Рішення

від 05.08.2024 по справі 383/1423/23

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1423/23

Номер провадження 2/383/79/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Зербул С.В.,

представника позивача адвоката Попович С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу №383/1423/23 за позовною заявою Фермерського господарства Івашини Володимира Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання зобов`язання,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року позивач Фермерське господарство Івашини Володимира Олексійовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання зобов`язання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що між сторонами були укладені договори оренди землі №90 та №91, зареєстровані 14.12.2010 року в Бобринецькому районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП «Центр ДЗК». Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.06.2019 року розірвано договір оренди земельної ділянки №90, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Івашини В.О. та стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за земельну ділянку в розмірі 23897,30 грн за 2015-2018 роки. Також вказує, що 14 лютого 2022 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за позовом ФГ Івашини В.О. до ОСОБА_1 про стягнення коштів, судом прийнято рішення стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 56700 грн, як такі, що отриманні без достатньої правової підстави. Оскільки позивач не ставив питання у попередній справі щодо стягнення коштів як відповідальність за порушення грошового зобов`язання та не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, позивач бажає реалізовувати своє правона підставі ст.625 ЦК України на стягнення з відповідача інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов"язання із суми 56700 грн, при цьому надає розрахунок заборгованості з 22.10.2008 року по 01.09.2022 рік та просить стягнути 24351 грн - три відсотки річних та 211818,44 грн інфляційних витрат, а всього 236169,44 грн, а також просить стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20 травня 2024 року визнано явку позивача обов`язковою для надання особистих пояснень щодо заявлених позовних вимог.

Представник позивача адвокат Попович С.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача адвокат Завгородня В.В. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила та просила суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі вказуючи, що ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 14.02.2022 року у справі №383/495/21 погасив борг ФГ Івашина В.О. в сумі 56700 грн. На даний час вказане рішення виконане і виконавче провадження закрито. Також вказує, що позивачем необґрунтовано долучено до справи розписки відповідача від 02.10.2008 року та 07.02.2009 року які були предметом дослідження у справі №383/495/21 та враховані вже судом у рішенні Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.02.2022 року. Також вказує, що позивач звернувся до суду 25.08.2023 року та просив стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні витрати за час прострочення, який як він вважає тривав з 22.10.2008 року, але фактично заборгованість за судовим рішенням виникла з 14.02.2022 року та була погашена 02.11.2022 року. На цій підставі просять відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.86-88).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ч.4 ЦПК України)

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційнезначенняможутьмати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Вказаного висновку дійшов також Верховний Суд в постанові від 09.06.2022 року у справі №520/9588/16-ц.

Судом встановлено, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.02.2022 року у справі №383/495/21 позов ФГ ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Івашини Володимира Олексійовича грошові кошти в розмірі 56700 грн як такі, що безпідставно отриманні, а саме без достатньої правової підстави. Рішення суду набрало законної сили 31.01.2023 року (а.с.12-17).

З копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» №9286-2295-3145- 02.11.2022 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 погасив вказану заборгованість 02.11.2022 року (а.с.89).

04 листопада 2022 року начальником Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Піденно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Почкаєм М.О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №69263441 з примусового виконання виконавчого листа №383/495/21, виданого 22 березня 2022 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області, у зв`язку з добровільним виконанням боржником цього рішення суду в повному обсязі у встановлений строк (а.с.89 зворот). Даний факт також підтверджено Інформацією про виконавче провадження від 11.09.2023 року за №69263441 (а.с.34-37).

Відповідно до вимог статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

Із цього моменту виникає передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Судув постанові від 07.02.2024 року у справі №910/3831/22 (провадження №12-45гс23).

Оскільки відповідач ОСОБА_1 прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем в сумі 56700 грн, так як не виконав його відразу після того, як безпідставно отримав майно, що встановлено чинним Рішенням Бобринецького районногосуду Кіровоградськоїобласті від14.02.2022року усправі №383/495/21, тому за змістом частини другої статті 625 ЦК України, на вимогу позивача зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати та три проценти річних за невиконання зобов`язання в загальній сумі 236169,44 грн, за період з 22.10.2008 року по 01.09.2022 рік, при цьому надавши суду два розрахунки цієї заборгованості, перший наведено безпосередньо у позові, а другий подано в судовому засіданні, а.с.164-182, які не узгоджуються між собою, та які суд не бере до уваги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що загальна сума коштів, отримана ОСОБА_1 від позивача без достатньої правової підстави становить 56700 грн., а саме: згідно видаткового касового ордера від 22.10.2008 року про видачу ОСОБА_1 12000 грн., видаткового касового ордера від 28.11.2008 року про видачу ОСОБА_1 4000 грн., видаткового касового ордера від 31.12.2008 року про видачу ОСОБА_1 5000 грн., видаткового касового ордера від 07.03.2009 року про видачу ОСОБА_1 30000 грн., видаткового касового ордера від 11.04.2009 року про видачу ОСОБА_1 5700 грн, тобто початок періоду порушення виконання відповідачем зобов`язання є 22.10.2008 рік.

Також суд бере до уваги те, що Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.02.2022 року встановлено, що розписки від 22.10.2008 року на суму 12000 грн. та від 28.11.2008 року дублюють касові ордери від 22.10.2008 року та 28.11.2008 року і є підтвердженням отримання відповідачем суми коштів зазначених у них.

Крім цього, розписки від 02.10.2008 року та 07.02.2009 року, на які посилається позивач, суд вважає неналежним доказом, оскільки зазначена у них інформація не стосується предмета доказування. Так згідно вказаних розписок ОСОБА_1 взяв у рахунок оренди землі 1000 грн. та за рахунок паїв 2000 грн. від ОСОБА_3 , тобто іншої особи, а не позивача (а.с.15-16) й рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області у справі №383/495/21 від 14.02.2022 року, відмовлено позивачу у стягненні за цими розписками.

Згідно ч.1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, з набиранням чинності 31.01.2023 року рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 14.02.2022 року про стягнення з відповідача коштів у розмірі 56700 грн, як таких, що безпідставно отримані, а саме без достатньої правової підстави, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість не припинилося та тривало до моменту його фактичного виконання відповідачем, тобто до 02 листопада 2022 року ( а.с.89).Відтак позивач має право на отриманнясум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, заувесь час прострочення до 02 листопада 2022 року.

Разом з тим,главою 19 ЦК Українивизначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобтопозовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбаченихстатті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено устатті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином(стаття 599 ЦК України), а тому 02 листопада 2022 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов`язання відповідача перед позивачем за рішенням суду припинилося.

Велика Палата Верховного Суду у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19) від 08.11.2019 року погодилася з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та №922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі №924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставістатті 625 ЦК Українивиникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 28 серпня 2023 року, при цьому момент порушення грошового зобовязання вказує з 22.10.2008 року по 01.09.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат повинно рахуватися з моменту порушення відповідачем вказаного вище грошового зобов`язання до моменту його усунення, обмежуючись останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та принцип диспозитивності цивільного судочинства ( ст.13 ЦПК України), відповідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд позовні вимоги задовольняє частково та стягує з відповідача 3712,63 грн. - три проценти річних , виходячи з наступного розрахунку за періодз 28.08.2020року по 01.09.2022 рік де: - з 28.08.2020року по31.12.2020року - 126 днів

[Проценти] =56700,00 грн(сума боргу) ? 3% (процентна ставка) / 100% ? 126 (кількість днів) / 366 (днів у році) =585,59 грн, за період розрахунку: з01.01.2021року по31.12.2021року - 365 днів

[Проценти] =56700,00 грн(сума боргу) ? 3% (процентна ставка) / 100% ? 365 (кількість днів) / 365 (днів у році) =1701,00 грн, Період розрахунку: з01.01.2022року по01.09.2022року - 306 днів

[Проценти] =56700,00 грн(сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 306 (кількість днів) / 365 (днів у році) =1426,04 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція).

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладено наступну правову позицію: "Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції)".

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.».

Таким чином, сума інфляційних втрат нараховується за період з 28.08.2020.р. по 01.09.2022 рік, в загальній сумі 24099,77грн, а саме: [Сукупний індекс інфляції] = 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20% ? 100,10% ? 99,80% ? 101,20% ? 100,90% ? 100,80% ? 100,60% ? 101,30% ? 101,60% ? 104,50% ? 103,10% ? 102,70% ? 103,10% ? 100,70% ? 101,10% ? 101,90% ? 102,50% = 142,504% , тобто, 56700,00 грн(сума боргу) ? 142,504% (сукупний індекс інфляції) / 100% -56700,00 грн(сума боргу) =24099,77 грн.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано іншого розрахунку інфляційних витрат та трьох процентів річних за невиконання боржником грошового зобов"язання, та з урахуванням спливу позовної давності щодо вимог за період з 22.10.2008 рік по 27.08.2020 р., тому в задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Таким чином з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ФГ Івашини В.О. заборгованість за невиконання боржником грошового зобов`язання в загальній сумі 27812,40 грн .

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК Україниу зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 417,18грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 12,13,76,81,89,141,258,259,263-265ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Фермерського господарства Івашини Володимира Олексійовича до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Івашини Володимира Олексійовича заборгованість в загальній сумі 27812,40 грн (3712,63 грн. - три відсотки річних, 24099,77 грн - інфляційні витрати), а також судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 417,18 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Фермерське господарство ОСОБА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по паспорту серії НОМЕР_2 виданий Бобринецьким РВ УМВС в Кіровоградській області від 30.03.1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення суду складено 08.08.2024 року.

Суддя І.М. Адаменко