Постанова

від 06.08.2024 по справі 120/9973/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 120/9973/22

адміністративне провадження № К/990/30400/23

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницький олійножировий комбінат» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2023 (суддя - Свентух В.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 (головуючий суддя - Кузьмишин В.М., судді: Сушко О.О., Сапальова Т.В.) у справі №120/9973/22.

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Вінницький олійножировий комбінат» (далі - ПрАТ «Вінницький ОЖК») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.09.2022 №00494040101 та №00495040101.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування підстав оскарження відповідач посилається на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 по справі №520/1284/19, від 19.09.2018 по справі №822/1771/17, від 16.03.2020 у справі №160/2636/19, від 14.05.2019 у справі №825/3990/14, від 31.01.2020 у справі №520/10953/18, від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 21.05.2019 у справі №815/662/16, від 27.03.2018 у справі №826/1588/13-а.

Так, відповідач зазначає, що ПрАТ «Вінницький ОЖК» не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.07.2022 №417/31-00-04-01-01-26/00373758, в якому відображено висновки про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту «б» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 12 971 332 грн., та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 11 773 038 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 07.09.2022 контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№00494040101, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 12 971 332,00грн.;

№00495040101, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2022 року в розмірі 11 773 038 грн.

В обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на податкову інформацію щодо контрагентів позивача та стверджує про необґрунтованість податкової вигоди з огляду на: неможливість реального здійснення платником податків господарський операцій із урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, відсутність легального джерела походження товарів/послуг/сировини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, тоді як висновки контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено судами, податковим органом поставлено під сумнів вчинення господарських операцій ПрАТ «Вінницький ОЖК» з ТОВ «Агропросперіс Трейд», ТОВ «Дубов`язівський елеватор» та ТОВ «Вагонкомплектсервіс».

21.01.2022 між ПрАТ «Вінницький ОЖК» (покупець) та ТОВ «Агропросперіс Трейд» (постачальник) укладено договір на поставку продукції №010921-В, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану високоолеїнову наливом українського походження (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору (п. 1.1. Договору).

На спростування доводів контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Агропросперіс Трейд» достатньої кількості придбаного соняшнику для подальшої переробки та реалізації готової продукції «олія соняшникова» в адресу ПрАТ «Вінницький ОЖК», позивач враховуючи пункт 12.9. Договору, звернувся до ТОВ «Агропросперіс Трейд» із запитом №32/779 від 09.08.2022, в якому просив надати інформацію та документальне підтвердження легального джерела походження олії соняшникової нерафінованої високоолеїнової, поставленої ПрАТ «Вінницький ОЖК» за Договором поставки продукції №010921-В від 21.01.2022, а також, наявність у ТОВ «Агропросперіс Трейд» достатньої кількості необхідних трудових ресурсів для здійснення такої господарської діяльності.

У відповідь на запит, ТОВ «Агропросперіс Трейд» направлено в адресу позивача лист з первинними документами, що підтверджують походження шроту та олії.

Зазначено, що ТОВ «Агропросперіс Трейд» у період з листопада по грудень 2021 року було закуплено понад 16200 тон насіння соняшника високоолеїнового, із якого, зокрема, у грудні 2021 року було перероблено 9900 тон на давальницьких умовах на ПрАТ «Вінницький ОЖК», з якого було отримано 4200 тон олії соняшникової високоолеїнової.

На підтвердження наведеного ТОВ «Агропросперіс Трейд» надано: копії залізничних накладних на переміщення олії високоолеїнової на склад ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ»; копії складських квитанцій на зерно; копії актів приймання-передачі соняшника для виробництва олеїнової кислоти, які підписані електронним підписом.

Також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Агропросперіс Трейд» позивачем надано до суду копії наступних документів: товарно-транспортні накладні, які підтверджують доставку соняшника для виробництва олеїнової кислоти; реєстри квитанцій на прийняття до переробки насіння; договір №2021/09-24 від 24.09.2021 на транспортно-експедиційне обслуговування, додаткову угоду до Договору №2021/09-24, акти здачі-прийняття робіт, які підтверджують транспортування олії соняшникової, яку придбав позивач у порту; акти приймання передачі, відповідно до яких постачальник, згідно договору на поставку продукції №010921-В від 21.01.2022, передає у власність покупцю, на умовах EXW порт Чорноморськ (Рісоил термінал), олію соняшникову нерафіновану високоолеїнову наливом українського походження; митні декларації форми МД-2, рахунки-фактури від 28.01.2022 та електронно-транспортні накладні, які підтверджують факт реалізації олії соняшникової нерафінованої високоолеїнової; договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах №543/21 від 21.04.2021; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують переробку соняшнику в олію соняшникову високоолеїнову нерафіновану, шрот соняшниковий тостований (гранульований), фуз олійний.

Крім того, посадовими особами Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проводилась перевірка ТОВ «Агропросперіс Трейд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого відшкодування з бюджету, що підтверджується актом перевірки №69/34-07-01/36328597 від 22.07.2022 , за результатами якої порушень в частині формування податкового кредиту/зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ПрАТ «Вінницький ОЖК» перевіркою не встановлено.

21.01.2022 між ПрАТ «Вінницький ОЖК» (покупець) та ТОВ «Дубов`язівський елеватор» (постачальник) укладено договір на поставку продукції №011121-В.

У порядку та на умовах, передбачених даним Договором, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця олію соняшникову нерафіновану високоолеїнову наливом українського походження (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору (п. 1.1. Договору).

На підтвердження правомірності формування даних податкового обліку, позивач звернувся до ТОВ «Дубов`язівський елеватор» із запитом №32/778 від 09.08.2022, у якому просив надати інформацію та документальне підтвердження легального джерела походження олії соняшникової нерафінованої високоолеїнової, поставлених ПрАТ «Вінницький ОЖК» за договором на поставку продукції №011121-В від 21.01.2022, укладеним між підприємствами, а також, наявність у ТОВ «Дубов`язівський елеватор» достатньої кількості необхідних трудових ресурсів для здійснення такої господарської діяльності.

У відповідь на запит, ТОВ «Дубов`язівський елеватор» направлено в адресу позивача лист з первинними документами, що підтверджують походження олії соняшникової.

Вказано, що ТОВ «Дубов`язівський елеватор» у період з вересня по грудень 2021 року було закуплено понад 30000 тон насіння соняшника високоолеїнового, 5000 тон соняшнику некласного, який було перероблено на давальницьких умовах на ПрАт «Вінницький ОЖК», з якого було отримано понад 12000 тон олії соняшникової високоолеїнової, 2100 тон олії соняшникової, а також понад 12000 тон шроту.

ТОВ «Дубов`язівський елеватор» надано: копії залізничних накладних на переміщення олії високоолеїнової на склад ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ»; копії актів приймання-передачі соняшника для виробництва олеїнової кислоти, які підписані електронним підписом; копії складських квитанцій на зерно, відповідно до яких елеватор прийняв на зберігання соняшник некласний.

ПрАТ «Вінницький ОЖК» на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Дубов`язівський елеватор» надано до суду копії таких документів: видаткову накладну №2 від 21.01.2022, яка підтверджує передачу олії соняшникової нерафінованої високоолеїнової наливом українського походження та коригування реалізації №1 від 24.01.2022 до видаткової накладної №2 від 21.01.2022; акти приймання передачі, відповідно до яких постачальник, згідно договору на поставку продукції №011121-В від 21.01.2022, передає у власність покупцю, на умовах EXW порт Чорноморськ (Рісоил термінал), олію соняшникову нерафіновану високоолеїнову наливом українського походження; платіжні доручення №176, №178, які підтверджують оплату за олію соняшникову нерафіновану високоолеїнову; митні декларації форми МД-2, рахунки-фактури від 28.01.2022 та електронно-транспортні накладні, які підтверджують факт реалізації олії соняшникової нерафінованої високоолеїново; договір на переробку соняшнику на давальницьких умовах №785/21 від 09.09.2021; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують переробку соняшнику в олію соняшникову високоолеїнову нерафіновану, шрот соняшниковий тостований (гранульований), фуз олійний.

Також судами з`ясовано, що посадовими особами Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проводилась перевірка ТОВ «Дубов`язівський елеватор» з питань бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2022 року, що підтверджується актом перевірки №78/35-00-07-02-05/34072570 від 28.07.2022.

За результатами перевірки порушень в частині формування податкового кредиту/зобов`язань з ПДВ по взаємовідносинам з ПрАТ «Вінницький ОЖК» перевіркою не встановлено,

03.01.2020 між ТОВ «Вагонкомплектсервіс» (виконавець) та ПрАТ «Вінницький ОЖК» (замовник) укладено договір №01/20_ВОЖК.

Відповідно до пункту 1.1. Договору виконавець зобов`язується, відповідно до цього Договору, на свій ризик та за завданням замовника виконати роботу (далі - робота) з планового виду ремонту цистерн, переводу на пробіг, переводу до харчової групи, подовження терміну служби вагонів (з внесенням в електронну базу обліку Укрзалізниці) власності замовника або орендованих замовником в іншого власника або якими замовник розпоряджається згідно до зобов`язань по іншим угодам (далі - вагонів), згідно Керівництва по деповському ремонту вагонів ЦВ-0017 та Керівництва по капітальному ремонту вагонів ЦВ-0016, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Вагонкомплектсервіс» позивачем надано до суду: акти наданих послуг №27, №28, №78, №79, №84, №85 з яких вбачається, що виконавцем були виконані наступні роботи: маневрова робота локомотива №57241515, №77253870, №77244374, №77244200 та маневрова робота по зважуванню вагонів №57241515, №77253870, №77244374, №77244200; договір підряду про виконання планового ремонту вантажних вагонів від 02.02.2021 між АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» (підрядник) та ТОВ «Вагонкомплектсервіс» (замовник); повідомлення форми ВУ-36М про прийняття вантажних вагонів; платіжні доручення, акти виконаних робіт між Ремонтним вагонним депо Знам`янка та ТОВ «Вагонкомплектсервіс» за маневрову роботу локомотивом залізниці; податкові накладні №33 від 28.12.2021, №62 від 31.01.2022, №45 від 26.11.2021 складені між АТ «Українська залізниця» Регіональної філії «Одеська залізниця» ВП Ремонтне вагонне депо Знам`янка (продавець) та ТОВ «Вагонкомплектсервіс» (покупець); пам`ятки про подання вагонів, пам`ятки про забирання вагонів, акти форми ГУ-23, відомості плати за подання, забирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальні картки.

Надані первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агропросперіс Трейд», ТОВ «Дубов`язівський елеватор» та ТОВ «Вагонкомплектсервіс`у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ «Вінницький ОЖК» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Слід також зазначити, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Стосовно висновків контролюючого органу, що ПрАТ «Вінницький ОЖК» не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника, що призвело до заниження суми рядок 4.3 декларації з ПДВ, нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за: ставкою 14% розділу І. Податкові зобов`язання та рядок 19 декларації з ПДВ, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 347808 грн., слід зазначити наступне.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 № 656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (далі - Порядок № 656).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 даний порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

У Додатку 27 до Порядку наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.

Пунктом 2.25 Порядку зазначено, що терміни «загальні втрати», «втрати олії в шроті (макусі) лушпинні» буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

Таким чином, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання продукту.

Пунктом 12.8. Порядку встановлено, що облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.

При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.

Отже, при здійснені виробничого процесу переробки сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

Наявність таких втрат відображено ПрАТ «Вінницький ОЖК» у відповідних Виробничих звітах (Форма № 23).

Позивачем було надано виробничі звіти за січень 2022 року, складені за результатами перероблення олійної культури і в яких відображено інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати (2,42%, 1,01%, 0,39%).

Отже, згідно з Виробничими звітами сировинні втрати в процесі переробки склали 2,42%, 1,01%, 0,39%.

При здійсненні виробничого процесу переробки сировини існують втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи з сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід`ємну частину звичайного технологічного процесу. Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

Наведений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові №440/7141/20 від 19.01.2023, який враховано судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні даного спору.

Судами також враховано, що згідно Звіту про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олії та жирів Національної академії аграрних наук України від 02.06.2020, величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів.

Таким чином, сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини, є невід`ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії та пов`язані із здійсненням господарської діяльності Товариства, а тому в останнього не виникло обов`язку щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Відповідно відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, сировина була придбана в достатній кількості, переробка здійснена на давальницьких умовах з використанням об`єктів оподаткування, які необхідні для досягнення економічної мети відповідно до специфіки господарської діяльності з виробництва олії, а наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Контролюючий орган у касаційній скарзі, наводив рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо забезпечення подання документів до перевірки пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Наведене свідчить про те, що за змістовним та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та в зазначених Відповідачем справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору; аналіз висновків, зроблених судами в справі, в якій подано касаційну скаргу, виходячи із встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позову, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у зазначених постановах Верховного Суду.

До того ж доводи відповідача по наведених вище, на думку останнього, порушеннях позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16).

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі №120/9973/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова