Ухвала

від 05.08.2024 по справі 380/11459/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11459/24

У Х В А Л А

про забезпечення позову

05 серпня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в :

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 2)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 3)»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)».

Ухвалою судді від 01.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

05.07.2024 (вх. №51333) представник позивача подав через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи указану заяву, представник позивача зазначає, що демонтаж тимчасової споруди на вул. Володимира Великого, 59-В, до набрання рішенням суду законної сили у цій справі, буде передчасним та призведе до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, та в подальшому необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав, свобод та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення рішень виконавчого комітету Львівської міської ради № 568, 569, 570, 571 від 19.04.2024 може призвести до незаконного демонтажу, а фактично - руйнування та знищення тимчасових споруд позивача на АДРЕСА_1 , що спричинить непоправні наслідки та значні збитки для останнього. Позивач буде змушений витратити додаткові зусилля, час та кошти для повернення тимчасових споруд на попереднє місце з приведенням їх у належний стан для ведення підприємницької діяльності та її звичайного функціонування. Для відновлення тимчасових споруд на АДРЕСА_1 , потрібно буде докласти значних зусиль, оскільки застосування примусових заходів по демонтажу (руйнування та знищення) спричинить понесення фінансових витрат, зокрема при демонтажу-монтажу тимчасової споруди, відновленні комунікацій, а також ініціюванні інших судових процесів щодо відшкодування витрат. Окрім того, демонтаж споруди призводить до припинення постачання до тимчасової споруди комунальних послуг (електропостачання), відновлення яких також потребує додаткових фінансових витрат та додаткового часу для оформлення дозвільних документів. Більше того, демонтаж тимчасових споруд на АДРЕСА_1 може унеможливити приведення останньої до попереднього стану, оскільки транспортування та тривале зберігання без експлуатації тимчасової споруди, може негативно вплинути на її стан, або навіть призведе до її повного чи часткового руйнування. Наведені потенційні незворотні негативні наслідки для позивача істотно ускладнять, а здебільшого і унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. При цьому, наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Крім цього, представник позивача наголошує, що рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 568, 569, 570, 571 від 19.04.2024, які прийняті безпосередньо на підставі Ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019, підпункт 7.8 пункту 7 якої, визнаний нечинним у судовому порядку, свідчить про їх очевидну протиправність, оскільки такі рішення прийняті поза межами повноважень, визначеними Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 ст. 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

З огляду на зміст заяви про забезпечення позову суд не вбачає підстав для розгляду такої з викликом заінтересованих сторін та їх заслуховування в судовому засіданні.

У зв`язку з тим, що заява про забезпечення позову подана представником позивача (05.07.2024) під час перебування головуючої судді у відпустці, то така вирішується у перший робочий день головуючої судді (05.08.2024).

Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується таким.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У силу приписів ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (ч. 6 ст. 154 КАС).

Суд зауважує, що за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів щодо забезпечення позову при розгляді цього спору, суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх необхідно буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Щодо посилань представника позивача на наявність ознак очевидної протиправності оскаржуваних рішень, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи діяння суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення (діяння) можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що фактичні обставини справи, зокрема, встановлення правомірності чи неправомірності (протиправності) оскаржуваних рішень підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

З огляду на викладене суд не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів заявника.

Щодо посилань позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд зазначає таке.

У постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду позовом, і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, колегія суддів у вищевказаній справі звернула увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.

Варто звернути увагу й на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № ЗД/380/67/20, у подібних правовідносинах, де предметом спору як і у справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також Виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова.

У зазначеній вище постанові Верховий Суд за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які є у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Суд відзначає, що предметом оскарження у цій справі є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)», від 19.04.2024 №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 2)», від 19.04.2024 №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 3)», від 19.04.2024 №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)».

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову заявник відзначає, що у разі якщо не буде зупинено дію незаконного оскаржуваних рішень відповідача, то Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією здійснять примусовий демонтаж тимчасових споруд позивача. Це, своєю чергою, призведе до припинення роботи магазину, значних матеріальних та робочих затрат, а відновити права позивача у разі задоволення поданого позову надалі буде неможливо, оскільки конструктивні елементи тимчасової споруди будуть пошкоджені під час демонтажу та повторному монтажу не підлягатимуть.

Зі змісту оскаржуваних рішень суд встановив, що суб`єкту підприємницької діяльності рекомендовано здійснити демонтаж самовільно встановлених зблокованих тимчасових споруд у добровільному порядку. Термін: протягом 20 календарних днів (пункт 2). У разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № № 1, 2, 3 ,4) комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією (пункт 3). Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління»: Здійснити демонтаж за участю представника Франківської районної адміністрації. Термін: протягом 60 календарних днів (пункт 4).

Ураховуючи те, що оскаржувані рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №№ 568, 569, 570, 571 прийнято 19.04.2024 і позивач у визначений цими рішеннями термін добровільно не здійснив демонтаж зблокованих тимчасових споруд, де він провадить підприємницьку діяльність, у зв`язку із незгодою з рішеннями відповідача і оскарження таких рішень в судовому порядку, то демонтаж таких споруд згідно цих же рішень повинен бути здійснений уповноваженим відповідачем органом.

Відтак, суд уважає, що, у цьому випадку, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень в разі задоволення позову, може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та в подальшому істотно ускладнить відновлення таких прав та інтересів позивача, якщо такі споруди вже будуть демонтовані, а господарська діяльність позивача припинена.

За цих обставин суд доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)», від 19.04.2024 №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 2)», від 19.04.2024 №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 3)», від 19.04.2024 №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)» до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Слід також наголосити на тому, що суд цією ухвалою жодним чином не встановлює очевидної протиправності оскаржуваних рішень або очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Оцінку оскаржуваним рішенням буде надано під час розгляду справи по суті.

Вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі. Зупинення дії спірних рішень носить тимчасовий характер, не скасовує їх, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб.

Такий висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.03.2018 у справі № 804/2789/17, від 14.12.2021 у справі № 240/16920/21, від 15.04.2022 у справі № 440/6755/21.

При цьому суд враховує Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, відповідно до яких рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Враховуючи зазначене, заява представника позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 150, 153, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

заяву представника позивача про забезпечення позову у справі № 380/11459/24 задовольнити повністю.

Забезпечити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Львівської міської ради (пл. Ринок, 1, м. Львів, 79008, код ЄДРПОУ 26256622), про визнання протиправними та скасування рішень, у такий спосіб:

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 2)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили;

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 3)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили,

- зупинити дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. ст. 293-297 КАС України.

Суддя Сидор Н.Т.