Рішення

від 24.07.2024 по справі 624/935/19

ДИКАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/935/19

Провадження № 2/529/105/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Кириченко О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Бурлиги Н.Л.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Остапенко І.О.,

представника ОСОБА_2 , як правонаступника відповідача ОСОБА_3 , - адвоката Нагайника М.Г.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Диканька Полтавської області у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_3 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Сахновщинської державної нотаріальної контори, про усунення особи від права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Короткий змістпозовних вимог,а такожпозиції учасниківсправи щодопозову.

12 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Кегичівського районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_3 про усунення особи від права на спадкування. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що вона є рідною сестрою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловіком якої був відповідач ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що після смерті сестри вона звернулася до нотаріуса та дізналася, що після смерті сестри заведено спадкову справу № 104/2019 за заявою відповідача ОСОБА_3 про прийняття спадщини. Позивач вказує, що відповідач ОСОБА_3 повинен бути усунений від спадкування після смерті ОСОБА_4 у зв`язку із тим, що залишив без допомоги її сестру, яка перебувала у небезпечному для життя стані і позбавлена була можливості вжити заходів до самозбереження через хворобу. ОСОБА_1 зазначає, що спірний житловий будинок було придбано її та ОСОБА_4 батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Її сестра ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_7 проживала у цьому будинку. Восени 1999 року ОСОБА_7 загинув в дорожньо-транспортній пригоді і ОСОБА_4 залишилася проживати сама у цьому будинку. У 2010 році сестра познайомила членів сім`ї з своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_3 . Останній переїхав до неї жити і після цього стосунки між нею, позивачкою, та сестрою різко погіршилися, вони припинили спілкуватися, так як чоловік сестри ОСОБА_3 був проти такого спілкування. У 2017 році між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що вона, позивачка спочатку навіть не знала. Зі слів працівників Кегичівського ДРАЦС їй стало відомо, що ОСОБА_3 наполягав на проведенні реєстрації шлюбу вдома, так як сестра вже не могла самостійно прийти до цієї установи, що свідчить про те, що остання вже у той час була у хворобливому стані та можливо не розуміла, що її змушують укласти шлюб. Її сестра прожила у шлюбі лише два роки, була молодшою від чоловіка на шість років і не страждала на хронічні захворювання, які б могли спричинити її смерть. Позивачка зазначає, що після укладення вказаного шлюбу, стосунки між нею та сестрою погіршилися, вона не мала можливості ні спілкуватися, ні бачитися із сестрою, бо відповідач закривав на замок ворота, а на телефон ніхто не відповідав. 06 травня 2019 року від сусідки вона дізналася, що сестра чотири дні знаходилася у тяжкому стані з інсультом у Кегичівській лікарні. Поспілкувавшись із лікарем, вона дізналася, що сестра потрапила до лікарні у жахливому стані, її тіло було брудне, волосся сплутане у клубок. Лікар повідомив, що сестра була доставлена у лікарню з переломом ключиці та інсультом, який стався з нею за два тижні до цього. Відповідач їй взагалі нічого не повідомляв про хворобу сестри. Позивачка вказує, що у лікаря були підозри про те, що її сестра зловживала алкоголем. На її думку, саме відповідач міг споював її сестру, підливаючи алкоголь у їжу. Сама сестра вживати алкоголь не могла, адже практично не рухалася. Після курсу лікування сестру було доставлено додому, закуплено всі необхідні ліки для її подальшого лікування. Позивачка зазначає, що після цього вона вже кожного дня відвідувала сестру, а відповідач залишався з нею на ніч. ОСОБА_1 вказує, що вона помічала, що відповідач не давав її сестрі ліків, мотивуючи це тим, що лікар виписав не ті, які потрібні ліки. В подальшому, за рекомендацією лікаря Кегичівської лікарні та за її, позивачки, наполяганням відповідач ОСОБА_3 на автомобілі швидкої допомоги доставив її сестру ОСОБА_4 в лікарню до м. Харкова, але вже 31.05.2019 сестра померла від інфаркту головного мозку, причиною якого було ненадання своєчасної медичної допомоги при інсульті.

Посилаючись на вказані обставини, те, що через протиправні дії відповідача ОСОБА_3 , а саме залишення ним без допомоги, в тому числі і медичної, її сестри, яка перебувала у небезпечному для життя стані і позбавлена була можливості вжити заходів до самозбереження через хворобу, що призвело до її хвороби та стали причиною смерті останньої, позивач ОСОБА_1 просила усунути відповідача ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Позивач також просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 768,40 грн.

22 січня 2020 року відповідач ОСОБА_3 надав суду відзив на позов, в якому вказав, що він не визнає позов та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі /том 1, а.с. 109-111/. В обґрунтування відзиву ОСОБА_3 вказав, що доводи позивачки про те, що спадкове майно у вигляді житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , є батьківським будинком, спростовуються нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу цього житлового будинку, відповідно до якого його придбала та відповідно була власником ОСОБА_4 . Твердження позивачки про те, що укладений у 2017 році шлюб між ним та ОСОБА_4 , було укладено без повідомлення позивачки, суперечить загальним засадам сімейного законодавства. Шлюб укладено відповідно до вимог Сімейного кодексу України, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Відповідач вказує, що з дружиною ОСОБА_8 він був знайомий з 2008 року, тобто задовго до укладення шлюбу. З 2010 року він проживав разом з ОСОБА_8 однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу у вказаному вище будинку. Вони вели спільне господарство, мали спільний побут, піклувалися один про одного. У жовтні 2014 року ОСОБА_8 наполягла на реєстрації його місця проживання саме за адресою, де вони спільно мешкали. Позивачка ОСОБА_1 не брала жодної участі у житті своєї сестри, не переймалася їхньою родиною та побутом. Відповідач зазначає, що звинувачення позивачки у тому, що він не переймався здоров`ям дружини, позбавляв можливості приймати ліки, не підтверджені доказами та є абсурдними. Всі роки спільного проживання з ОСОБА_8 він піклувався про неї, забезпечував медичне обстеження та лікування. Позивачка не цікавилася життям сестри, оскільки їй би тоді було відомо, що остання мала захворювання та постійно отримувала медичну допомогу у закладах охорони здоров`я, а саме в: Кегичівській ЦРЛ, обласному госпіталі ветеранів війни м. Харкова, Українському державному медико-соціальному центрі ветеранів війни, ДП "Клінічний санаторій "Роща". Після отримання медикаментозного лікування у цих закладах охорони здоров`я, дружина ОСОБА_8 виписувалася з поліпшенням стану здоров`я. Його відвідування та надання допомоги дружині, яка незадовго до смерті потрапила до місцевої лікарні, а згодом до госпіталя в м. Харкові, госпіталізацію якої ініціював саме він, також свідчать про його піклування про дружину. Під час хвороби дружини ним були виконані рекомендації щодо її консультування у травматолога у Красноградській ЦРЛ, про що позивачка не вказала у позові, так як не знала про це. Посилаючись на вказані обставини, те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність визначеної ч. 5 ст. 1224 ЦК України сукупності обов`язкових обставин, які б слугували підставою для усунення його від права на спадкування, відповідач ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У зв`язку із самовідводом головуючого судді та неможливістю утворення складу суду у Кегичівському районному суді Харківської області справу було передано для розгляду до Сахновщинського районного суду Харківської області.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 06 березня 2020 року було прийнято справу до провадження, відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження /том 1, а.с. 153/.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 07.07.2021 у справі було призначено посмертну комісійну судово-медичну експертизу, на виконання якої 29.11.2021 до суду надійшов відповідний висновок експерта /том 2, а.с. 33, 42-58/.

Розпорядженням Верховного Суду від 14.03.2022 р. № 7/0/9-22 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану було змінено територіальну підсудність судових справ Сахновщинського районного суду Харківської області на Диканський районний суд Полтавської області.

11.11.2022 ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області Кириченко О.С. вказана справа прийнята до провадження, продовжено судовий розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 21.06.2023 було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Орєхової Н.В. та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 /том 2, а.с. 114-115/.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.09.2023 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу суду від 21.06.2023 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду /том 2, а.с. 154-157/.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 09.01.2024 продовжено розгляд даної цивільної справи, замінено третю особу у справі Кегичівську державну нотаріальну контору на її правонаступника Сахновщинську державну нотаріальну контору /том 2, а.с. 164-165/.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 06.02.2024 частково задоволено заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_1 /том 2, а.с. 176-177/.

Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 02.04.2024 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Остапенко І.О. та залучено до участі у даній справі як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_3 - його доньку ОСОБА_2 /том 2, а.с. 224-225/.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Остапенко І.О. в судовому засіданні підтримали позов та просили його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові та в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 вказала, що у 2019 році померла її сестра ОСОБА_4 . Вона звернулася до суду із позовом про усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , оскільки він належним чином не доглядав за останньою, не викликав швидку допомогу, коли вона впала та поламала ключицю. ОСОБА_3 два тижні не викликав швидку допомогу та нічого про це не повідомив їй, позивачці. Сестра сказала їй, що невчасно була надана медична допомога. Дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_2 жодного разу не була у них, однак хоче отримати спадщину після смерті її сестри, хоча її батько нічого там по господарству не робив. Позивачка вказує, що її сестра мала хворобу шлунка, підвищений тиск, з приводу чого лікувалась і їй потрібна була стороння допомога, бо раніше вона перенесла інсульт в 2017 році. Але при інсульті вона чомусь вирішила лікуватись дома. Після першого інсульту стала погано ходити, приймала медичні препарати. Коли сестра потрапила в лікарню, то вона, позивачка, пішла до лікаря, який сказав: "Що ж ви привезли її невчасно, її треба в Харків, треба судини перевірити". Потім сестру поклали в госпіталь, але їй ставало дедалі гірше, через що поклали в реанімацію. Коли в неї стався інсульт, то відповідача не було вдома. Сестра впала, зламала ключицю, вона кричала. Це їй сказала сусідка сестри, яка є фельдшером. Це було у квітні 2019 року. Позивачка вказує, що коли вона побачила сестру, то вона була брудна, зубів у неї не було, видно було, що довго не зачісувалась, бо волосся збилося, наче роками не розчісувалося. Вона побачила сестру в лікарні, бо ОСОБА_3 її не пускав до сестри додому, він її закривав в будинку. Сестра жила через одну хату від неї. Вона запитувала у ОСОБА_3 , як там сестра, на що він відповідав, що нормально. Позивачка вказує, що їй здавалося, що сестра ОСОБА_8 боїться ОСОБА_3 . У неї були синці на руках і на колінах, зубів практчно не було. ОСОБА_1 вказала, що у неї є підозри, що ОСОБА_3 кривдив її сестру. Вона бачила, що сестра боялась чоловіка. Коли сестру виписали, то вона була лежача. Позивачка вказує, що вона придбала таблетки, але ОСОБА_3 не давав їх ОСОБА_8 . Говорив, що ОСОБА_8 не може жувати, бо в неї зубів немає. Але вона бачила, що таблетки всі на місці. Вона говорила ОСОБА_3 , що забере сестру до себе, на що він казав: " ОСОБА_9 ". Вона привезла інвалідний візок, але сестра лежала як струна, вона не могла сісти. Потім сестру відправили в госпіталь. Вона вже її не забирала, щоб не було зайвих рухів і щоб не спровокувати погіршення стану здоров`я. Відвезли в госпіталь в м. Харків та поклали в реанімацію. Позивачка вказує, що вона зверталася в правоохоронні органи з приводу того, що сталося з її сестрою, що ОСОБА_3 умисно так вчиняв, щоб вона померла. В поліцію вона зверталася вже після смерті сестри. Коли вона побачила її в лікарні у занедбаному стані, то вона до правоохоронних органів не зверталася. Додому ОСОБА_3 її до сестри не пускав. Вона тоді в поліцію не зверталася, не знає чому, ніхто не підказав, щоб поліція порушила і розслідувала кримінальне провадження за її заявою щодо ОСОБА_3 . Їй відомо, що поліція розслідувала її заяву щодо протиправних дій ОСОБА_3 стосовно її сестри. Однак, доказів про це вона не має. Посилаючись на вказане, на те, що на її думку, ОСОБА_3 споював її сестру, щоб довести до смерті, на те, що несвоєчасне надання ОСОБА_3 медичної допомоги її сестрі призвело до смерті останньої, позивачка вважала, що він має бути усунений від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

Представник позивача - адвокат Остапенко І.О. в судовому засіданні вказала, що сестра позивачки хворіла і потребувала постійного стороннього догляду. Медична допомога була надана ОСОБА_4 невчасно, оскільки ОСОБА_3 невчасно викликав швидку медичну допомогу. Експерти встановили, що дійсно звернення за медичною допомогою було невчасним. ОСОБА_3 мав можливість і обов`язок надати допомогу у доставленні ОСОБА_4 до медичного закладу. Так як ОСОБА_4 була невчасно доставлена до медичного закладу, це спричинило її смерть. Відповідно наявні підстави для усунення ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 як правонаступник відповідача ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, будь-яких заяв чи клопотань суду не надала.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Нагайник М.Г. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Вказав, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність визначеної ч. 5 ст. 1224 ЦК України сукупності обов`язкових обставин, які б слугували підставою для усунення як ОСОБА_3 , так і його правонаступника ОСОБА_2 від права на спадкування. Наявними у справі доказами у їх сукупності повністю спростовуються доводи позивачки про те, що ОСОБА_3 ухилявся від надання спадкодавцеві ОСОБА_4 допомоги, у тому числі і медичної. Позов ОСОБА_1 зокрема спростовується висновком комісійної судово-медичної експертизи від 29.10.2021, який в судовому засіданні повністю підтвердила експерт ОСОБА_10 . Посилаючись на вказане, адвокат Нагайник М.Г. просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та зняти арешт зі спірного житлового будинку, який був накладений ухвалою суду у порядку забезпечення позову.

Представник третьої особи Сахновщинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, до суду надійшло клопотання цієї нотаріальної контори про розгляд справи за відсутності її представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, пояснення свідка, експерта, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Кегичівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /том 1, а.с. 17/.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи № 104/2019, заведеної 25.07.2019 Кегичівською державною нотаріальною конторою Харківської області /том 1, а.с. 42-51/, вбачається, що ця спадкова справа була заведена за заявою чоловіка спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_3 про прийняття спадщини.

24 жовтня 2019 року позивачкою ОСОБА_1 , як сестрою спадкодавця ОСОБА_4 , також було подано до Кегичівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

З наявного у матеріалах спадкової справи повідомлення Кегичівської державної нотаріальної контори від 02.12.2019 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_4 , оскільки вона є спадкоємцем другої черги, натомість спадкоємцем першої черги за законом є чоловік спадкодавця - ОСОБА_3 , який вчасно подав заяву про прийняття спадщини та документи, які підтверджують те, що він є чоловіком ОСОБА_4 .

З наявних у справі матеріалів перевірки Кегичівського ВП Сахновщинського ВП ГУНП в Харківській області за заявою ОСОБА_1 від 05.12.2019 про залишення ОСОБА_3 своєї дружини ОСОБА_4 у небезпечному для життя стані та відсутність його належного піклування про дружину /том 1, а.с. 56-108/ вбачається, що під час перевірки було встановлено, що у 2009 році ОСОБА_3 познайомившись із ОСОБА_4 , за їхнім спільним бажанням переїхав жити до останньої за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані особи проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство. 21.10.2014 ОСОБА_4 зареєструвала місце проживання ОСОБА_3 у своєму будинку за вказаною вище адресою. 30.09.2017 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. Кегичівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області було повідомлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 особисто подали заяву про державну реєстрацію шлюбу та після закінчення передбаченого Сімейним кодексом України місячного терміну 30.09.2017 офіційно зареєстрували шлюб. Під час реєстрації шлюбу вказані особи не викликали сумнівів щодо дієздатності, були в настрої та всі відповідні документи по реєстрації шлюбу підписували власноруч. Жодних підстав, які б унеможливлювали реєстрацію шлюбу цих осіб, у працівників відділу державної реєстрації актів цивільного стану не було. Т.в.о. голови Кегичівської селищної ради Лагоржевська Н.А. повідомила, що ОСОБА_4 самостійно зареєструвала у власному домоволодінні свого чоловіка ОСОБА_3 . Будь-яких скарг з цього приводу до селищної ради як від цих осіб, так і від сестри ОСОБА_4 - ОСОБА_1 до селищної ради не надходило. Згідно з характеристикою Кегичівської селищної ради ОСОБА_3 зарекомендував себе позитивно, будь-яких скарг стосовно нього до селищної ради не надходило, до адміністративної відповідальності він не притягувався. Під час опитування мешканців смт Кегичівка Харківської області та сусідів ОСОБА_11 і ОСОБА_4 було встановлено, що ОСОБА_3 був турботливим чоловіком, добропорядним сім`янином, який завжди допомагав та піклувався про свою дружину, спиртними напоями останні не зловживали. За час спільного проживання жодних нарікань з боку ОСОБА_4 на її чоловіка ОСОБА_3 не було. Сімейний лікар ОСОБА_4 - ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_4 часто хворіла та перебувала на обліку у цього лікаря з діагнозом ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет та інше. Лікар повідомив, що ОСОБА_3 постійно піклувався про дружину ОСОБА_4 , доглядав за нею, відвідував у лікарні та в повній мірі виконував всі вказівки лікарів щодо проходження дружиною курсу лікування, забезпечення відповідними медикаментами та реабілітації після лікування. Під час перевірки було також встановлено, що 02 травня 2019 року ОСОБА_4 бригадою швидкої та невідкладної медичної допомоги, за викликом ОСОБА_3 , була доставлена у приймальне відділення КНП КРР "Кегичівська ЦРЛ" Кегичівського району Харківської області з діагнозом: дисцикуляторна енцефалопатія ІІІ ст., що зі слів сімейного лікаря ОСОБА_12 являлося наслідком перенесення ОСОБА_4 інсульту, який в останньої був у 2018 році. З 02.05.2019 по 11.05.2019 ОСОБА_4 перебувала на лікуванні у терапевтичному відділенні Кегичівської ЦРЛ. 11.05.2019 її було виписано у задовільному стані. В подальшому, ОСОБА_4 проходила реабілітацію у Харківському військовому госпіталі, куди за її бажанням відвіз чоловік ОСОБА_3 . 27.05.2019. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть Харківської обласної клінічної лікарні, 31.05.2019 у ОСОБА_4 стався ішемічний інфаркт головного мозку, від якого остання померла. Посилаючись на вказані встановлені обставини, поліцією було припинено перевірку за заявою ОСОБА_1 та повідомлено останній про те, що в ході перевірки не було встановлено ознак будь-якого правопорушення.

З копії лікарського свідоцтва про смерть № 197, виданого 03 червня 2019 року КНП "Харківська обласна клінічна лікарня", вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причиною смерті став ішемічний інфаркт головного мозку /том 1, а.с. 102/.

З наявного у матеріалах справи висновку експерта № 08-275/2021/пп від 29.10.2021, наданого Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації за результатами проведення на підставі ухвали суду посмертної комісійної судово-медичної експертизи /том 2, а.с. 43-58/, вбачається, що на підставі даних судово-медичної експертизи за матеріалами цивільної справи № 624/935/19, з урахуванням матеріалів справи, наданої медичної документації, експертна комісія дійшла таких висновків: Згідно даних, що містяться у медичних картах стаціонарного хворого № 208, 2429 та 2779 "Обласного госпіталя для інвалідів війни" відомо, що ОСОБА_4 , 1953 року народження в період часу з 15.01.2014 по 07.07.2017 періодично проходила курси реабілітації та лікування з приводу наявних хронічних захворювань: ішемічної хвороби серця, стабільної стенокардії напруги ІІ функціонального класу, дифіузного кардіо- та аортосклерозу, судинної недостатності ІІ А, гіпертононічної хвороби ІІ ступеня, цукрового діабету 2-го типу середнього ступеня важкості в стадії субкомпенсації з діабетичною полінейропатією та ангіопатією дістальних відділів нижніх кінцівок; хронічного обструктивного захворювання легень, обструктивного бронхіту в стадії нестійної ремісії з легеневою недостатністю І-ІІ ступеня, емфіземи легень; хронічного гастриту, хронічного гастродуоденіту, жирового гепатозу, хронічного холецистопанкреатиту; дисциркуляторної (атеросклеротичної, гіпертонічної) енцефалопатії ІІ ступеня з вестибуло-атактичним, цефалгічним, астено-невротичним синдромами та когнетивним зниженням та сенсо-невральною туховугістю; розповсюдженого остеохондрозу хребта, правостороннього плечелопаткового периартрозу, деформуючого полиартрозу; катаракти та ангіопатії сітківки обох очей; хронічного цистопієлонефриту. З медичної карти № 936 стаціонарного хворого з Кегичівської ЦРЛ на ім`я ОСОБА_4 , 1953 року народження відомо, що 02.05.2019 о 15 год. 05 хв. вона була госпіталізована з діагнозом: гостре порушення мозкового кровообігу, перелом правої плечової кістки. Отримала курс лікування. 11.05.2019 виписана з стаціонару для подальшого лікування та спостереження сімейного лікаря, невролога, травматолога за місцем мешкання з діагнозом заключним клінічним: "Гостре порушення мозкового кровообігу в басейні лівої середньої мозкової артерії з помірним правобічним геміпарезом, елементами моторної афазії. Дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ ст. з лікворно-венозною гіпертензією, вестибуло-атактичним синдромом, когнітивними та мнестичними порушеннями. Поширений остеохондроз хребта. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Постійна форма фібриляції передсердь, тахіситолічний варіант. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст., ризик дуже високий. СН ІІА ст. ЖКХ. Хронічний калькульозний холецистит в ст. ремісії. Закритий перелом головки правої плечової кістки зі зміщенням уламків. Забій правого колінного суглобу". На експертизу надано медичну карту № 2367 стаціонарного хворого з КНП "Обласний госпіталь ветеранів війни" на ім`я ОСОБА_4 , госпіталізована ІНФОРМАЦІЯ_3 о 09 год. 37 хв. за направленням Кегичівської центральної районної лікарні. Діагноз при госпіталізації: "Віддалені наслідки мозкового інсульту, не уточненого, як крововилив чи інфаркт. Смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у лікарні. Після патолого-анатомічного розтину встановлено причину смерті: Дислокація ствола головного мозку. Ішемічний інфаркт головного мозку. Гіпертонічна хвороба". Заключний клінічний діагноз: Стенокардія стабільна напруження 3 ф.клас. Атеросклеротичний кардіосклероз. Склероз аорти. СН ІІАБ ст. Поліорганна недостатність. Набряк, дислокація стовбуру головного мозку. Ранній відновлювальний період перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом у басейні лівої середньої мозкової артерії (квітень 2019) з правосторонньою геміплегією з акцентом в руці. Сенсо-моторна афазія. Лікворно-гіпертензивний, астено-невротичний, психоорганічний синдром. Церебральний атеросклероз. Хронічне обструктивне захворювання легень. Хронічний обструктивний бронхіт. Пневмофіброз. Емфізема легень. Застойна пневмонія? ОСОБА_13 недостатність 2-3 ступеня. Жовчно-кам`яна хвороба. Хронічний калькульозний холецистит, стадія загострення. Хронічний панкреатит. Хронічний пієлонефрит, стадія загострення "СКД.ХНН 2 ст.". Закритий перелом голівки плечової кістки зі зміщенням. Облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок. Хронічна ішемія 2 ступеня. Ангіопатія сітківки обох очей. На підставі наданих для експертного дослідження медичних документів можна вважати, що за життя ОСОБА_4 мала важку хронічну серцево-судинну патологію: Церебральний атеросклероз, дисциркуляторну енцефалопатію ІІІ ст. з лікворно-венозною гіпертензією, вестибуло-атактичним синдромом, когнітивними та мнестичними порушеннями; гіпертонічну хворобу ІІІ ст., 3 ст. (ризик дуже високий), СН ІІА ст. (серцеву недостатність); атеросклеротичний кардіосклероз, склероз аорти, ішемічну хворобу серця, стенокардію стабільну напруги, постійну форму фібриляції передсердь, тахіситолічний варіант. Зазначена патологія у своєму перебігу ускладнилася розвитком гострого порушення мозкового кровообігу в басейні лівої середньої мозкової артерії (інфаркт головного мозку) з помірним правобічним геміпарезом, елементами моторної афазії (квітень 2019). Крім цього, ОСОБА_4 страждала на хронічні захворювання дихальної системи, шлунково-кишкового тракту; хронічні захворювання сечовивідної системи, хронічну патологію опорно-рухового апарату. Перебіг вказаноїважкої патологіїмав хронічнийпрогресуючий характер,супроводжувався розвиткомнезворотних пато-морфологічнихзмін ворганах татканинах (поліорганноїнедостатності),що призвелодо декомпенсаціїефективного кровообігу,набряку головногомозку зйого дислокацієюу великийпотиличний отвірі настаннюсмерті хворої. Дані отримані при патолого-анатомічному дослідженні трупа, клінічні дані з медичної документації це підтверджують. На етапахлікування з02.05.2019до настаннясмерті,хвора ОСОБА_4 отримувала своєчасне,адекватне встановленимдіагнозам лікування,яке немогло негативнимчином впливатина перебігхвороби.Звернення замедичною допомогою,за наявнимиданими,не булосвоєчасним,але суттєвоне могловплинути нанастання смертіхворої.Основними факторами,що обумовилинастання смертіхворої слідвважати:хронічну важкусерцево-судиннупатологію,її прогресуючийхарактер,незворотність патологічнихпроцесів усерці тасудинах;чисельну патологіюінших системта органіворганізму. Після розвитку гострого порушення мозкового кровообігу і виникнення правосторонньої геміплегії хвора потребувала сторонньої допомоги і піклування у виконанні хатньої роботи, гігієнічного догляду та інше. Це було обумовлено як зниженням інтелектуальної діяльності та соціалізації, так і суто фізичними обмеженнями, пов`язаними з порушеннями координації, ходи, стояння з опорою на обидві кінцівки, неможливістю виконувати цілеспрямовані рухи правими кінцівками та іншим.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засідання пояснила, що вона з сестрою позивачки - ОСОБА_4 разом працювали. Чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_3 вона бачила. Відносини з ОСОБА_4 у неї були нормальні. Вони спілкувалися, вона ходила до неї в гості. Коли ОСОБА_4 вийшла заміж за ОСОБА_3 , то була в пригніченому стані. Він забороняв їй спілкуватися по телефону. ОСОБА_15 розмовляла з нею тоді коли чоловіка не було вдома. Коли ОСОБА_8 жила разом із ОСОБА_3 , то був такий випадок, що вона зайшла до неї попити води, але хвіртка на воротях була зачинена, тому вона зайшла до неї в двір через город. ОСОБА_8 вийшла, швидко дала воду і швидко пішла, щоб чоловік не бачив. Тоді ОСОБА_8 з багатьма припинила спілкування. Вона боялась ОСОБА_3 , стала замкнутою. Свідок зазначила, що коли ОСОБА_4 потрапила в лікарню, то вона там працювала санітаркою. Вона побачила ОСОБА_8 наступного дня після того, як вона потрапила в лікарню і не впізнала ОСОБА_8 , адже остання була не доглянута, не помита, не розчесана, внаслідок чого на волоссі утворилися ковтюхи. Коли ОСОБА_8 проживала із ОСОБА_3 , то вона навіть за хвіртку не виходила, ні з ким не спілкувалась і нікуди не ходила. Свідок зазначила, що на її думку, це відбувалося через те, що ОСОБА_8 боялася свого чоловіка ОСОБА_3 . Лікар ОСОБА_16 сказала, що її пізно привезли в лікарню. Їй тоді призначили крапельницю, прокапали і додому відпустили. ОСОБА_1 жила з сестрою на одній вулиці. Позивачка не могла приходити до ОСОБА_4 , коли вдома був чоловік останньої. Коли ОСОБА_8 була незаміжньою, то позивачка, як її сестра, постійно до неї ходила. Свідок зазначила, що ОСОБА_17 боялася свого чоловіка, але їй з цього приводу не скаржилася. Вона бачила, що ОСОБА_8 була побита. ОСОБА_8 їй не говорила про побиття, але вона сама зробила такий висновок, бо не можна так впасти, щоб зламати ключицю. Свідок зазначила, що вона не зверталася в поліцію з цього приводу. ОСОБА_8 лежала хвора вдома. Через прогресування хвороби вона вже не говорила і не казала, що її б`ють. Раніше про це ОСОБА_8 теж не говорила, але боялася свого чоловіка, замкнулася в собі, чому - не зрозуміло, стала самітницею. Спілкувалася лише з чоловіком. ОСОБА_8 з чоловіком ОСОБА_3 в санаторії познайомилася. З позивачкою ОСОБА_1 у них не було теплих, дружніх стосунків. Свідок вказала, що зі слів померлої ОСОБА_8 , їй відомо, що ОСОБА_3 недолюблював її сестру ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_14 вказала, що вона припускає, що ОСОБА_3 не допоміг ОСОБА_18 та не відвіз своєчасно її в лікарню. ОСОБА_8 була занедбана. Свідок зазначила, що їй невідомі конкретні факти застосування з боку ОСОБА_3 фізичної сили до ОСОБА_4 . ОСОБА_3 приходив в лікарню, щоб відвідати ОСОБА_8 . Однак, саме ОСОБА_1 доглядала за сестрою, мила її. Приходили дочки позивачки. ОСОБА_3 в лікарні не проганяв ОСОБА_1 від ОСОБА_4 .

Експерт Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_10 в судовому засіданні вказала, що вона була доповідачем по проведеній експертизі по даній справі. Щодо висновку експертизи, то на сторінці 15 в останньому абзаці цього висновку вказано, що ОСОБА_4 мала важку хронічну серцево-судинну паталогію. Вона у квітні перенесла ускладнення на тлі паталогії - це крайній ступінь хвороби. Прогрес у сторону погіршення. Сторінка 16, другий абзац висновку. Хвороба прогресує у незворотній бік, покращення взагалі не може бути у такому випадку. ОСОБА_4 потребувала стороннього піклування: пункт 4 - з 2019 року після інсульту у квітні, вона потребувала сторонньої допомоги. В неї були ще й інші діагнози. Були певні стадії. Вона не могла адаптуватися соціально: зателефонувати, відповісти на прості запитання, тобто була обмежена в мозковій діяльності. У неї були проблеми з ходою, стоянням, у неї постраждала одна частина мозку, відобразилося це на правих кінцівках, проблеми з опорою і з усім проблеми. Тобто, за станом здоров`я така людина не могла вирішувати навіть простих побутових питань: не може оплачувати комунальні послуги, передавати показники лічильника тощо. Вона не могла всього осмислювати. Без сторонньої допомоги не могла їсти, пити, готувати їжу, купувати, приймати ліки тощо - 16 сторінка, 3 абзац висновку. Якби вчасно звернулися за медичною допомогою, то це не вплинуло б на загальний стан здоров`я ОСОБА_4 , катастрофа сталася, коли відбувся інсульт. Вона хворіла на важку серцеву паталогію, яка виразилася також в інших діагнозах, які перелічені у висновку експертизи. Вилікувати і призупинити це захворювання неможливо. Це може бути спадковість, умови життя, психо-емоційне навантаження, харчування тощо. Це закінчується інсультом або інфарктом. Якась судина змінюється і розривається під підвищенням артеріального тиску. Своєчасно чи несвоєчно вона потрапила в лікарню, це не мало б впливу на подальший перебіг хвороби, бо все залежить від ступеня враження органу. Організм виснажений захворюванням і не було ресурсу, тобто нічим компенсувати і тому такий наслідок. Якби вона в лікарню на 5 днів потрапила раніше, то наслідки були б такими ж. Це не вплинуло б на подальший перебіг хвороби. Серце, мозок, нирки - це основні органи, які страждають при серцево-судинній паталогії. ОСОБА_4 непритомною знайшов чоловік ОСОБА_3 , який привіз її в лікарню через 13 днів. Якби ОСОБА_4 вчасно отримала медичну допомогу, то це б нічого не змінило, бо ці зміни в її організмі відбувалися роками і як підсумок - це інсульт, вона б померла все б одно за таких змін. Навіть, якби її своєчасно госпіталізували в лікарню, то неможливо було б, щоб вона встала на ноги і щоб всі її діагнози зникли. Своєчасна госпіталізація може б сприяла продовженню її життя, а може б ні. Гіпотетично це можливо. Причина - у поглибленні і прогресуванні хвороби і відбувся другий інсульт. У причинному зв`язку зі смертю знаходиться важка паталогія з ускладненнями, а не через те, що невчасно її госпіталізували. Відбуваються морфологічні зміни у серці, у судинах, процес прогресує. При підписанні висновку ні в кого з експертів окремої думки не було. До цього висновку всі експерти прийшли в ході обговорення. Розбіжностей в думках не було. Експерт ОСОБА_10 вказала, що у зв`язку з цим надалі немає сенсу викликати в судове засідання всіх експертів, достатньо заслухати лише її пояснення, як доповідача по цій експертизі. Все викладено в експертному висновку. У разі, якщо у когось з експертів є окрема думка, то вона обов`язково фіксується письмово у висновку. По даній справі жодним з експертів не було висловлено окремої думки.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Зокрема, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Правило абзацу 2 частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Таким чином, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини (дивитися постанови Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, від 29 березня 2024 року у справі № 521/793/22).

Таким чином, суд повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Отже, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц, від 29 березня 2024 року у справі № 521/793/22.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 206/68/15-ц, від 08 жовтня 2018 року у справі № 441/509/16, від 24 вересня 2020 року у справі № 534/1318/17, від 28 лютого 2024 року у справі № 489/2055/19-ц.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник не надали суду належних та достатніх доказів, які б достовірно підтверджували те, що ОСОБА_3 ухилявся від надання спадкодавцеві ОСОБА_4 , яка перебувала у безпорадному стані через хворобу, допомоги, у тому числі медичної.

Показання свідка ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_3 несвоєчасно привіз ОСОБА_4 у лікарню, що в подальшому спричинило погіршення її стану здоров`я та призвело до смерті, наносив їй тілесні ушкодження та не доглядав за нею, суд оцінює критично, оскільки сама свідок у судовому засіданні повідомила, що все це є її припущенням та особистою думкою, на підтвердження якої нею не було надано конкретних доказів.

Суд враховує, що твердження позивачки про те, що ОСОБА_3 навмисно споював її сестру ОСОБА_4 , кривдив її шляхом можливого завдання тілесних ушкоджень, не давав необхідні ліки, з її ж слів у судовому засіданні є її припущенням та її думкою і не підтверджені належними та достатніми доказами.

При перевірці поліцією заяви ОСОБА_1 щодо залишення ОСОБА_3 без допомоги ОСОБА_4 , яка перебувала у небезпечному для життя стані, та неналежного піклування про неї, було встановлено відсутність будь-якого правопорушення та відсутність підстав для відкриття кримінального провадження. Позивачкою не надано суду доказів того, що вона оскаржувала таке рішення поліції чи повторно зверталася до поліції із заявою про вчинення ОСОБА_3 кримінального чи іншого правопорушення стосовно ОСОБА_4 .

При цьому, суд враховує, що у висновку посмертної комісійної судово-медичної експертизи, який у повному обсязі був підтверджений в судовому засіданні експертом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації Малихіною О.І., вказано, що ОСОБА_4 мала чисельні важкі хронічні захворювання, основними факторами, що обумовили настання смерті останньої, є хронічна важка серцево-судинна патологія, її прогресуючий характер, незворотність патологічних процесів у серці та судинах, чисельна патологія інших систем та органів організму. Звернення за медичною допомогою, за наявними даними, не було своєчасним, але суттєво не могло вплинути на настання смерті хворої ОСОБА_4 . Експерт ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердила, що у причинному зв`язку зі смертю знаходиться важка паталогія з ускладненнями, а не невчасна госпіталізація хворої.

Суд зауважує, що вказуючи про те, що зазначений вище висновок експерта незрозумілий, не містить деталізованих відповідей на всі питання, позивачка або її представник не заявляли клопотань про проведення додаткової посмертної комісійної судово-медичної експертизи чи проведення цієї експертизи іншою експертною установою.

Враховуючи те, що позивачкою ОСОБА_1 та її представником не було надано суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_4 , яка потребувала допомоги, перебуваючи у безпорадному стані через хворобу, тобто підтверджували б його умисні дії чи бездіяльність, спрямовані на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, або які б підтверджували те, що саме невчасна госпіталізація ОСОБА_4 стала причиною її смерті, тобто не доведено передбачену ч. 5 ст. 1224 ЦК України одночасну наявність сукупності обставин, за якої спадкоємець може бути усунений від права на спадкування, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати у справі не підлягають стягненню з відповідача та залишаються на рахунок позивачки.

Вирішення судом питання про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до частин 9, 10 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадкуухвалення рішеннящодо повноївідмови узадоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, керуючись ч. 9 ст. 158 ЦПК України, суд вважає за необхідне скасувати визначений ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 06.02.2024 захід забезпечення позову у вигляді арешту житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 17, 81, 89, 141, ч. 9 ст. 158, ст. ст. 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , як правонаступника ОСОБА_3 ,за участітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:Сахновщинської державноїнотаріальної контори,про усуненняособи відправа наспадкування - відмовити.

Скасувати визначений ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 06 лютого 2024 року захід забезпечення позову у вигляді арешту житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 .

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 02 серпня 2024 року.

Головуючий О.С. Кириченко