Рішення

від 08.04.2024 по справі 314/4748/23

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/4748/23

Провадження № 2/314/232/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/4748/23 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, третя особа: Приазовська державна нотаріальна контора Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 через свого представника адвоката Шокарєву А.В. звернулись до суду із позовною заявою до Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, третя особа: Приазовська державна нотаріальна контора Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4 , яка 11.11.2003 склала заповіт, яким все своє майно в рівних частках заповіла позивачам. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:03:005:0028 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Запорізька область, Приазовський район, Олександрівська сільська рада.

У серпні 2021 року позивачі звернулись до Приазовської державної нотаріальної контори Запорізької області з метою подачі заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак завідувач Мелітопольської державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Приазовської державної нотаріальної контори Запорізької області, надав письмові роз`яснення про неможливість вчинення нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановленого ст. 1270 ЦК України, з причин того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що є відмінним від зареєстрованого місця проживання спадкоємців, а оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до 27.10.2014 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертались, вони вважаються такими, що не прийняли спадщину.

Позивачі категорично не погоджуються з письмовими роз`ясненнями нотаріуса та вважають, що фактично прийняли спадщину, тому що мали у володінні правовстановлюючий документ на спадкове майно та користуються ним. Крім того, на час відкриття спадщини померла ОСОБА_5 фактично проживала разом з позивачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач ОСОБА_3 доглядала хвору матір, яка мала хворобу серця, також здійснила поховання померлої. За розпискою від 01.01.2023 житловий будинок ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , був проданий ОСОБА_6 , що унеможливлювало проживання померлої за адресою зареєстрованого місця проживання.

На підставі викладеного, позивачі просять суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини, поновити пропущений строк для прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_2 , а також визнати за кожним з позивачів право власності на 1/2 частку земельної ділянки з кадастровим номером 2324580300:03:005:0028 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06.10.2023 позовну заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

12.12.2023 на адресу суду від представника позивача адвоката Шокарєвої А.В. надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.12.2023 справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.02.2024 витребувано від Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) інформаційну довідку зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) щодо реєстрації спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, за наявності, фотокопію спадкової справи.

01.04.2024 на адресу суду надійшла відповідь від Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно з якою, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкова справа Вільнянською державною нотаріальною конторою Запорізької області не заводилась. Також суду надано інформаційна довідка зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 75832693 від 15.02.2024, з якої вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась.

27.03.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Представник відповідача Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності відповідача, а також відзиву на позов до суду не надходило.

Представник третьої особи також не з`явився, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Приазовська державна нотаріальна контора Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває у стані простою, будь-яких заяв, відзиву на позов від представника третьої особи на адресу суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи за відсутності представників відповідача та третьої особи і ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які є в матеріалах справи, що відповідає ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши представника позивачів, дослідивши матеріали справи, суд приходитьдо переконання,що позовпідлягає частковомузадоволенню зтаких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28.04.2014 Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 2324580300:03:005:0028, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, право на яку посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗП № 003680, виданим 04.03.2004 Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області.

Відповідно до заповіту, посвідченого 11.11.2003 секретарем Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області Перекрест І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 74, спадкодавець ОСОБА_4 заповіла все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, що буде належати їй на день смерті, в рівних частках позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 є сином померлої, про що свідчить копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданого 25.03.1957 Олександрівською сільською радою Приазовського району Запорізької області,матір`юякого записаноОСОБА_4 .

ОСОБА_3 є дочкою померлої, про що свідчать копія свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 , виданого 27.09.1963 Олександрівською сільською радою Приазовського району Запорізької області,матір`юякої записаноОСОБА_4 , а також копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 11.06.1983 Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Приазовського району Запорізької області,згідно зяким ОСОБА_7 11.06.1983 уклала шлюб з ОСОБА_8 , після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_9 .

У серпні 2021 року позивачі звернулись до Приазовської державної нотаріальної контори Запорізької області з метою подачі заяви про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак завідувач Мелітопольської державної нотаріальної контори Запорізької області, який діяв в порядку заміщення державного нотаріуса Приазовської державної нотаріальної контори Запорізької області, надав письмові роз`яснення про неможливість вчинення нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини, встановленого ст. 1270 ЦК України, з причин того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що є відмінним від зареєстрованого місця проживання спадкоємців, а оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до 27.10.2014 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертались, вони вважаються такими, що не прийняли спадщину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що не звернулась до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк, оскільки вважають, що фактично прийняли спадщину, тому що мали у володінні правовстановлюючий документ на спадкове майно та користуються ним. Крім того, на час відкриття спадщини померла ОСОБА_5 фактично проживала разом з позивачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач ОСОБА_3 доглядала хвору матір, яка мала хворобу серця, також здійснила поховання померлої. За розпискою від 01.01.2023 житловий будинок ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , був проданий ОСОБА_6 , що унеможливлювало проживання померлої за адресою зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зч.1ст.1221ЦК України,місцем відкриттяспадщини єостаннє місцепроживання спадкодавця.

За положеннями ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України,у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

У п. 23 вищевказаної Постанови вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

За вимогами ч. 1, ч. 6 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як вбачається з актів про встановлення факту місця проживання від 14.01.2022 та від 22.01.2022, а також довідки Виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 28.04.2014 № 272, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак з березня 2012 року виїхала до м. Запоріжжя, де по день смерті проживала з дочкою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини, викладені в позовній заяві стосовно встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, законні та обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поновлення строку для прийняття спадщини, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 № 6-1320цс17 та в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 592/9058/17-ц.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування", особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, з урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд у справі № 565/1145/17 зауважив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем ОСОБА_2 не надано жодного доказу, факт того, що останній вважав себе таким, що прийняв спадщину, не має для суду жодного доказового значення, отже, у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині поновлення строку для прийняття спадщини слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає ці позовні вимоги необґрунтованими щодо позивача ОСОБА_2 , оскільки судом не встановлено підстав для визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, отже, він вважається таким, що спадщину не прийняв, тому і не має права претендувати на частку у спадщині, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а щодо позивача ОСОБА_3 передчасними, оскільки судом обґрунтовано встановлено факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини, що, в свою чергу, дозволяє їй у позасудовому порядку ініціювати питання про відкриття спадкової справи шляхом подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та в подальшому отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в нотаріальній конторі. Отже, у цій частині позовних вимог також слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 315 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Олександрівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, третя особа: Приазовська державна нотаріальна контора Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, поновлення строку для прийняття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, які починають відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 08.04.2024.

Суддя Наталія Миколаївна Свідунович

08.04.2024