Постанова

від 05.08.2024 по справі 754/3393/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/3393/23 головуючий у суді І інстанції Бабко В.В.

провадження № 22-ц/824/180/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Маляренко Тетяною Сергіївною на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року та апеляційною скаргою Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», поданою представником - головою Шкумат Володимиром Анатолійовичем на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року з позовом до Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування збитків, у якому просив:

зобов`язати ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» надати позивачу Довідку про членство ОСОБА_5 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» з зазначенням суми та дати внесення ним пайового внеску за гараж в повному обсязі, дати та номера рішення Київської міської ради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів та її кадастровий номер, дати введення гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» в експлуатацію, завірену підписами голови кооперативу та бухгалтера з прикладанням печатки;

зобов`язати ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» звільнити доступ до гаражного боксу № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1;

заборонити ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» чинити перешкоди позивачу в користування гаражним боксом № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1;

стягнути з ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» на користь позивача завдані збитки в розмірі 8 000,00 грн. та покласти судові витрати на ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що його покійний батько - ОСОБА_5 був членом Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) гаражного кооперативу, протокол №1 від 24 січня 1988 року та власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , загальною площею 40,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Сума пайового внеску за гаражний бокс в розмірі 1550 карбованців була сплачена 26 квітня 1988 року. В подальшому, 27 грудня 2019 року ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» видав ОСОБА_5 відповідну довідку №74/12 для оформлення права власності. На підставі даної довідки Київське міське БТІ завело інвентаризаційну справу №148656. Станом на 01 лютого 2017 року виготовлений технічний паспорт. Київське міське БТІ видало довідку про те, що гаражний бокс № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1 ні за ким не зареєстрований. Проте ОСОБА_5 не завершив процедуру державної реєстрації свого права власності на гараж № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер та після його смерті заведена спадкова справа №5/2022 від 27 липня 2022 року. Станом на 01 березня 2023 року спадкоємцями, які подали заяву про прийняття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спадкоємці вирішили розподілити спадкове майно в натурі та уклавши договір про поділ спадкового майна оформити окремі об`єкти спадкового майна одразу на окремих власників. Так гараж № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1 переходить у власність позивача, але цьому заважає відсутність реєстрації права власності на гараж за померлим ОСОБА_6 .

Приватний нотаріус Галаган О.В. звернулась до ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» із запитом про надання відповідної довідки про членство померлого в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5», однак голова кооперативу відмовив у видачі довідки. Таким чином відсутність у позивача довідки про членство померлого батька в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5», позбавляє його можливості належним чином оформити свої спадкові права на гараж № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1 .

Від ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» 10 квітня 2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого за даними журналу обліку членів кооперативу, що ведеться у кооперативі, запис щодо прийняття померлого ОСОБА_5 в члени кооперативу відсутні. Також відсутні відомості про сплату пайових та вступних внесків, а отже відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо надання кооперативом довідки про членство в кооперативі померлого ОСОБА_5 . Представник ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» у відзиві також зазначає, що внесення спадкоємцем пайового внеску у повному обсязі є вирішальною підставою для включення гаражного боксу до складу спадщини, а не сама по собі довідка про членство у кооперативі. А тому відсутність пайового внеску ОСОБА_5 виключає можливість включення гаражу № НОМЕР_1 до складу спадкового майна. Що стосується протоколу №1 від 24 січня 1988 року, на який посилається позивач, то відповідно до цього протоколу відбулось створення кооперативу, а не обрання його членів. А довідка від 27 грудня 2017 року видана ОСОБА_5 для оформлення права власності, колишнім головою кооперативу та колишнім бухгалтером очевидно містять недостовірні відомості. Щодо перешкод у доступі до гаражу та на територію кооперативу, представник відповідача зазначає, що позивач замовчує дійсні причини вжиття таких заходів з боку кооперативу. Оскільки позивачем 27 липня 2022 року подано заяву про прийняття в члени кооперативу після смерті батька ОСОБА_5 , при цьому ідентичні заяви були подані іншими спадкоємцями - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Тому кооперативу не зрозуміло, хто саме вважає себе спадкоємцем на гараж № НОМЕР_1 . Крім того, Договір укладений між спадкоємцями про поділ спадкового майна кооперативу не надано. А тому саме невизначеність в цьому питанні вимагає вжиття додаткових заходів щодо збереження майна на території кооперативу, задля уникнення у майбутньому будь-яких майнових претензій спадкоємців до кооперативу. Також позивачем не надано доказів щодо сплати коштів за договором оренди, які він вважає збитками.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маляренко Т.С., 17 квітня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої підтверджуючі документи стосовного того, що померлий ОСОБА_5 був членом кооперативу повинні зберігатись у відповідача. На підтвердження того, що померлий був членом ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» долучила копію протоколу зборів членів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» від 10 січня 2004 року.

Від ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» 24 квітня 2023 року до суду надійшли заперечення щодо відповіді позивача на відзив, відповідно до якої у кооперативу відсутня копія протоколу зборів членів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» від 10 січня 2004 року, хоча за змістом має зберігатись в кооперативі.

Від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган О.В. 15 травня 2023 року до суду надійшли письмові пояснення. Зазначено, що 27 липня 2022 року заведено спадкову справу №5/2022 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . З метою реалізації спадкоємцями свого права на спадкування та реєстрації права власності на нерухоме майно, на підставі ст. 46 Закон України «Про нотаріат», 27 липня 2022 року надіслано до ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» запит з вимогою надати Довідку про членство ОСОБА_5 в кооперативі, який є власником гаража № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 про суму та дату внесення ним пайового внеску за гараж в повному обсязі, про підставу відведення земельної ділянки для будівництва гаражів та її кадастровий номер. На запит нотаріуса ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» 04 серпня 2022 року надав Довідку №14 в якій Голова кооперативу Шкумат В. зазначив, що не може стверджувати, що ОСОБА_5 є дійсним членом кооперативу та власником гаража № НОМЕР_1 , ряд 13. Однак позивачем, до позовної заяви додано копію Довідки №74/12 видану ОСОБА_5 27 грудня 2016 року про те, що ОСОБА_5 є членом ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» та пайовий внесок в сумі 1550 карбованців сплачено ним в повному обсязі 26 квітня 1988 року. А отже зазначає, що Шкумат В. у відповідь на запит нотаріуса надав завідомо неправдиву інформацію, чим порушив Закон України «Про нотаріат» та надані громадянам України гарантії щодо права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маляренко Т.С. 31 жовтня 2023 року до суду надійшла заява (пояснення). Підтримавши доводи позовної заяви, вказала, що ОСОБА_5 як член ГБК, який повністю вніс пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд. Позиція відповідача щодо підроблення Довідки від 27 грудня 2016 року необґрунтована та не підкріплена жодним документом. Після смерті ОСОБА_6 кооператив відразу заблокував вхід в гараж та заборонив вхід на територію кооперативу його спадкоємцям. 27 липня 2022 року позивач подав до ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» заяву про прийняття його в члени кооперативу після смерті батька, який був членом кооперативу та власником гаражу № НОМЕР_1 . Листом від 05 серпня 2022 року ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» зазначило, що позивача прийнято в кандидати у члени кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» та роз`яснено про необхідність сплати вступного та членського внесків, які в подальшому було сплачено позивачем. Станом на зараз позивач продовжує сплачувати членські внески, про те його не допускають до гаражу, мотивуючи тим, що його батько не був членом гаражного кооперативу.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року у позові ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», треті особи без самостійних вимого на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування збитків відмовлено повністю.

07 листопада 2023 року до суду від представника відповідача - адвоката Олександра Руденка надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 33 000,00 грн.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Маляренко Тетяна Сергіївна 23 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник підтримала доводи апелянта, викладені у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції та вказала на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Маляренко Тетяною Сергіївною на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування збитків, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Не погодившись із додатковим рішенням суду, голова Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» - Шкумат Володимир Анатолійович 05 січня 2024 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн.

В апеляційній скарзі представник зазначив, що суд не проаналізував перелік наданих послуг адвоката та не конкретизував, яка саме послуга є неспівмірною із часом витраченим адвокатом та необхідністю, у зв`язку з чим безпідставно зменшено розмір заявлених до стягнення судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», поданою представником - головою Шкумат Володимиром Анатолійовичем на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування збитків, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року призначено справу за апеляційною скаргою Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» до розгляду з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Маляренко Тетяною Сергіївною до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні ОСОБА_8 та його представник - адвокат Маляренко Т.С. вимоги апеляційної скарги підтримали, просили скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Проте, заперечували проти задоволення апеляційної скарги ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5».

У судовому засіданні представник ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» - адвокат Руденко О.О. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_8 витрати на правову допомогу у розмірі 33 000,00 грн. Поряд з цим, заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 , вважаючи рішення суду першої інстанції від 31 жовтня 2023 року законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги ОСОБА_8 підтримали та просили задовольнити її. Однак, заперечували проти задоволення апеляційної скарги ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5».

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Маляренко Тетяною Сергіївною на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року та апеляційну скаргу Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», поданою представником - головою Шкумат Володимиром Анатолійовичем на .додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року такими, що підлягають частковому задоволенню з нижче наведених підстав.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_5» є юридичною особою, основний вид діяльності: Допоміжне обслуговування наземного транспорту, код ЄДРПОУ 21564712.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином померлого ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

На підставі заяви ОСОБА_3 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , 27 липня 2022 року заведено спадкову справу №5/2022.

Станом на 01 березня 2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями ОСОБА_5 та особами, які подали заяви про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галаган О.В., з метою реалізації спадкоємцями свого права на спадкування та реєстрації права власності на нерухоме майно, на підставі ст. 46 Закон України «Про нотаріат», 27 липня 2022 року до ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» направлено запит №25/02-14 з вимогою надати Довідку про членство ОСОБА_5 в кооперативі, який є власником гаража № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 про суму, дату внесення ним пайового внеску за гараж в повному обсязі, про підставу відведення земельної ділянки для будівництва гаражів та її кадастровий номер.

Гаражним кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_5», відповідно до Довідки за вих. №14 від 04 серпня 2022 року надано відповідь, що гаражний бокс № НОМЕР_1 рахується за померлим ОСОБА_5 з 1994 року, але в межах своєї компетенції кооператив не може стверджувати, що ОСОБА_5 був дійсним членом кооперативу, тому що в його особовій справі відсутні підтверджуючі цей факт документи, а саме: немає заяви про вступ в члени кооперативу та відмітки про видачу йому членської книжки на підставі протоколів загальних зборів та немає ніяких підтверджуючих документів про сплату пайових та вступних внесків. Також немає ніяких підстав стверджувати, що ОСОБА_5 був власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , або мав право на власність відповідно до Закону України «Про кооперацію».

Відповідно до копії картки гаражного боксу, заведеної на ім`я ОСОБА_5 , за ним рахується гаражний бокс № НОМЕР_1 . Перший запис в картці датований 1994 роком. В картці наявні записи про сплачені членські внески за період з 1994 по 2022 роки.

Згідно з Протоколом №1 від 24 січня 1988 року загальних зборів громадян - особистих власників автомобілів, бажаючих вступити в (кооператив) члени гаражнобудівельного кооперативу, на порядок денний поставлено два питання: 1. Інформація ТОВ (назва товариства закрита) про проведену роботу ініціативної групи. 2. Прийняття статуту кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» по будівництві автостоянки с правом встановлення зборно-каркасних гаражів по вулиці Електротехнічній, житловий масив ІНФОРМАЦІЯ_5-Троєщина. Інформація щодо членства ОСОБА_5 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» в даному протоколі - відсутня.

З Протоколу зборів членів ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» гаражних боксів № НОМЕР_5 від 10 січня 2004 року про обрання уповноваженого, встановлено, що в додатку до протоколу під НОМЕР_1 зазначений ОСОБА_5 .

З матеріалів справи встановлено, що 26 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Голови Правління ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» про прийняття його в члени кооперативу після смерті батька ОСОБА_5 , який був членом кооперативу та власником гаражу № НОМЕР_1 .

Також з аналогічними заявами того ж дня до Голови Правління ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» звернулись ОСОБА_3 (дружина) та ОСОБА_4 (дочка).

Листом від 05 серпня 2022 року за вих. №26/02-104 ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» повідомив ОСОБА_1 , що його заява про вступ до кооперативу розглянута на засіданні правління ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» та прийнято рішення про прийом його кандидатом у члени кооперативу ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5». Роз`яснено про необхідність сплатити 4 000,00 грн. вступного внеску та зробити платіж за три місяці наперед членських внесків (членський внесок 360,00грн).

Відповідно до копії квитанції №EPMX-P6CM-8K9K-M99A від 11 серпня 2022 року, позивач ОСОБА_1 сплатив вступний внесок на членство у гаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_5» в розмірі 4 000,00 грн.

Згідно з квитанцій №XK1T-EP3M-BA3C-6366 від 11 серпня 2022 року, №2M9B-E1B9-594C-A6B0 від 11 серпня 2022 року, №H3XH-B3H6-775P-5AX7 від 15 серпня 2022 року, ОСОБА_1 сплатив членські внески за серпень, вересень, жовтень, листопад 2022 року.

На адвокатський запит адвоката Маляренко Т.С., ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» листом від 09 січня 2023 року №2, повідомив, що стверджувати, про те що покійний ОСОБА_5 був дійсним членом кооперативу не можливо через відсутність в його особистій справі, що наявна в правління гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», підтверджуючих документів, зокрема заяви про вступ в члени кооперативу та відмітки про видачу йому членської книжки на підставі протоколів загальних зборів членів кооперативу, інформації про сплату ним пайового внеску за гараж № НОМЕР_1 .

Згідно копії інвентаризаційної справи №148656 на гаражний бокс № НОМЕР_1 , яка надійшла від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», зокрема міститься Довідка вих.№74/12 від 27 грудня 2016 року, видана ОСОБА_5 кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_5», що він є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , сума пайового внеску за гаражний бокс в розмірі 1550 крб. сплачена 26 квітня 1988 року в повному обсязі. Рішення ВК Київміськради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів від 28 грудня 2004 року. Гаражний бокс НОМЕР_1 побудовано господарчим способом та введений в експлуатацію 27 липня 1990 року. Вказано, що довідка видана для оформлення права власності.

01 лютого 2017 року на замовлення ОСОБА_5 зроблено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 , рід НОМЕР_2 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_1 .

Згідно із інформаційної довідки від 21 лютого 2017 року №ГЖ-2017 №262, виданої ОСОБА_5 , Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_1, на праві власності не зареєстрований.

Позивачем до матеріалів справи додано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 належить автомобіль марки «Opel», державний номер НОМЕР_6 .

Відповідно до Договору оренди від 19 липня 2022 року, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , останній як орендар бере у тимчасове користування приміщення гаражу № НОМЕР_7 по вулиці Електротехнічній, б/н ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5», терміном на один рік з 20 липня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 . Орендна плата складає 1 000,00 грн на місяць.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вважав недоведеними належними та допустимими доказами наявність у позивача майнових прав на гараж як спадкоємця ОСОБА_5 , або інші підстави бути членом кооперативу відповідно до Закону України «Про кооперацію». Оскільки обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині зобов`язання звільнити доступ до гаражу № НОМЕР_1 та не чинити перешкоди в користуванні гаражем, не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного законодавства України, не знайшли свого підтвердження, суд відмовив у задоволенні позову в цій частині. Крім того, вимога позивача про стягнення завданих збитків як похідна від інших позовних вимог теж залишена без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України, регламентує, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою (ст. 1220 ЦК України)

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 67 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Відповідно до п. 4.1, 4.9, 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію».

Стаття 6 Закону України «Про кооперацію» визначає, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Права учасників (членів) кооперативу та його статутних органів, визначені законом, не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами кооперативу, рішеннями його статутних органів чи правочинами між кооперативом та його учасниками (членами). Положення установчих документів кооперативу, рішення його статутних органів чи правочини між кооперативом та його учасниками (членами), які звужують (обмежують) права учасників (членів) кооперативу, визначені законом, є нікчемними.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно зі статтею 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про кооперацію» пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу. У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Враховуючи зазначені вимоги цивільного законодавства та законодавства про кооперацію, за спадкоємцями може бути зареєстровано право власності виключно на те майно, яким на момент смерті міг володіти, користуватися та розпоряджатися спадкодавець. В усіх інших випадках спадкоємцями успадковується частина внесеного паю та інші суми, на які мав право спадкодавець на момент смерті.

Відповідно до листа відповідача від 05 серпня 2022 року за вих. №26/02-14, порядок прийняття особи членом кооперативу визначено Статутом.

Відповідно до пунктів 5.2. та 5.9. Статуту, спадкоємці - члени родини померлого члена кооперативу мають виключне право на вступ до Кооперативу. Спадкоємці набувають членство в кооперативі з моменту подачі заяви щодо вступу в Кооператив, яка надалі затверджується на Загальних зборів (зборів Уповноважених) членів кооперативу, та зобов`язані сплатити вступний внесок у порядку та розмірах, визначених цим Статутом, Загальними зборами (зборами Уповноважених) членів Кооперативу.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Отже, висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем документів, що можуть свідчити про наявність у нього майнових прав на гараж як спадкоємця ОСОБА_5 , або інших підстав бути членом кооперативу відповідно до Закону України «Про кооперацію» колегія суддів вважає суперечливим, адже в ході судового розгляду відповідач не заперечував, що гаражний бокс № НОМЕР_1 рахується за покійним ОСОБА_5 , батьком позивача.

Відповідно до п. 8 (а) постанови Пленуму Верховного суду України від 28 червня 1991 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних із діяльністю гаражно-будівлених кооперативів» член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти щодо нього інші угоди, що не заборонені законом.

На переконання колегії суддів, довідка ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» від 27 грудня 2016 року за вих. №74/12, а також копія облікової бухгалтерської карточки гаражного боксу № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_5 , є належними та допустимими доказами, які свідчать, що пайовий внесок за спірний гараж померлим ОСОБА_5 був внесений повністю, оскільки у разі невнесення пайового внеску у повному обсязі, підстав для видачі такої довідки не було б. Жодних доказів на підтвердження недійсності зазначеної довідки матеріали справи не містять; обставин, за яких слід вважати довідку, видану попереднім керівником кооперативу недійсною не наведено та апеляційним судом не встановлено.

Також позивачем до суду були надані докази того, що його батько постійно і на регулярній основі сплачував членські внески і не мав заборгованості за такими платежами. Факт сплати померлим членських внесків і прийняття таких внесків ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5», не заперечує і сам відповідач. Таким чином той факт, що відповідач протягом певного тривалого періоду приймав від ОСОБА_5 платежі, які відповідно до статуту ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» та положень закону можуть сплачувати виключно члени кооперативу, разом з іншими вищевказаними доказами доводять той факт, що померлий ОСОБА_5 був членом кооперативу ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5».

При цьому посилання представника відповідача, що він не володіє достовірною інформацією чи є померлий ОСОБА_5 дійсним членом кооперативу колегія суддів вважає неприйнятними, адже відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про кооперацію» обов`язком саме відповідача ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» є ведення обліку своїх членів та видача кожному з них посвідчення про членство. Апеляційний суд вважає недопустимим перекладання наслідків невиконання кооперативом такого обов`язку на позивача чи будь-яку іншу особу.

Поряд з цим, обставини, які перешкоджали спадкодавцю оформити своє право власності на гараж не є предметом розгляду цієї справи, тому не підлягають встановленню.

Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Місцевий суд не врахував, що відповідач жодних доводів та обставин, які б унеможливлювали видати Довідку про членство ОСОБА_5 у кооперативі не навів, а всупереч частини 6 ст. 81 ЦПК України ґрунтував свою позицію на припущеннях.

До того ж, всупереч використовуваного Верховним Судом принципу jura novit curia, місцевий суд поклав в основу відмови у задоволенні позову відсутність нормативного обґрунтування про наявний обов`язок гаражного кооперативу надати позивачу довідку про членство у кооперативі його покійного батька.

Велика Палата Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 пояснила, що принцип jura novit curia зобов`язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи та окреслила такі обов`язки суду: надати правову кваліфікацію відносинам сторін з огляду на факти, встановлені під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Окремо зазначено, що самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що відсутність Довідки про членство ОСОБА_5 у кооперативі перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права після смерті батька, а приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна виходячи з норм Закону України «Про нотаріат» вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в неї не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до неї, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

На заявлену позивачем позовну вимогу щодо зобов`язання надати саме ту інформацію, про яку йшлося вище, відповідач неодноразово висловлював свої заперечення та незгоду з нею. За таких умов колегія суддів апеляційного суду констатує наявність спору між сторонами з даного приводу, що в свою чергу обумовлює можливість позивачу отримати захист своїх інтересів в суді у обраний ним спосіб.

Статтями 16, 391, 386 ЦК України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. Зазначені норми гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачити можливість такого порушення його права в майбутньому.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини перша та третя статті 1268 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини третьої статті 1296 ЦК України).

Оскільки позивач дотримав формальні вимоги відповідача щодо порядку вступу в кооператив як спадкоємець ОСОБА_5 а саме: подав відповідну заяву, сплатив вступний внесок та продовжує сплачувати членські внески, колегія суддів вважає неправомірним перешкоджання йому у доступі до гаражного боксу.

Разом з тим, відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

За відсутності будь-яких належних та допустимих доказів дійсності понесених ОСОБА_1 витрат на утримання автомобіля в гаражі № НОМЕР_8 по АДРЕСА_1, ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за договором оренди від 19 липня 2022 року, необхідності та невідворотності несення таких витрат, колегія суддів відмовляє у задоволенні таких вимог за необґрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанцій в не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно вимог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19 зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі №750/2055/20 вказано, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги в порядку цивільного судочинства, який укладено 26 жовтня 2022 року між адвокатом Маляренко Т.С. та ОСОБА_1 .

За умовами п. 1 Договору адвокат прийняв на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту, а саме: представництво інтересів клієнта в Деснянському районному суді м. Києва в цивільній справі щодо отримання довідки про членство в кооперативі, необхідної для здійснення державної реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 у ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» та відшкодування збитків на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити її.

Відповідно до п. 4 Договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 20 000,00 грн.

Колегія суддів ураховує, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу може бути зменшений судом лише за наявності обґрунтованого клопотання та/або заперечень сторони позивача.

При цьому, у додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов`язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.

Однак, відповідач не навів обґрунтувань ні для відмови у стягненні понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу ні для зменшення їх розміру, а тому колегія суддів вважає, що з ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» на користь ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (три немайнові вимоги) слід стягнути 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі №904/8884/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Тож оскільки за результатами перегляду рішення Деснянського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2023 року колегія суддів дійшла висновку про необхідність його скасування, то й додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року також слід скасувати.

Встановлено, що представництво інтересів відповідача ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» в суді першої інстанції здійснював адвокат Руденко Олександр Олександрович на підставі Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 16 грудня 2022 року; Додаткового договору №1/2 від 07 квітня 2023 року; Додаткового договору №2 від 30 червня 2023 року; Акту №1/2-1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 16 грудня 2022 року; Анотованого звіту №1/2-1 з переліком послуг та їх вартість на загальну суму 33 000,00грн; Ордера серії АА №1303926; Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1340.

Ураховуючи, що позивач не навів обґрунтувань ні для відмови у стягненні понесених ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» витрат на професійну правничу допомогу ні для зменшення їх розміру, критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, колегія суддів вважає, що у даному випадку буде розумним та справедливим покладення на позивача витрат на правничу допомогу отриману відповідачем у розмірі 2 000,00 грн, які відповідають фактичному обсягу послуг, наданих відповідачу, їх дійсності, необхідності, складності справи, а також є співмірними з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки різниця між належною до сплати сторонами одна одній суми витрат на професійну правничу допомогу є незначною, колегія суддів відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України вважає за доцільне остаточно шляхом взаємозарахування стягнути з ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» на користь ОСОБА_1 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 141, 375, 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Маляренко Тетяною Сергіївною - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення .

Позов ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зобов`язання вчинити певні дії, усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування збитків - задовольнити частково.

Зобов`язати ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» видати ОСОБА_1 Довідку про членство ОСОБА_5 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» з зазначенням суми та дати внесення ним пайового внеску за гараж в повному обсязі, дати та номера рішення Київської міської ради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів та її кадастровий номер, дати введення гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» в експлуатацію, завірену підписами голови кооперативу та бухгалтера з прикладанням печатки;

Зобов`язати ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» звільнити доступ ОСОБА_1 до гаражного боксу № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1;

Заборонити ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» чинити перешкоди ОСОБА_1 в користування гаражним боксом № НОМЕР_1 в ГК «ІНФОРМАЦІЯ_5» за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про відшкодування збитків.

Апеляційну скаргу Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5», подану представником - головою Шкумат Володимиром Анатолійовичем - задовольнити частково.

Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 грудня 2023 року -скасувати.

Змінити розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом справи.

Стягнути з Гаражного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_5» (код ЄДРПОУ 21564712, місцезнаходження: 02232, м. Київ, АДРЕСА_1, буд. 74) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06 серпня 2024 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова