Рішення

від 12.06.2024 по справі 361/1869/16-а

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1869/16-а

Провадження № 2-а/361/9/24

12.06.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2024 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

представник позивача Геги В.В.

представника відповідача Ус О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Розетка" до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення Броварської міської ради Київської області від 29 січня 2016 року № 115-07-07,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ТОВ ?Термінал Бровари? звернулося з позовом до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та нечинним рішення Броварської міської ради Київської області від 29 січня 2016 року № 115-07-07.

Позивач в своїй позовній заяві зазначив, що 29 січня 2016 року Броварська міська рада Київської області прийняла рішення № 115-07-07 ?Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік?, яким відповідач встановив місцеві податки на території м. Бровари.

Рішенням, серед іншого, оподатковується нежитлова нерухомість. Оскільки позивач ТОВ ?Термінал Бровари? є власником такої нерухомості, то рішення впливає на права позивача.

Як вбачається з назви рішення та листа відповідача від 25 лютого 2016 року, спірне рішення має застосовуватись щодо податків вже за 2016 рік.

Однак, позивач вважає, що відповідно до закону, протягом 2016 року позивач не зобов`язаний сплачувати податок з нерухомості, а тому рішення є незаконним і підлягає скасуванню судом. Крім того, спірне рішення прийняте з порушенням встановленого законом порядку, що також свідчить про його незаконність.

Так, Податковим кодексом встановлено (зокрема, п. 4.1.9, 12.3.4, 12.4.3 та п. 12.5), що встановлення місцевих податків слід здійснювати до 15 липня року, який передує року застосування таких податків. Якщо відповідне рішення місцевої ради прийняте після 15 липня, то таке рішення набирає чинності лише через рік.

Тому, рішення, яке прийняте 2016 року та встановлює податок також на 2016 рік не відповідає зазначеним положенням закону та підлягає визнанню нечинним судом.

Відповідно до листа відповідача від 25 лютого 2016 року зазначені вище обмеження Податкового кодексу щодо встановлення місцевих податків не поширюються на спірне рішення, оскільки п. 4 Прикінцевих положень Закону України від 24.12.15 р. № 909-УІІІ (далі - Закон № 909-VІІІ) встановлено, що: ?Установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України ?Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності?.

Наведеним вище положенням не внесено змін безпосередньо до Податкового кодексу. Тому, його норма не вважається нормою податкового законодавства і не може суперечити спеціальним вимогам Податкового кодексу.

Законом № 909-VІІІ не внесено жодних змін безпосередньо до п. 12.3.4 Податкового кодексу. Положення п. 4 Закону № 909-VІІІ - це положення відмінні від положень Податкового кодексу.

При цьому, відповідно до п. 2.1 Податкового кодексу, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Податкового кодексу, Податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, Закон № 909-VIII в частині відмінній від тієї, якою прямо вносяться зміни до Податкового кодексу, не відноситься до податкового законодавства.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати незаконним та нечинним рішення Броварської міської ради Київської області від 29 січня 2016 року №115-07-07 ?Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік? з моменту набрання ним чинності.

04 квітня 2016 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Сердинського В.С. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 25 травня 2016 року.

20 вересня 2016 року постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Сердинського В.С. визнано незаконним та нечинним рішення Броварської міської ради Київської області від 29 січня 2016 року №115-07-07 ?Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території міста Бровари на 2016 рік? з моменту набрання ним чинності, стягнуто з Броварської міської ради Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ?Термінал Бровари? витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 756 грн.

19 жовтня 2016 року Броварська міська рада Київської області подала апеляційну скаргу на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року.

14 листопада 2016 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Броварської міської ради Київської області залишено без задоволення, а постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року - без змін.

07 грудня 2016 року Броварська міська рада Київської області подала касаційну скаргу на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 14 листопада 2016 року.

17 грудня 2021 року ухвалою Верховного суду України постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року у справі № 361/1869/16-а скасовано.

Справу № 361/1869/16-а передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

11 січня 2022 року матеріали даної справи надійшли до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 11 січня 2022 року вказана справа передана судді Радзівіл А.Г.

13 січня 2022 року ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до провадження та призначено судове засідання на 27 квітня 2022 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, пояснення надав аналогічні позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 січня 2016 року Броварська міська рада Київської області прийняла рішення № 115-07-07 ?Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік", яким було встановлено місцеві податки на території м. Бровари (а.с.19-22).

Вищезазначеним рішенням, серед іншого, оподатковується нежитлова нерухомість.

Оскільки позивач ТОВ ?Термінал Бровари? є власником нежитлової нерухомості, а саме: складський комплекс ?Логістичний парк? - склад №1 на 6 секцій з вбудованим адміністративно-побутовим корпусом, А-1, загальна площа 48988,0 кв.м.; - контрольно-пропускний пункт, Б, загальна площа 34,3 кв.м.; - трансформаторна підстанція, В, загальна площа 47,7 кв.м.; - прохідна, Г, загальна площа 33,2 кв.м.; - трансформаторна підстанція з РП, Д, загальна площа 131,4 кв.м.; - гараж з навісом, Е, загальна площа 240,1 кв.м.; насосна протипожежного водопроводу, Ж, загальна площа 152,8 кв.м.; - майданчик для тимчасової стоянки вантажних автомобілів, т; - майданчик для тимчасової стоянки легкових автомобілів, т1; - майданчик для сміттєзбірників, т2; - майданчик для відпочинку, т3; - огорожа, N, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29 вересня 2010 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29 вересня 2010 року, то спірне рішення Броварської міської ради Київської області впливає на права позивача (а.с.25-28).

Згідно пп.2.3.2 п.2.3 ч.2 рішення Броварської міської ради Київської області № 115-07-07 від 29 січня 2016 року, ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у розмірі 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Як вбачається із матеріалів справи, на сайті міської ради 02.02.2016 року опубліковано

рішення міської ради від 29.01.2016 року № 115-07-07 ?Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік", яким було встановлено місцеві податки на території м. Бровари. (а.с. 19-22)

Про що листом від 25 лютого 2016 року № 04-01/79 повідомлено представника ТОВ "Термінал Бровари" на запит на отримання публічної інформації від 18.02.2016 року.

Зокрема у листі зазначено, що рішення Броварської міської ради від 29.01.2016 року № 115-07-07 ?Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік" не являється регуляторним актом, тому офіційне оприлюднення в друкованих засобах масової інформації, чинним законодавством не вимагається. На підставі п. 1 статті 5 Закону розпорядник може оприлюднити інформацію, крім обов`язкової форми оприлюднення, також у будь якій іншій формі, що сприятиме її доведенню до відома громадськості чи конкретних груп осіб. Рішення Броварської міської ради від 29.01.2016 року № 115-07-07 ?Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м. Бровари на 2016 рік" оприлюднено на офіційному веб-сайті Броварської міської ради: www.brovary-rada.gov.ua 02.02.2016 року та набирає чинності. (а.с.23-24)

Відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно зі статтею 10 Кодексу до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок, а до місцевих зборів: збір за місця для паркування транспортних засобів і туристичний збір.

Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.

У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Згідно з пунктом 7 "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), який набув чинності з 01 січня 2016 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Пунктом 4 Прикінцевих положень цього Закону передбачено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Пунктом 72 Закону № 909-VІІІ змінено також правове регулювання у статті 266 Податкового кодексу України, зокрема зміни стосувались об`єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9).

Прийняття Закону № 909-VІІІ мало на меті створити умови для збільшення надходжень до бюджету та забезпечення збалансованості бюджету 2016 року, а також покращення адміністрування податків.

У межах спірних правовідносин прийняте міською радою рішення є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.

У справі, що розглядається, міською радою прийнято рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зазначене рішення прийнято на виконання в тому числі Закону №909-VІІІ, з метою поповнення доходної частини місцевого бюджету.

Оскаржуване рішення сільської ради, як це випливає з його змісту, виконує, насамперед, функцію наповнення місцевого бюджету й не змінює порядок адміністрування місцевих податків та зборів, компетенцію контролюючих органів тощо, не формулює власні регулятивні механізми, а тому й не має регуляторного впливу, оскільки лише на підставі, за правилами та на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України, закріплених у його статті 12, визначає елементи податку, зокрема, об`єкт оподаткування, платника податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Тобто встановлення ставок місцевих податків та зборів є законодавчо закріпленим у Податковому кодексі України обов`язком відповідної ради, яка згідно із статтею 76 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" несе відповідальність у разі порушення нею Конституції або законів України.

Що ж стосується рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, які є нормативно - правовим актом, то стосовно таких рішень як у Податковому кодексі України, так і у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", або буд-якому іншому акті законодавства, відсутня конкретизація способу їх оприлюднення, а також не регламентовано обов`язок опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Як вбачається із мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у даній справі, для відносин, пов`язаних із порядком та способом офіційного оприлюднення нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, зокрема й з питань оподаткування місцевими податками та зборами, можливо поширити дію частини п`ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", якою встановлено обов`язковість опублікування нормативно - правових актів органів місцевого самоврядування на офіційному веб-сайті (у разі наявності такого інформаційного ресурсу).

Крім того Верховних Суд наголосив, що необхідно врахувати, що Верховним Судом у вищезазначеній постанові у справі № 940/2301/18 відступлено від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17 стосовно того, що рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є регуляторним актом і на таке рішення поширюються положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів Податкового кодексу України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку.

Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.

Крім того, Верховним Судом у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів у постанові від 15.05.2019 (справа № 825/1496/17) викладена правова позиція щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів, висновки стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них. Зокрема, зазначено, що згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування.

З огляду на вищевикладене, досліджені письмові докази у справі, встановлені обставини у справі, наведені вимоги закону, висновки у зазначених постановах Верховного суду, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 72-79, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Розетка" до Броварської міської ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення Броварської міської ради Київської області від 29 січня 2016 року № 115-07-07 "Про встановлення місцевих податків і зборів, ставок земельного та акцизного податків на території м.Бровари на 2016 рік" з моменту набрання ним чинності, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Радзівіл А.Г.