Рішення

від 13.12.2021 по справі 300/5607/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2021 р. справа № 300/5607/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,

представника позивача в режимі відеоконференції Лужбіної Н.Б.,

представника відповідача Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Санаторій "Черче" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 005488/0701, № 005494/0701 від 13.08.2021, -

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 Дочірнє підприємство Санаторій "Черче" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 005488/0701, № 005494/0701 від 13.08.2021.

Суд, ухвалою від 05.10.2021 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом, призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

05.10.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

09.11.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву.

Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.

16.11.2021 за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», всупереч фактичним обставинам необґрунтовано за наслідками проведеної перевірки, виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими зменшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 390 585 гривень та збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 702 681 гривня, в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 140 536 гривень.

Вважає нарахування вказаних грошових зобов`язань протиправним, необґрунтованим, в порушення норм Розділу ІІІ Податкового кодексу України внаслідок безпідставного визначення відповідачем як доходу позивача від безоплатної оренди комплексу будівель та споруд санаторію «Черче», розташованих в Івано-Франківській області, Рогатинському районі, селі Черче, вул. Братів Лепких, 69, які повернуті у державну власність за судовим рішенням, однак протягом податкових періодів 2017-2019 років позивачем не передані суб`єкту управління державним майном.

Обґрунтовує зазначені вимоги обставинами відсутності правовідносин оренди між позивачем та власником майна, доводить факт одностороннього покладання на позивача Фондом державного майна України обов`язку зберігання та утримання вказаного комплексу будівель до прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про визначення суб`єкта управління цим державним майном, яке урядом України не ухвалене. Крім того, позивач доводить обставини вжиття ним вичерпних заходів для здійснення фактичної передачі комплексу будівель та споруд санаторію «Черче» уповноваженим суб`єктам владних повноважень, внаслідок визнання права власності на це майно за державою.

Представник позивача в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала із вказаних у позовній заяві мотивів.

Відповідач позову не визнав, його представник суду подав відзив на позов, мотивований тим, що внаслідок проведеної перевірки встановлено факт безоплатного користування та розпорядження державним майном комплексом будівель та споруд санаторію «Черче» протягом 2017-2019 років, тобто фактичного отримання позивачем права користування майном (послуги), що надавалися без висування вимоги щодо компенсації їх вартості. Виявлений факт відповідає визначеному підпунктом «б» підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняттю безоплатно наданих послуг, є доходом, отримання якого згідно з нормами статтей 44 та 134 Податкового кодексу України підлягає обрахунку шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Внаслідок чого відповідач визначив, як інші доходи позивача від безоплатного користування державним майном на рівні плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства за період 2017-2019 в розмірі 723 000 гривень та виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими збільшив суму зобов`язань з сплати податку за періоди 2017-2019 років на 562 145 гривень, застосувавши також штрафну санкцію в розмірі 140 536 гривень, а також зменшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік в розмірі 390 585 гривень.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з мотивів вказаних у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Позивач зареєстрований 19.03.1992 в Рогатинській районній державній адміністрації за №113105000, його взято на податковий облік 07.02.1995 за №246, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, військового збору, єдиного внеску, рентної плати за спеціальне використання води та за користування надрами для видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, земельного податку, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, екологічного податку.

Основним видом діяльності позивача є діяльність лікарняних закладів, загальна медична практика, що здійснює на підставі безстрокової ліцензії на право здійснення медичної практики № 570924 серії АГ, виданої Міністерством охорони здоров`я України 27.04.2011.

Статутний фонд позивача складав цілісний майновий комплекс будівель та споруд санаторію «Черче», розташованих в Івано-Франківській області, Рогатинському районі, селі Черче, вулиця Братів Лепких, 69, внесений засновником Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», частка у статутному капіталі якого складає 100 відсотків.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.04.2013 у справі №500/193/2011-11-16/72 за позовом прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Черченської сільської ради, виконавчого комітету Черченської сільської ради, Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» визнано право власності за державою в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно комплексу будівель та споруд санаторію «Черче», розташованих в Івано-Франківській області, Рогатинському районі, селі Черче, вулиця Братів Лепких, 69.

10.11.2016 здійснена державна реєстрація права державної власності на вказаний комплекс нерухомого майна в особі Фонду державного майна України.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області листом за №11-03-02531 від 06.12.2016 повідомило позивача про реєстрацію права власності за державою в особі Фонду державного майна України нерухомого майна комплексу, розташованого за адресою Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Черче, вулиця Лепких Братів, буд.69. Одночасно з цим повідомлення про здійснення повноважень щодо визначення суб`єкта управління зазначеним майном відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 за №817, а також про необхідність збереження державного майна, недопущення його руйнування чи розкрадання.

Вказані обставини визнаються сторонами, сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання не викликають.

Відповідач в період з 23.06.2021 до 07.07.2021, на підставі наказу від 22.06.2021 за №1146-п провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, з питань загальнообов`язкового державного соціального страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2017 до 31.05.2021.

За результатами вказаної перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за №3986/09-19-07-01/05397373 від 14.07.2021.

Висновками проведеної перевірки відповідач, серед іншого, встановив порушення позивачем підпунктів 14.1.13, 14.1.185, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 7, 21, 23, 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», пунктів 5, 6, 7, 10, 11, 18, 19, 20, 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

В результаті допущених порушень відповідач встановив заниження податку на прибуток всього у 562 145 гривень, в тому числі за 2017 рік в сумі 149 496 гривень, за 2018 рік 229 901 гривню, за 2019 рік 182 748 гривень, а також завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2020 рік в сумі 390 585 гривень.

Вказані висновки відповідача обґрунтовуються нормативно-правовою кваліфікацією обставин перебування у володінні позивача протягом 2017, 2018, 2019, 2020 років після визнання та реєстрації за державою права власності цілісного майнового комплексу будівель та споруд санаторію «Черче», як правовідносин фактичної оренди без висування вимоги щодо компенсації її вартості, тобто безоплатно.

У зв`язку з чим, позивач зобов`язаний нормами статтей 14, 44, 134 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» віднести до показників обліку доходів вартість безоплатного користування майном на рівні плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 13.08.2021 оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №005488/0701 збільшив Дочірньому підприємству Санаторій «Черче» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в розмірі 562 145 гривень, при цьому застосував штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 140 536 гривень та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за №005494/0701 зменшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний податковий період 2020 року на 390 585 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає, що вирішуючи відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно з підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною).

Відповідно до підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 продаж результатів робіт (послуг) будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 стаття 133 платниками податку на прибуток резидентами є суб`єкти господарювання юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

За нормами статті 134 Податкового кодексу України визначається об`єкт оподаткування податку на прибуток, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 якої встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 138.1 статті 138 даного Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів та/або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму залишкової вартості окремого об`єкта основних засобів та/або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта.

на суму залишкової вартості окремого об`єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі ліквідації або продажу такого об`єкта;

на суму витрат на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів чи невиробничих нематеріальних активів, віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно пункту 138.3 статті 138 розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв`язку з їх консервацією.

Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 за № 73, поняття доходів визначено як збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Суд зазначає, що висновки відповідача про обов`язок платників податку на прибуток враховувати до показників бухгалтерського обліку та фінансової звітності як дохід вартість оренди майна, наданого в таку оренду на безоплатній основі є обґрунтованими та такими, що базуються на правильному розумінні змісту правового регулювання вказаних правовідносин.

Однак, визначальним для вирішення заявлених позовних вимог та належність предмету правового регулювання зазначених норм до правовідносин між сторонами є встановлення фактичного змісту правовідносин позивача щодо володіння та користування майновим комплексом будівель та споруд санаторію «Черче», розташованих в Івано-Франківській області, Рогатинському районі, селі Черче, вул. Братів Лепких, 69 в звітних періодах 2017-2020 років.

Відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходив з висновків перевірки про перебування у позивачу в оренді на безоплатній основі вказаного майнового комплексу, оскільки з 10.11.2016 право власності на такий майновий комплекс зареєстроване за державою, а майновий комплекс в цей час перебував у володінні позивача.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна».

Правові засади використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, мета та принципи оренди визначає стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди за цим Законом є: єдині майнові комплекси підприємств, їхніх відокремлених структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини); інше окреме індивідуально визначене майно; майно, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) (далі - майно, що не увійшло до статутного капіталу), а також майно, заборонене до приватизації, яке може при перетворенні державного підприємства в господарське товариство надаватись такому товариству на правах оренди; майно, щодо якого до статутного капіталу внесено право господарського відання на майно; майно, закріплене на праві господарського відання за акціонерними товариствами та їхніми дочірніми підприємствами у процесі їх утворення та діяльності; майно, передане до статутного капіталу акціонерних товариств на праві господарського відання; майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, державних і комунальних установ та організацій, Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних та фіскальних органів, Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, - без права викупу та передачі в суборенду орендарем; майно, що не підлягає приватизації, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Згідно з статтею 4 даного Закону суб`єктами орендних відносин є: орендар; орендодавець; балансоутримувач; уповноважений орган управління; представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу; Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України (частина 1).

Орендодавцями є: Фонд державного майна України - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна) (пункт «а» частини 2).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду визначає стаття 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 цього Закону орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна. Підписання актів приймання-передачі здійснюється відповідно до Порядку передачі майна в оренду.

У разі якщо об`єктом оренди є єдиний майновий комплекс, орендоване майно приймається орендарем на баланс з приміткою, що це майно є орендованим.

Механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначає Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за № 483 від 03.06.2020.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.

Відповідно до листа Фонду державного майна України за № 11-03-01684 від 10.09.2021, листом від 07.10.2020 № 10-24-20325 Фонд державного майна України доручив Регіональному відділенню вжити заходів щодо збереження державного нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Черче, вулиця Лепких Братів, 69, а саме укладення договору безоплатного зберігання зазначеного державного майна. На виконання даного листа Фонду Регіональне відділення звернулось до керівника дочірнього підприємства "Санаторій "Черче" ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (лист відф 26.10.2020 № 11-03-01960) з пропозицією укласти договір безоплатного зберігання державного нерухомого майна комплексу, розташованого за адресою Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Черче, вулиця Лепких Братів, 6 та надіслало проект договору. Листом від 10.11.2021 № 171ЛІ-1-03 ДП "Санаторій "Черче" ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" відмовило в укладенні договору безоплатного зберігання. Оскільки суб`єкт управління майном не визначений, Регіональне відділення не може здійснити заходи щодо приватизації чи передачі в оренду вказаного комплексу. Запропоновано ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" укласти договір безоплатного зберігання державного нерухомого майна - комплексу, розташованого за адресою Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Черче, вулиця Лепких Братів, 69.

З аналізу наявних у справі матеріалів, суд не встановив факту користування та розпорядження позивачем державного нерухомого майна комплексу, розташованого за адресою Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Черче, вулиця Лепких Братів, 69, тобто перебування у позивачу цього комплексу в оренді на безоплатній основі.

Відповідач, на підтвердження встановлених обстави щодо перебування у позивача в оренді на безоплатній основі вказаного майнового комплексу, доказів суду не надав.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначені Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 за №290.

Пунктом 5 вказаного Стандарту встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 7 цього Стандарту визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 8 Стандарту дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи ту обставину, що у позивача не було в оренді на безоплатній основі державного нерухомого майна комплексу, розташованого за адресою Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Черче, вулиця Лепких Братів, 69, то відповідно відсутні підстав вважати про порушення позивачем підпунктів 14.1.13, 14.1.185, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 7, 21, 23, 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», пунктів 5, 6, 7, 10, 11, 18, 19, 20, 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджених наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Як наслідок, відсутні підстави для збільшення Дочірньому підприємству Санаторій «Черче» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем в розмірі 562 145 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафи) на суму 140 536 гривень та для зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітний податковий період 2020 року на 390 585 гривень.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.08.2021 за №005488/0701, №005494/0701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 2 500 гривень, згідно з квитанцією за № 0.0.2282544137.1 від 28.09.2021.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 2 500 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства Санаторій "Черче" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (село Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77015, код ЄДРПОУ 05397373) до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за № 005488/0701, № 005494/0701 від 13.08.2021 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області за № 005488/0701 від 13.08.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 702 681 гривня, в тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 140 536 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області за № 005494/0701 від 13.08.2021 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 390 585 гривень.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства Санаторій "Черче" Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (село Черче, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77015, код ЄДРПОУ 05397373) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43968084) сплачений судовий збір в розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційної адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.