після виділу.

Як встановлено судом, 31.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просило замінити в господарській справі №41/207 (виконавче провадження НОМЕР_1) боржника - Акціонерне товариство «К.Енерго» на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі».

Заява стягувача була аргументована тим, що: - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», створене шляхом виділу з відповідача після ухвалення рішення у цій справі, є субсидіарним боржником за зобов`язаннями АТ «К.Енерго», та є його правонаступником навіть після припинення основного боржника (особи, з якої здійснено виділ - АТ «К.Енерго»); - за наявності субсидіарного боржника зобов`язання щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207 не припиняються та покладаються на ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», як субсидіарного боржника, яке було утворене внаслідок виділу з АТ «К.Енерго»; - якщо виділ новоствореної юридичної особи з основного боржника відбувся після ухвалення судового рішення щодо зобов`язань основного боржника, то для заміни боржника немає значення передання чи непередання за розподільчим балансом зобов`язань, що випливають із такого судового рішення; - процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва, у зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних доказів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника; - постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.07.2023 у справі №41/207 встановлено та підтверджено, що ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» є правонаступником АТ «К.Енерго»; - заборгованість за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі №41/207 не погашена, рішення не виконано, а тому є законодавчо визначені підстави для заміни у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 АТ «К.Енерго» на ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»; - перехід чи неперехід зобов`язань за рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2009 у справі № 41/207 за розподільчим балансом не впливає на відповідальність ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як новоствореної юридичної особи шляхом виділу, як правонаступника АТ «К.Енерго», а лише має значення для визначення виду відповідальності (при встановленні, хто виступає основним боржником, а хто субсидіарним) та не виключає наявності підстав для заміни боржника АТ «К.Енерго» на ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» у зв`язку з ліквідацією АТ «К.Енерго» у процедурі банкрутства; - застосування ТОВ «Торговий дім «Ресурси» як кредитором іншого способу захисту своїх прав та стягнення заборгованості з АТ «К.Енерго», аніж заміна останнього, як боржника у виконавчому провадженні, у цій ситуації є неможливим. Інший спосіб захисту не відповідає висновку, викладеному у пункті 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14; - внесення 14.04.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису № 1002711170096003414 про припинення АТ «К.Енерго» за відсутності погашення заборгованості не впливає на заміну останнього субсидіарним боржником та не є перешкодою у задоволенні цієї заяви; - фактична заміна боржника у зобов`язанні відбулася в силу статусу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного боржника; - подання цієї заяви обумовлено необхідністю забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання правонаступником боржника - субсидіарним боржником; - виділ правонаступника ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» із боржника (АТ «К.Енерго») вчинено з метою невиконання судового рішення, яке було ухвалено до виділу юридичної особи з відповідача, та ухилення від погашення боргів шляхом передання активів новоствореній юридичній особі (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі») і залишення АТ «К.Енерго» переважну більшість боргів; - нездійсненням заміни боржника безпідставно створюється перешкода не тільки для отримання коштів заявником, а й державою в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тим самим порушуються публічні інтереси держави Україна, оскільки частина коштів має бути сплачена через ПАТ «Банк Столиця» на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, тобто державі Україна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023, відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника у справі №41/207.

Зазначені ухвала і постанова мотивовані посиланням на положення статей 109, 619 Цивільного кодексу України, статей 80, 86 Закону України «Про акціонерні товариства», частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», частини 4 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», статті 334 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заяви стягувача про заміну боржника у виконавчому провадженні правонаступниками, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, тому законодавець установив правило про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за всіма зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ, та які існували перед виділом; у розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний); враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які сформульовані в постанові від 16.06.2020 у справі №922/4519/14, та як встановлено у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №41/207, ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» утворено шляхом виділу з АТ «К.Енерго» і тому несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями останнього перед заявником, що виникли до виділу ПрАТ ДТЕК «Київські електромережі», а відтак боржниками у виконавчому провадженні є АТ «К.Енерго» як основний боржник, а ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарний боржник; однак цією заявою ТОВ «Торговий дім «Ресурси» фактично просить визначити ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» основним, а не субсидіарним боржником.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 у справі №41/207 залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №41/207 вказав на те, що з прохальної частини поданої ТОВ «ТД «Ресурси» до суду заяви (від 31.07.2023) вбачається, що заявник просить суд замінити у господарській справі №41/207 (виконавче провадження ВП НОМЕР_1) первісного боржника (АТ «К.Енерго») на ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

При цьому, звертаючись до суду із зазначеною заявою про заміну боржника у виконавчому провадженні, ТОВ «Торговий дім «Ресурси» наголошувало на тому, що припинення АТ «К.Енерго» шляхом ліквідації у процедурі банкрутства за відсутності погашення заборгованості не впливає на заміну останнього субсидіарним боржником, не впливає на вид відповідальності (основна чи субсидіарна) та не є перешкодою у задоволенні цієї заяви; подання зазначеної заяви обумовлено необхідністю забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання правонаступником основного боржника - субсидіарним боржником.

У розумінні положень цивільного законодавства, зокрема, частини 1 статті 619 Цивільного кодексу України суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника (коли поряд з основним боржником до відповідальності притягується й інша особа). Субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та убачається з матеріалів справи, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» (юридична особа, що утворилася внаслідок виділу) є правонаступником ПАТ «Київенерго» (АТ «К.Енерго») в частині переданих йому майна, прав та обов`язків за розподільчим балансом, а також в частині прав та обов`язків, що визначені частиною 13 розділу XVII Закону «Про ринок електричної енергії» та продовжує здійснювати діяльність, як правонаступник ПАТ «Київенерго» на підставі ліцензій раніше виданих ПАТ «Київенерго» з передачі електричної енергії місцевими і локальними) електромережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Водночас, юридична особа, з якої був здійснений виділ (АТ «К.Енерго»), та юридична особа, яка утворилася внаслідок виділу (ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), несуть у відношенні одна до одної додаткову (субсидіарну) відповідальність щодо зобов`язань, у яких вони не є основними боржниками після здійсненого виділу в силу вказівки закону, який регламентує процедуру виділу, а не виходячи із змісту матеріальних зобов`язальних правовідносин, які зумовлюють можливість пред`явлення кредитором вимоги до іншої особи, крім основного боржника.

Таким чином, Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №41/207 погодився з висновком судів попередніх інстанцій, що субсидіарний боржник не є правонаступником основного боржника за зобов`язаннями, які не перейшли до нього за розподільчим актом від особи, з якої здійснено виділ, а є додатково відповідальною особою за зобов`язанням основного боржника в силу прямого припису закону, за умови існування основного боржника (особи, з якої здійснено виділ).

У такому випадку стягувач помилково вважав, що додаткова (субсидіарна відповідальність), яку несе новостворена юридична особа, є підставою для правонаступництва за зобов`язаннями припиненої особи, з якої здійснено виділ, та які не перейшли до новоствореної юридичної особи за розподільчим балансом, при цьому судами попередніх інстанцій не встановлено і заявником не доведено підстав для процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №41/207 погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що фактично ТОВ «Торговий дім «Ресурси» просило визначити ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» основним, а не субсидіарним боржником, тобто заява спрямована на покладення виключно на ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» всього обсягу невиконаних зобов`язань ліквідованого у процедурі банкрутства основного боржника, що не відповідає положенням статті 619 Цивільного кодексу України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №41/207 зазначив, що викладені Великою Палатою Верховного Суду правові висновки в постанові від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу. При цьому, у межах справи №922/4519/14, задовольняючи заяву стягувача про заміну сторони виконавчого провадження, замінюючи боржника у виконавчому провадженні №50542105, з Комунального підприємства «Луганська обласна «Фармація» на двох боржників: Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація» як основного боржника та Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація Північ» як субсидіарного боржника, основний боржник (Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація») на час розгляду заяви не був припинений.

Однак, 14.04.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1002711170096003414 про припинення АТ «К.Енерго».

Отже, Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №41/207 зауважив, що на час розгляду заяви ТОВ «ТД «Ресурси» від 31.07.2023 про заміну боржника його правонаступником та на час постановлення оскаржуваних ухвали та постанови (10.08.2023 та 08.11.2023), на відміну від справи №922/4519/14, на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 №905/1965/19 основного боржника (АТ «К.Енерго») як юридичну особу було припинено шляхом ліквідації у справі про банкрутство, тобто АТ «К.Енерго» вибув з матеріального правовідношення.

Тобто, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що викладені Великою Палатою Верховного Суду правові висновки в постанові від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 стосуються випадків заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним у разі створення нової юридичної особи шляхом виділу з основного боржника після ухвалення остаточного судового рішення щодо зобов`язань останнього, які виникли до завершення процедури виділу, не можуть повністю бути застосовними до спірних правовідносин, оскільки у даній справі, на час розгляду заяви ТОВ «ТД «Ресурси» від 31.07.2023 про заміну боржника його правонаступником, основний боржник був припинений, а тому не є можливим заміна первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним.

21.03.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» надійшла заява, в якій заявник (стягувач) просив суд замінити у виконавчому документі - судовому наказі, виданому Господарським судом міста Києва від 13.05.2009 в справі №41/207 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (після зміни найменування - АТ «К.Енерго») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн. 00 коп. вартості мазуту боржника Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» (після зміни найменування Акціонерне товариство «К.Енерго») (місцезнаходження: 85612, вул. Енергетиків, буд. 34 Курахове, Мар`їнський район, Донецька область, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 00131305) (до зміни найменування - Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерно») на двох боржників: Акціонерне товариство «К.Енерго» (до зміни найменування Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго») (місцезнаходження: 85612, вул. Енергетиків, буд. 34 Курахове, Мар`їнський район, Донецька область, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 00131305) як основного боржника та Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» (місцезнаходження: 04080, вул. Новокостянтинівська, буд. 20, місто Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 41946011), як субсидіарного боржника.

Судом при розгляді вказаної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» (в ухвалі від 03.04.2024 у справі №41/207) було встановлено, що 18.11.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області відкрито провадження у справі №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Акціонерного товариства «К.Енерго».

Постановою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 визнано банкрутом боржника - Акціонерне товариство «К.Енерго», відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі №905/1965/19 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Акціонерного товариства «К.Енерго»; ліквідовано юридичну особу - Акціонерне товариство «К.Енерго». Закрито провадження по справі №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства «К.Енерго» на підставі пункту 5 частини першої ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №905/1965/19 ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі №905/1965/19 залишено без змін.

Втім, постановою Верховного Суду від 22.02.2024 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі №905/1965/19 про ліквідацію Акціонерного товариства «К.Енерго», справу №905/1965/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто, станом на дату прийняття Господарським судом міста Києва ухвали від 03.04.2024 у справі №41/207 тривала процедура банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго» у справі №905/1965/19, Акціонерне товариство «К.Енерго» не було ліквідованим.

Отже, враховуючи подібність обставин у справі №41/207 та у справі №922/4519/14, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207 було задоволено; замінено у виконавчому документі (наказі Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207 про стягнення з Акціонерного товариства «К.Енерго» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55839674 грн вартості мазуту) боржника (Акціонерне товариство «К.Енерго») на двох боржників: Акціонерне товариство «К.Енерго» як основного боржника; ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного боржника.

При цьому, судом було враховано, що постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровцем А.Т. від 30.01.2024 закінчено виконавче провадження ВП№НОМЕР_2 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 було частково задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» та скасовано постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. ВП№НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження від 30.01.2024.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви ТОВ «ТД «Ресурси» від 21.03.2024 про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.

Постановою Верховного Суду від 06.08.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресурси» залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі №41/207 - без змін.

У п. 30 постанови Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №41/207 викладено висновок про те, що « виходячи із системного аналізу змісту положень частини 1 статті 52, частин 1, 2, 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України та частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», обов`язковою передумовою процесуального правонаступництва на стадії виконання судового рішення є вибуття сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) з матеріального правовідношення, внаслідок чого відповідна сторона втрачає процесуальний статус стягувача або боржника, а заміна боржника або стягувача допускається як до, так і після відкриття виконавчого провадження».

У п. 36 постанови Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №41/207 зазначено, що «Верховний Суд наголошує, що, незважаючи на виконання державним реєстратором ухвали Господарського суду Донецької області від 05.04.2023 у справі №905/1965/19 шляхом внесення 14.04.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису №1002711170096003414 про припинення АТ "К.Енерго" як юридичної особи, обґрунтованими є висновки апеляційного суду про те, що після скасування зазначеної ухвали постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №905/1965/19 АТ "К.Енерго" продовжувало існувати як юридична особа, а відтак боржник не вибув із матеріального правовідношення за участю ТОВ "ТД "Ресурси" як стягувача, в зв`язку з чим, ураховуючи положення частини 1 статті 334 ГПК України та абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», виключається застосування процесуального правонаступництва щодо боржника (АТ "К.Енерго") на стадії виконання рішення в справі № 41/207».

Наразі судом встановлено, що 03.07.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Акціонерного товариства «К.Енерго» (на підставі судового рішення від 25.06.2024 у справі №905/1965/19).

Отже, станом на дату розгляду судом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207 боржник - Акціонерне товариство «К.Енерго» є припиненим, тобто таким, що вибув з матеріального правовідношення (наразі в апеляційному порядку триває перегляд ухвали Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 у справі №905/1965/19, якою ліквідовано Акціонерне товариство «К.Енерго» як юридичну особу).

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Принцип диспозитивності в господарському та цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета або підстав позову, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи, забезпечують сторонам належний судовий захист (схожий висновок викладено в пункті 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 620/371/17).

Як вбачається з поданої заявником заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» просить суд замінити боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу у справі №41/207 з Акціонерного товариства «К.Енерго» на двох боржників: Акціонерне товариство «К.Енерго» як основного боржника та Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» як субсидіарного боржника.

Однак, зважаючи на припинення юридичної особи - Акціонерного товариства «К.Енерго», відсутні підстави замінювати її як на основного боржника, так як така юридична особа припинила своє існування в матеріальних та процесуальних відносинах.

Оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу виключно в межах заявлених предмету (викладених вимог) та підстав (обгрунтування), суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Керуючись статтями 52, 233, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» про заміну боржника за наказом Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 у справі №41/207.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст складено та підписано 23.09.2024.

Суддя О.М. Спичак