Постанова

від 07.08.2024 по справі 300/7209/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/7209/23 пров. № А/857/7172/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Матковської З.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року (головуючий суддя: Григорук О.Б., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом Приватного підприємства «Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія «ТЕХМОНТАЖ» до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

Приватне підприємство «Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія «ТЕХМОНТАЖ» 19 жовтня 2023 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Івано-Франківській області, Державної податкової служби України в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Івано-Франківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8018709/33860527 від 04.01.2023.

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати складену Приватним підприємством «Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія «ТЕХМОНТАЖ» податкову накладну № 5 від 04.11.2022 датою її подання.

Обґрунтовує позов тим, що за результатами виконання господарських операцій, позивачем сформовано та подано до контролюючого органу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну. Проте, контролюючим органом зупинено реєстрацію вказаної податкової накладної в ЄРПН з посиланням на їх відповідність вимогам п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, запропоновано надати пояснення та/або копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивачем надані контролюючому органу усі необхідні пояснення та документи достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Натомість, такі документи не взяті до уваги контролюючим органом і прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН від 04.01.2023. Також позивач зауважує, що контролюючий орган витребував документи без будь-якої конкретизації, що суперечить вимогам п. 11 Порядку № 1165.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року позов задоволено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що позивачем було пропущено строк на звернення до суду, а суд першої інстанції необґрунтовано визнав поважними причини пропуску. Щодо спору по суті зазначив, що у податкового органу були всі законні підстави для відмови у реєстрації накладної, оскільки позивачем не було подано достатній обсяг документів, який би свідчив про реальність господарської операції. Щодо зобов`язання зареєструвати відповідну податкову накладну, вказує, що ця вимога є передчасною та являє собою втручання у дискреційні повноваження податкового органу, а належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути питання щодо реєстрації відповідної накладної.

Від позивача 17.05.2024 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У свою чергу відповідач 28.05.2024 скористався правом на подання відповіді на відзив, у якому зазначив, що доводи позивача безпідставні, та просив скасувати рішення суду першої інстанції, а позов залишити без задоволення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія «ТЕХМОНТАЖ» згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване як юридична особа з 17.01.2006. Основним видом діяльності підприємства визначено 43.29 «Інші будівельно-монтажні роботи» (а.с. 20-28).

Згідно дозволу № 322.13.26 від 15.11.2013 виданого Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області позивач одержав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме монтаж, демонтаж, налагодження технічне обслуговування реконструкція ліфтів, ескалаторів, траволаторів та їх експлуатацію (а.с. 29, 30).

Також позивачем одержано ліцензію видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 25.10.2017 № 49-Л на право здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (а.с. 31, 32).

Приватне підприємство «Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія «ТЕХМОНТАЖ» 29.11.2021 уклало договір № 22 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес-24», згідно якого позивач зобов`язується виконати комплекс робіт по поставці, монтажу, пусконалагоджуванню пасажирських ліфтів в кількості 11 одиниць (а.с. 50-54).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес-24» на виконання умов договору здійснено оплату за ліфти згідно рахунку від 05.10.2022 № 0376/дог.22/29.11.21 на суму 3406438,18 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 35050 від 04.11.2022 (а.с. 56, 58).

На виконання вимог ПК України була складена та подана податкова накладна № 5 від 04.11.2022, після чого позивачем отримано квитанцію, що документ прийнято, реєстрація зупинена. Зазначено, що "відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН від 04.11.2022 № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Коди УКТЗЕД/ДУПП товару/послуг 8428, обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК (а.с. 70, 71).

Позивачем подано повідомлення № 19 від 28.12.2022 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, та письмові пояснення та документи (а.с. 72-84)

Однак, 04.01.2023 Комісією ГУДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення № 8018709/33860527 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.11.2022 № 5 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Позивачем 17.01.2023 подано скаргу щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та додатково надано документи, щодо походження товару та їх якісних характеристик, картку рахунку 361 за 2022 рік із контрагентом, інвентаризаційний опис станом на 30.11.2022, та інші документи, за результатами розгляду якої скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у комісії регіонального рівня не було належних та законних підстав, відповідно до встановленого порядку, для відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної, оскільки позивач під час розгляду справи надав належні, достатні та допустимі докази, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій за спірною податковою накладною; надані документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації цієї податкової накладної в ЄРПН. Також, суд зазначив, що для захисту порушених прав позивача слід зобов`язати ДПС України зареєструвати відповідну податкову накладну, оскільки це є ефективним способом захисту задля забезпечення поновлення порушеного права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» № 520 від 12.12.2019 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 за № 1245/34216) (далі Порядок № 520), цей Порядок визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня) (п. 2 Порядку № 520).

Комісія регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку № 520).

За правилами пункту 4 Порядку № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку № 520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п. 7 Порядку № 520).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пункт 5 Порядку № 520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, однак такий перелік не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно такого переліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 420/7850/22.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку ми документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку N 520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу. Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договір), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої була зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

При цьому, в залежності від виду господарської операції, за наслідками якої подається податкова накладна для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також відповідних договірних зобов`язань між суб`єктами господарювання, обсяг документів може бути відмінним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на розгляд комісії контролюючого органу було подано пояснення та документи, щодо господарських операцій, на яких сформовано податкову накладну № 4, а саме: копію ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 49-Л з додатком від 25.10.2017, копію дозволу ДС гірничого нагляду та промислової безпеки № 322.13.26 від 15.11.2013, копію дозволу № 256.19.20 від 16.10.2019, копію договору на комплекс робіт по поставці та встановленню ліфтового обладнання № 22 від 29.11.2021, укладеного з ТОВ Житлово-експлуатаційне будівельно-виробниче підприємство «МЖК Експрес-24», копію рахунку № 0376 від 05.10.2022, копію платіжного доручення № 35050 від 04.11.2022, та документи, які підтверджують здійснення подібної господарської операції копію рахунку № 0460 від 01.12.2021, копію платіжного доручення № 33783 від 23.12.2021.

Вказане підтверджується повідомленням про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/ розрахунків коригувань, яких зупинено № 19 від 28.12.2022 та поданими поясненнями. (а.с. 92-96)

Однак, контролюючий орган оскаржуваними рішеннями відмовив у реєстрації наведеної вище податкової накладної.

Так, відповідно до п. 9 та п. 11 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Аналіз наведених норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що наведеним нормативно-правовим актом визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 380/3498/20 та 19 липня 2023 року у справі № 420/7850/22.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовано відповідачем, що позивачем було виконано вимоги контролюючого органу, а саме надано відповідні пояснення до яких долучено копії наявних документів, що підтверджують проведення господарської операції. Натомість посилаючись на те, що вказаних документів не достатньо податковий орган відмовив у реєстрації відповідної накладної.

Доказів та обґрунтувань щодо того, що подані документи складені/оформлені з порушенням вимог чинного законодавства відповідачем не надано, а судом апеляційної інстанції не встановлено.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Разом з тим, квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН не містить інформації, які документи необхідні контролюючому органу для прийняття рішення про реєстрацію спірних податкових накладних.

Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 справа № 500/2237/20.

Натомість відповідач приймаючи рішення про відмову у реєстрації, що подані документи, складені із порушенням законодавства: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки.

Відповідні висновки не відповідаю дійсності тому, що контролюючий орган не надав конкретний перелік відповідних документів, а також по своїй суті, на стадії реєстрації податкових накладних не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. До того ж суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач в оскаржуваному рішенні не навів обґрунтованих мотивів прийняття такого рішення, а його дії суперечать принципу правової визначеності, як елемента верховенства права, оскільки є суперечливими та неточними.

Аналогічні висновки у подібних спірних правовідносинах викладено у постанові Верховного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 420/3745/20.

Таким чином, зважаючи на наявність документів для того, щоб спростувати сумніви щодо ризиковості здійснення операцій та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 5 від 04.11.2022.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач під час здійснення операцій з постачання/надання товарів/послуг вчинив усі необхідні дії щодо реєстрації податкової накладної.

Щодо покликання відповідача на те, що позов слід залишити без розгляду, зважаючи на пропущення строку на звернення до суду з позовом, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приватне підприємство звернулося до суду 19.10.2023 з позовом про скасування рішення Комісії Головного управління ДПС у Івано-Франківській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8018709/33860527 від 04.01.2023.

Відповідне рішення було оскаржено Приватним підприємством «Спеціалізована ремонтно-будівельна компанія «ТЕХМОНТАЖ» до Комісії вищого рівня ДПС України 17.01.2023.

За результатами розгляду скарги від 17.01.2023, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН було прийнято рішення № 7226/33860527/2 від 24.01.2023, яким було залишено скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

А тому судом було встановлено, що строк для звернення до адміністративного суду був пропущений.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, суд з`ясовує чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023, суд визнав поважними причини пропуску позивачем встановленого законом строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та поновив пропущений строк звернення до суду.

Аналізуючи можливість поновлення строків, слід ураховувати, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та яка з обставин, незалежних від сторонни, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до пункту 38 постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 640/7095/22 (адміністративне провадження № К/990/28046/22) при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

У постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд вказав також на те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені позивачем підстави перешкоджали зверненню до суду за захистом, а тому відхиляє доводи відповідача про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Щодо зобов`язання Державної податкової служби України у реєстрації податкової накладної суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з приписами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Зважаючи на це суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було здійснено правильні висновки, і вказаний спосіб захисту є найефективнішим, оскільки є похідним та забезпечує відновлення порушеного права та не є передчасним.

Проаналізувавши подані документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем надано необхідні документи, які підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладні, та яка є достатньою для прийняття контролюючим органом рішення про її реєстрацію, а зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Враховуючи вищенаведене, оскільки в ході розгляду цієї справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних при Головному управлінні ДПС у Івано-Франківській області будь-які підставні та правомірні зауваження до поданих позивачем документів не зазначено, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання дій протиправними, скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 300/7209/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін