Ухвала

від 05.08.2024 по справі 453/1302/24

СКОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 453/1302/24

№ провадження 2/453/527/24

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

05 серпня 2024 року м. Сколе

Суддя Сколівського районного суду Львівської області Ясінський Ю.Є., розглянувши та перевіривши на відповідність вимогам ЦПК України матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури та спорту Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, з участю третьої особи ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Згідно із ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви таких документів позивачем не долучено.

Суд позбавлений можливості вирішити питання про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі, оскільки така заява підлягає залишенню без руху, так як подана з порушенням вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

У відповідності до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір» за подання заяв, скарг до суду на всій території України справляється судовий збір, платниками якого є, громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи у тому числі іноземні) та фізичні особи- підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Таким чином, на виконання приписів ч.4 ст. 177 ЦПК України, перевіркою матеріалів вищевказаної позовної заяви, зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, справляння судового збору не підтвердилось, а документів, що підтверджують сплату судового збору не виявлено, як і не надано суду доказів про звільнення позивача ОСОБА_1 від сплати зазначеного судового збору на підставі одного із пунктів, визначених Законом України «Про судовий збір».

Разом з тим, Законом України «Про судовий збір» визначені правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно підпункту 1 пункту 1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір справляється у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру від прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У позовній заяві позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», проте наведені заявником посилання є безпідставними в частині сплати судового збору за вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з огляду на таке.

Пунктом 1 частиною першою статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

За визначенням ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У ст. 1 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995р. №08/95-ВР зазначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (ч.1 ст. 24 КЗпП) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (ч. 3 ст. 24 КЗпП). Припинення та розірвання трудового договору пов`язано зі звільненням працівника. З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Ураховуючи викладене, суд наголошує, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (ч.2 ст. 235 КЗпП) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. Отже, за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до складу заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника з метою компенсації останньому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок щодо застосування пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та реалізації особою права звільнення від сплати судового збору, відповідно до якого пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

З урахуванням наведеного, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою ним позовною вимогою щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позов містить вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 89503 грн. 68 коп.

Тобто, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру (стягнення середнього заробітку) в сумі 1211 грн. 20 коп.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, що позивач, звертаючись до суду, подав заяву з додатками у електронній формі з використанням підсистеми ЄСІТС Електронний суд.

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, розмір ставки судового збору за подання такої заяви до суду з урахуванням понижуючого коефіцієнта становить 968,96 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, позовна заява позивача підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме, сплатити судовий збір в сумі 968 грн. 96 коп. за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, судовий збір слід сплатити на рахунок отримувач коштів: ГУК Львiв/Сколівська тг/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA458999980313151206000013901; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

З більш детальною інформацією стосовно сплати судового збору можна ознайомитись за посиланням на вебсторінку: https://sv.lv.court.gov.ua/sud1320/gromadyanam/tax.

Окрім цього, за змістом ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 1 та 2 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Суддею встановлено, що серед переліку доданих документів до позовної заяви відсутній паспорт громадянина України чи еквівалентний документ, необхідний, зокрема, для встановлення особи-позивача ОСОБА_1 , а також для перевірки його право- та дієздатності, такий недолік підлягає усуненню.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказану позовну заяву подано без додержання вимог ст. 177 ЦПК України та положень Закону України «Про судовий збір», тому її слід залишити без руху, надавши позивачу ОСОБА_1 термін для виправлення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому, позивачу ОСОБА_1 слід також роз`яснити, що інститут залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження в справі.

Керуючись статтями 14, 175, 177, 260-261, 353 ЦПК України, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури та спорту Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, з участю третьої особи ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків заяви протягом десяти днів з дня вручення їй копії ухвали.

Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України, заява буде вважатся неподаною і повернута заявнику.

Ухвала судді,в силуположень ч.2ст.261та ч.1ст.353ЦПК України,набирає законноїсили змоменту їїпідписання,оскарженню вапеляційному порядкуокремо відрішення судуне підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Ю.Є. Ясінський