Ухвала

від 06.08.2024 по справі 638/14395/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14395/24

Провадження № 1-кс/638/2669/24

УХВАЛА

Іменем України

06 серпня 2024 року м. Харків

Слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 про арешт майна в кримінальному провадженню №12024221200001641 від 05.08.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна в кримінальному провадженні №12024221200001641 від 05.08.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Прокурор просить накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході огляду місця події від 04.08.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: металеву інсталяцію собаки та двох металевих краників з фонтану, які було вилучено та опечатано.

Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Ознайомившись з клопотанням прокурора та доданими до нього доказами слідчий суддя доходить висновку про те, що дане клопотання не відповідає вимогам ст.171 КПК України та підлягає поверненню, з огляду на наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до частини 2 статті 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

З аналізу вищезазначених норм кримінального процесуального законодавства можно дійти висновку про те, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, огляду, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Набуття вилученими речами статусу тимчасово вилученого майна створює правові підстави задля перевірки наявності відповідних фактичних обставин для його вилучення та утримання у сторони обвинувачення.

Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З наведеного вище випливає, що законодавцем чітко встановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна треба зазначити документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Однак в порушення п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України прокурор у своєму клопотанні не зазначає та не додає доказів підтвердженняправа власності на вилучене майно саме КП "Центральний парк культури та відпочинку ім. М. Горького" можливого володільця (власника) металевої інстоляції собачки та двох металевих краників з фонтану.

Також, прокурор в прохальній частині посилається на огляд місця події від 04.08.2024, за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість матеріали клопотання містять дві копії протоколу огляду від 04.08.2024. Один огляд розпочато о 14 год. 00 хв. та закінчено о 14 год. 25 хв., який проведено в приміщенні металевого гаражу, розташованого у дворі буд. АДРЕСА_1 огляд розпочато о 13 год. 15 хв. та закінчено о 13 год. 45 хв., який проведено в приміщенні металевого гаражу розташованого поряд з буд. АДРЕСА_2 де також було виявлено та вилучено майно, на яке прокурор просить накласти арешт.

Таким чином, клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України та підлягає поверненню прокурору на підставі ч.3 ст. 172 КПК України

Керуючись ст.ст.170-173, 370-372, ст.395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 про арешт майна в кримінальному провадженню №12024221200001641 від 05.08.2024, за ознаками складу кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - повернути на дооформлення.

Встановити строк тривалістю у 72 години для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1