Рішення

від 05.08.2024 по справі 280/4902/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Справа № 280/4902/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Долинської сільської рада Запорізького району Запорізької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст і підстави позовних вимог.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Долинської сільської рада Запорізького району Запорізької області (далі відповідач), у якій позивач просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати рішення відповідача «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.04.2024 № 4;

2) зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою позивача щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб.

Крім того, просить стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Богач А.О., яка діє на підставі ордеру серії АР №1178459 від 22.05.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звернувшись до відповідача із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), останнім не було прийнято жодного рішення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду. На виконання рішення суду у справі № 280/211/22 відповідачем було прийнято рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 23.03.2023 № 24 з огляду на те, що технічна документація із землеустрою є недостовірною, оскільки площа розташованого на ній водного об`єкту фактично збільшилася. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області затвердити проект землеустрою. Рішенням суду у справі № 280/4825/23 було зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою з урахуванням висновків суду. На виконання зазначеного рішення суду відповідачем прийнято рішення про відмову затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.04.2024 № 4, обґрунтоване тим, що технічна документація із землеустрою є недостовірною, так як земельна ділянка має розширені межі (водний об`єкт розташований на даній земельній ділянці має збільшені розміри). На думку позивача, повторне рішення про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою є безпідставним, внаслідок чого він вважає, що воно підлягає скасуванню з подальшим зобов`язанням відповідача розглянути та затвердити таку подану ним технічну документацію. Серед іншого, звертає увагу, що відповідач не здійснював обстеження земельної ділянки, натомість приймав рішення на підставі неналежних та застарілих документів, зокрема, акта про здійснення обстеження від 19.11.2021. Зауважує, що відповідач, приймаючи спірне рішення, здійснив виключно загальні посилання на можливу невідповідність та недостовірність відомостей такої технічної документації без конкретних підстав для відмови у затвердженні технічної документації.

ІІ. Виклад позицій інших учасників справи та документів, що надійшли до суду.

27.02.2024 судом отримано заяву відповідача (вх.№30089) щодо виконання ухвали суду, до якої долучено копію заяви ФОП ОСОБА_1 від 30.07.2021 разом з додатком до заяви з копією технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); письмові пояснення щодо виконання рішення суду у справі № 280/4825/23; копію розпорядження від 18.06.2024 № 34-В.

28.06.2024 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№30256), у якому зазначено, що враховуючи положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, земельна ділянка під водним об`єктом кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 загальною площею 16,3400 га, в тому числі під водою 9,2274 га, прибережна захисна смуга (пасовища) 6,0126 га, під дамбою 1,100 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с.Нижня Хортиця Запорізького району Запорізької області. Рішенням від 25.04.2024 № 4 відмовлено у затвердженні технічної документації та залишено зазначену земельну ділянку для задоволення суспільних потреб жителів Долинської об`єднаної територіальної громади. Щодо доводів позивача про нездійснення обстеження спірної земельної ділянки вказано, що розпорядженням сільського голови від 10.06.2024 № 73 створено комісію з перевірки вимог природоохоронного та земельного законодавства стосовно земельної ділянки, 14.06.2024 здійснено обстеження та встановлено, що земельна ділянка використовується для надання рекреаційних послуг. Представник зауважує, що набуття позивачем у приватну власність гідротехнічної споруди створило передумови для протиправного використання землі під такими спорудами, чим грубо порушено норми законодавства та інтереси держави в особі територіальної громади, а тому посилання позивача на перебування у власності гідротехнічної споруди є неправомірним, і ніяк не може надавати перевагу у затвердженні технічної документації на земельну ділянку. Також вказує, що отримане розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації щодо надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації ще не породжує у позивача права на цю земельну ділянку.

02.07.2024 судом отримана відповідь на відзив (вх.№30589), у якій зазначено, що відповідач у відзиві так і не конкретизував порушення позивачем законодавчих актів. Посилання на нібито збільшення дзеркала водного об`єкту на земельній ділянці не є підставою для відмови у затвердженні технічної документації. Долучений до відзиву на позовну заяву технічний звіт щодо виконання геодезичної зйомки земельної ділянки стосується двох земельних ділянок з різними кадастровими номерами (2322188400:03:001:0200 та 2322188400:02:002:0115), тому невідомо, якій саме ділянці відповідає наведений на останній сторінці такого звіту план з відображенням відповідних по контурних експлікацій з визначенням відповідних площ. При цьому представник позивача вкотре зауважує, що ФОП ОСОБА_1 жодних робіт щодо розширення меж дзеркала водного об`єкту не проводив. За наведених обставин, відсутні підстави стверджувати, що існує невідповідність дійсним обставинам подана технічна документація ФОП ОСОБА_1 із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб. Також представник відхиляє доводи відповідача щодо обов`язку повернути земельну ділянку у зв`язку з закінченням дії договору оренди, оскільки позивач завчасно звертався з клопотанням про продовження терміну дії договору у встановленому законом порядку. Вказує на перебування у провадженні Господарського суду Запорізької області справи № 908/2628/22 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме споруду дамби ставка, з визнанням права користування земельною ділянкою, що розташована над дамбою та земельною ділянкою необхідною для обслуговування об`єкта нерухомого майна дамби. Вказана споруда дамби, якраз таки знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2322188400:03:001:0200. Звертає увагу, що рішення про створення комісії з перевірки дотримання вимог законодавства № 73 прийняте 10.06.2024 року, тобто через 46 днів після того, як було прийнято оскаржуване рішення. Зазначене свідчить про те, що наведені вище та долучені документи відповідача не можуть бути доказами у справі, оскільки їх не існувало на момент прийняття Відповідачем рішення, що нині оскаржується позивачем у цій справі та вони не є належними, достатніми та достовірними. Водночас зауважує, що у складеному акті про здійснення обстеження від 14.06.2024 не згадується про те, що Комісія встановила збільшення водного об`єкту, що розташований на даній земельній ділянці з 9,2274 до 10,4476 га, а навпаки зазначено, що Комісією здійснено обстеження земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 2322188400:03:001:0200, на якій розташований водний об`єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 9,2274 га. Також вважає наданий відповідачем доказ, а саме акт дослідження контенту, що перебуває у вільному доступі в мережі Інтернет від 14.06.2024, недостовірним, недостатнім та неналежним, щоб зробити висновок про те, що ним передбачені підстави та умови для відмови позивачу у затвердженні його технічної документації.

11.07.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№32321), у яких відповідач вказує, що представник позивача хибно тлумачить наведені відповідачем аргументи. Вказує, що станом на 26.03.2020 саме Запорізька обласна державна адміністрація розпоряджалася водними об`єктами, тому твердження позивача до Долинської сільської ради про пролонгацію договору оренди є помилковими. Зазначає, що позивач, депутат Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області можливо порушив вимоги п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-7 КУпАП, тобто вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, про що не повідомив депутатів сільради. Зазначає, що позивач свавільно тлумачить правові позиції Верховного Суду, за якими принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній об`єктів та споруд можна трактувати на користь саме органу місцевого самоврядування власника земельної ділянки, але ніяк не на користь особи, яка вчинила самочинне будівництво, самовільно захопила земельну ділянку та сумнівним шляхом оформила право власності на дамбу. Наявність умислу у ОСОБА_1 надати законний статус самовільно захопленому водному об`єкту пояснює його намагання затвердити документацію із землеустрою, яка містить недостовірні відомості, що є порушенням чинного законодавства.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03.06.2024 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін; витребував від Долинської сільської рада Запорізького району Запорізької області докази по справі, а саме: копії заяви ФОП ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з усіма доданими документами, письмові пояснення та всі документи, що слугували підставою для винесення оскаржуваного рішення; письмові пояснення щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2023 по справі № 280/4825/23 у частині врахування висновків суду при повторному розгляді заяви ФОП ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

У липні 2021 року позивач звернувся до Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га (кадастровий номер 2322188400:03:001:0200), розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб.

Технічна документація із землеустрою розроблена на підставі розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації від 26.04.2021 №289 «Про надання фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га для рибогосподарських потреб».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2022 у справі № 280/211/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022, було визнано протиправною бездіяльність Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області щодо неприйняття рішення за заявою ФОП ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га; зобов`язано Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області повторно розглянути заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га (кадастровий номер 2322188400:03:001:0200) розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб, та за результатом її розгляду прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням правової оцінки, наданої в судовому рішенні.

23.03.2023 рішенням двадцять другої чергової сесії восьмого скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області №24 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з підстави того, що технічна документація із землеустрою є недостовірною, оскільки площа розташованого на ній водного об`єкту фактично збільшилася з 9,2274 до 10,4476 га.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі № 280/4825/23, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2024, було визнано протиправним та скасовано рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» від 23.03.2023 № 24; зобов`язано Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб, з урахуванням висновків суду.

За наслідками виконання наведеного рішення суду 25.04.2024 рішенням тридцять четвертої позачергової сесії восьмого скликання Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 4 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що згідно з проведеним обстеженням земельної ділянки кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, під час якого було встановлено наступне: земельна ділянка має розширені межі, а саме водний об`єкт, розташований на даній земельній ділянці, має збільшені розміри з 9,2274 до 10,4476 га, в хвостовій частині розташованого на земельній ділянці водного об`єкта проводились земляні роботи щодо розширення останнього; на всіх під`їздах до водного об`єкта встановлені закриті шлагбауми, які перешкоджають вільному доступу до нього. ФОП ОСОБА_1 продовжує здійснювати господарську діяльність на водному об`єкті без будь-яких правовстановлюючих документів (акт про здійснення обстеження від 19.11.2021 № б/н). Факт затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, що містить в собі недостовірні відомості, а також передача водного об`єкту в користування іншій особі приведе до порушення прав мешканців територіальної громади, а відповідно призведе до порушення їх законних інтересів у формі вільного доступу до водного об`єкту.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

За приписами статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями частин першої, другої статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За частинами десятою, одинадцятою статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, Земельним кодексом України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність та користування громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується та затверджується у відповідності до приписів статті 186 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

За обставинами справи земельна ділянка загальною площею 16,3400 га, в тому числі: під водою 9,2274 га, прибережна захисна смуга (пасовища) 6,0126 га, під дамбою 1,100 га була предметом договору оренди землі від 05.04.2008 (реєстровий №3818), зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.05.2008 за №040826000001 (далі Договір 1). Орендодавцем за цим Договором виступала Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, орендарем приватний підприємець ОСОБА_1 . Договір було укладено на 12 років (до 07.05.2020).

10.07.2012 між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та приватним підприємцем ОСОБА_1 , на виконання вимог статті 51 Водного кодексу України був укладений договір надання водного об`єкту загальнодержавного значення, розташованого на території Запорізького району у тимчасове користування на умовах оренди (далі Договір 2). Предметом Договору 2 було водне дзеркало площею 9,2274 га. Строк дії Договору 2 до 07.05.2020. Умовою для укладення Договору 2 була наявність договору оренди землі від 05.04.2008 (за реєстровим №3818), зареєстрованого 07.05.2008 за №040826000001 (пункт 5.1. Договору 2).

Позивач є власником розташованої на спірній земельній ділянці споруди дамби ставка, що посвідчується договором купівлі продажу від 03.06.2004, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2807.

Починаючи з 07.05.2008, позивач безперервно, добросовісно та відкрито користується спірною земельною ділянкою площею 16,3400 га та водним дзеркалом площею 9,2274 га.

Отже, право користування позивача на спірну земельну ділянку та водний об`єкт у період до 07.05.2020 посвідчувалось двома договорами: договором оренди земельної ділянки та договором надання водного об`єкту у тимчасове користування.

03.12.2020 набув чинності Закон України від 04.11.2020 №963-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення порядку передачі в оренду водних об`єктів у комплексі з земельними ділянками», яким внесено зміни до статті 51 Водного кодексу України. У відповідності до цих змін, водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

26.04.2021 розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації №289 фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 16,3400 га для рибогосподарських потреб.

27.05.2021 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІХ. Цим Законом, зокрема підпунктом 58 пункту 4, розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24. Згідно з пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними. Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Тобто, згідно положень пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації від 26.04.2021 №289 після 27.05.2021 вважається чинним, як таке, що прийняте до набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та підлягає затвердженню відповідною сільською радою.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями статті 186 Земельного кодексу України.

Пунктом 5 частини п`ятої вказаної статті передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:

у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;

в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.

Відповідно до частин восьмої-десятої статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України «Про землеустрій»;

надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;

проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно з частинами першою, другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Як встановлено судом, спірним рішенням відмовлено позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з підстави того, що: земельна ділянка кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га має розширені межі, а саме водний об`єкт, розташований на даній земельній ділянці, має збільшені розміри з 9,2274 до 10,4476 га, в хвостовій частині розташованого на земельній ділянці водного об`єкта проводились земляні роботи щодо розширення останнього; на всіх під`їздах до водного об`єкта встановлені закриті шлагбауми, які перешкоджають вільному доступу до нього; ФОП ОСОБА_1 продовжує здійснювати господарську діяльність на водному об`єкті без будь-яких правовстановлюючих документів. Зазначене встановлено обстеженням, за наслідками якого складено акт від 19.11.2021 № б/н. Підсумовано, що факт затвердження технічної документації містить в собі недостовірні відомості, а також передача водного об`єкту в користування іншій особі приведе до порушення прав мешканців територіальної громади, а відповідно призведе до порушення їх законних інтересів у формі вільного доступу до водного об`єкту.

При цьому суд зауважує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.09.2023 у справі № 280/4825/23 (набрало законної сили 13.03.2024) було визнано протиправним та скасовано рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» від 23.03.2023 № 24. При цьому підставою для відмови позивачу у затвердженні технічної документації було те, що технічна документація із землеустрою є недостовірною, оскільки площа розташованого на ній водного об`єкту фактично збільшилася з 9,2274 до 10,4476 га. У ході розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване не містить посилання на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яким не відповідає технічна документація, а також зауважено, що у рішенні не зазначено вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку, що ставить позивача у становище правової невизначеності, не дозволяючи належним чином усунути недоліки, які не визначені у рішенні. З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб, з урахуванням висновків суду.

Разом з тим, повторно розглянувши заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб, відповідач прийняв рішення з тих самих підстав, яким вже було надано оцінку у судовому рішенні, що набрало законної сили (у частині необґрунтованості), і ухвалене у справі № 280/4825/23 рішення суду має преюдиційний характер для правовідносин між сторонами, проте з невідомих причин при прийнятті відповідачем рішення від 25.04.2024 № 4 висновки суду враховані не були.

Також слід зазначити, що 15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 2073-ІХ, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Частинами першою-третьою статті 8 Закону № 2073-ІХ передбачено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої Закону № 2073-ІХ адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Так, в оскаржуваному рішенні міститься посилання на акт про здійснення обстеження від 19.11.2021, за змістом якого було проведено обстеження земельних ділянок з водними об`єктами щодо здійснення на них господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 . Комісією було встановлено, що земельна ділянка під водним об`єктом загальнодержавного значення кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 загальною площею 16,3400 га, площею водного дзеркала 9,2274 га, який розташований на території Долинської сільської ради в районі с.Нижня Хортиця за межами населеного пункту, має розширені межі. На всіх під`їздах до водного об`єкту встановлені закриті шлагбауми, які перешкоджають вільному доступу до водного об`єкту. Також комісією встановлено, що земельна ділянка під водним об`єктом загальнодержавного значення, кадастровий номер відсутній, орієнтовна площа водного дзеркала 10 га, який розташований на території Долинської сільської ради, та цей водний об`єкт використовується не за цільовим призначенням.

Разом з тим, з указаного акта неможливо з`ясувати, яким чином комісією було встановлено, що площа розташованого на земельній ділянці водного об`єкту збільшилася з 9,2274 га до 10,4476 га.

Відповідачем долучено до матеріалів справи акт про здійснення обстеження, за змістом якого 14.06.2024 комісія Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області провела обстеження земельної ділянки кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 загальною площею 16,3400 га, на якій розташовано водний об`єкт загальнодержавного значення площею водного дзеркала 9,2274 га. При цьому у зазначеному акті не міститься жодних посилань на те, що земельна ділянка має розширені межі. Разом з тим, суд не бере до уваги акт про здійснення обстеження від 14.06.2024, оскільки такого не існувало на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття рішення № 4 від 25.04.2024).

Щодо тверджень відповідача про те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га містить недостовірні відомості суд зазначає наступне.

Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування (стаття 1 Закону України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі Закон № 858).

За приписами статті 6 Закону № 858 землеустрій базується на таких принципах: а) дотримання законності; б) забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища; в) організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів; г) створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; ґ) забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування; д) забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; е) відкритості та доступності документації із землеустрою, публічності її погодження та затвердження.

В оскаржуваному рішенні не зазначено про порушення або невідповідність технічної документації позивача конкретним принципам землеустрою.

Статтею 28 Закону № 858 встановлені права та обов`язки розробників документації із землеустрою.

Розробники документації із землеустрою мають право: а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою; б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати; в) безперешкодного доступу до об`єктів землеустрою; д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування; е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою; є) у процесі розробки документації із землеустрою, на підставі якої формуються відомості про об`єкти Державного земельного кадастру (у тому числі документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією), одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацію про місце розташування таких об`єктів та їх характеристики (з урахуванням законодавства про користування інформацією, що становить державну таємницю).

Розробники документації із землеустрою зобов`язані: а) дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; б) інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою; в) виконувати всі умови договору; г) виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою, крім документації із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору; ґ) страхувати свою професійну відповідальність перед замовниками документації із землеустрою та третіми особами.

Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.

У разі невиконання або неналежного виконання умов договору при здійсненні землеустрою, розробники документації із землеустрою несуть відповідальність, передбачену договором і законом.

Виконавці робіт із землеустрою не мають права складати документацію із землеустрою у разі, якщо: об`єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать виконавцю робіт із землеустрою або особам, які працюють у його складі; особи, які працюють у складі виконавця робіт із землеустрою, мають родинні зв`язки із замовником робіт із землеустрою, або у юридичній особі, керівництво якої має родинні зв`язки із замовником; об`єктом землеустрою є земельні ділянки, що належать засновникам або учасникам виконавця робіт із землеустрою; замовником робіт із землеустрою є засновник або учасник виконавця робіт із землеустрою.

Документація із землеустрою, складена з порушенням вимог цієї статті, не може бути затверджена.

Суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні відповідачем не визначено, які права та/або обов`язки позивачем не виконані, що могло потягти за собою невідповідність технічної документації статті 28 Закону № 858.

Стаття 29 Закону № 858 містить загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.

Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються:

підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою);

основні відомості про об`єкт (об`єкти) землеустрою;

використані розробником нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою;

використані розробником норми і правила у сфері землеустрою;

використані розробником документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель;

використані розробником відомості Державного земельного кадастру, а також Державного реєстру земель у разі внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, сформовані до 2013 року;

використані розробником відомості Державного картографо-геодезичного фонду;

використана розробником затверджена містобудівна документація, а також викопіювання із такої документації;

опис процедури виконання топографо-геодезичних робіт (у разі їх виконання);

опис та обґрунтування проектного рішення;

інформація про проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою (у разі їх проведення);

інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою будівлі, споруди та речові права на них (у разі формування земельних ділянок, внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);

інформація про наявні в межах об`єкта землеустрою обмеження у використанні земель (у разі формування земельних ділянок, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про сформовану земельну ділянку, обмеження у використанні земель) із зазначенням підстави встановлення таких обмежень;

виконавець робіт із землеустрою, його технічне і технологічне забезпечення;

умови щодо зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок (у разі порушення ґрунтового покриву земельних ділянок у результаті реалізації проектного рішення);

інформація про виконання передбачених законом вимог щодо погодження документації із землеустрою;

інформація про дотримання вимог закону щодо погодження поділу, об`єднання, вилучення земельних ділянок;

заява виконавця робіт із землеустрою про дотримання ним обмежень, встановлених статтею 28 цього Закону.

До пояснювальної записки за рішенням розробника можуть бути додані документи, що підтверджують відомості (інформацію), наведені в ній.

У графічній частині документації із землеустрою відображаються існуючі (за наявності) та проектні межі об`єктів землеустрою, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», креслення технічних рішень (для робочих проектів землеустрою).

Згідно з статтею 55 Закону № 858, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом (крім випадків, якщо відповідно до закону розроблення технічної документації здійснюється без надання такого дозволу).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.

Разом з тим, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме недостовірні відомості містить технічна документація. Ненаведення мотивів прийнятого рішення суб`єктивізує акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Як вже зазначалось судом, за частиною дев`ятою статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Оцінюючи оскаржуване рішення, суд керується нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу відповідача, що закон наділяє відповідача правом відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою лише в разі невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. При цьому рішення щодо відмови у погодженні або затвердженні технічної документації із землеустрою має містити належну мотивацію відповідного висновку, зокрема, встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про затвердження документації, посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин прийняття чи відхилення наданих позивачем документів. Разом з тим, оскаржуване рішення не містить посилання на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яким не відповідає технічна документація.

Доводи відповідача про здійснення позивачем господарської діяльності на водному об`єкті без будь-яких правовстановлюючих документів суд не приймає до уваги, оскільки у з урахуванням положень частини восьмої статті 186 Земельного кодексу України такі обставини не можуть бути підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою.

Таким чином, така поведінка відповідача, як суб`єкта владних повноважень, який прийняв повторно рішення про відмову позивачу у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за відсутності належного обґрунтування та мотивації, є непослідовною та призводить до ситуації правової невизначеності, оскільки після прийняття рішення суду у справі № 280/4825/23 позивач мав законні, небезпідставні очікування на прийняття вмотивованого рішення щодо затвердження технічної документації за наслідками повторного розгляду його заяви з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що рішення Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» від 25.04.2024 № 4 є необґрунтованим, при прийнятті відповідач діяв не на підставі, що визначена законом, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою позивача щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб суд враховує наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 року у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у власність регламентовані статтями 118, 186 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні технічної документації із землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження документації. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Відтак, зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16).

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

VI. Висновки суду.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VII. Розподіл судових витрат.

Квитанцією від 21.05.2024 № 1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1211,20 грн. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Долинської сільської рада Запорізького району Запорізької області «Про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.04.2024 № 4.

Зобов`язати Долинську сільську раду Запорізького району Запорізької області затвердити проект землеустрою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 2322188400:03:001:0200 площею 16,3400 га, розташованої на території Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області за межами населених пунктів для рибогосподарських потреб.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Долинської сільської рада Запорізького району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області, місцезнаходження: вул. Шкільна, буд.5-А, с. Долинське, Запорізький район, Запорізька область, 70420; код ЄДРПОУ 24910971.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.08.2024.

Суддя К.В.Мінаєва