Постанова

від 07.08.2024 по справі 916/1738/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 916/1738/19

адміністративне провадження № К/9901/38383/21 К/9901/36845/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Рибачука А.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - виконком Одеської міськради) та Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради (далі - КУ «Одесреклама») на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у складі судді Корой С.М. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Федусика А.Г. (головуючий), суддів: Бойка А.В., Шевчука О.А. у справі за позовом КУ «Одесреклама» до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського» (далі - ОК «Жемчужина на Малиновського»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - виконком Одеської міськради, про зобов`язання вчинити дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. 21 червня 2019 року позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, у якій просив зобов`язати усунути йому перешкоди у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в акті фіксації від 26 листопада 2018 року № 008448/18 та приписі про усунення порушень від 4 грудня 2018 року № 01-20/7359, шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18-А.

Господарський суд Одеської області рішенням від 15 жовтня 2019 року позов задовольнив. Зобов`язав відповідача усунути перешкоди позивачу у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в акті фіксації від 26 листопада 2018 року № 008448/18 та приписі про усунення порушень від 4 грудня 2018 року № 01-20/7359, шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18-А.

Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 23 грудня 2019 року рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив.

29 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановою скасувала рішення Господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 грудня 2019 року та закрила провадження у справі № 916/1738/19.

15 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява КУ «Одесреклама» про направлення справи за юрисдикцією до Одеського окружного адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 жовтня 2020 року заяву задовольнила, зазначену справу передала до Одеського окружного адміністративного суду.

2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 березня 2021 року відмовив у задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що оскільки чинним на час виникнення спірних відносин законодавством визначено уповноважені органи на здійснення заходів державного контролю (нагляду) і позивач до таких не віднесений, тому за такого правового регулювання він не мав повноважень вживати заходи державного контролю, передбачені Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Також зазначив, що у цьому випадку управління реклами Одеської міської ради вийшло за межі визначених законом повноважень, оскільки питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкції має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби. Тому до моменту розгляду уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та прийняття ним відповідних заходів реагування, звернення із позовом до суду в цьому випадку взагалі є передчасним.

3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 вересня 2021 року залишив без змін рішення суду першої інстанції змінивши мотивувальну частину.

Ухвалюючи рішення виходив із того, що КУ "Одесреклама" не має повноваження звертатися до суду з позовними вимогами до юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, з позовними вимогами про зобов`язання усунути перешкоди позивачу у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено:

4.1 26 листопада 2018 року КУ «Одесреклама», за направленням управління реклами на проведення інвентаризації №116/01-19 від 1 листопада 2018 року, з виходом на місце, зафіксовано розміщення ОК «Жемчужина на Малиновського» дахової конструкції розміром 15м х 3м х 1 сторону (т=0,30 м) у кількості 1 шт. за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18а без відповідного дозволу, про що складено акт фіксації № 008448/18 від 26 листопада 2018 року.

4.2 4 грудня 2018 року управлінням реклами винесено припис про усунення порушень № 01-20/7359 з вимогою здійснити демонтаж конструкції протягом п`яти днів з моменту отримання цього припису.

Припис №01-20/7359 від 4 грудня 2018 року надіслано на юридичну адресу ОК «Жемчужина на Малиновського» рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке було повернуто відправнику з відміткою «у зв`язку з закінченням строку зберігання».

4.3 З огляду на те, що вимоги припису не були виконані і рекламна конструкція продовжувала розміщуватись без дозвільних документів, управління реклами видало направлення на проведення демонтажу протиправно розміщеного рекламного засобу за №181/01 від 8 травня 2019 року.

4.4 15 травня 2019 року КУ «Одесреклама» здійснено виїзд за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18а для проведення демонтажу протиправно розміщеного ОК «Жемчужина на Малиновського» рекламного засобу - дахової конструкції розміром 15м х 3м х 1 сторону (т=0,30 м). Однак у допуску на дах будівлі за вищезазначеною адресою співробітникам установи було відмовлено головою ОК «Жемчужина на Малиновського» ОСОБА_1 , про що у присутності останнього було складено акт недопуску до об`єкта демонтажу.

4.5 Недопуск до об`єкта демонтажу ОК «Жемчужина на Малиновського» на думку позивача є перешкоджанням виконанню покладених на нього чинним законодавством завдань і функцій, що полягають у здійсненні за направленням управління реклами демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, і це стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, виконком Одеської міськради та КУ «Одесреклама» звернулися із касаційними скаргами, у якій просять їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги виконком Одеської міськради зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування їх у подібних правовідносинах, викладених у її постановах від 15 липня, 26 листопада 2019 року, 2 грудня 2020 року, 19 квітня 2021 року (справи №№580/332/19, 461/6414/17, 460/1/19, 520/660/2020, відповідно) та інших. Також вказав на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо наявності/відсутності у позивача права на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у демонтажу реклами. Крім того, скаржник наполягає на незастосуванні висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року, 12 травня 2020 року (справи №№522/19532/14а, 916/1737/19, відповідно), які були застосовані судом першої інстанції.

5.2 КУ «Одесреклама» уважає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування їх у подібних правовідносинах, викладених у її постановах від 26, 28 листопада 2019 року, 27 лютого, 2, 3 грудня 2020 року, 19 квітня 2021 року (справи №№461/6414/17, 522/15817/16-а, 405/4704/15-а, 2а/1522/6892/11, 826/1703/16, 460/1/19, 520/660/2020, відповідно). Також вказав на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо наявності/відсутності у позивача права на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у демонтажу реклами. Крім того, скаржник наполягає на відступленні від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №522/19532/14а, застосованого судом першої інстанції, оскільки такий висновок не узгоджується з приписами законодавства та актуальною судовою практикою Верховного Суду.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційних скарг, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

7. Спірним є питання права позивача на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії шляхом зобов`язання усунути перешкоди у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції.

8. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення виходив із того, що КУ "Одесреклама" не має повноваження звертатися до суду з позовними вимогами до юридичної особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, з позовними вимогами про зобов`язання усунути перешкоди позивачу у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції.

9. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

10. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 вересня 2020 року (у цій справі, пункт 6.4), 2 листопада 2021 року (справа 916/214/20, пункти 8.23 та 8.24) розглядаючи спір за позовом КУ «Одесреклама» про зобов`язання ОК «Жемчужина на Малиновського» усунути перешкоди у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, дійшла висновку, що між сторонами виник спір у відносинах виконання позивачем делегованих йому органом місцевого самоврядування владних повноважень з демонтажу належної іншій особі рекламної конструкції. Отже, між позивачем, який здійснював владні управлінські функції на підставі законодавства на виконання делегованих повноважень, та відповідачем виник публічно-правовий спір щодо законності рішень, дій позивача та інших органів місцевого самоврядування, прийнятих (вчинених) під час здійснення ними владних управлінських функцій.

Так Велика Палата зазначила, що рішенням виконкому Одеської міськради від 22 квітня 2008 року № 434 затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі (далі - Правила № 434). Ці правила регламентують порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та процедуру їх переоформлення, зміни й анулювання, визначають вимоги до технічного стану, художньо-естетичного вигляду та порядку розміщення рекламних засобів, умови користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, що перебувають у комунальній власності, підстави та порядок здійснення демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів, а також порядок здійснення контролю за дотриманням положень цих Правил.

Дія правил поширюється на всю територію міста Одеси, включаючи розташування рекламних засобів на будинках (будівлях) і спорудах, на відкритих майданчиках, на міських вулицях (дорогах), площах та інших територіях, у зелених зонах, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, інших об`єктах, розташованих на відкритій місцевості, незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування. Правила є обов`язковими до виконання всіма суб`єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси. Дія документа поширюється на територію міста Одеси, а саме розташування рекламних засобів на будинках і спорудах, міських вулицях, у тому числі на відкритих майданчиках, площах, на зелених зонах та озеленених територіях, на елементах вуличного обладнання, зовнішніх та внутрішніх поверхнях підземних переходів, а також інших об`єктах, розташованих на відкритій місцевості (пункти 1.2, 1.3 Правил №434).

За приписами частини першої статті 1173, статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, як і незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів, посадової або службової особи.

Виконуючи делеговані органом місцевого самоврядування владні повноваження з демонтажу належної іншій особі рекламної конструкції (за висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №916/1738/19), КУ «Одесреклама» є так само суб`єктом відповідальності за заподіяну шкоду, як і відповідний орган місцевого самоврядування.

Статтею 7 Конституції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Змістом частин третьої, четвертої статті 140 Основного Закону визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За частиною першою статті 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частина перша статті 16 цього Закону передбачає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування визначено сферу компетенції місцевого самоврядування. Так, частини перша та друга статті передбачає, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Статтею 30 Закону № 280/97-ВР визначено повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку, а саме визначено перелік належних до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад повноважень - власних (самоврядних) та делегованих. Так, до самоврядних повноважень цим Законом віднесені, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами, а щодо делегованих повноважень сільських, селищних, міських рад - здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів.

Частинами першою та четвертою статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами за змістом частини першої статті 9 Закону України «Про благоустрій» є елементами (частинами) об`єктів благоустрою, тобто об`єктами, видача дозволів на розміщення яких та контроль за станом яких на відповідній території належать до повноважень органів місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, у порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила), передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі -робочий орган) (пункт 5 Типових правил).

Відповідно до пункту 45, 46 Типових правил контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства. У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

Згідно з пунктом 6.1 Правил № 434 розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі відповідного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради. За змістом пункту 7.1 цих Правил, для одержання дозволу юридична або фізична особа - підприємець подає заяву за встановленою формою до якої додаються перелік документів, що визначений цим пунктом.

За пунктом 1.5 Правил № 434 робочий орган - Головне управління реклами Одеської міської ради, уповноважений Одеською міською радою регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Правил № 434 робочий орган, зокрема, надає фізичним та юридичним особам обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів; видає направлення на здійснення їх демонтажу.

Демонтаж рекламного засобу здійснюється відповідно до цих Правил у таких випадках: а) рекламний засіб є протиправно розміщеним; б) рекламний засіб розміщується з порушенням вимог, передбачених розділом 6 цих Правил, або технічний стан рекламного засобу не відповідає вимогам безпеки, а також якщо відповідні порушення чи недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу; в) рекламний засіб перебуває у неналежному санітарному та/або технічному стані (забруднений, погано пофарбований, містить несправні конструктивні елементи тощо), а також якщо відповідні недоліки не були усунуті у термін, зазначений у приписі робочого органу.

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Правил № 434 КУ «Одесреклама», зокрема, на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів. Положеннями пункту 13 цих Правил також закріплено, що демонтаж рекламних засобів здійснюється КУ «Одесреклама» за направленням робочого органу. Для виконання цих функцій підприємство може використовувати послуги суб`єктів господарювання на підставі відповідних договорів.

Відповідно до загальних положень Статуту КУ «Одесреклама», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 14 грудня 2017 року № 2770-VII, засновником установи є Одеська міська рада, координацію діяльності установи здійснює Управління реклами Одеської міської ради. Установа є юридичною особою та неприбутковою бюджетною установою.

Відповідно до розділу 2 Статуту основною метою установи є задоволення міських суспільних потреб шляхом реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування в галузі формування сучасного міського дизайну, у тому числі у сфері зовнішньої реклами.

Пунктом 2.2 передбачено завдання КУ «Одесреклама», зокрема, здійснення за дорученням уповноваженого органу організаційних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання встановленого порядку розміщення об`єктів зовнішньої реклами та вивісок, формування естетичного міського середовища; демонтаж у встановленому порядку засобів зовнішньої реклами та вивісок (підпункти 2.2.2 та 2.2.7 пункту 2 Статуту).

З аналізу наведених норм убачається, що рішення про демонтаж рекламних конструкцій на підставі локальних нормативно-правових актів приймається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а у випадку невиконання такого рішення особами, винними в порушенні норм рекламного законодавства, демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів здійснюється відповідними комунальними підприємствами та установами, підпорядкованими виконавчим органам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що Правилами № 434 чітко передбачені повноваження робочих органів (до яких належить відповідач) здійснювати контроль за додержанням цих Правил (у тому числі контроль щодо самовільного розміщення реклами) та звертатися до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк, а видача відповідних приписів про демонтаж самовільно розміщених конструкцій є формою реалізації повноважень з контролю за дотриманням законодавства щодо порядку розміщення реклами, які належать до компетенції місцевого самоврядування.

11. Згідно частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

12. Статтею 145 Конституції України визначено, що права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

13. Статтею 18-1 Закону № 280/97-ВР визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

14. За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність повноважень у КУ "Одесреклама" на звернення до суду з цим позовом.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення не з`ясував обставини справи, і не дослідив у судовому засіданні докази, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення її по суті.

15. Колегія суддів відхиляє клопотання скаржника про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 522/19532/14-а та застосованого судам апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки спір у справі № 522/19532/14-а виник між Управлінням реклами Одеської міської ради, КУ «Одесреклама» та господарюючим суб`єктом у зв`язку з виявленням невиконання вимоги законодавства щодо маркування рекламних засобів та, відповідно, щодо меж повноважень у зв`язку з таким порушенням, а не щодо повноважень у сфері демонтажу рекламного засобу, розміщеного з порушенням встановленого порядку, як у справі, що розглядається (щодо права звернення до суду з позовом).

16. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

17. Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

18. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування судового рішення апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги виконавчого комітету Одеської міської ради та Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до цього ж суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров А.І. Рибачук