Постанова

від 07.08.2024 по справі 286/1905/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №286/1905/23 Головуючий у 1-й інст. Кулініча Я. В.

Категорія 8 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/1905/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся», Овруцької міської ради Житомирської області, третя особа - Гладковицька сільська рада Коростенського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів власників майнових паїв, свідоцтва про право на частку (пай) в майні реформованого КСП, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В. в м. Овруч,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №360500, видане 21.03.2018 Піщаницьким старостинським округом Овруцької міської ради ОСОБА_2 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів співвласників майнових паїв реформованого КСП «Полісся» від 13.07.2020, правонаступником якого є СТОВ «Полісся», на підставі якого ОСОБА_2 передано у власність нежитлове приміщення «Баня», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 214,7 м.кв. та нежитлове приміщення «Биткомбінат», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 100,1 м.кв.;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора Гладковицької сільської ради Овруцького району Колпак М.В. індексний номер: 57794270, 5794657 від 22.04.2021, якими за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення «Баня», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 214,7 м.кв. та на нежитлове приміщення «Биткомбінат», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 100,1 м.кв.;

- визнати за нею право власності на нежитлове приміщення «Баня», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3511,25 грн та на нежитлове приміщення «Биткомбінат», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 7167,38 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що за результатами розпаювання членам КСП «Полісся», реорганізованого в 2000 роках СТОВ «Полісся», були видані Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП - майнові сертифікати. Вказує, що протягом 2017-2018 років нею на підставі цивільно правових угод придбано у власників паїв відповідні права на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства на загальну суму 32 479,44 грн., що складає 0,7875% пайового фонду підприємства, у зв`язку з чим 15.06.2020 Овруцькою міською радою їй було видано свідоцтво про право на частку (пай) серії ЖИ-6 №360509. Таким чином, нею було набуто право на частку пайового фонду майна КСП «Полісся» на загальну суму 32 479,44 грн.

Зазначає, що у 2020 році вона звернулась до загальних зборів КСП «Полісся», правонаступником якого є СТОВ «Полісся» із заявою про виділення в натурі майна пайового фонду реформованого КСП. Вказує, що рішенням загальних зборів від 13.07.2020 її заяву було задоволено та виділено у власність майно пайового фонду реформованого КСП у вигляді нежитлового приміщення «Баня» 1968 року побудови вартістю 3511,25 грн., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення «Биткомбінат», 1976 року побудови, вартістю 7167,38 грн.; нежитлового приміщення під назвою «мельниця кирпична бр. 1», 1963 року побудови, вартістю 1673,27 грн., а всього майно на суму 12 351,90 грн. Стверджує, що у відповідності до вказаного рішення уповноваженою особою співвласників майнових паїв колишнього КСП «Полісся» їй було передано у власність майно, що засвідчено актом приймання-передачі пайового фонду колишнього КСП «Полісся». Зазначає, що вказане вище майно знаходиться у її володінні та користуванні, проте право власності на нерухоме майно не було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Вказує, що в ході розгляду справи №286/3609/20 за її позовом про визнання права власності на зазначене вище нерухоме майно їй стало відомо, що відповідно до рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Гладковицької сільської ради Овруцького району Колпак М.В. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення «Баня», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 214,7 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343652318242 та на нежитлове приміщення «Биткомбінат», розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , площею 100,1 м.кв. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2343715918242. Зазначає, що підставою для державної реєстрації зазначено свідоцтво про право власності на майновий пай КСП серії ЖИ-6 №360500 виданий 21.03.2018. Вказує, що у свідоцтві зазначено, що майно виділене на підставі рішення загальних зборів власників майнових паїв від 13.07.2020.

Вважає, що право власності на вказане вище нерухоме майно набуто ОСОБА_2 протиправно, а тому державна реєстрація за останнім права власності на вказане майно проведена державним реєстратором без законних підстав. Зазначає, що ОСОБА_2 не був членом реорганізованого КСП, в Книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства відсутні будь-які відомості про видачу свідоцтва ОСОБА_2 , про анулювання свідоцтв, будь-які угоди про набуття ОСОБА_2 права на частку (пай) в майні реформованого КСП до Піщаницького старостинського округу Овруцької міської ради не передавались. Вказує, що їй не відомо про проведення загальних зборів співвласників майна реформованого КСП «Полісся», на яких би вирішувалось питання про виділення в натурі майна ОСОБА_2 , будь-які повідомлення від уповноваженої особи СТОВ «Полісся», яке є правонаступником КСП «Полісся» на її адресу не надходили. Також, акт приймання передачі майна КСП «Полісся» датований 15 березня 2020 року, а на зворотній стороні свідоцтва, виданого на ім`я ОСОБА_2 зазначено, що рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв СТОВ «Полісся» (КСП «Полісся») с. Піщаниця Овруцького району від 13.07.2020 виділено в натурі нежитлові приміщення, тобто передача майна здійснена до проведення загальних зборів. Вважає, що проведення загальних зборів співвласників майнових паїв за відсутності кворуму та без належного повідомлення про їх проведення інших співвласників не відповідає вимогам закону, останні не можуть вважатися правомочними, а прийняті ними рішення незаконними. Враховуючи викладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про те, що нею не надано доказів на підтвердження того, що вона набула права на оспорювані будівлі у встановленому законом порядку і відповідно має право оспорювати набуття відповідачем права власності на спірне майно. Зазначає, що безспірним є той факт, що відповідно до свідоцтва про право на частку (пай) серії ЖИ-6 №360509, виданого 15.06.2020 Овруцькою міською радою, вона є власником майнових прав на частку в майні реформованого КСП «Полісся». Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що вона має законне право на частину спірного майна в межах належного їй майнового паю. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірне майно було передане ОСОБА_2 за актом приймання-передачі 15.03.2020 на підставі рішення загальних зборів від 13.07.2020, хоча саме рішення загальних зборів чи протокол ні ОСОБА_2 ні СТОВ «Полісся» суду не надано. Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що Овруцька міська рада визнала ту обставину, що нею не видавалось свідоцтво про право на частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 . Зазначає, що ОСОБА_2 не був членом реорганізованого КСП, в Книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства відсутні будь-які відомості про видачу свідоцтва ОСОБА_2 , про анулювання свідоцтв, будь-які угоди про набуття ОСОБА_2 права на частку (пай) в майні реформованого КСП до Піщаницького старостинського округу Овруцької міської ради не передавались, а тому право власності на майновий пай в майні реформованого КСП «Полісся» набуте ОСОБА_2 без законних підстав, тому видане свідоцтво серії ЖИ-6 №360500 є недійсним. Стверджує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що рішення загальних зборів власників майнових паїв, на підставі якого здійснено виділення ОСОБА_2 , ні цивільно-правові угоди на підставі яких ОСОБА_2 набуто право на майновий пай, відповідачами не надано. Враховуючи вищевикладене просить рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №360509 від 15.06.2020, ОСОБА_1 належить 0,7875 відсотків або 32 479,44 грн пайового фонду КСП «Полісся» СТОВ «Полісся» с. Піщаниця Овруцького району.

В газеті «Зоря» було опубліковано оголошення, що 13.07.2020 об 11 год. 00 хв. відбудуться загальні збори співвласників майнових паїв КСП «Полісся» - СТОВ «Полісся» с. Піщаниця Овруцького району Житомирської області. Порядок денний: 1. Про уточнення майна ПФ, що підлягає розпаюванню. 2. Про обрання уповноваженої особи від співвласників майнових паїв КСП «Полісся» - СТОВ «Полісся». 3. Про виділення майна в натурі. 4. Різне. Ініціативна група співвласників майнових паїв: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

З протоколу загальних зборів співвласників майнових паїв КСП «Полісся» - СТОВ «Полісся» с. Піщаниця Овруцького району Житомирської області від 13.07.2020 вбачається, що на зборах було вирішено, зокрема, виділити ОСОБА_1 баня АДРЕСА_1 , 1968 року, вартістю 3511,25 грн., биткомбінат АДРЕСА_2 , 1976 року, вартістю 7167,38 грн., мельниця кирпична бр. №1, 1963 року, вартістю 1673,27 грн., на загальну суму 12351,90 грн.

Акт приймання передачі №2 від 13.07.2020 свідчить про передачу вказаного майна ОСОБА_1 . Акт підписаний уповноваженою особою ОСОБА_7 . Печатка підприємства відсутня.

На зворотній стороні свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №360509 належного ОСОБА_1 , уповноваженою особою ОСОБА_8 зазначено майно, яке передане позивачу згідно акту. Печатка підприємства відсутня.

Також встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЖИ-6 №360500 ОСОБА_2 належить 0,3185 відсотків або 12 730,25 грн пайового фонду КСП «Полісся» СТОВ «Полісся» с. Піщаниця Овруцького району. На зворотній стороні свідоцтва містяться відомості про виділення в натурі нежитлових будівель в АДРЕСА_2 , вартістю 7167,38 грн.; баня по АДРЕСА_1 , вартістю 3511,25 грн та млин цегляний комплексу будівель та споруд, об`єкт 34, вартістю 1673, 27 грн., що засвідчено підписом керівника СТОВ «Полісся» Сердюком М.Я. та відтиском печатки СТОВ «Полісся».

Акт приймання передачі майна КСП Полісся виділеного в натурі від 15.03.2020 свідчить про передачу даного майна ОСОБА_2 . Акт містить підпис керівника СТОВ «Полісся» ОСОБА_9 та відтиск печатки підприємства.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 18.05.2023 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на: Баню пл. 214,7 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_3 ; биткомбінат пл. 100,1 кв. м., що знаходиться в АДРЕСА_3 . Підстава проведення реєстрації: свідоцтво про право власності немайновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серія ЖИ-6 №360500 виданий 21.03.2018, акт-приймання передачі майна від 15.03.2020.

Згідно відповіді виконавчого комітету Овруцької міської ради Житомирської області №11-63 від 14.09.2021 вбачається, що відповідно до журналу реєстрації видачі майнових свідоцтв, свідоцтво на право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат), серія та номер ЖИ-6 №360500 СТОВ «Полісся», виконкомом Піщаницької сільської ради не видавався. Також в архіві Піщаницького старостинського округу відсутня цивільно-правова угода між керівництвом, СТОВ «Полісся» та ОСОБА_2 , якою останній набув право на майновий пай.

Згідно журналу реєстрації видачі майнових свідоцт виконкомом Піщаницької сільської ради вбачається, що ОСОБА_1 було видано сертифікати №340650 та №340669. Відомостей про видачу сертифікату №360509 в журналі реєстрації видачі майнових свідоцт виконкомом Піщаницької сільської ради не міститься, як і відомостей про видачу сертифікату №360500.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надані до суду докази на підтвердження того, що вона набула права на оспорювані будівлі у встановленому законом порядку і відповідно має право оспорювати набуття відповідачем права власності на спірне майно. Також суд першої інстанції виходив з того, що при виділенні майна в натурі конкретному власнику КСП робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. В той же час, у свідоцтві позивача відмітка про виділення майна в натурі не засвідчена належним чином.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Щодо порядку розгляду справи.

Позивач у травні 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся», Овруцької міської ради Житомирської області, третя особа - Гладковицька сільська рада Коростенського району Житомирської області про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів власників майнових паїв, свідоцтва про право на частку (пай) в майні реформованого КСП, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на майно.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 06 вересня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 24, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Статтею 19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно в позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайного характеру ціна позову не визначається.

Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №761/47244/19 (провадження №61-5178св21), від 18 серпня 2021 року у справі №199/7148/20 (провадження №61-7998св21), 24 травня 2021 року у справі №391/35/19 (провадження №61-7814св20).

Суд першої інстанції визначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Проте предметом заявленого позову є немайнові вимоги визнання недійсним свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серіяЖИ-6 №360500; визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів співвласників майнових паїв реформованого КСП «Полісся» від 13.07.2020; визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), державного реєстратора Гладковицької сільської ради Овруцького району Колпак М.В. індексний номер: 57794270, 5794657 від 22.04.2021, а також вимоги майнового характеру - визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення.

Отже, розгляд цієї справи судом першої інстанції мав відбуватися з повідомленням (викликом) учасників справи.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З огляду на викладене зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи в суді першої інстанції стосовно позивача порушені через не повідомлення останнього про дату і час розгляду справи судом першої інстанції внаслідок її розгляду без повідомлення учасників справи.

Зазначене позбавило позивача права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані правові норми та розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Щодо суті спору.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі №753/8671/21 (провадження №61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа №582/18/21 (провадження №61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23)).

Необхідність визнання недійсним свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП, рішення загальних зборів співвласників майнових паїв реформованого КСП «Полісся», а також скасування проведеної на підставі цих документів державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомого майна, позивач обґрунтовувала порушенням своїх прав як власника майнових прав на частку в майні реформованого КСП «Полісся».

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Згідно із ст. 1, 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Згідно з пунктами 13, 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Аналогічні по суті положення містилися в пунктах 13, 14 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 (далі - Порядок 62), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року №253.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62/2009 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року №62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24 травня 2013 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 року №253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року №315 (далі - Рекомендації).

У статті 7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» вказано, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яке вони одержують при виході з підприємства.

Підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Відповідно до пункту 9 Порядку виділення зі складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

За змістом пунктів 15, 16 Порядку виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Указом Президента України від 29 січня 2001 року №62 (62/2001) «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» забезпечено вільне здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі №567/862/19 (провадження №61-9138св20) вказано, що норми ЦК України не вимагають згоди інших співвласників майнових паїв на укладення договору дарування майнового паю, оскільки до виділення майна в натурі особі на наявні у нього свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) у передбаченому законом порядку конкретного майна він та інші члени колективного сільськогосподарського підприємства є співвласниками майнових паїв, а не співвласниками майна».

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України та з метою встановлення дійсних обставин справи колегією суддів було витребувано статут СТОВ «Полісся», копію договору купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат), журнал реєстрації видачі майнових свідоцт виконкомом Піщаницької сільської ради та рішення зборів співвласників майнових паїв КСП «Полісся» від 13.07.2020, яким ОСОБА_2 виділено в натурі спірні нежитлові приміщення.

Так, з матеріалів справи та витребуваних доказів встановлено, що правонаступником реформованого КСП «Полісся» є СТОВ «Полісся», директором якого є ОСОБА_9 .

21.03.2018 ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 , з визначеною часткою в загальному пайовому фонді підприємства в розмірі 12 730,25 грн.

Відповідно до рішення зборів співвласників майнових паїв КСП «Полісся» від 13.07.2020 виділено ОСОБА_2 в натурі нежитлові будівлі в АДРЕСА_2 , вартістю 7167,38 грн.; баню по АДРЕСА_1 , вартістю 3511,25 грн та млин цегляний комплекс будівель та споруд, об`єкт 34, вартістю 1673, 27 грн.

На зворотній стороні свідоцтва містяться відомості про виділення в натурі нежитлових будівель в АДРЕСА_2 , вартістю 7167,38 грн.; баню по АДРЕСА_1 , вартістю 3511,25 грн та млин цегляний комплексу будівель та споруд, об`єкт 34, вартістю 1673, 27 грн., що засвідчено підписом керівника СТОВ «Полісся» Сердюком М.Я. та відтиском печатки СТОВ «Полісся».

Акт приймання передачі майна КСП «Полісся» виділеного в натурі від 15.03.2020 свідчить про передачу вказаного вище майна ОСОБА_2 .

Даний акт містить підпис керівника СТОВ «Полісся» ОСОБА_9 та відтиск печатки підприємства.

Отже, на підставі наведених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що правочин по видачі свідоцтва про право власності на майновий пай серії ЖИ-6 №360500 від 21.03.2018 ОСОБА_2 відповідає актам цивільного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного свідоцтва про право власності недійсним.

Твердження позивача про те, що передання майна ОСОБА_2 відбулося раніше (15.03.2020), натомість рішення зборів співвласників майнових паїв КСП «Полісся» відбулося 13.07.2020, яким передано майно спростовується поясненнями керівника СТОВ «Полісся» щодо технічної помилки у зазначені року складання акту та матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат), на звороті якого містяться відомості про виділення в натурі нежитлових будівель ОСОБА_2 , що засвідчено підписом керівника СТОВ «Полісся» ОСОБА_9 та відтиском печатки СТОВ «Полісся».

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на частину об`єктів нерухомого майна, а саме бані та биткомбінату у встановленому законом порядку.

Зокрема встановлено, що підприємством-користувачем реформованого КСП «Полісся» є СТОВ «Полісся».

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 зверталася із заявою до СТОВ «Полісся», як підприємства-користувача реформованого КСП «Полісся» про виділ їй частки майна реформованого КСП.

13.07.2020 було проведено збори власників майнових паїв СТОВ «Полісся», що володіють майновими сертифікатами на суму, що становить менше 10% від загального розміру пайового фонду майна КСП «Полісся».

Уповноваженою особою від імені СТОВ «Полісся» було обрано ОСОБА_10 .

Протоколом загальних зборів співвласників майнових паїв КСП «Полісся» - СТОВ «Полісся» с. Піщаниця Овруцького району Житомирської області від 13.07.2020 вирішено, зокрема, виділити ОСОБА_1 баню АДРЕСА_1 , 1968 року, вартістю 3511,25 грн., биткомбінат АДРЕСА_2 , 1976 року, вартістю 7167,38 грн., мельницю кирпичну бр. №1, 1963 року, вартістю 1673,27 грн., на загальну суму 12 351,90 грн.

Актом приймання передачі №2 від 13.07.2020 передано вказане вище майна ОСОБА_1 .

Даний акт підписаний уповноваженою особою ОСОБА_8 , проте печатка СТОВ «Полісся» відсутня.

На зворотній стороні свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №360509 належного ОСОБА_1 , уповноваженою особою ОСОБА_8 зазначено майно, яке передане позивачу згідно акту.

Разом з тим, печатка підприємства відсутня, що є грубим порушенням вимог законодавства, відповідно до якого при виділенні майна в натурі конкретному власнику КСП робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП, що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

В той же час колегія суддів підкреслює, що у свідоцтві позивача відмітка про виділення майна в натурі не засвідчена належним чином, на відміно від свідоцтва ОСОБА_2 , у якому на звороті містяться відомості про виділення в натурі нежитлових будівель, що засвідчено підписом керівника СТОВ «Полісся» ОСОБА_9 та відтиском печатки СТОВ «Полісся».

Також колегія суддів звертає увагу на те, що рішення співвласників майнових паїв КСП «Полісся» - СТОВ «Полісся» с. Піщаниця Овруцького району Житомирської області від 13.07.2020, яким виділено ОСОБА_1 баню АДРЕСА_1 , 1968 року, вартістю 3511,25 грн., биткомбінат с. Піщаниця, вул. Миру, 5а, 1976 року, вартістю 7167,38 грн та мельницю кирпичну бр. №1, 1963 року, вартістю 1673,27 грн., на загальну суму 12 351,90 грн прийняте за відсутності інших співвласників, які володіють більше ніж 2/3 пайового фонду (80%), а тому в силу вимог закону не може бути правомочним.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_10 була уповноважена від імені СТОВ «Полісся» здійснювати зазначені вище дії.

Будь-яких протоколів зборів засновників товариства щодо надання права на вчинення дій від імені СТОВ «Полісся», як товариства-правонаступника КСП «Полісся», на ім`я ОСОБА_10 матеріали справи не містять і позивачем до суду першої інстанції не було надано.

Таким чином, позивачем не надані до суду докази на підтвердження того, що вона набула права на оспорювані будівлі у встановленому законом порядку і відповідно її право власності є порушеним.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про недоведення позивачем порушення її прав оспорюваним свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 №360500 виданого на ім`я ОСОБА_2 , рішенням загальних зборів, а відтак відсутні підстави для визнання їх незаконними та скасування.

Вимога позивача про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.04.2021 є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів, тому за відсутності підстав для задоволення первісної вимоги у похідній вимозі слід відмовити.

Відповідно до пункту 51 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності у зв`язку із виділенням нерухомого майна в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств подаються свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) з відміткою підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідченою підписом керівника такого підприємства та печаткою; акт приймання-передання нерухомого майна.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття такого права не встановлена судом.

У статті 392 ЦК України зазначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, стаття 392 ЦК України містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, проте не може належно реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належно реалізувати свої правомочності. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України, є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано у зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права. Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, оскільки самий лише факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин правових норм інститутів загальної частини цивільного права.

Такі висновки щодо застосування статті 392 ЦК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №344/16879/15-ц (провадження №14-31цс20).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18 (адміністративні провадження №К/9901/16194/19; К/9901/16864/19) зауважено, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні докази набуття позивачем права власності на спірні об`єкти нерухомого майна, а саме бані та биткомбінату у встановленому законом порядку, а тому її право власності на вказані нежитлові приміщення не порушене, а відтак відсутні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірні об`єкти.

У свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є співвласником майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства та її частка визначена у розмірі 32 479,44 грн., матеріали справи не містять даних про те, що їй виділялась в натурі у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 3 Типового положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 (далі - Типове положення), зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).

Згідно з пунктом 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників. Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №133/2267/18 (провадження №61-20137св19) вказано, що підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників. Отже, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборів співвласників.

Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки колегія апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за сторонами.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 08 серпня 2024 року.

Головуючий

Судді