Рішення

від 29.07.2024 по справі 759/18808/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18808/23

пр. № 2/759/1618/24

29 липня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ПАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просили усунути позивачу перешкоди у користуванні власністю - кімнатою № 89 у гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_1 з вказаної кімнати.

Свої вимоги мотивували тим, що позивач є власником об`єкту житлової та нежитлової нерухомості - гуртожитку, загальною площею: 4239, 9 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності серії та № 2 від 03.01.1997 року, виданого регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київської області та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.04.2017 року за реєстраційним № 1230484780000. Вказана будівля перебуває на балансі товариства, яке самостійно утримує будинок. Надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є одним із видів діяльності ПрАТ «ШБУ №41».

01.01.2017 року між ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» та ОСОБА_1 було укладено договір № 89-170Б оренди житлового приміщення на тимчасове проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 на строк до 31.12.2017 року, на підставі якого відповідач вселився в кімнату за № 89 , загальною площею 13 м2. При цьому, відповідач ніколи в трудових відносинах з товариством не перебував та не перебуває. Реєстрація місця проживання відповідача у гуртожитку - не проводилась.Відповідач не звернувся до товариства із заявою про укладання договору оренди кімнати у гуртожитку за вказаною адресою на подальший строк, а також не сплачує орендні платежі та має заборгованість на дату звернення до суду в розмірі 18 800,00 грн з грудня 2022 року по вересень 2023 року. На адресу відповідача від 19.09.2023 року було направлено вимогу про погашення заборгованості, передачу кімнати за актом прийому-передачі та виселення, яка станом на дату звернення до суду останнім виконана не була. І після цього, відповідач ігнорує вимоги товариства і незаконно займане приміщення не звільняє.

Тому, просить усунути позивачу перешкоди у користуванні власністю у вигляді кімнати №89, що знаходиться у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідача із вказаної кімнати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 25-26).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 02.10.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначенням підготовчого засідання (а.с. 28).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року викликано у судове засідання свідків, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 40-41).

В судове засідання позивач свого представника не направив, направили до суду заяву, у якій просили розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що мирним шляхом вирішити питання не вдається, він дійсно має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , за вказаною адресою проживає його мати.

Суд, заслухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Судом встановлено, що ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» є власником об`єкту житлової та нежитлової нерухомості - гуртожитку, загальною площею: 4239, 9 м2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно свідоцтва про право власності серії та № 2 від 03.01.1997 року, виданого регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київської області та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18.04.2017 року за реєстраційним № 1230484780000, що вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 85542362 від 21.04.2017 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав вчасності на нерухоме майно № 348026997 від 26.09.2023 року (а.с. 8, 9).

21.05.2024 року ПАТ "ШБУ№41" змінило назву на ПрАТ "ШБУ №41" (а.с.71).

Згідно довідки АА № 809784 від 30.07.2013 року з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна є одним із видів діяльності ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» (а.с. 10).

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 15.11.1991 року по теперішній час (а.с.27).

01.01.2017 року між ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» та ОСОБА_2 укладено Договір № 89-170Б оренди житлового приміщення на тимчасове проживання у гуртожитку (далі - Договір) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого відповідач вселився в кімнату за № 89 , загальною площею 13 м2, строком дії по 31.12.2017 року та сплатою щомісячних орендних платежів в розмірі 1 200,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 11-13).

Відповідно до умов п. 1.6 вищевказаного Договору, вказана у п. 1.1 Договору кімната передається без права її викупу.

Згідно п. 2.1 Договору за користування орендованим приміщенням та комунальними послугами, орендар сплачує орендодавцю орендну плату та відшкодовує вартість комунальних послуг.

Розділом 6 Договору визначений термін дії, умови продовження та розірвання договору, а саме п.6.1. встановлено термін дії цього Договору з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що цей договір не може бути пролонгований і після закінчення терміну його дії Орендар зобов`язаний звільнити орендоване ним приміщення.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі якщо після закінчення дії договору орендар має намір продовжити орендувати займану кімнату, останній зобов`язаний письмово повідомити орендодавця в термін не менш ніж за 30 днів до закінчення цього договору і заключити договір на новий термін.

Рішенням КМР від 18.01.2024 року за №7613/7654 бульвар Кольцова у Святошинському районі м. Києва перейменовано на ОСОБА_3 (а.с.74-75).

Відповідачем не надано будь яких належних та допустимих доказів про те, що він маючи намір продовжити оренду спірної кімнати після закінчення строку договору (31.12.2017 року) звертався до позивача у спосіб, визначений п. 6.4. Договору.

Згідно довідки ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» ОСОБА_1 який проживає в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , за період з 12.2023 року по 09.2023 року має заборгованість по орендній платі в сумі 18 800,00 грн. (а.с. 16).

Згідно акту про фактичне проживання за адресою: АДРЕСА_3 від 21.09.2023 року ОСОБА_1 дійсно проживає у кімнаті 89 з 01.01.2017 року по теперішній час, з 01.01.2018 року проживає без правових підстав, орендну плату не сплачує, в добровільному порядку звільнити кімнату, передати ключі відмовляється (а.с. 20).

ПАТ «Шляхово-будівельне управління № 41» направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про звільнення кімнати № 89 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з закінченням договору оренди жилого приміщення (а.с. 17).

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Норма статті 391 ЦК України визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь - яких осіб будь-яким способом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 р. у справі 204/3945/17).

Згідно ч. 1 ст. 76, ст. 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона тривалий час працює у гуртожитку. На час заселення відповідача у гуртожитку були вільні кімнати. Відповідач договір укладати не бажає, орендну плату не сплачує вчасно, кореспонденцію отримувати відмовляється.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 у трудових відносинах з позивачем не перебуває, не повідомляв позивача про намір продовження оренди спірної кімнати, має заборгованість по сплаті орендних платежів, доказів зворотнього суду не надав, має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_2 .

Житлове приміщення є об`єктом приватної власності позивача, який позбавлений вільно розпоряджатися своїм майном, а тому звернувся до суду за захистом свого права.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог щодо усунення перешкод у здійсненні позивачем права власності шляхом виселення відповідача.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2684, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом виселення задовольнити.

Усунути Приватному акціонерному товариству "Шляхово-будівельне управління № 41" перешкоди у користуванні власністю, шляхом виселення ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Шляхово-будівельне управління № 41", код ЄДРПОУ 05416886, юридична адреса: 08132, Київська обл., Бучанський р-н, м.Вишневе, вул.Київська, 31, поштова адреса: 03039, просп. Голосіївський, 32.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Києва, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення виготовлено 08.08.2024.

Суддя Ю.О. Твердохліб