Постанова

від 21.11.2024 по справі 280/5480/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 280/5480/24Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. у справі №280/5480/24за позовом:ОСОБА_1 до: про:Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

10.06.2024р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації /а.с. 1-3, 17/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2024р. відкрито провадження у справі № 280/5480/24 та справу призначено до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи /а.с. 19/.

Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що він проходив службу в Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)», 29.03.2024р. його звільнено зі служби і остаточний розрахунок з ним було проведено наприкінці березня 2024р., але під час проведення остаточного розрахунку відповідачем не була виплачена йому компенсація вартості не отриманого речового майна за весь період проходження служби у Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)» на яку він має право, тому він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату такої компенсації, але відповідач листом від 26.04.2024р. відмовив йому у виплаті компенсації вартості не отриманого речового майна за весь період проходження служби у Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)» у зв`язку із відсутністю фінансування установи на такі витрати. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його право, тому просив суд: - визнати бездіяльність Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» щодо невиплати йому грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077,14 грн. протиправною; - стягнути з Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на його користь грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077,14 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. у справі № 280/5480/24 позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077, 14 грн.; - стягнуто з Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077, 14 грн. /а.с. 30-32/.

Відповідач - Державна установа «Біленьківська виправна колонія (№99)», не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, через підсистему «Електронний Суд» 09.09.2024р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 09.09.2024р. / а.с. 39-40, 43/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024р., з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги, з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи № 280/5480/24 /а.с. 44/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 18.09.2024р. /а.с. 46/.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024р. у справі №280/5480/24 апеляційна скарга Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. залишена без руху та заявнику апеляційної скарги надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги /а.с. 47/.

У межах встановленого вищезазначеною ухвалою суду строку відповідачем зазначені судом апеляційної інстанції недоліки апеляційної скарги було усунуто шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження /а.с. 49-50/ та ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 27.09.2024р. у справі №280/5480/24 заявнику апеляційної скарги поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №1280/5480/24 / а.с. 51/ та справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 15.10.2024р. / а.с. 52/, про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи / а.с. 53-54/.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те , що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, оскільки установа дійсно має заборгованість перед позивачем з виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 23077,14 грн., але виплата цієї компенсація не відбулась через відсутність фінансування на такі виплати оскільки виплата такої компенсація здійснюється за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, і позивача сума компенсації буде виплачена образу після отримання додаткового фінансування на такі витрати, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 07.08.2024р. у цій справі та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, проходив службу в Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)», 29.03.2024р. позивача відповідно до наказу № 68/ОС-24 звільнений зі служби в ДУ «Біленьківська виправна колонія (№99)» за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію України» (за власним бажанням) з посади молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки /а.с. 7/, відповідно до довідки відповідача №4 від 29.03.2024р. позивачу за належні до видачі грошова компенсація за предмети речового майна у загальному розмірі 23077,14 грн. /а.с. 13/, і ця сума не була виплачена позивачу на момент звільнення та проведення остаточного розрахунку у зв`язку із звільненням, зазначені обставини не заперечувались відповідачем під час розгляду справи.

У квітні 2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати грошової компенсації за неотримані предмети речового майна за весь період проходження служби у Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)» та відповідач листом № 10/8-5-24/П-5 від 26.04.2024р. повідомив позивача про те, що виплата такої компенсації буде здійснена одразу після отримання відповідного фінансування /а.с. 8-12/.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, звернувся до суду з цим позовом за захистом свого порушеного права.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).

Особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом (частина четверта статті 21 Закону №2713-IV).

Відповідно до частини другої статті 23 Закону №2713-IV, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» № 578 від 14.08.2013р., затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Пунктом 2 Порядку № 578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Пунктом 3 Порядку № 578 визначено, що речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно.

Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви.

Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією Державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» відповідно до їх закупівельної вартості.

За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.

Аналіз наведених вище норм законодавства, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, дає можливість зробити висновок про те, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Згідно з довідкою Державній установі «Біленьківська виправна колонія (№99)» № 4 від 29.03.2024р. виплаті позивачу підлягає сума компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 23077,14 грн. /а.с. 13/, при цьому необхідно зазначити, що відповідач не заперечує факту набуття права позивачем на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно у такому розмірі та єдиною підставою для відмови в виплаті грошової компенсації є на відсутність коштів та той факт, що бюджетні асигнування на компенсацію за речове майно установі виділені не були.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата компенсації за неотримане речове майно не поставлена в залежність від наявності бюджетних асигнувань на відповідні цілі, а відтак не може бути підставою позбавлення позивача визначеного законом права на таку компенсацію та відсутність фінансового забезпечення не є обставиною, яка звільняла б відповідача від виконання обов`язку щодо виплати позивачеві компенсації за неотримане речове майно.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне при вирішення цього спору звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, висловлену ним у рішеннях , щодо того, що державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності (до прикладу, рішення).

Колегія суддів також враховує правову позицію Конституційного Суду України стосовно того, що неможливо поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету, яка викладена в рішеннях від 20.03.2002р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007р. № 6-рп/2007.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позивачем у справі позовних вимог і за цих підстав задовольнив заявлені позивачем у справі позовні вимоги у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 07.08.2024р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2024р. у справі №1280/5480/24 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанова виготовлена та підписана 21.11.2024р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов