Рішення

від 07.08.2024 по справі 280/5480/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Справа № 280/5480/24 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати бездіяльність Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» щодо невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23 077 гривень 14 копійок ОСОБА_1 - протиправною.

Стягнути з Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на користь позивача - ОСОБА_1 , грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23 077 гривень 14 копійок.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1213,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що його право на отримання компенсації вартості не отриманого речового майна за весь період проходження служби порушено, та підлягає захисту шляхом визнання бездіяльності Державної установи "Біленьківська виправна колонія (№99)" протиправною, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077, 14 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач 02 липня 2024 року надав до суду відзив, у якому вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнаються частково з наступних причин. Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб. Державна установа "Біленьківська виправна колонія (№99)" вчиняла всі можливі та необхідні дії для отримання додаткового фінансування та здійснення виплат. При отриманні додаткового фінансування, виплата компенсації за неотримане речове майно буде здійснена першочергово. Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)».

29.03.2024 позивач відповідно до наказу № 68/ОС-24 звільнений зі служби в ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію України» (за власним бажанням) з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки.

Відповідно до довідки від 29.03.2024 №4 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, загальна сума до виплати становить 23077,14 грн.

На звернення позивача, відповідач листом від 26.04.2024 № 10/8-5-24/П-5, повідомив, що виплата буде здійснена одразу після отримання фінансування.

Вважаючи протиправною бездіяльність Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначаєЗакон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV(далі- Закон №2713-IV)

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четвертастатті 21 Закону №2713-IV).

Відповідно до частини другоїстатті 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятоюстатті 23 Закону №2713-IVпередбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначенийЗаконом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" від 14.08.2013 № 578, затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 2 Порядку № 578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Пунктом 3 Порядку № 578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.

Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви.

Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

З аналізу вищенаведених норм встановлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Згідно з довідкою № 13 від 29.03.2024, яка видана відповідачем, виплаті позивачу підлягає сума компенсації за належні до видачі предмети речового майна - 23077,14 грн.

Отже, відповідачем таку компенсацію не виплачено.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту набуття права позивачем на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.

При цьому, доводячи необґрунтованість позовних вимог, відповідач вказує на відсутність коштів та той факт, що бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були.

Суд зазначає, що вказані доводи не ґрунтуються на нормах законодавства, яке регулює спірні правовідносини, оскільки виплата компенсації за неотримане речове майно не поставлена в залежність від наявності бюджетних асигнувань на відповідні цілі, а відтак не може бути підставою позбавлення позивача визначеного законом права на таку компенсацію.

Відсутність фінансового забезпечення не є обставиною, яка увільняла б відповідача від виконання обов`язку щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно. У цьому контексті слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо того, що державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності (до прикладу, рішення Кечко проти України, Сук проти України).

Отже, декларуючи певні правила проведення розрахунку при звільненні, держава також зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007).

У рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Відтак, суд вважає, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 23077,14 грн.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає грошова компенсація за неотримане речове майно особистого користування у розмірі 23077,14 грн.

При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки, що наведені у постанові Верховного Суду від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17 у подібних правовідносинах.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077, 14 грн.

Стягнути з Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077, 14 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

Відповідач - Державна установа «Біленьківська виправна колонія (№99)» (вул.Запорізька, буд. 32, с. Біленьке, Запорізький район, Запорізька область, 70441; код ЄДРПОУ 08563530).

Повне судове рішення складено 07.08.2024.

Суддя Б.В. Богатинський