Постанова

від 22.10.2024 по справі 380/11459/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/11459/24 пров. № А/857/21760/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання Демидюк О. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі №380/11459/24 (головуюча суддя Сидор Н. Т., м. Львів) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)», №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 2)», №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 3)», №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

05.07.2024 представник позивача подав до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову.

Дана заява була обгрунтована тим, що демонтаж тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В, до набрання рішенням суду законної сили, буде передчасним та призведе до заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, та в подальшому до необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав, свобод та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення рішень виконавчого комітету Львівської міської ради № 568, 569, 570, 571 від 19.04.2024 може призвести до незаконного демонтажу, а фактично - руйнування та знищення тимчасових споруд позивача на АДРЕСА_1 , що спричинить непоправні наслідки та значні збитки для останнього. Позивач буде змушений витратити додаткові зусилля, час та кошти для повернення тимчасових споруд на попереднє місце з приведенням їх у належний стан для ведення підприємницької діяльності та її звичайного функціонування. Для відновлення тимчасових споруд на АДРЕСА_1 , потрібно буде докласти значних зусиль, оскільки застосування примусових заходів по демонтажу (руйнування та знищення) спричинить понесення фінансових витрат, зокрема при монтажу тимчасової споруди, відновленні комунікацій, а також ініціюванні інших судових процесів щодо відшкодування витрат. Окрім того, демонтаж споруди призводить до припинення постачання до тимчасової споруди комунальних послуг (електропостачання), відновлення яких також потребує додаткових фінансових витрат та додаткового часу для оформлення дозвільних документів. Наведені потенційні незворотні негативні наслідки для позивача істотно ускладнять, а здебільшого і унеможливлять ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 заяву представника позивача про забезпечення позову у справі № 380/11459/24 задоволено повністю. Забезпечено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, у такий спосіб: зупинено дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили; зупинено дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 2)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили; зупинено дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 3)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили; зупинено дію рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № 4)» до набрання рішенням суду у справі № 380/11459/24 законної сили.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень в разі задоволення позову, може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача та в подальшому істотно ускладнить відновлення таких прав та інтересів позивача, якщо такі споруди вже будуть демонтовані, а господарська діяльність позивача припинена.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач - Виконавчий комітет Львівської міської ради, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що спірні тимчасові споруди набули статусу самовільно встановлених та є такими, що підлягають демонтажу. Позивачем не надано доказів приналежності спірних тимчасових споруд саме йому, а отже не встановлено яким чином оскаржувані рішення про демонтаж порушують права позивача. Територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради має намір відновити свої порушені права та майнові інтереси відновивши можливість використання та розпорядження належною місту земельною ділянкою.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з таких підстав.

Згідно з частинами першою-третьою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

При цьому, підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти таких висновків.

Під час розгляду заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Одночасно заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням положень статті 150 КАС.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Відповідно до частини четвертої статті 150 КАС подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Встановлено, що предметом оскарження у цій справі є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.04.2024 №568 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 1)», від 19.04.2024 №569 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 2)», від 19.04.2024 №570 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди №3)», від 19.04.2024 №571 «Про демонтаж зблокованих тимчасових споруд на АДРЕСА_1 (споруди № 4)».

Цими рішеннями суб`єкту підприємницької діяльності рекомендовано здійснити демонтаж самовільно встановлених зблокованих тимчасових споруд у добровільному порядку. Термін: протягом 20 календарних днів (пункт 2). У разі нездійснення демонтажу у добровільному порядку визначити уповноваженою особою на виконання демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на вул. Володимира Великого, 59-В вул. Княгині Ольги, 106 (споруди № № 1, 2, 3, 4) комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» спільно з Франківською районною адміністрацією (пункт 3). Комунальному підприємству «Адміністративно-технічне управління»: здійснити демонтаж за участю представника Франківської районної адміністрації. Термін: протягом 60 календарних днів (пункт 4).

Оскаржувані рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №№ 568, 569, 570, 571 прийнято 19.04.2024 і позивач у визначений цими рішеннями термін добровільно не здійснив демонтаж зблокованих тимчасових споруд, де він провадить підприємницьку діяльність, у зв`язку із незгодою з рішеннями відповідача і оскарження таких рішень в судовому порядку, а тому демонтаж таких споруд згідно цих же рішень повинен бути здійснений уповноваженим відповідачем органом.

Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних позивачем рішень може призвести до порушення його конституційного права на підприємницьку діяльність, суттєво вплинути на майнове становище, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення його прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними.

В постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 380/10756/22 Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Колегія суддів у вищевказаній справі звернула увагу на висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23 січня 2020 року у справі №1840/2909/18, у якій предмет спору стосувався оскарження рішень органу місцевого самоврядування щодо звільнення земельних ділянок від незаконно встановлених тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, їх знесення. У цій справі Верховний Суд зазначав, що оскільки предметом оскарження у цій справі було рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, то наявні підстави вважати, що реалізація такого рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому визнав, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зауважила, що вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті й не свідчить про фактичний дозвіл на розміщення тимчасових споруд без дотримання норм у сфері архітектури та містобудування.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № ЗД/380/67/20, у подібних правовідносинах, де предметом спору як і у справі, що розглядається, охоплювалось схоже за змістом рішення органу місцевого самоврядування (також Виконавчого комітету Львівської міської ради) про демонтаж тимчасової споруди на території міста Львова, Верховий Суд за обставин і обґрунтувань, подібних до тих, які є у справі, що розглядається, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Зупинення оскаржуваних рішень відповідача жодним чином не є вирішенням справи по суті.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року про забезпечення позову у справі №380/11459/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 24.10.2024