Рішення

від 25.07.2024 по справі 448/915/20

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 448/915/20

пр.№ 2/464/136/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2024 року

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої - судді Бойко О.М.

з участю секретаря судового засідання Карпенко Ю.В

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Судововишнянська міська рада, про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю, ОСОБА_5 , яка проживає по АДРЕСА_1 . В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є її колишнім чоловіком, у шлюбі з яким у них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що спочатку сімейне життя складалось добре, однак, вже будучи вагітною, помітила зміну у поведінці чоловік, згодом дізналась, що у нього є інша жінка, що і стало причиною їх розлучення. На момент, коли вони перестали спільно проживати синові,ОСОБА_6 було лише кілька місяців і з цього часу син завжди проживав зі нею, її мамою та бабусею, в будинку її бабусі, де вона із сином зареєстровані. Зазначила, що син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на її утриманні, повністю забезпечений усім необхідним для нормального і гармонійного розвитку. Будинок в якому вони проживають є просторий та обладнаний усім необхідним. Зазначила, що оскільки, після того як вони з відповідачем почали проживати окремо, останній не надавав матеріальної допомоги, у зв`язку з чим вона звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання сина, який судом був виданий, однак відповідач, ОСОБА_3 сплачує аліменти не регулярно та з затримкою. Зазначила, що після розлучення у них з відповідачем склались неприязні стосунки, останній часто приходив без попередження, вчиняв скандали, ображав її та її рідних, що лякало їх маленького сина. Через неадекватну поведінку відповідача, вона кілька разів викликала поліцію. Після чого з останнім проводилась профілактична бесіда. У зв`язку з цим просить визначити місця проживання неповнолітнього сина з нею.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив, покликаючись на те, що 6 серпня 2015 року між ним та відповідачкою ОСОБА_7 було укладено шлюб, від даного шлюбу у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 3 приводу викладених позивачем доводів та аргументів, щодо побоїв її, викрадення ним дитини та неадекватної поведінки з його боку, то такі є надуманими та нічим не підтвердженими. На всі заяви, які були скеровані позивачем до компетентних та правоохоронних органів, були наданні ним пояснення. Мостиською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження у відповідності до яких йому було визначено порядок прийняття участі у спілкуванні з сином у ОСОБА_6 та у його вихованні, однак з моменту прийняття даних розпоряджень, позивачка ігнорувала їх виконання, продовжувала чинити перешкоди його спілкуванню з сином ОСОБА_6 та взяття участі у його вихованні. Також позивачка систематично не відповідає на телефонні дзвінки, які здійснюються з метою встановлення стану здоров?я дитини чи потреб. Вказана обставина ставить в скрутне моральне становище його як батька дитини, який не володіє достеменно про стан здоров?я сина. Зазначив, що сину ОСОБА_6 доводилося бачити різні неприємні ситуації, ініціатором яких була позивачка, допускати виникнення таких ситуацій є неприпустимим, оскільки вважає, що такі непорозуміння повинні вирішуватися за відсутності дитини. Неодноразові безпідставні виклики позивачем поліції, коли він приїжджав відвідувати сина ОСОБА_6 , теж негативно впливають на відносини сина та батька. Він як люблячий батько, який відповідно до моральних засад нашого суспільства та у відповідності до чинного законодавства, має із позивачем рівні права і обов?язки щодо сина ОСОБА_6 , але позивачка чомусь нехтує його правами, порушуючи їх, чинячи перешкоди в побаченні з сином, які мають систематичний характер. В пошуках захисту порушених його прав як батька, він звертався до Мостиської районної державної адміністрації служби у справах дітей та отримував розпорядження яким встановлювались дні та години побачень з сином .У зв?язку із систематичним невиконання згаданих розпоряджень, він не одноразово звертався Мостиської РДА та до правоохороних органів за для вжиття заходів впливу. Також через систематичні чинення перешкод ним, було ініційовано позов до про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї 03.02.2021 року Мостиським районним судом було прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог та встановлено йому графік для спілкування з дитиною, просить відмовити у позові.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, хоча згідно ст.130 ЦПК України належним чином повідомлялася про час та місце розгляду справи, подав до суду відзив.

Представник третьої Судововишнянська міська рада в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просить розглянути справу у його відсутності, врахувавши висновок органу опіки та піклування.

Заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ст.161 Сімейного кодексу України спір батьків, які проживають окремо, щодо місця проживання неповнолітньої дитини вирішується судом. При цьому береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків та інші обставини, які мають істотне значення. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до положень ч.1 ст.3, ч.1 ст.9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками в супереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Аналіз наведених норм права, зокрема, й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Судом встановлено, що сторони з 06 серпня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У даному шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 , що стверджується копією свідоцтвом про народження останнього серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з довідки про склад сім`ї №641 від 18.12.2019 року, малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю, ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Із характеристики за місцем проживання вбачається, що позивачка характеризується із похзитивної сторони, працює, виховує малолітнього сина.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов №76 від 21.07.2021 позивачкою створено належні умови для проживання та виховання дитини.

Як вбачається із довідки Княжомостійвського ЗДО, ОСОБА_8 навчається у вказаному закладі з 01.09.2021.

Висновком Судововишнянської міської ради, як органу опіки та піклування №217 від 18.10.2021 р. визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір`ю.

З огляду на наведені обставини, а саме проживання дитини з народження разом із матір`ю, яка працює, має дохід, має місце проживання, вона позитивно характеризується, створила належні матеріально-побутові умови для проживання та виховання дитини, піклується про його навчання та виховання, виявляє до дитини увагу та турботу, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення умов, необхідних для повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку малолітнього ОСОБА_4 слід визначити його місце проживання із матір`ю.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 840 грн. 80 коп. судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини- задоволити.

Визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_5 , яка проживає по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2024.

Головуюча: