Рішення

від 15.07.2024 по справі 604/944/24

ПІДВОЛОЧИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 604/944/24

Провадження № 2-о/604/59/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2024 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Скориківська сільська територіальна громада в особі Скориківської сільської ради (юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, 1Б, с. Скорики, Тернопільський район, Тернопільська область) про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, з яким ми проживали без реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 , після смерті якого залишилося спадкове майно, яке було набуте ними у власність за час їхнього спільного проживання. Спадкоємцем першої черги є їхній спільний син, ОСОБА_3 . Оскільки заявник також мала намір успадкувати майно, після смерті чоловіка, тому звернулася до органу місцевого самоврядування, де їй роз`яснили, що спадкувати після смерті ОСОБА_2 вона не має права, оскільки вони не перебували у зареєстрованому шлюбі. Разом із цим, факт, що вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю підтверджується долученими до заяви доказами, серед яких свідоцтво про народження сина, інформація із сільської ради, доручення ОСОБА_2 на її ім`я, інформація із банківської установи, з якої вбачається, що ОСОБА_2 систематично передавав їй грошові кошти. Крім того, факт їхнього спільного проживання як чоловіка та дружини можуть підтвердити свідки. Таким чином, вона та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю починаючи із січня 2001 року. Однак, оскільки нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (2001 рік), не передбачено можливості визнання факту спільного проживання без реєстрації шлюбу. Такий факт необхідно встановлювати починаючи із дати набрання чинності Сімейним кодексом України, а саме з 01 січня 2004 року. Беручи до уваги наведене, вважає, що факт проживання її та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу повністю доводиться долученими до заяви письмовими доказами, встановлення даного факту необхідне їй для реалізації своїх спадкових прав, а тому просить заяву задоволити.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 подану заяву підтримала та просила задоволити.

Представник заінтересованої особи - Скориківської сільської ради , у судове засідання не прибув, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Голотки Підволочиського району Тернопільської області, що вбачається із копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17 лютого 2001 року Підволочиським РВ УМВС України в Тернопільській області.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 09 листопада 2023 року Підволочиським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 07 червня 2017 року Підволочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Із акта, виданого Скориківською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області 30 травня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 та разом із нею за вказаною адресою з 01 січня 2001 року проживав ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До моменту смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали у цивільному шлюбі, вели спільний побут та господарство.

02 червня 2017 року ОСОБА_2 видав доручення, яким уповноважив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , представляти його інтереси у всіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від їх форм власності та галузевої приналежності, в органах нотаріату, у відповідних органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, у всіх правоохоронних органах тощо.

З інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 30 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 перераховував грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 .

Згідно із довідкою про доходи №6331993590838315 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності. Розмір отриманої пенсії за період з січня 2021 року по червень 2024 року становить 103840,00 гривень.

Також, суду надано копії сімейних фотографій на яких, як пояснила в судовому засіданні заявник, зафіксовані в молодшому віці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також їх спільний син ОСОБА_3 .

Крім цього, у наданих суду письмових поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначені особи вказують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали у цивільному шлюбі з січня 2001 року, вели спільне господарство, від даного шлюбу у них народився син. З 2014 року ОСОБА_2 перебував у зоні проведення антитерористичної операції. Перебуваючи у зоні проведення бойових дій матеріально підтримував сім`ю та приїжджав у відпустки.

ОСОБА_3 у наданих ним письмових поясненнях, повідомив, що його батьки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали у цивільному шлюбі, вели спільне господарство. Також, його батько був учасником АТО та російсько-української війни. Під час перебування у зоні бойових дій підтримував їх матеріально, а також періодично приїжджав у відпустки.

Допитана у судовому засідання свідок ОСОБА_6 повідомила суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її односельчанами, проживали у цивільному шлюбі з 2001 року. За час спільного проживання у них народився син. Також їй відомо, що ОСОБА_2 матеріально підтримував сім`ю під час його перебування у зоні бойових дій, періодично приїжджав у відпустки.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ЕСН-1986-8-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім`ю, а тому мають право на захист. Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім`єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Отже, сім`ю складають особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, мають взаємні права та обов`язки.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Як вказано вище, заявник є дружиною померлого ОСОБА_2 , протягом всього життя проживали разом, вели спільний побут, будували плани на майбутнє. Заявник практично перебувала на утриманні свого чоловіка, який підтримував її та сина матеріально навіть під час несення служби в лавах ЗСУ.

Встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику для можливості реалізації права на отримання спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно з частиною другою статті 74 СК України на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини і на підставі вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України ці факти підлягають встановленню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 15, 16, 19, 76-80, 89, 293, 315-319 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Скориківська сільська територіальна громада в особі Скориківської сільської ради (юридична адреса: вул. Богдана Хмельницького, 1Б, с. Скорики, Тернопільський район, Тернопільська область) про встановлення факту проживання однією сім`єю, - задоволити.

Встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 січня 2004 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.Б. Сидорак